17 квітня 2026 р. Справа № 520/33084/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 19.01.26 по справі № 520/33084/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила:
1) визнати протиправними дій ГУ ПФУ у Харківській області щодо не виплати щомісяця довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в сумі 80.716,80 грн;
2) зобов'язати ГУ ПФУ у Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 24 травня 2025 року в сумі 80.716,80 грн. щомісяця, без обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позову зазначила, що є суддею у відставці та згідно з чинним законодавством отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке виплачується відповідачем. Відповідно до норм чинного законодавства розмір щомісячного довічного грошового утримання, що належить позивачу до виплати, становить 80 716,80 грн, проте, за період червень-листопад 2025 року позивачу виплачена лише частина щомісячного довічного грошового утримання в сумі 65 582,40 грн щомісяця. Невиплату належного позивачу щомісячного довічного грошового утримання у встановленому законом розмірі відповідач обґрунтовує застосуванням Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821 (далі - Порядок №821), що позивач вважає протиправним та таким, що порушує Конституцію України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) та міжнародні договори, які є частиною національного законодавства. Вказує, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу та поширюється на всіх суддів України. Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень та набуття статусу судді у відставці. З посиланням на рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 №18-рп/2011, від 03.06.2013 № 3-рп/2013 зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині 1 статті 55 Конституції України. Оскільки положення Конституції України та стаття 142 Закону № 1402-VIII не зазнали змін, Порядок №821 не відповідає Конституції України, Закону № 1402-VIII, а дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо невиплати позивачу щомісяця у повному обсязі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на Порядок №821 порушує конституційні гарантії незалежності суддів та право власності позивача.
ГУ ПФУ в Харківській області подало до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому висловило незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначило, що на виконання рішення суду у справі №520/15228/25 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке виплачується позивачу, розмір якого з 24.05.2025 склав 80 716,80 грн. Виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці провадиться відповідно до Порядку №821. У грудні 2025 року ОСОБА_1 на поточний рахунок банківської установи перераховано невиплачені кошти в сумі 7 461,42 грн. Відповідно до Порядку №821 виплата пенсії щомісячно провадиться у розмірі 65 582,40 грн, а доплата за рішенням суду у розмірі 15 134,40 грн - при надходженні відповідного фінансування. Залишок невиплачених коштів за період з 24.05.2025 по 31.01.2026 в сумі 117 519,43 грн буде виплачено при надходженні відповідного фінансування. Відповідно до зазначеного, ГУ ПФУ в Харківській області здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області з приводу виплати ОСОБА_1 після виконання рішення у справі №520/15228/25 поточних платежів з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без застосування ч.1 ст.47 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) не в повному розмірі унаслідок обмеження розміру поточних платежів у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 після виконання рішення у справі №520/15228/25 поточних платежів з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням ч.1 ст.47 Закону №1058-ІV у повному розмірі без обмеження розміру поточних платежів у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
Позов у решті вимог залишено без задоволення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №520/15228/25 ОСОБА_1 зараховано до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 2 роки 5 місяців - половини строку навчання за денною формою; 3 роки - період роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді та 21 рік 9 місяців 18 днів - загальний строк роботи на посаді судді та здійснено з 24 травня 2025 року перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 64% суддівської винагороди судді. Розмір щомісячного довічного грошового утримання з 24.05.2025 склав 80716,80 грн. Звертає увагу, що відповідно до Порядку №821 виплата пенсії щомісячно проводиться у розмірі 65582,40 грн, а доплата за рішенням суду у розмірі 15134,40 грн - при надходженні відповідного фінансування. У грудні 2025 року ОСОБА_1 на поточний рахунок перераховано невиплачені кошти у сумі 7461,42 грн. Залишок невиплачених коштів за період з 24.05.2025 по 31.01.2026 складає 117519,43 грн, з яких: відкладена заборгованість за минулий період (з 24.05.2025 по 23.10.2025) складає 75672,00 грн (з дати відповідно до зобов'язання по суду до дати набрання законної сили рішенням суду) (джерело фінансування - кошти Державного бюджету); поточна заборгованість (з 24.10.2025 по 31.01.2026) - 41847,43 грн (з дати набрання законної сили рішенням суду по місяць виконання рішення суду) (джерело фінансування - кошти Державного бюджету). Зауважує, що залишок невиплачених коштів, які нараховано на виконання зазначеного рішення суду, виплачуватиметься відповідно до Порядку №821 від 14.07.2025, в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Позивач не скористалась правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 24.05.2025 та знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області.
При призначенні розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 склав 65582,40 грн, в розмірі 52 % від суддівської винагороди, з урахуванням стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, 21 рік 8 місяців 26 днів, що підтверджується рішенням Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м.Харкова від 03.06.2025 №204950026283.
Не погоджуючись з протиправними діями ГУ ПФУ в Харківській області щодо визначення стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та визначення довічного грошового утримання в розмірі 52 % від суддівської винагороди, позивач звернулася до суду, вважаючи своє право порушеним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №520/15228/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025, визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 52% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 2 роки 5 місяців - половини строку навчання за денною формою; 3 роки - період роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді та 21 рік 9 місяців 18 днів - загальний строк роботи на посаді судді. Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити з 24 травня 2025 року перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 64% суддівської винагороди судді. Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату недоотриманих сум з 24 травня 2025 року.
Внаслідок проведеного перерахунку на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №520/15228/25, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 склав 80 716,80 грн.
Наведене підтверджується рішенням Шевченківського об'єднаного управління ПФУ м. Харкова від 07.11.2025 №204950026283, за змістом якого вказано особливості: призначення за рішенням суду - з 24.05.2025 по довічно; рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 24.10.2025 по довічно; суддя у відставці (наказ про відрах. зі штату) - з 23.05.2025 по довічно.
Після проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №520/15228/25, відповідач здійснює позивачу щомісяця поточні виплати в розмірі 65582,40 грн.
Інша частина поточних виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 15134,40 грн відповідачем не виплачується з посиланням на те, що виплата буде здійснена при надходженні відповідного фінансування у відповідності до Порядку №821.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати щомісяця довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 80716,80 грн, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив того, що норми Порядку №821 в частині проведення поточних платежів після настання події вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу виконання судового акту про перерахунок платежу соціального характеру суперечать ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України, ч.2 ст.5, ч.1 ст.47 Закону №1058-ІV.
Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції зазначив, що приписи ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV стосуються правовідносин з приводу виплати суб'єктом владних повноважень поточних платежів після настання події виконання суб'єктом владних повноважень судового акта з виплати платежу соціального характеру. Натомість, правовідносини з приводу виплати суб'єктом владних повноважень минулих у часі платежів відносно настання події виконання суб'єктом владних повноважень судового акта з виплати платежу соціального характеру регламентовані приписами ч.2 ст.46 Закону №1058-IV, де указано, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Водночас із цим, оскільки приписи ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV не можуть бути застосовані до відносин, які склались до календарної дати виконання суб'єктом владних повноважень судового акта з виплати платежу соціального характеру (тобто до відносин з приводу виплати боргу минулих періодів), то у задоволенні вимог за цим епізодом та вимог стосовно визначення конкретної суми боргу належить відмовити.
У цій частині суд першої інстанції, застосовуючи ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України, визнав за належне надати праву заявника судовий захист у спосіб, що сформульований у резолютивній частині даного судового акту як найбільш дієвого та ефективного у спірних правовідносинах. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 після виконання рішення у справі №520/15228/25 поточних платежів з щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням ч.1 ст.47 Закону №1058-ІV у повному розмірі без обмеження розміру поточних платежів у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).
Стаття 130 Основного Закону України передбачає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII, що відповідає частині першій статті 126 Основного Закону України, згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).
Відповідно до пунктів 7, 8, 11 частини 5 статті 48 Закону № 1402-VIII, незалежність судді забезпечується, крім іншого, окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; правом судді на відставку.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї (частина 6 цієї норми).
Частина 7 статті 48 Закону № 1402-VIII передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Відповідно до частини 1 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Процедуру призначення, перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначено Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891 (далі - Порядок №3-1).
Пунктом 1 розділу І Порядку №3-1 передбачено, що судді у відставці, в тому числі судді Конституційного Суду України у відставці, судді Конституційного Суду України, повноваження якого припинено з підстав, встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 149-1 Конституції України, або якого звільнено з підстав, встановлених пунктами 1, 4 частини другої статті 149-1 Конституції України, за наявності стажу роботи, що дає право на відставку (далі - суддя Конституційного Суду України), призначається щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу V Порядку №3-1 нарахована сума щомісячного довічного грошового утримання включається в документи для виплати не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі, в установленому законодавством порядку.
Виплата щомісячного довічного грошового утримання припиняється у випадках, передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання у разі поновлення його виплати, за довіреністю, за минулий час, за час перебування особи на повному державному утриманні, за час перебування в місцях обмеження або позбавлення волі, у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон, недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі смертю судді у відставці, судді Конституційного Суду України, утримання надміру виплачених сум та відрахувань зі щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці визначається у відсотковому розмірі суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, встановленому Законом №1402-VIII, та підлягає перерахунку у разі зміни розміру складових такої суддівської винагороди. Виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі, в установленому законодавством порядку.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п. 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) ЄСПЛ, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
У справах, що стосуються позитивних зобов'язань, які випливають зі змісту статті 1 Протоколу № 1, Суд особливо наголосив на важливості принципу належного урядування. Цей принцип вимагає, щоб, коли виникало питання, що стосується загальних інтересів, особливо коли воно впливає на основні права людини, включаючи права власності, органи державної влади повинні діяти оперативно і, передусім, послідовно (рішення у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011,заява № 29979/04, § 71).
За такого нормативного врегулювання спірних правовідносин, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розумінні ст.1 Першого Протоколу до Конвенції є майном позивача, яке знаходиться під її захистом.
За встановленими обставинами справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №520/15228/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2025, визнано право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 24.05.2025 з урахуванням стажу роботи, який дає відповідне право, 27 років 2 місяці 18 днів (2 роки 5 місяців - половина строку навчання за денною формою; 3 роки - період роботи, вимога щодо якої була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, та 21 рік 9 місяців 18 днів - загальний строк роботи на посаді судді), в розмірі 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У наслідок перерахунку, проведеного відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №520/15228/25, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на отримання якого має право позивач, складає 80 716,80 грн.
Водночас, виплата позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється відповідачем не в повному розмірі 80 716,80 грн, встановленому Законом № 1402-VIII, з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №520/15228/25, а частково, в розмірі 65582,40 грн, який виплачувався позивачу до проведення перерахунку на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №520/15228/25, з посиланням на те, що відповідно до положень Порядку №821 різниця між розміром платежу після виконання відповідного судового акту та розміром платежу до виконання судового акту підлягає включенню до окремого реєстру та виплаті після отримання бюджетних асигнувань.
Оцінюючи такі доводи апелянта, суд враховує, що дійсно, Порядком №821, який набрав чинності 17.07.2025, визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Відповідно до пункту Порядку №821 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці);
перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.
Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значенні, наведеному в Законах України “Про виконавче провадження», “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Згідно з пунктом 3 Порядку №821 судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 “Деякі питання документування управлінської діяльності» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).
Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).
Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Пункт 4 Порядку №821 передбачає, що видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунокв виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
Пунктом 8 Порядку № 821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.
Поряд із цим, як вірно зауважено судом першої інстанції, норми Порядку №821 в частині обмеження проведення поточних платежів на виконання судового рішення суперечать ст.55, п.9 ч.1 ст.129, ст.129-1 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних 1950 року, ч.2 ст.14, ч.1 ст.370, ч.2 ст.372 КАС України.
У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 №9-зп зазначив, що положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов'язанням України, які виникли, зокрема, у зв'язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950 рік), що згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Зазначені норми Основного Закону України знайшли своє втілення у процесуальному законодавстві, зокрема у статті 14 КАС України, відповідно до положень якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів наголошує, що принцип обов'язковості судових рішень як одну з основних засад судочинства закріплено також у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Означений принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участь у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91), Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6.
У рішенні від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (другий абзац підпункту 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2018 №10-р/2018).
Водночас, ані Конституцією України, ані законами України, Кабінет Міністрів України не наділено повноваженнями з визначення порядку виплати судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання, зокрема, на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, адже положеннями статті 129-1 Основного Закону чітко та безальтернативно закріплено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.
До того ж, Порядком №821 запроваджено таку категорію як «перераховані пенсії за рішенням суду», під якими, згідно з пунктом 2 розуміється, крім іншого, сума щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та озміром, визначеним органом Пенсійного фонду України.
При цьому, Порядком №821 передбачено, що видатки на такі виплати здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань, виплата проводиться пропорційно виділеним асигнуванням, а невиплачені суми переносяться на наступний бюджетний період.
Аналіз застосованої у Порядку №821 конструкції дозволяє дійти висновку, що навіть після набрання судовим рішенням законної сили суддя у відставці, після відновлення порушеного права у судовому порядку, не набуває права на негайне і повне отримання належної йому суми щомісячного довічного грошового утримання, що фактично нівелює такі конституційні гарантії як обов'язковості судового рішення та незалежність судді.
Колегія суддів зазначає, що положення Порядку №821 по суті визначають додаткові умови для отримання суддею у відставці поточних виплат щомісячного довічного грошового утримання у належному розмірі та відтерміновують на невизначений час здійснення відповідних виплат особам, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов'язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у бік виконання такого судового рішення лише за наявності бюджетної можливості.
Водночас, Європейський суд з прав людини у низці рішень (зокрема, у справі «Шмалько проти України»; у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»; у справі «Кечко проти України») прямо зазначив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що, обмеживши позивачу поточні виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розміром, який не передбачений Законом № 1402-VIII, та визнаний неналежним рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №520/15228/25, відповідач діяв всупереч Конституції та законів України, чим допустив порушення прав позивача у спірних правовідносинах.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність власних дій у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Водночас, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на необхідність застосування частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV, з таких підстав.
Закон №1058-ІV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1058-ІV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1058-ІV, пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частина 1 статті 47 Закону №1058-ІV, на яку посилається суд першої інстанції, передбачає, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, право судді у відставці на отримання щомісячного довічного грошового утримання передбачено Законом № 1402-VIII, стаття 142 якого передбачає право альтернативного вибору судді, який вийшов у відставку, на отримання пенсії за віком на умовах, визначених Законом №1058-ІV, або щомісячного довічного грошового утримання.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України.
У рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Отже, виплата судді у відставці щомісячного довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, та не є видом пенсії у розумінні законодавства, а тому порядок його виплати не регулюється нормами пенсійного законодавства, зокрема Законом №1058-ІV.
При цьому, як зазначалось раніше, виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється за правилами, визначеними Порядком №3-1, який передбачає, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі, в установленому законодавством порядку, а не статтею 47 Закону №1058-ІV.
Та обставина, що відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №3-1 приймання, розгляд та опрацювання заяви та документів, необхідних для призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), не змінює правову природу цієї виплати на пенсійну.
З цих підстав колегія суддів доходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині посилання на необхідність застосування відповідачем положень Закону №1058-ІV.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, проте помилково послався на необхідність застосування відповідачем частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити рішення в частині мотивів його прийняття та виключити з абзаців третього та четвертого резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі №520/33084/25 посилання необхідність на застосування відповідачем частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі № 520/33084/25 змінити в частині мотивів його прийняття. Виключити з абзаців третього та четвертого резолютивної частини рішення посилання на необхідність застосування відповідачем частини 1 статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 520/33084/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло