ЄУН: 336/757/21
Провадження №: 6/336/100/2026
17 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Степливої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа,
Представник ТОВ «Капіталресурс» Шафігіна В.Р., яка діє на підставі довіреності № 10952 від 17.02.2026 через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулась до суду з зазначеною заявою, в якій просить замінити стягувача у виконавчому листі №336/757/21 від 13.09.2021 виданому Шевченківським районним судом м.Запоріжжя про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс», а також видати ТОВ «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа №336/757/21 від 13.09.2021 про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви, представник ТОВ «Капітлресурс» зазначила, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, який не виконувався позичальником, у зв'язку із чим банк звернувся до суду за захистом своїх прав. В подальшому позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, на виконання судового рішення видано виконавчий лист №336/757/21 від 13.09.2021.
Заявник вказує, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження №67047250 з примусового виконання виконавчого листа.
24.06.2022 державним виконавцем ВДВС ВП №67047250 було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу.
22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором, укладеним зі ОСОБА_1 . Таким чином, кредитора по договору було змінено з ПАТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «Капіталресурс».
Заявник стверджує, що станом на теперішній час оригінал виконавчого листа №336/757/21 від 13.09.2021 на адресу стягувача не надходив, жодних відкритих виконавчих проваджень на його підставі немає.
Набувши право вимоги за зобов'язаннями боржника перед первісним кредитором, заявник просить провести заміну сторону у виконавчому провадженні (стягувача), видати дубліката виконавчого листа щодо стягнення боргу зі ОСОБА_1 , оскільки заявник, як новий кредитор за відсутності оригіналу виконавчого листа не має можливості реалізувати свої права, як стягувача.
Представник заявника в судове засідання не з'явилась, в прохальній частині заяви просила розглядати заяву без її участі.
Інші заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Суд вважає за можливе розглянути заяву за їх відсутності на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та у відповідності до п.17. 4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 433, 442 ЦПК України, оскільки їхня неявка не є перешкодою для вирішення даного процесуального питання.
Оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду заяви про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого листа, суд вважає за можливе розглянути заяву за їх відсутності на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, за погодженням представника заявника.
Суд, дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи, у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку про те, що заява підлягає задоволенню.
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч.1 ст. 442 ЦПК України).
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.2 ст. 442 ЦПК України).
Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України “Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.05.2021 у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги задоволено, стягнуто зі ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 30.04.2010 у розмірі 10181,68 гривень, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 гривень.
22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором, укладеним зі ОСОБА_1 .
Набувши право вимоги за зобов'язаннями боржника перед первісним кредитором, заявник просить провести заміну сторони у виконавчому провадженні (стягувача).
За змістом ст.512 ЦК України, ст.442 ЦПК України та ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, п.п.1, 2 ч.1 ст.512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Виходячи зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 (справа № 6-122 цс 13).
Зважаючи на вищенаведене, на підставі ст. 442 ЦПК України суд приходить до висновку про те, що заява в частині зміни стягувача є обґрунтованою та доведеною, й підлягає задоволенню, підстав для відмови в ній судом не встановлено.
Вирішуючи заяву в частині вимоги про видачу дубліката виконавчого листа, суд вважає, що така заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 2 ст. 433 ЦПК України).
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в провадженні державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Хупавченко Н.Ю. перебувало виконавче провадження №67047250 з примусового виконання виконавчого листа №336/757/21, виданого 13.09.2021 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення зі ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 10181,68 гривень.
Постановою державного виконавця від 24.06.2022 в межах виконавчого провадження №67047250 виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п.5 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п.9 ч.2 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У ч.1 ст.431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
В обґрунтування непорушення строку пропуску пред'явлення виконавчого листа до виконання, заявник вказала, що виконавчою службою було надано відповідь, що даний виконавчий лист було повернуто, але на адресу первісного стягувача даний виконавчий лист не надходив та відповідно до Перехідних та прикінцевих положень ЗУ «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ: 4) визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України
У виконавчому документі зазначаються, серед іншого, строк пред'явлення рішення до виконання (п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом положень ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст.18 цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Тобто, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Отже, як встановлено з матеріалів справи, виконавчий лист може бути пред'явлений до виконання.
Крім того, суд враховує, що згідно з п.п. 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Вказаний Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено пунктом 10-2 згідно Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022, який набрав чинності 26.03.2022.
Отже, враховуючи, що кінцевий строк пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчується в період дії воєнного стану та зокрема, після набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», то вказаний строк переривається та встановлюється з дня припинення або скасування воєнного стану, який заявником не пропущено, а тому підстави для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, відсутні.
Відповідно до вимог п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.
Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).
Разом із тим, необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010).
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Даної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 16.08.2018 у справі № 6/275-08, від 15.08.2018 у справі № 6/256, від 26.04.2018 у справі № 922/6111/15 та від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г.
П. 1 ст. 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України», по. 15729/07, від 05.07.2012).
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п.40 зазначається, що ... право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» заява № 23465/03 від 06.10.2011 року, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішенні винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справі «Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішення залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складом частина судового розгляду (пункт 43).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання заявником не пропущено, оригінал виконавчого листа втрачено, рішення суду, яке набрало законної сили, не виконано, тому заява підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України та, керуючись ст.ст 433, 442 ЦПК України, п.17. 4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч.5 ст. 8 Закону України “Про виконавче провадження», суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа - задовольнити.
Замінити сторону у виконавчому листі №336/757/21 від 13.09.2021, виданому Шевченківським районним судом м.Запоріжжя про стягнення зі ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу з АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс».
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа №336/757/21 від 13.09.2021, виданого Шевченківським районним судом м.Запоріжжя про стягнення боргу зі ОСОБА_2 .
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя П.Л. Коваленко