Дата документу 16.04.2026
Справа № 201/1254/26
Провадження № 2-а/334/43/26
16 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., за участю секретаря Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення ЕНА №6487899 від 09.01.2026 року, -
02.03.2026 року до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з Соборного районного суду м. Дніпра за підсудністю надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови ЕНА №6487899 та притягнення посадових осіб до дисциплінарної відповідальності, в якому прохав: 1) скасувати постанову серії ЕНА №6487899 від 09.01.2026 року та закрити справу на підставі ст.18 КУпАП (крайня необхідність) або ст.22 КУпАП (малозначність); 2) провести службову перевірку щодо дій інспектора ОСОБА_2 та його напарника та притягнути їх до дисциплінарної відповідальності.
04.03.2026 року ухвалою судді поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення з позовом до ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови ЕНА №6487899 та притягнення посадових осіб до дисциплінарної відповідальності. Позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
09.03.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з заявою про усунення недоліків, надавши уточнену позовну заяву до ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення ЕНА №6487899 від 09.01.2026 року.
В обґрунтування уточнених позовних вимог посилався на те, що постанова є незаконною, оскільки дії вчинені у стані крайньої необхідності (ст.18 КУпАП). Як військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) та особа з інвалідністю 3 групи він терміново доставляв медикаменти та теплі речі побратимам на передову. Факт виконання волонтерської місії підтверджується: чеками АТ «Нова пошта», що свідчать про отримання вантажу (допомоги) перед виїздом; фотозвітом передачі вантажу військовослужбовцям бригади (в/ч НОМЕР_1 ); скріншотами переписки з волонтером, що підтверджують координацію доставки термінової допомоги. Крім того, будь-які технічні недоліки автомобіля, що стали причиною зупинки, на момент розгляду справи повністю усунуті, що підтверджується фотографіями виправлення недоліків авто. Обставини також підтверджуються: копією посвідчення УБД, довідкою про службу №5, військовим квитком.
Прохав скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6487899 від 09.01.2026 року; провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
11.03.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
18.03.2026 року до суду звернувся представник відповідача ГУНП в Дніпропетровській області за довіреністю Мігрін Б.О. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що вважають постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.01.2026 року серії ЕНА № 6487899, якою зафіксовано порушення позивача, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, законною та складеною з урахуванням норм законодавства.
Як вбачається зі змісту постанови, інспектором ВП №1 Павлоградського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Васильєвим Д.С. зафіксовано, що 09.01.2026 року о 18:39 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Tesla Model S», з номерним знаком НОМЕР_2 , який не відповідає чинним стандартам, чим порушив підпункт в) п.2.9 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Відповідно підпункту в) п.2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів. Відповідальність за порушення даного пункту ПДР України передбачено ч1 ст.121-3 КУпАП.
Вважають, що постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП, складена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395.
Прохали у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
18.03.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся ОСОБА_1 з відповіддю на відзив, в якій посилався на те, що постанова не була йому вручена на місці винесення, що позбавило можливості ознайомитися з її змістом та своєчасно скористатися правом на захист. Таке порушення процедури є самостійною підставою для визнання постанови протиправною та її скасування, оскільки вона винесена з порушенням порядку.
Він є діючим військовослужбовцем ЗСУ та інвалідом 3 групи, попри стан здоров'я він виконує бойові завдання в зонах активних бойових дій під постійною загрозою застосування ворогом КАБів та FPV-дронів. Для виконання завдань використовую власний транспортний засіб «Tesla Model S», оскільки потреби фронту вимагають негайних дій. Використання наявних номерних знаків було вимушеним кроком у стані крайньої необхідності (ст.18 КУпАП) для забезпечення мобільності в бойових умовах. Через службу в режимі 24/7 він не мав фізичної можливості займатися технічним переобладнанням авто.
Використання власного транспортного засобу обумовлене необхідністю оперативного виконання завдань, пов'язаних з обороноздатністю країни. Він не очікував на надання службового автомобіля, а використовував власний ресурс для захисту держави. Згідно ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності. Його дії були спрямовані на усунення небезпеки, що загрожує державному та суспільному порядку (захист країни), і ця мета була значно важливішою за формальне дотримання правил маркування ТЗ. Відповідач не врахував, що в його діях був відсутній умисел на вчинення правопорушення. Використання наявних знаків було тимчасовим вимушеним заходом для забезпечення пересування в службових цілях.
На момент подання цієї відповіді проблема повністю вирішена: відповідні номерні знаки встановлені на транспортний засіб, що підтверджує його добропорядність. Враховуючи, що порушення усунуто, а самі дії були вчинені під час захисту держави, вважає їх малозначними (ст.22 КУпАП). Формальний підхід поліції до військовослужбовця-інваліда в умовах війни є недоречним. Дії поліції у даному випадку є проявом надмірного формалізму, що не відповідає духу закону в умовах воєнного стану.
Прохав задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, скасувати постанову серії ЕНА № 6487899 від 09.01.2026 року та закрити провадження.
16.04.2026 року позивач в судове засідання не з'явився, 23.03.2026 року подав заяву про розгляд справи без його участі.
16.04.2026 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, 06.04.2026 року подали заяву про розгляд справи без участі представника.
Тому суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно ч.1 п.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення.
Відповідно ч.1 ст.121-3 КУпАП за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - передбачено накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п.п. в) п.2.9 ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Судом встановлено, що 09.01.2026 року о 18:39 інспектором ВП №1 (Тернівка) Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Васильєвим Д.С. відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6487899, згідно якої 09.01.2026 року о 18:34 в м. Тернівка Дніпропетровської області по вул. Героїв України ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Tesla Model S» з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу, чим порушив п.2.9 в) ПДР України. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.
Позивач свою вину у вчиненому правопорушенні не визнає, вважає, що для притягнення його до відповідальності були відсутні правові підстави, оскільки використання наявних номерних знаків було вимушеним кроком у стані крайньої необхідності для забезпечення мобільності в бойових умовах. Через службу в режимі 24/7 він не мав фізичної можливості займатися технічним переобладнанням авто.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 28.04.2022 року, копією довідки Форми 5 від 10.01.2026 року №1918/1213, є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 18.06.2025 року, отримує пенсію по інвалідності 3 групи, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_5 від 20.08.2025 року.
Судом було досліджено роздруківку фото, яку додано представником відповідача до відзиву на позов, з якої вбачається, що на транспортному засобі «Tesla Model S», білого кольору, встановлено реєстраційний номер НОМЕР_6 .
Також, судом досліджено роздруківки фото, які додано позивачем до позову, згідно яких вбачається, що на транспортному засобі «Tesla Model S», білого кольору, встановлено реєстраційний номер НОМЕР_7 .
Таким чином, судом встановлено, що 09.01.2026 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Tesla Model S» з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу, а саме реєстраційний номер НОМЕР_6 , в той час як транспортному засобу «Tesla Model S» відповідає реєстраційний номер НОМЕР_7 .
Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 року у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 року - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Відповідно ч.1,2 ст.286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Відповідно ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, та досліджені докази, суд доходить висновку, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови було дотримано вимоги КУпАП в повній мірі, останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена згідно норм законодавства, а стягнення у виді штрафу в сумі 1190 грн. накладено в межах санкції ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що він діяв у стані крайньої необхідності.
Згідно ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Додатково вказане поняття визначено у судовій практиці, зокрема, у Постанові від 21.12.2018 року у справі №686/5225/17 Верховний Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Враховуючи викладене, коли ОСОБА_1 керував транспортним засобом, він тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм законодавства Україна.
Всі дії, які вчинені у період оголошення воєнного стану в Україні, не можна вважати такими, які вчиненні у стані крайньої необхідності без конкретного обґрунтування необхідності вчинення кожної з них, з огляду на положення ст.18 КУпАП. Суд наголошує, що стан крайньої необхідності не є триваючим та невизначеним у часі, такий стан виникає раптово, внаслідок збігу конкретних обставин, а тому саму по собі волонтерську діяльність не можна вважати такою, що постійно відбувається у стані крайньої необхідності. Заняття волонтерською діяльністю не може бути виправданням вчинення адміністративних правопорушень, за винятком випадків, встановлених ст.17 КУпАП, кожен з яких повинен мати певну доказову базу, перевірятися судом та якому повинна надаватися відповідна оцінка.
З огляду на викладене, суд критично відноситься до пояснень ОСОБА_1 про те, що він діяв в стані крайньої необхідності, оскільки займається волонтерською діяльності та терміново доставляв медикаменти та теплі речі побратимам на передову, оскільки небезпека, про яку він зазначає, за даних обставин, могла бути усунута іншим способом. При цьому, суд враховує вчинення позивачем правопорушення в м. Тернівка Дніпропетровської області, що не відноситься до зони бойових дій відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376.
Також, суд за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності при скасуванні рішення суб'єкта владних повноважень не має права закривати справу на підставі ст.18 КУпАП (крайня необхідність) або ст.22 КУпАП (малозначність), оскільки вказаними повноваженнями наділений орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності дійшов висновку про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви без задоволення.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позову, а позивач звільнений від сплати судових витрат, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 5-9, 20, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, ст.ст. 121-3, 280, 283-284, 287-293 КУпАП, суд, -
Уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення ЕНА №6487899 від 09.01.2026 року - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч.4 ст.286 КАС України подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 квітня 2026 року.
Суддя: С.М. Телегуз