Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4607/16-ц Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
20 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №296/4607/16-ц за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кудіна Марія Геннадіївна
на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2025 року, постановлену під головуванням судді Пилипюк Л.М.
У грудні 2025 року адвокат Кудіна М.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
На обґрунтування заяви зазначала, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 27.01.2021 в цивільній справі № 296/4607/16-ц стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суму банківського вкладу в розмірі 10 352,12 доларів США.
На виконання вказаного рішення Корольовським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист № 296/4607/16-1. 21.02.2022 за заявою ОСОБА_2 Печерським ВДВС у м. Києві відкрито виконавче провадження № 70593843 на підставі даного виконавчого листа.
02.06.2025 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги на безоплатній основі, внаслідок якого ОСОБА_2 відступила ОСОБА_1 право вимоги за рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27.01.2021 у цивільній справі № 296/4607/16-ц в повному обсязі.
Посилалася на те, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передачі ним своїх прав (вимог) іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст. 512 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Також ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Наголошувала, що для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковим тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2025 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження повернуто заявнику без розгляду на підставі ч.4 ст. 183 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Кудіна М.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та передати матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви по суті.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що до заяви про заміну сторони виконавчого провадження були додані докази надсилання іншому учаснику справи копії заяви з додатками, а саме: накладна АТ «Укрпошта» № 8800000410956 та опис вкладення у цінний лист, адресований стягувачу ОСОБА_2 .
Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що ці докази є неналежними, оскільки не надано окремого доказу оплати поштових послуг, і на цій підставі повернув заяву без розгляду.
Однак частина 2 статті 183 ЦПК України вимагає надання доказів надсилання, а не доказів оплати поштових послуг.
Накладна оператора поштового зв'язку та опис вкладення підтверджують: прийняття поштового відправлення оператором; ідентифікацію адресата; зміст вкладення; дату надсилання.
Форма розрахунку за поштову послугу («платник - одержувач») є передбаченою правилами поштового зв'язку та жодною нормою ЦПК України не заборонена.
Отже, факт надсилання підтверджений належними доказами, а висновок суду про їх неналежність є помилковим.
Правом подати відзив інші учасники справи не скористалися.
Однак відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції (ч.3 ст. 360 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.04.2026 року, є дата складення повного судового рішення 20.04.2026 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27.01.2021 в цивільній справі № 296/4607/16-ц стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 суму банківського вкладу в розмірі 10 352,12 доларів США.
На виконання вказаного рішення Корольовським районним судом м. Житомира було видано виконавчий лист № 296/4607/16-ц. 21.02.2022 за заявою ОСОБА_2 Печерським ВДВС у м. Києві відкрито виконавче провадження № 70593843 на підставі даного виконавчого листа.
02.06.2025 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги на безоплатній основі, внаслідок якого ОСОБА_2 відступила ОСОБА_1 право вимоги за рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27.01.2021 в цивільній справі № 296/4607/16-ц в повному обсязі.
11 грудня 2025 року адвокат Кудіна М.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
На підтвердження надіслання стягувачу Івановій О. О. копії заяви про заміну сторони виконавчого провадження з додатками представник заявника надала накладну АТ «Укрпошта» № 8800000410956 та опис вкладення у цінний лист, адресований ОСОБА_2 .
Накладна АТ «Укрпошта» № 8800000410956 від 10 грудня 2025 року містить таку інформацію про відправлення: вид відправлення - базовий; категорія відправлення - з оголошеною цінністю; тип доставки: склад-склад; сума оголошеної цінності - 55 гривень; плата за пересилання відправлення - 55 гривень; платник - одержувач.
Повертаючи без розгляду заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що надані заявником докази надіслання стягувачу копії заяви з додатками не можуть вважатись належним виконанням вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України, ч. 7 ст. 43 ЦПК України, оскільки заявником не надано доказу оплати послуг поштового зв'язку щодо надіслання листа з оголошеною цінністю (описом вкладення) №8800000410956.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно- правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно - процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).
Проте, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що стаття 183 ЦПК вимагає надати докази надсилання, а не докази оплати поштового відправлення. Накладна АТ «Укрпошта» з відповідним трек-номером підтверджує, що лист прийнято оператором поштового зв'язку для направлення адресату.
Суд встановив, що заявником надано накладну АТ «Укрпошта» №8800000410956 та опис вкладення. Ці документи є належними та достатніми доказами того, що кореспонденція була прийнята поштовим оператором для доставки адресату.
Сам по собі факт відсутності підтвердження оплати поштових послуг не спростовує факту направлення кореспонденції, який підтверджується наданими документами та не може бути підставою для повернення заяви без розгляду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема, у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки») неодноразово вказував, що «надмірний формалізм» при трактуванні процесуальних норм є порушенням права на справедливий суд та обмеженням доступу до правосуддя.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Такий висновок міститься у постанові Верховного суду від 04 грудня 2024 року №297/1881/23 (61-11725св24).
Таким чином, суд першої інстанції не врахував обставини справи та норми процесуального законодавства, а тому дійшов помилкового висновку про те, що оплата поштового відправлення одержувачем (а не відправником) свідчить про неналежне виконання вимог ст. 183 ЦПК України та про наявність підстав для повернення заяви про заміну сторони виконавчого провадження без розгляду.
Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Відповідно п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кудіна Марія Геннадіївна, задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді