Номер провадження 2/754/7910/26
Справа № 754/5783/26
Іменем України
16 квітня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т. А. вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивачка звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Під час вирішення питання про відкриття провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що справу слід передати за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києві з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
У позовній заяві адресою реєстрації відповідача позивачка зазначає: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з даних з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак відповідно до інформації з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери відповідач є внутрішньо переміщеною особою з фактичною адресою проживання за адресою АДРЕСА_2 .
Таким чином, місце зареєстрованого проживання відповідача не належить до Деснянського району м. Києва.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України, Судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.
Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України).
Враховуючи, що відповідач не є зареєстрованим у Деснянському районі м. Києва, а відтак дана справа не підсудна Деснянському районному суду міста Києва та підлягає передачі до Святошинського районного суду м. Києва, до територіальної юрисдикції якого у порядку ч. 1 ст. 31 ЦПК України належить розгляд вищезазначеної позовної заяви.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187, 258-261, 353 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передати на розгляд за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Передачу справи на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва здійснити протягом п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Повний текст ухвали суду виготовлено 20.04.2026.
Суддя: Т. А. Зотько