Номер провадження 2-о/754/230/26
Справа № 754/4603/26
Іменем України
20 квітня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Деснянський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального Міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва суду з вище зазначеною заявою про встановлення факту смерті.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2026 року заяву залишено без руху у зв'язку з тим, що не відповідає вимогам ст.ст. 316, 317 ЦПК України, зокрема зазначено про те, що заявником не долучено документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
07.04.2026 року заявником направлено до суду заяву на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 26.03.2026 р.
Ознайомившись з вказаною заявою вбачається, що заявником не надано суду належних доказів, а саме документу встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Вищевикладене свідчить про те, що законодавець розрізняє справи про встановлення юридичних фактів смерті особи, в тому числі на окупованих територіях держави.
Водночас варто зауважити, що правильність визначення заявником вимог заяви впливає на процесуальний порядок підготовки справи до судового розгляду та строк її розгляду, а також порядок звернення такого рішення до виконання.
Слід також врахувати позицію Верховного Суду, у постановах від 26.04.2023 у справі №337/3725/22 та від 29.03.2023 у справі №653/8033/22, де вказано, що підставою для встановлення факту смерті, зокрема й на підставі ст. 317 ЦПК України є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Такими доказами можуть бути письмові докази, речові докази, висновки експертів, довідки про смерть, тощо.
Як вбачається зі змісту заяви, заявник просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 який трагічно загинув у ніч на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок отримання травм, несумісних із життям, через руйнування будинку під час масованого обстрілу російськими окупаційними військами.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», необхідно відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав безвісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Відтак, з наведених вище норм права вбачається, що оголошення особи померлою та встановлення факту смерті особи є різними категоріями справ.
Оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідомо. Підставою для оголошення особи померлою є не факти, які підтверджують загибель особи, а обставини, що дають підстави припускати смерть особи.
При цьому, встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.
За змістом заяви, заявник просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , який трагічно загинув у ніч на ІНФОРМАЦІЯ_1 , надаючи при цьому лише відеозапис зроблений волонтерами безпосередньо на місці події без будь-яких ідентифікуючих ознак, при цьому матеріали заяви не містять довідки про смерть, медичного свідоцтва про смерть, які могли би свідчити про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті.
Зважаючи на викладене вище, станом на 20.04.2026 року недоліки, визначені ухвалою суду, заявником було усунено.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду не виконає вимоги ст. ст. 175,177 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що недоліки заяви усунуто не було, тому її слід вважати неподаною та повернути заявнику.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Деснянський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального Міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, - повернути заявнику, роз'яснивши право на повторне звернення до суду після усунення обставин, що стали підставою для повернення заяви.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет на веб-сайті суду: http://ds.ki.court.gov.ua/
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Повний текст ухвали суду складено 20.04.2026 р.
Суддя О.М. Панченко