20.04.2026 Справа № 756/9442/25
Справа № 756/9442/25
Провадження 2-а/756/9/26
20 квітня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жука М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову № ВОБ1980, якою притягнуто його до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у якій зазначено про те, що він 29.05.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно повістки № 3436879.
Оскільки він не отримував ні поштового листа, ні повідомлення від Укрпошти про наявність такого листа від ТЦК, своєчасно оновив дані, має оформлену в установленому законом порядку відстрочку від мобілізації, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № ВОБ1980 від 29.05.2025, винесену ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).
Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання відзиву на позов. Відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки повістка направлена йому рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця його проживання за № 0610253065896, однак дане поштове відправлення він не отримав, у зв'язку із чим воно було повернуто на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою - одержувач відсутній за вказаною адресою. Відтак ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про необхідність з'явитися за повісткою, однак у зазначений час не прибув, у зв'язку із чим відносно нього складено протокол та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 посилаючись на недоведеність відповідачем викладених у відзиві обставин, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 12.06.2025 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесено постанову № ВОБ1980 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що він 29.05.2025 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом по повістці № 3436879, тим самим порушив вимоги абзацу 2 ч.1 та абзацу 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та накладено штраф у сумі 17 000 грн. 00 коп.
Згідно скріншотів з мобільного застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 станом на 31.05.2025 мав відстрочку до 07.08.2025, у розшуку не перебував, станом на 10.06.2025 перебував у розшуку та 16.06.2025 відомості про розшук відсутні.
Згідно листа АТ «Укрпошта» № 1853-Г-17921409-В від 19.06.2025 рекомендований лист № 0610253065896 надійшов 21.05.2025 до відділення поштового зв'язку № 04074 в м. Київ на ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . 22.05.2025 лист був виданий листоноші для здійснення доставки. Згідно з поясненнями ВПЗ, зазначений рекомендований лист не було вручено через відсутність одержувача за адресою, отже згідно з вимогами п. 82 Правил, в поштовій скринці адресата було залишене повідомлення про надходження відправлення ф.22а. Оскільки повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень ф.22а оформлюється в одному примірнику, що залишається на поштовій адресі адресата в його поштовій скринці, та виготовлення їх копій та зберігання не передбачене вимогами нормативних та розпорядчих документів АТ «Укрпошта», надати доказ повідомлення ф. 22а не є можливим. Номер телефону у адресі одержувача не зазначений, через що SMS-Viber повідомлення адресата про надходження даного поштового відправлення не здійснювалось.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється відповідно порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Згідно із п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Змінами, внесеними постановою КМУ від 08.10.2024 №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «повістка ТЦК», «вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки необхідно довести сукупність наступних обставин: направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Разом з тим суду не надано доказів того, що встановивши відсутність адресата (позивача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник відділення поштового зв'язку поінформував його за наявним номером телефону та/або вкладав до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «повістка ТЦК».
На переконання суду, вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку. Жодних конкретних доказів, які б достовірно фіксували факт отримання позивачем повістки відповідача або доведення до позивача інформації про необхідність забрати повістку з поштового відділення матеріали справи не містять. При цьому, під час відправлення повістки відповідач мав змогу вказати номер телефону позивача, однак цього зроблено не було, що також могло утруднити належну доставку поштового відправлення.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням зазначених вище обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє обґрунтування, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України в разі задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача.
Позивачем понесено документально підтверджені витрати за сплату судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. Таким чином з відповідача на користь позивача, слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених стороною позивача витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги №68 від 12.06.2025; акт наданих послуг від 23.01.2026 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 12.06.2025.
Так, ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 в справі № 910/12876/19.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (п. 1, 5 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 137 КАС України).
Крім того, ч. 5 ст. 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01.02.2023).
Таким чином, враховуючи наданий акт наданих послуг від 23.01.2026, суд приходить до висновку про стягнення витрат на професіну правничу допомогу на користь позивача у розмірі 3 000 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № ВОБ1980 від 12.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. - скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань 605 грн. 60 коп. судового збору та 3 000 грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя