Дата документу 15.04.2026 Справа № 335/2362/26
Єдиний унікальний № 335/2362/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/383/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 170 КПК України
15 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
власника майна ОСОБА_7 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 3 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025080000000137, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 241, ч.ч. 1, 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 239 КК України, -
Старший слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлено та вилучено в ході проведення 25 березня 2026 року обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , а саме на: грошові кошти в сумі 20000 дол. США, купюри номіналом 100 дол. у кількості 200 шт.
Крім того, 3 квітня 2026 року до слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя надано клопотання про зміну до клопотання про арешт майна.
В обґрунтування клопотання слідчий вказала, що досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше жовтня 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , працюючи на посаді директора ТОВ «Еко Вторконструкція», будучи добре обізнаним із положеннями законодавства України, які регламентують порядок ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів, діючи умисно, з корисливих мотивів, вирішив займатися незаконним виготовленням, зберіганням фальсифікованих підакцизних товарів (пального) з метою збуту, а також його збутом.
Усвідомлюючи неможливість вчинення вказаних злочинів одноособово, ОСОБА_10 вирішив залучити до вчинення злочинів свого знайомого - засновника ТОВ «Еко Вторконструкція» ОСОБА_7 , а також інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, для безпосереднього виконання робіт, пов'язаних із виготовленням, зберіганням з метою збуту та подальшим збутом підакцизного товару (пального).
Попередньо домовившись про спільне вчинення злочинів ОСОБА_10 , діючи разом із ОСОБА_7 та іншими невстановленими у ході досудового розслідування особами, розпочали свою незаконну діяльність на території м. Запоріжжя.
З метою досягнення спільного результату вказані особи використовували виробничі території за адресами: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15 та м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 67, які перебувають у володінні ТОВ «Еко Вторконструкція», де розмістили обладнання для термічної піролізної переробки гумових виробів (вживаних автомобільних шин), насоси, ємності для пального, обладнання для відпуску та обліку палива, інше технологічне обладнання тощо.
Для прикриття незаконної діяльності ОСОБА_10 діючи разом із ОСОБА_11 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами використовували ТОВ «Еко Вторконструкція» (ЄДРПОУ 38664276), директором якого є ОСОБА_10 , для придбання сировини (вживаних автомобільних шин) та документального оформлення подальшої реалізації виготовленого фальсифікованого пального.
ОСОБА_10 є фактичним власником зазначеного товариства, здійснює загальне керівництво усіма виробничими процесами та фінансовими розрахунками, відповідає за фінансово-господарську діяльність, надає вказівки та погоджує із ОСОБА_7 питання щодо придбання та використання сировини, обсяги виготовлення фальсифікованого пального та його реалізації, використання обладнання кустарного виготовлення для термічної піролізної переробки шин, обслуговування, миття, ремонту такого обладнання, розуміючи, що таке кустарне виробництво неминуче призводить до забруднення повітря та землі, організовує оформлення відповідних бухгалтерських та податкових документів на придбання та реалізацію, займається пошуком постачальників/покупців сировини та пального, забезпечує координацію дій інших учасників, в тому числі через засоби мобільного зв'язку, здійснює постійний контроль за процесом виготовлення та збуту незаконного виготовленого пального, розпоряджається грошовими коштами на розрахункових рахунках, розподіляє доходи, отримані від даної злочинної діяльності, контролює використання таких доходів, їх переміщення та перетворення, забезпечує маскування походження таких доходів тощо.
ОСОБА_10 не пізніше жовтня 2025 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, вступив у злочинну змову із ОСОБА_7 , з яким перебуває у тривалих довірчих відносинах, із яким досяг домовленості щодо спільних узгоджених дій, спрямованих на незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту та збут фальсифікованого підакцизного товару (пального). При цьому, ОСОБА_7 , за попередньою змовою із ОСОБА_10 , мав здійснювати загальне керівництво виробничими процесам та фінансовими розрахунками, приймати участь в оформленні бухгалтерських документів, займатися пошуком покупців/постачальників сировини та продукції, вести облік нафтопродуктів, що відвантажені, контролювати діяльність працівників, що задіяні у процесі виробництва тощо.
Також з метою організації процесу виготовлення фальсифікованого підакцизного товару (палива) ОСОБА_10 , не пізніше жовтня 2025 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, достовірно знаючи про незаконність такої діяльності, залучив інших невстановлених у ході досудового розслідування осіб, які мали здійснювати документальне оформлення діяльності товариства, у тому числі фінансової, відповідати за придбання вживаних автомобільних шин та реалізацію пального шляхом розміщення рекламних оголошень в мережі Інтернет, адміністрування відповідних сторінок у соціальних мережах, сайту товариства, спілкуватись із клієнтами тощо, сприяти у легалізації грошових коштів, отриманих внаслідок реалізації незаконно виготовлених підакцизних товарів, шляхом конвертування таких коштів в іноземну валюту (долари США, Євро), з метою покращення власного матеріального становище та способу життя, використовувати їх для ведення легального бізнесу (кафе, надання транспортних послуг вантажними автомобілями) тощо.
ОСОБА_10 не пізніше жовтня 2025 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, діючи за передньою змовою із ОСОБА_7 та невстановленими у ході досудового розслідування особами, розробили схему незаконного збагачення, яка полягала у придбанні вживаних автомобільних шин, як товару, а також надання послуг із їх переробки (здійснення піролізної переробки) з використанням кустарно виготовленого обладнання, в результаті якої виготовляється пальне, що відноситься до підакцизного товару, а також утворюються побічні продукти переробки технічний вуглець, металобрухт. У подальшому незаконно виготовлений підакцизний товар (пальне), а також побічні продукти переробки збувались за готівкові та безготівкові кошти фізичним та юридичним особам.
При цьому, ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та невстановлені у ході досудового розслідування особи діючи за попередньою змовою групою осіб, у порушення вимог ст.ст. 26, 29 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX, фактично здійснюють свою діяльність на двох виробничих майданчиках за адресами: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15 та м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 67, не маючи при цьому обов'язкової ліцензії на виробництво підакцизного товару (пального). Встановлено, що не пізніше 18 листопада 2025 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та невстановленими в ході досудового розслідування особами, перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 67, за допомогою спеціального обладнання здійснили термічну піролізну переробку гумових виробів (вживаних автомобільних шин), в результаті чого виготовили 1000 літрів піролізного пального.
У подальшому 18 листопада 2025 року під час слідчих дій вилучено зразки вказаного пального. За результатами судової експертизи «Матеріалів, речовин та виробів», проведеної експертами КНДІСЕ (висновок експерта № 9702/25-34.1 від 11.12.2025) встановлено, що досліджена рідина є багатокомпонентною сумішшю вуглеводнів легких, середніх та важких вуглеводневих фракцій, і може бути нафтовою сировиною широкого фракційного складу для подальшої переробки; вказана рідина виготовлена в умовах, що відрізняються від заводських; вказана рідина могла бути виготовлена внаслідок технологічного процесу піролізної переробки автомобільних шин.
Крім цього, висновком експерта Запорізької торгово промислової палати № Е-012 від 11.02.2026 встановлено, що за визначеними показниками дане пальне відноситься до коду УКТ ЗЕД 2710 19 99 00.
Відповідно до ст. 215.3.4 Податкового кодексу України, товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 19 99 00 - є підакцизним товаром, обіг та реалізація якого здійснюється та контролюється відповідно до умов ліцензії на торгівлю пальним.
18 листопада 2025 року, у період часу з 13 год. 20 хв. по 13 год. 40 хв. ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , разом із невстановленими в ході досудового слідства особами реалізуючи єдиний злочинний умисел на збут пального, перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 67 завантажили за допомогою спеціального обладнання у пластикову ємність, яка знаходилась в автомобілі «Volksvagen» «Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , 1000 літрів пального, після чого ОСОБА_7 продав (реалізував) за готівкові кошти 1000 літрів піролізного пального за ціною 20 грн/л на загальну суму 20 000 грн. Дане пальне зберігалось на вказаному майданчику у металевій ємності.
У подальшому під час слідчих дій вилучено зразки вказаного пального. За результатами судової експертизи «Матеріалів, речовин та виробів», проведеної експертами КНДІСЕ (висновок експерта № 9702/25-34.1 від 11 грудня 2025 року) встановлено, що досліджена рідина є багатокомпонентною сумішшю вуглеводнів легких, середніх та важких вуглеводневих фракцій, і може бути нафтовою сировиною широкого фракційного складу для подальшої переробки; вказана рідина виготовлена в умовах, що відрізняються від заводських; вказана рідина могла бути виготовлена внаслідок технологічного процесу піролізної переробки автомобільних шин.
Окрім цього, висновком експерта Запорізької торгово промислової палати № Е-012 від 11 лютого 2026 року встановлено, що за визначеними показниками дане пальне відноситься до коду УКТ ЗЕД 2710 19 99 00.
Відповідно до ст. 215.3.4 Податкового кодексу України, товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 19 99 00 - є підакцизним товаром, обіг та реалізація якого здійснюється та контролюється відповідно до умов ліцензії на торгівлю пальним.
Крім того, не пізніше 28 листопада 2025 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та невстановленими в ході досудового розслідування особами, перебуваючи за адресами: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15 та м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 67, за допомогою спеціального обладнання здійснили термічну піролізну переробку гумових виробів (вживаних автомобільних шин), в результаті чого виготовили 3320 літрів піролізного пального.
У подальшому 28 листопада 2025 року під час слідчих дій було вилучено зразки вказаного піролізного пального. За результатами судової експертизи «Матеріалів, речовин та виробів», проведеної експертами (висновок експерта КНДІСЕ № 9975/25-34.1 від 12 січня 2026 року) встановлено, що досліджена рідина є багатокомпонентною сумішшю вуглеводнів легких, середніх та важких вуглеводневих фракцій, і може бути нафтовою сировиною широкого фракційного складу для подальшої переробки; вказана рідина виготовлена в умовах, що відрізняються від заводських; вказана рідина могла бути виготовлена внаслідок технологічного процесу піролізної переробки автомобільних шин.
Окрім цього, висновком експерта Запорізької торгово промислової палати № Е-019 від 17 лютого 2026 року встановлено, що за визначеними показниками дане пальне відноситься до коду УКТ ЗЕД 2710 19 99 00.
Відповідно до ст. 215.3.4 Податкового кодексу України, товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 19 99 00 - є підакцизним товаром, обіг та реалізація якого здійснюється та контролюється відповідно до умов ліцензії на торгівлю пальним.
28 листопада 2025 року, приблизно о 09 год. 40 хв., ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та невстановленими в ході досудового розслідування особами, з виробничих майданчиків за адресами: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15 та м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 67, продав (реалізував) за готівкові кошти 3320 літрів піролізного пального за ціною 20 грн/л на загальну суму 66000 грн. Дане пальне зберігалось на вказаному майданчику у металевій ємності.
28 листопада 2025 року, в період часу з 09 год. 40 хв. по 09 год. 50 хв., ОСОБА_10 , ОСОБА_7 разом із невстановленими в ході досудового слідства особами реалізуючи єдиний злочинний умисел на збут пального, перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15, завантажили за допомогою спеціального обладнання в автомобіль «MAN», д.н.з. НОМЕР_2 літрів піролізного пального. У подальшому того ж дня вказані особи, у період часу з 10 год. 00 хв. по 10 год. 28 хв., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 67 додатково завантажили за допомогою спеціального обладнання в автомобіль «MAN», д.н.з. НОМЕР_3 , 2000 літрів піролізного пального.
Після цього, ОСОБА_10 продав (реалізував) за готівкові кошти 3320 літрів піролізного пального за ціною 20 грн/л на загальну суму 66 000 грн. Дане пальне зберігалось на вказаному майданчику у металевій ємності.
В подальшому, 28 листопада 2025 року під час слідчих дій було вилучено зразки вказаного піролізного палива. За результатами судової експертизи «Матеріалів, речовин та виробів», проведеної експертами (висновок експерта КНДІСЕ № 9975/25-34.1 від 12 січня 2026) встановлено, що досліджена рідина є багатокомпонентною сумішшю вуглеводнів легких, середніх та важких вуглеводневих фракцій, і може бути нафтовою сировиною широкого фракційного складу для подальшої переробки; вказана рідина виготовлена в умовах, що відрізняються від заводських; вказана рідина могла бути виготовлена внаслідок технологічного процесу піролізної переробки автомобільних шин.
Окрім цього, висновком експерта Запорізької торгово промислової палати № Е-019 від 17 лютого 2026 року встановлено, що за визначеними показниками дане пальне відноситься до коду УКТ ЗЕД 2710 19 99 00.
Відповідно до ст. 215.3.4 Податкового кодексу України, товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 19 99 00 - є підакцизним товаром, обіг та реалізація якого здійснюється та контролюється відповідно до умов ліцензії на торгівлю пальним.
25 березня 2026 року ОСОБА_10 та ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 28 ч.ч. 1, 2 ст. 204 КК України, а саме у незаконному виготовленні, зберіганні з метою збуту, а також збуті незаконно виготовленого пального, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, мотивуючи клопотання, слідчий зазначила, що вказані речі, відповідно до ст. 84 КПК України, мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні для встановлення фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, оскільки зазначене майно, відповідає п.п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 167 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 3 квітня 2026 року клопотання слідчого задоволено. Накладено арешт на майно, яке було виявлено та вилучено під час проведення 25.03.2026 обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , а саме: грошові кошти в сумі 20 000 дол. США, купюри номіналом 100 дол. у кількості 200 шт.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 3 квітня 2026 року, у кримінальному провадженні №12025080000000137 від 30 липня 2025 року, а саме на: грошові кошти в сумі 20000 доларів США, купюри номіналом 100 дол., у кількості 200 шт.
В обґрунтування скарги вказує, що висновок суду першої інстанції прийнято без дослідження у повному обсязі документів про фінансову діяльність ОСОБА_7 , не взяті до уваги твердження останнього, що не всі вилучені грошові кошти належать йому, зокрема, частина належить співмешканці - ОСОБА_12 , інша - колишній дружині.
Зазначає, що прийняті судом твердження слідчого, що грошові кошти могли бути отримані від збуту підакцизної продукції не підтверджується матеріалами кримінального провадження, при контролю за вчиненням злочину, використовувались імітаційні гроші.
Звертає увагу на те, що об'єм продукції, яку сторона обвинувачення вважає підакцизною не дозволяє заробити грошові кошти у сумі, що вилучена під час обшуку.
Крім того вказує, що відчуження ОСОБА_7 власного автомобіля, на яке посилається суд, слід зазначити, що обмежень з цього приводу на ОСОБА_7 покладено не було, тому характеризувати цю дію, як протизаконну неможливо.
У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що слідчим суддею не було взято до уваги всі фінансові документи ОСОБА_7 , його колишньої дружини та співмешканки. Зазначив, що за клопотанням сторони захисту, у суді першої інстанції просили допитати ОСОБА_12 на предмет кому належать вилучені грошові кошти, проте, у задоволенні клопотання було відмовлено. Вважає, що Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) не може бути тією особою, якій завдано збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Крім того, зазначив, що слідчим суддею не було взято до уваги наявність на утриманні у ОСОБА_7 неповнолітньої дитини, яка має інвалідність, а також звернув увагу на те, що об'єм продажу пального, який інкримінується ОСОБА_7 не дозволяє накопичити таку суму грошових коштів, які були вилучені, а отже вилучені грошові кошти не мають відношення до даного кримінального провадження.
Власник майна ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та зазначив, що вилучені грошові кошти є грошовими коштами, які отримані від підприємницької діяльності, не пов'язаної з виготовленням пального.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вказав, що під час розгляду клопотання про арешт майна слідчим суддею було ретельно досліджені доходи ОСОБА_7 як фізичної особи - підприємця та встановлено, що в період часу з 10 квітня 2025 року по 27 грудня 2025 року середній дохід ОСОБА_7 складав приблизно 13000 гривень на місяць, у зв'язку із чим слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що такий дохід ОСОБА_7 дає підстави вважати про неможливість здійснення останнім таких накопичень. Крім того, вказав, що ОСОБА_7 не надано доказів про законність походження вилучених грошових коштів. Зазначив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 здійснювали продаж пального за готівкові кошти, що підтверджується протоколом НСРД. Також зазначив, що 10 квітня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.ч. 1, 2 ст. 204, ч. 2 ст. 209 КК України.
Заслухавши доповідь судді, власника майна ОСОБА_7 , його представника та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Виходячи із положень ст. 131 КПК України арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Якщо ж арешт накладається у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного (обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:
- перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;
- з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;
- враховувати, що обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;
- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб;
- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.
Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався не в повній мірі та помилково прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту на майно.
Так, із матеріалів клопотання встановлено, що наразі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025080000000137 від 30 липня 2025 року за правової кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 241, ч.ч. 1, 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 239 КК України.
В рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.ч. 1, 2 ст. 204 КК України.
Із протоколу обшуку від 25 березня 2026 року убачається, що під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_7 , було виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 20000 доларів США.
Постановою старшого слідчого від 26 березня 2026 року у тому числі грошові кошти в сумі 20000 доларів США, купюри номіналом 100 доларів у кількості 200 шт. визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Так, положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено, що до клопотання про арешт майна мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
В обґрунтування клопотання про арешт грошових коштів в сумі 20000 доларів США, старший слідчий посилається на те, що таке майно має значення речових доказів у даному кримінальному провадженні для встановлення фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Разом з цим, на переконання колегії суддів, жодних відомостей про те, що вилучені під час обшуку грошові кошти у сумі 20000 доларів США, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ані слідчим, ані прокурором не надано.
Більш того, слід зазначити, що санкція інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 204 КК України, не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.
При цьому, на підтвердження того, що ОСОБА_7 10 квітня 2026 року було повідомлено про нову підозру у вчиненні у тому числі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, про що прокурор зазначив у судовому засіданні апеляційного суду, не надано жодних доказів.
Крім того, в клопотанні про зміну до клопотання про арешт майна, старшим слідчим зазначалось, що метою накладення арешту є забезпечення цивільного позову щодо відшкодування збитків.
Натомість, матеріали клопотання не містять доказів того, що у даному кримінальному провадженні був заявлений цивільний позов з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
При цьому, колегія суддів вважає, що наявність в матеріалах, доданих до клопотання лише заяви Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонька області) про залучення в якості потерпілого у кримінальному провадженні, не вказує про обґрунтовані підстави для накладення арешту на вилучені грошові кошти, з такою метою як відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Також, на переконання колегії суддів, зазначення прокурором у судовому засіданні апеляційного суду про те, що вилучені грошові кошти за місцем мешкання ОСОБА_7 на загальну суму 20000 доларів США, можуть бути такими, що набуті кримінально протиправним шляхом, є непідтвердженим.
Таким чином, у сукупності із встановленими апеляційним судом обставинами, на переконання апеляційного суду, ані слідчим, ані прокурором не зазначено достатньо обґрунтованих підстав для задоволення клопотання про накладення арешту.
Ураховуючи зміст клопотання про арешт майна, заявлену підставу та мету для його арешту, а також викладені у клопотанні обставини, судова колегія приходить до висновку про недоведеність необхідності накладення арешту на вказане в клопотанні майно.
Обґрунтованість таких висновків колегії суддів випливає також і з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 6 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що «кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого накладення арешту на вказане у клопотанні майно, знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого про арешт майна слід відмовити.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 3 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12025080000000137, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 241, ч.ч. 1, 2 ст. 204, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 239 КК України, скасувати.
Постановити нову ухвалу апеляційного суду, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4