Справа №333/461/26
Провадження №2/333/1997/26
13 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючої судді Круглікової А.В.,
при секретарі судового засідання Єрмоленко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33
до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості,
ТОВАРИСТВО З ОБЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»(далі за текстом - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) заборгованості за кредитом в сумі 38 871 грн., яка утворилась за кредитним договором від 29.05.2025 № 71858874 та кредитним договором від 29.05.2025 № 8378475. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що відповідачка за вказаними вище договорами отримала кредит, а саме: в сумі 3 500 грн. за договором від 29.05.2025 № 71858874 та в сумі 7 000 грн. за договором від 29.05.2025 № 8378475. Право вимоги за вказаними договорами позивач отримав на підставі договору про відступлення права вимоги від 16.10.2025 № 16/10/25. Як вказує позивач, відповідачка свої зобов'язання з повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом належним чином не виконала. У зв'язку з чим, за останньою за вказаними договорами утворилась заборгованість в сумі 38 871 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка в судові засідання жодного разу не з'явилася, про дату, час та місце проведення засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду, причини неявки суд не повідомила.
На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного вище Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 29.05.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом відповідачки (вчиненим одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») укладено договір надання коштів у кредит №71858874, на виконання умов якого відповідачка отримала кредит від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в сумі 3 500 грн., строком на 30 днів, процентна ставка в день 0,500% (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 525,00 грн.), денна процентна ставка в день - 1,000%, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом 4,00% в день, пеня 4,00% в день.
Крім того, 29.05.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») укладено договір №8378475, на виконання умов якого відповідач отримав кредит від ТОВ «Толмачовою О.О.» в сумі 7 000 грн., строком на 360 днів, розмір першого обов'язкового платежу 3 202,50 грн., комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1207,50 грн.), процентна ставка (фіксована) в день - 0,95%, неустойка в день - 350 грн.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи слідує, що право вимоги за вказаним вище кредитним договором позивач отримав на підставі договору факторингу від 16.10.2025 №16/10/25.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як встановлено судом, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом в строк, визначений у договорі в повному обсязі не оплатив.
Як встановлено судом, відповідач прийняті зобов'язання з повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом за вказаними вище договорами не виконав, внаслідок чого за останньою виникла заборгованість в сумі 18 011 грн., з якої:
-3 500 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 252 грн. заборгованості за комісією за кредитним договором від 29.05.2025 № 71858874.
-7 000 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 6 051,50 грн. заборгованості за процентами та 1 207,5 грн. заборгованості за комісією за кредитним договором від 29.05.2025 № 8378475.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачка суду не надала, як і не надалп доказів щодо належного виконання прийнятих на себе зобов'язань, встановлених умовами кредитного договору.
А тому, позивач вправі вимагати повернення суми кредиту в розмірі 10 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6 051,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1 459,50 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту.
Суд перевірив розрахунок заборгованості та погоджується з ним.
Отже, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо стягнення неустойки/пені.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який узгоджується з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022року №2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено суму заборгованості за неустойкою в розмірі 6 860 за кредитним договором від 29.05.2025 № 71858874 та 14 000 грн. за кредитним договором від 29.05.2025 № 8378475.
З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитними договорами № 71858874 від 29.05.2025 та № 8378475 від 29.05.2025 у розмірі 18 011 грн., з них: 10 500 грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 6 051,50 грн. заборгованість за відсотками; 1 459,50 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту. У задоволенні іншої частини позову судом відмовляється.
Також, розглянувши вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн., суд дійшов до висновку про їх задоволення, виходячи з такого.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №25-08/25ФП від 25.08.2025, укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, копію акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 25.08.2026, копією витягу з акту №6ФП приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 23.10.2025, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579939289.1.
Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» протии України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Від відповідачки не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно не співмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».
Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pactasuntservanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 910/13071/19.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн., пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2 244,85 грн. (18 011 х 4 844,80 /38 871) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 085,09 грн. (18 011 х 4500/38 871).
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-274, 279, 280-282 ЦПК України суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ: 43311346, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) - 10 500 (десять тисяч п'ятьсот) грн. заборгованості за основним боргом, 6 051 (шість тисяч п'ятдесят одна) грн. 50 коп. - заборгованості з процентів за користування кредитом, 1 459 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. - заборгованості за комісією за надання кредиту, 2 244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 85 коп. судового збору та 2 085 (дві тисячі вісімдесят п'ять) грн. 09 коп. - витрат на професійну правничу допомогу
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Круглікова