Номер провадження: 22-ц/813/690/26
Справа № 521/7866/25
Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
10.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України про захист прав споживачів, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України про захист прав споживачів, за яким просить стягнути з Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 24288885, місцезнаходження за адресою: 65039, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1/2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) надмірно сплачену вартість послуг з управління будинком в розмірі 5084,80 гривень (п'ять тисяч вісімдесят чотири грн 80 коп.), та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2 , площею 41,25 кв. м. Управителем зазначеного будинку є Будинкоуправління № 2 Одеської КЕЧ району. З 2018 року оплата послуг з утримання будинку складала 4,433 грн. за 1 кв. м. Отже, розмір плати за управління будинком у ОСОБА_1 складало: 4,433 грн. х 41,25 кв. м = 182,86 грн. На початку 2024 року Будинкоуправління № 2 Одеської КЕЧ району було поміщено на будинку, де проживає ОСОБА_1 , повідомлення про те, що з 01 січня 2024 року балансоутримувачем та будинкоуправлінням було затверджено новий тариф у розмірі 8,48 грн.
06 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Будинкоуправлінням №2 Одеської КЕЧ, та просив надати документи, на підставі яких було підвищено вказаний тариф та відповідні розрахунки. 09 лютого 2024 року Будинкоуправління №2 Одеської КЕЧ направило ОСОБА_1 лист №43, у якому було повідомлено, що з 01 січня 2024 року ним було здійснено коригування кошторису з урахуванням підвищення тарифів на енергоносії, заробітної плати, матеріалів, запчастин на утримання будинку. Документів, на підставі яких було здійснено відповідне підвищення тарифу Будинкоуправління № 2 Одеської КЕЧ району не надав.
Позивач вважав неналежними дії відповідача щодо підвищення тарифу до вказаного розміру та подав до Малиновського районного суду міста Одеси позовну заяву, у якій він просив визнати незаконним та скасувати рішення Будинкоуправління №2 Одеської КЕЧ щодо підвищення тарифу за управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 з 01 січня 2024 року.
Позивачу стало відомо, що спірні тарифі визначались у договорах на утримання будинків та прибудинкової території: - Договір №7 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 серпня 2018 року, укладеним між уповноваженим представником співвласників багатоквартирного будинку та БУ№2, відповідно до якого ціна послуги з управління становить 4,433 грн. з 1 кв. м; - Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та комунальних послуг від 23 червня 2020 року, укладеним між БУ№2 та КЕВ м. Одеса, відповідно до якого ціна послуги з управління становить 6,23 грн. з 1 кв. м; - Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та комунальних послуг від 02 січня 2024 року, укладеним між БУ№2 та КЕВ м. Одеса, відповідно до якого ціна послуги з управління становить 8,48 грн. з 1 кв. м.
Лише перший договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 серпня 2018 року був укладений між співласниками та управителем в особі відповідача, а тому повністю відповідав вимогам Закону. Усі інші договори укладались не співвласниками багатоквартирного будинку, що суперечить ст. 15 вказаного Закону, а отже не створювали жодних правових наслідків для позивача.
Зазначений вище договір від 01 серпня 2018 року продовжував свою дію на кожен наступний рік. Відповідно до вказаного договору вартість послуг з управління будинком складала для позивача 4,433 грн. на місяць. Загальний розмір платежів за управління будинком мав складати 182,86 грн. х 58 місяців = 10605,88 грн.
При цьому, на вимогу відповідача через виставлення йому рахунків зі збільшеним розміром оплати своїх послуг за період з червня 2020 року по січень 2024 року позивачем було сплачено 256,99 грн. х 42 міс. = 10793,48 грн. З січня 2024 року по квітень 2025 року позивачем було сплачено 349,80 грн. х 14 міс. = 4897,20 грн. Отже, позивачем було переплачено відповідачу: 10793,48 грн. + 4897,20 грн. - 10605,88 грн. = 5084,80 грн., які були безпідставно отримані відповідачем через відсутність для цього правових підстав.
Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України про захист прав споживачів - задоволено.
Стягнуто з Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 24288885, місцезнаходження за адресою: 65039, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1/2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) надмірно сплачену вартість послуг з управління будинком в розмірі 5084,80 гривень (п'ять тисяч вісімдесят чотири грн.. 80 коп.).
Стягнуто з Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 24288885, місцезнаходження за адресою: 65039, м. Одеса, вул. Сегедська, буд. 1/2) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що єдиним доказом, яким суд обґрунтував своє рішення був Договір №7 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 серпня 2018 року, що був укладеним між уповноваженим представником співвласників багатоквартирного будинку та БУ№2, відповідно до якого ціна послуги з управління становить у 2018 році становила 4,433 грн. з 1 кв. м;
Суд не дослідивши належним чином вказаного договору, не звернув уваги на те, що у багатоквартирному будинку АДРЕСА_3 ніколи не створювалось об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, а договір укладений із уповноваженою особою мешканців, а не з ОСББ та не містить ані підпису голови ОСББ, ані печатки.
Суд не звернув уваги на те, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 знаходився та знаходиться на балансі Одеського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України і ніколи не передавався іншим суб'єктам на баланс.
Суд не звернув уваги й на ті обставини, що з 2018 часу на державному рівні декілька разів зростав прожитковий мінімум, за цей же період значно піднялась середня вартість технічного обслуговування ліфтів, зросла вартість електроенергії, з 1,64 грн. за кВт/год до 2,64 грн. за 1 кВт/год, передбачено збільшення мінімальної тарифної ставки робітника. За підсумками коригування кошторисів витрат, в тому числі по статтям вартість електропостачання, заробітна плата, технічне обслуговування ліфтів, а також послуг підвищення тарифів на які здійснено за Рішеннями НКРЕКП, Одеської міської ради середньозважена ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком зросла та становить 8,48 гривень./кв. м. в місяць.
Відповідний тариф визначений у Договорі про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та комунальних послуг від 02 січня 2024 року, укладеним між БУ№2 та Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (як балансоутримувачем), відповідно до якого ціна послуги з управління становить 8,48 грн. з 1 кв. м.
Тобто сторонами за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком є Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України та Одеське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (як балансоутримувач) , а не ОСОБА_2 , який підписав договір як уповноважена особа мешканців будинку АДРЕСА_3 у 2018 році
Присутній в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Риженко Денис Олегович заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України - Погорілий Олександр Валентинович підтримав доводи апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України про захист прав споживачів, стягуючи з Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 надмірно сплачену вартість послуг з управління будинком в розмірі 5084,80 гривень (п'ять тисяч вісімдесят чотири грн. 80 коп.), розподіляючи судові витрати, суд першої інстанції виходив з того, що лише перший договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 серпня 2018 року, був укладений між співвласниками та управителем в особі відповідача, а тому повністю відповідав вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Усі інші договори укладались не співвласниками багатоквартирного будинку, що суперечить ст. 15 вказаного Закону, а отже і не створювали жодних правових наслідків для позивача. В свою чергу зазначений вище договір від 01 серпня 2018 року продовжував свою дію на кожен наступний рік. Відповідно вказаного договору, вартість послуг з управління будинком складала для позивача 4,433 грн. на місяць. Отже, загальний розмір платежів за управління будинком мав складати 182,86 грн. х 58 місяців = 10605,88 грн. В свою чергу, на вимогу відповідача через виставлення йому рахунків зі збільшеним розміром оплати своїх послуг за період з червня 2020 року по січень 2024 року позивачем було сплачено 256,99 грн. х 42 міс. = 10793,48 грн. З січня 2024 року по квітень 2025 року позивачем було сплачено 349,80 грн. х 14 міс. = 4897,20 грн.
Отже, позивачем було переплачено відповідачу: 10793,48 грн. + 4 897,20 грн. - 10605,88 грн. = 5084,80 грн., які були безпідставно отримані відповідачем через відсутність для цього правових підстав.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2 , площею 41,25 кв.м, про що свідчить ордер на службове приміщення №1146 серія ПР.
Управителем зазначеного будинку є Будинкоуправління № 2 Одеської КЕЧ району.
З 2018 року оплата послуг з утримання будинку складала 4,433 грн. за 1 кв. м.
Отже, розмір плати за управління будинком у ОСОБА_1 складало: 4,433 грн. х 41,25 кв. м = 182,86 грн.
На початку 2024 року Будинкоуправління № 2 Одеської КЕЧ району було поміщено на будинку, де проживає ОСОБА_1 , повідомлення про те, що з 01 січня 2024 року балансоутримувачем та будинкоуправлінням було затверджено новий тариф у розмірі 8,48 грн.
06 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Будинкоуправлінням №2 Одеської КЕЧ, та просив надати документи, на підставі яких було підвищено вказаний тариф та відповідні розрахунки.
09 лютого 2024 року Будинкоуправління № 2 Одеської КЕЧ направило ОСОБА_1 лист № 43, у якому було повідомлено, що з 01 січня 2024 року ним було здійснено коригування кошторису з урахуванням підвищення тарифів на енергоносії, заробітної плати, матеріалів, запчастин на утримання будинку. Документів, на підставі яких було здійснено відповідне підвищення тарифу Будинкоуправління № 2 Одеської КЕЧ району не надав.
Позивач вважав неналежними дії відповідача щодо підвищення тарифу до вказаного розміру та подано до Малиновського районного суду міста Одеси позовну заяву, у якій він просив визнати незаконним та скасувати рішення Будинкоуправління №2 Одеської КЕЧ щодо підвищення тарифу за управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 з 01 січня 2024 року.
Позивачу стало відомо, що спірні тарифі визначались у договорах на утримання будинків та прибудинкової території:
- Договір №7 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 серпня 2018 року, укладеним між уповноваженим представником співвласників багатоквартирного будинку та БУ№2, відповідно до якого ціна послуги з управління становить 4,433 грн. з 1 кв. м;
- Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та комунальних послуг від 23 червня 2020 року, укладеним між БУ№2 та КЕВ м. Одеса, відповідно до якого ціна послуги з управління становить 6,23 грн. з 1 кв. м;
- Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та комунальних послуг від 02 січня 2024 року, укладеним між БУ№2 та КЕВ м. Одеса, відповідно до якого ціна послуги з управління становить 8,48 грн. з 1 кв. м.
Колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, в редакції станом на момент передання будівель на баланс Одеської КЕУ, в залежності від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальній послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальній послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
При цьому, ч. 2 ст. 14 вказаного Закону, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначних законом.
09.11.2017 року прийнятий Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який введений в дію 01.05.2019 року. З дня набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» за №2189-VIII, відбулись зміни в сфері житлового-комунальних послуг і до повноваження органів місцевого самоврядування перестало входити встановлення (у тому числі і за результатами коригування) тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
У статті 1 вказаного Закону містяться визначення понять:
управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Частиною 1 ст. 13 Закону «Про житлово-комунальна послуги» від 09.11.2017 року визначено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з пунктом 6-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у багатоквартирних будинках, а також одно- і двоквартирних житлових будинках, гуртожитках, у яких всі квартири, житлові та нежитлові приміщення є виключно державної або комунальної власності, управитель багатоквартирного будинку визначається органом, уповноваженим управляти державним або комунальним майном відповідно. Зобов'язання з оплати послуги з управління багатоквартирним будинком у таких будинках, гуртожитках у разі здачі в найм (оренду) квартир, житлових та/або нежитлових приміщень несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України № 448 від 03.07.2013 року визначено, що:
житловий фонд - житлові будинки, гуртожитки, казарми поліпшеного планування (спеціально пристосовані казарми у розташуванні військової частини, які призначені для розміщення військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу служби за контрактом), готелі та інші будівлі, що включені до житлового фонду;
військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом з казарменим фондом, житловим фондом, об'єктами соціально-культурного призначення, комунальними спорудами та інженерними мережами, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.
Згідно з пунктами 8.1, 8.2 Положення № 448, комунальні послуги та енергоносії надаються відповідно до норм витрат енергоносіїв та комунальних послуг у ЗС України, методики нормування витрат палива на комунально-побутові потреби військових частин відповідно до чинного законодавства України. Комунальні послуги поділяються на:
комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Витрати енергоносіїв та комунальних послуг визначаються за показниками лічильників, а за їх відсутності - розрахунковим методом відповідно до нормативних документів.
Згідно з пунктом 6.3 Положення № 448, утримання та експлуатація казарменого фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, територій військових містечок здійснюються працівниками КЕВ (КЕЧ) та військових частин за штатними розписами в межах ліміту чисельності та коштів, що виділяються на ці цілі. КЕВ (КЕЧ) та військові частини можуть залучати на договірних засадах суб'єктів господарювання (незалежно від форми власності) для надання послуг та виконання робіт з утримання казарменого фонду, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок.
Згідно розділу 7 Положення № 448, утримання житлового фонду здійснюється згідно з чинним законодавством України, житлові будинки утримуються за рахунок плати на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що вноситься мешканцями; мешканці житлового фонду сплачують за користування житлом та спожиті комунальні послуги згідно з чинним законодавством України; гуртожиток утримуються за рахунок плати, що вноситься мешканцями відповідно до укладених з ними договорів про надання комунальних послуг. Плата за утримання будинку та прибудинкової території встановлена згідно калькуляції, розрахованої у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України №712 від 05 вересня 2018 року, з метою забезпечення експлуатації будинку гуртожитку та утримання прибудинкової території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року, під спеціально пристосовані казарми виділяються будівлі, які розташовані на території військової частини, для тимчасового проживання військовослужбовців та не зареєстровані в виконавчих органах місцевого самоврядування як об'єкт житлового фонду. У разі розміщення одружених військовослужбовців, осіб офіцерського складу та членів їх сімей або проживання осіб, звільнених з військової служби в запас або відставку, та членів їх сімей (за їх згодою), які залишилися перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлового приміщення для постійного проживання, оплата комунальних послуг та енергоносіїв здійснюється відповідно до укладених з ними договорів. У таких випадках відшкодування коштів військовій частині, витрачених на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, проводить військовослужбовець за тарифами для населення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2 , площею 41,25 кв.м, про що свідчить ордер на службове приміщення №1146 серія ПР.
Міністерство оборони України по відношенню до будівлі є суб'єктом управління, що здійснює управління майном, а балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_3 є Одеське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України.
Будинкоуправління № 2 є управителем будинку.
Будинкоуправління АДРЕСА_4 призначене для утримання нерухомого майна, яке перебуває у його віданні, на балансі або обслуговування на підставі відповідних договорів, в належному технічному та санітарному стані, забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлових будинків, гуртожитків, забезпечення благоустрою, а також створення нормальних житлово-побутових умов для проживаючих.
Будинкоуправління № 2 діє на підставі Положення про Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України, затвердженого наказом начальника КЕВ м. Одеса № 395 від 05 грудня 2017 року.
З Положення про Будинкоуправління та витягу з Єдиного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що основним видом діяльності є комплексне обслуговування об'єктів. Будинкоуправління створено для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території.
Пунктами 3.1,3.4 розділу 3 Положення визначено, що Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України (надалі Установа) є суб'єктом господарювання відповідно до діючого законодавства України. Установа самостійно планує свою виробничо-господарську діяльність та іншу діяльність. Основою планів є договори, в тому числі договори цивільно-правового характеру, які укладаються з суб'єктами підприємницької діяльності та приватними особами.
Пунктом 3.6 вказаного положення передбачено, що установа виконує роботи і надає послуги установам, організаціям, суб'єктам господарської діяльності та громадянам за договірними цінами та за цінами на житлово-комунальні послуги у відповідності до затвердженого (погодженого) рішення уповноваженого органу, які визначені у порядку вимог чинного законодавства України.
Відповідно до Положення установа (відповідач) має право самостійно планувати свою діяльність, укладати договори, виконувати обов'язки тощо, й зобов'язана приймати та виконувати доведені до нього в установленому порядку рішення Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (розділ 6).
Так, між Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням, як балансоутримувачем, та Будинкоуправлінням № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну, як управителем було укладено спірні договори про надання послуг з управління багатоквартирним будинком:
- договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком та комунальних послуг від 23 червня 2020 року, укладеним між БУ№2 та КЕВ м. Одеса, відповідно до якого ціна послуги з управління становить 6,23 грн. з 1 кв. м;
- договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком та комунальних послуг від 02 січня 2024 року, укладеним між БУ№2 та КЕВ м. Одеса, відповідно до якого ціна послуги з управління становить 8,48 грн. з 1 кв. м.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункти 4, 5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на Наказ Міністерства оборони України №448 від 03 липня 2013 року «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», а також на затверджене Міністерством оборони України Положення Будинкоуправління № 2 та визначені за останнім повноваження, щодо управління відомчим майном, яким є будинок, у якому проживає позивач, а також докази, що надані відповідачем на підтвердження передання будинку йому на баланс, колегія суддів вважає, що договори між Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням та Будинкоуправлінням №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини р-ну, укладенні в межах повноважень визначених діючими нормативно-правовими актами.
Зазначені договори позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалися, а споживання наданих позивачем послуг продовжувалось з оплатою за колишніми тарифами.
Механізм доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності був затверджений Наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №390 від 30.07.2012 року «Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад».
У відповідності до положень названого Наказу, відповідачем інформація щодо зміни тарифів була доведена до відома позивача у спосіб її розміщення на інформаційних стендах багатоквартирного будинку, про що зазначає сам позивач у позовній заяві.
Щодо договору №7 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 серпня 2018 року, укладеним між уповноваженим представником співвласників багатоквартирного будинку та БУ№2, відповідно до якого ціна послуги з управління становить 4,433 грн. з 1 кв. м, на який позивач посилається, як на підставі для задоволення своїх вимог про стягнення надмірно сплачену вартість послуг з управління будинком, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже було встановлено раніше, балансоутримувачем житлового будинку АДРЕСА_3 є Одеське квартирно-експлуатаційна частина р-ну Міністерства оборони України.
Так, у разі відсутності створеного ОСББ, управління будинком може здійснюватися силами самоорганізації співвласників багатоквартирного будинку. Така форма управління надає можливість співвласникам управляти будинком без створення ОСББ та реєстрації його як юридичної особи.
В такому випадку співвласники самостійно можуть утримувати свій будинок, власними силами забезпечуючи його схоронність та здійснювати утримання прибудинкової території, проводити поточні та капітальні ремонти. Прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком співвласниками та процедурні питання проведення зборів врегульовані ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». При такій формі управління співвласники, як споживачі комунальних послуг, укладають договори на постачання комунальних послуг з їх постачальниками у відповідних сферах, зокрема - щодо послуг з централізованого водопостачання/ водовідведення, з постачання та розподілу природного газу, з постачання теплової енергії, з постачання та розподілу електричної енергії. При даній формі управління є необхідність визначення особи, яка буде діяти від імені всіх співвласників та закріпити протоколом загальних зборів співвласників будинку обсяг її повноважень.
Крім того, за рішенням співвласників, управління багатоквартирним будинком може бути передано управителю, зокрема управляючій компанії або фізичні особі - підприємцю. В цьому випадку, умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2018 року № 712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 5 вересня 2018 року № 712.
Стаття 6 ЦК України визначає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Право кожного з співвласників на укладення окремих договорів на постачання комунальних послуг (централізованого водопостачання/водовідведення, постачання та розподілу природного газу, постачання теплової енергії, постачання та розподілу електричної енергії) з їх постачальниками у відповідних сферах, має розглядатися у взаємозв'язку з правом кожного з співвласників на укладення окремих договорів щодо обслуговування будинку та прибудинкової території, відповідних мереж та іншого спільного майна, з тією організацією, яка пропонує відповідні послуги, незважаючи на те, що укладення таких договорів напряму не передбачено актами цивільного законодавства.
01 серпня 2018 року між уповноваженим представником співвласників багатоквартирного будинку Мельником Олександром Григоровичем, що діє на підставі протоколу зборів власників, співвласників та наймачів квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 та Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району, було укладено Договір №7 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до якого ціна послуги з управління становить 4,433 грн. з 1 кв. м.
З 2018 року, з моменту укладення вищевказаного договору, мешканцями будинку не було створено форми управління будинком у вигляді ОСББ чи шляхом самоорганізації, оформленої протоколом загальних зборів, як і не було створено до цього.
Очевидним є також те, що на державному рівні декілька разів зростав прожитковий мінімум, за цей же період значно піднялась середня вартість технічного обслуговування ліфтів, зросла вартість електроенергії, з 1,64 грн. за кВт/год. до 2,64 грн. за 1 кВт/год., передбачено збільшення мінімальної тарифної ставки робітника. За підсумками коригування кошторисів витрат, в тому числі по статтям вартість електропостачання, заробітна плата, технічне обслуговування ліфтів, а також послуг підвищення тарифів на які здійснено за Рішеннями НКРЕКП, Одеської міської ради середньозважена ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком зросла та становить 8,48 гривень./кв. м. в місяць.
Тому, балансоутримувачем Одеським КЕВ, в межах наданих законом повноважень, було укладено договори від 23 червня 2020 року та від 02 січня 2024 року з управителем, якими було змінено тарифи на утримання будинку, з приведенням до економічно обґрунтованих, у зв'язку з зміною вартості електропостачання, теплопостачання тощо.
Управителем Будинкоуправлінням № 2 укладено та виконуються умови договорів з виконавцями житлово-комунальних послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання та вивіз сміття із затвердженими тарифами, тощо.
Отже, оскільки утримання багатоквартирного будинку, є об'єктивно безперервним процесом, а постачання комунальних послуг є необхідним, як для підтримання об'єкту нерухомості у належному стані, так і для особи (осіб), яка (які) користуються цим приміщенням у відповідності до цільового призначення, укладення договорів від 23 червня 2020 року та від 02 січня 2024 року, між балансоутримувачем та управителем, переслідує легітимну мету та здійснюються у відповідності до повноважень суб'єктів господарювання.
Крім того, так, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21).
Згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 12.06.2024 року вже звертався до суду з позовною заявою до Будинкоуправління №2 Одеської квартирно - експлуатаційної частини району Міністерства оборони України про захист прав споживачів, в якій просив визнати незаконним та скасувати рішення відповідача щодо підвищення тарифу за управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_3 з 01 січня 2024 року.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2024 року у справі № 521/9437/24 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України про захист прав споживачів залишено без розгляду, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Вказана ухвала набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржена.
У справі, яка наразі розглядається апеляційним судом, вимогою позивача за пред'явленим позовом є стягнення з Будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України надмірно сплачену вартість послуг з управління будинку в розмірі 5084,80 грн.
Підставою позову зазначено обставини, за яких відповідач підвищив тариф на послуги з утримання будинку, всупереч укладеному договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01 серпня 2018 року, який був укладений між співвласниками та управителем в особі відповідача.
Отже, способом захисту своїх прав позивач обрав стягнення надміру сплачених коштів, що судом першої інстанції було кваліфіковано за ст. 1212 ЦК України.
Проте, вказаний спосіб захисту, не поновлює права позивача, не зобов'язує відповідача виконувати умови договору і не тягне для позивача правових наслідків.
Відповідно до змісту статей 15, 16 ЦК України матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Подібні за змістом висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2018 року у справі № 910/9256/17 та від 28 листопада 2018 року у справі № 924/374/17.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Для належного захисту свого порушеного права позивач мав зазначити, які дії зобов'язаний вчинити відповідач чи утримуватись від яких дій, або інший спосіб, який є ефективним і відновлює право позивача як споживача послуг.
Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає критерію ефективності, оскільки спірні договори/накази/рішення відповідача щодо підвищення тарифів в установленому порядку не скасовані, що буде спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду і не відновлює порушеного права.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом стягнення надмірно сплачену вартість послуг з управління будинку, не поновить його право, не зобов'яже відповідача виконати будь-які дії і не потягне для позивача правових наслідків, а тому у позові слід відмовити.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати за подання позову до суду першої інстанції віднести за рахунок держави.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги у повному обсязі, слід компенсувати Будинкоуправлінню № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1818 грн. за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом міністрів України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України - задовольнити частково.
Рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04 вересня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України про захист прав споживачів - залишити без задоволення.
Судові витрати за подання позову до суду першої інстанції віднести за рахунок держави.
Компенсувати Будинкоуправлінню № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району Міністерства оборони України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1818 грн. за рахунок держави в порядку, передбаченому Кабінетом міністрів України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 08.04.2026 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова