16 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7338/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач-1: Кропивницька міська рада (25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, код ЄДРПОУ 26241020)
відповідач-2: Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради (25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, код ЄДРПОУ 45215157)
про визнання протиправними та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кропивницької міської ради та Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у листопаді 2024 році вона придбала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:04:046:0085 площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивачка звернулася до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради із заявою від 05.05.2025 року про надання будівельного паспорта на забудову цієї земельної ділянки. Відповідач 14.05.2025 року відмовив у наданні будівельного паспорта з підстав невідповідності намірів забудови Плану зонування території міста Кіровограда, відповідно до якого ця земельна ділянка розташована у рекреаційній зоні активного відпочинку Р-2, в межах якої не передбачається розміщення житлових будинків. Позивачка стверджує, що План зонування території міста Кіровограда в цій частині є незаконним, оскільки прийнятий з порушенням вимог статей 16, 18, 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і не враховує відомості Державного земельного кадастру про категорію і цільове призначення земельної ділянки. Такі рішення та дії відповідачів порушують права позивачки як власника земельної ділянки на її забудову та використання у межах цільового призначення. З цих підстав просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території м. Кіровограда" в частині затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда", якою віднесено земельну ділянку площею 0,1 га по проїзду Підлісному у м. Кропивницькому з кадастровим №3510100000:04:046:0085 до територій з функціональним призначенням Р-2 (рекреаційної зони активного відпочинку);
- визнати протиправними дії Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради щодо відмови у наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки за її заявою №174637 від 05.05.2025 року;
- зобов'язати Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради повторно розглянути її заяву про видачу будівельного паспорта забудови земельної ділянки площею 0,1 га по проїзду Підлісному у АДРЕСА_2 з кадастровим №3510100000:04:046:0085.
Ухвалою судді від 31.10.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі за цим позовом та призначене підготовче засідання.
Представник відповідачів подав до суду відзиви на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що План зонування території міста Кіровограда в частині зонування земельної ділянки, належної позивачці, узгоджується із Генеральним планом міста Кіровограда, який є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. Земельна ділянка, на якій позивачка має намір здійснити будівництво приватного житлового будинку, відповідно до Генерального плану та Плану зонування території міста Кіровограда перебуває на території лісопарку та в рекреаційній зоні активного відпочинку Р-2, де не дозволяється розміщення житлових будинків. Оскільки наміри забудови земельної ділянки (будівництво будинку) не входять до переліку переважних та супутніх переважним видам будівництва зони Р-2, то це є законною підставою для відмови у видачі будівельного паспорту з підстав невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Представник позивачки подала відповіді на відзиви, в яких наполягала на задоволенні позову. Зазначила, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:04:046:0085 та встановлення їй категорії - землі житлової і громадської забудови та цільового призначення - для будівництва ї обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відбулося раніше, аніж прийнято рішення Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року, якою затверджено План зонування території міста Кіровограда. Вказує, що наміри позивачки щодо забудови земельної ділянки відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, яке має переважне значення над містобудівною документацією місцевого рівня.
Представник відповідачів подав заперечення, у якому наголошував на тому, що у спірних правовідносинах пріоритетним є дотримання вимог містобудівного регулювання над правом власника земельної ділянки на їх забудову.
Ухвалою від 29.01.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
У ході судового розгляду справи сторони подали заяву про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 15.11.2024 року, укладеним із ОСОБА_2 , придбала у неї земельну ділянку за кадастровим номером 3510100000:04:046:0085 площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , проїзд Підлісний.
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру ця земельна ділянка належить до категорії земель: землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення: 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.11.2024 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.
Позивачка, маючи намір побудувати на цій земельній ділянці двоповерховий житловий будинок, 05.05.2025 року подала до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради заяву та документи на видачу будівельного паспорта. Ця заява зареєстрована у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за №АМ01:5650-5046-9397-4081.
Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради прийняв рішення про відмову у наданні будівельного паспорта, про що направив позивачці повідомлення №A3632094001990992900 від 14.05.2025 року.
У цьому повідомленні відповідач-2 повідомив, що відмовляє у наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки відповідно до пункту 2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 року, через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а саме:
- відповідно до містобудівної документації Генеральний план м. Кропивницького, який затверджений рішенням міської ради №627 від 12.09.2000 року, земельна ділянка розташована на території лісопарків;
- відповідно до містобудівної документації План зонування території м. Кіровограда, який затверджений рішенням міської ради №2456 від 17.09.2013 року, земельна ділянка віднесена до зони Р-2 - рекреаційна зона активного відпочинку, в межах якої не передбачається будівництво житлових будинків.
Це повідомлення зареєстроване у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за № BP01:2094-0020-0777-0118.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У позовній заяві ОСОБА_1 об'єднала вимоги про вирішення двох публічно-правових спорів, а саме щодо законності:
- рішення Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда" в частині зонування належної їй земельної ділянки (яке є нормативно-правовим актом),
- повідомлення Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради №A3632094001990992900 від 14.05.2025 року (реєстраційний номер в ЄДЕССБ BP01: BP01:2094-0020-0777-0118) про відмову в наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки (яке є індивідуальним актом).
Позивачка стверджує, що ці рішення відповідачів порушують її права як власника земельної ділянки на її забудову відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до статті 180 Земельного кодексу України зонування земель здійснюється в межах територій територіальних громад.
При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон.
Зонування земель здійснюється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року № 3038-VI, який містить такі норми:
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
2) генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
7) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;
9) план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон;
13) територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси;
17) функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.
Стаття 2. Планування і забудова територій
1. Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:
1) прогнозування розвитку територій;
2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;
3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;
4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій;
5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, транспортних, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів;
6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності;
7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів;
8) реконструкцію існуючої забудови та територій;
9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;
10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;
10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;
11) проведення моніторингу забудови;
12) ведення містобудівного кадастру;
13) здійснення контролю у сфері містобудування.
2. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.
Стаття 5. Обов'язковість дотримання вимог містобудівної документації
2. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Стаття 8. Організація планування та забудови територій
2. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
3. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Стаття 16. Планування територій на місцевому рівні
1. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.
Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.
Оновлення містобудівної документації передбачає:
1) актуалізацію картографо-геодезичної основи;
2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму;
3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства в частині формату зберігання та оброблення даних.
Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 16-1, 17, 18 та 19 цього Закону. При цьому затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні, що не пов'язано із внесенням змін до неї, не потребує звернення до відповідних органів виконавчої влади для визначення державних інтересів, проведення громадського обговорення. Стратегічна екологічна оцінка такої документації не здійснюється, крім випадку, якщо замовником відповідно до законодавства прийнято рішення про здійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування.
3. Внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження.
4. Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
Стаття 17. Генеральний план населеного пункту
1. Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником.
Обов'язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.
3. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб'єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність" та документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.
6. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
7. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
9. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
10. До складу генерального плану населеного пункту обов'язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення:
за рахунок державного або місцевого бюджету: об'єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства); об'єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та схемою планування області; об'єктів, для розташування яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (якщо розташування таких об'єктів передбачено генеральним планом населеного пункту);
інших об'єктів, визначених замовником у завданні на проектування.
Після затвердження генерального плану населеного пункту відомості про такі земельні ділянки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.
Проектні рішення генерального плану населеного пункту повинні включати межі та правові режими всіх режимоутворюючих об'єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту генерального плану (у тому числі межі та правові режими територій і об'єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель).
11. Склад просторових даних, метаданих та інших елементів генерального плану населеного пункту встановлюється Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
Склад відомостей генерального плану населеного пункту про об'єкти Державного земельного кадастру повинен відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр".
12. Генеральний план населеного пункту розробляється у формі електронного документа, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які його розробили, - архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та сертифікованим інженером-землевпорядником.
13. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік.
Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження генерального плану населеного пункту та Законом України "Про землеустрій", а якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, - у порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про землеустрій" для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану.
14. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
15. Доступ до матеріалів генерального плану населеного пункту, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.
Візуалізація даних генерального плану населеного пункту здійснюється також за допомогою програмно-апаратних засобів Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру, інших геоінформаційних систем, а також шляхом їх відтворення на паперових та/або інших твердих носіях у вигляді текстових, графічних та інших зручних для візуального сприйняття матеріалів.
18. У разі затвердження у встановленому цим Законом порядку генерального плану населеного пункту не розробляються:
схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці на територію відповідного населеного пункту;
проект землеустрою щодо впорядкування території відповідного населеного пункту;
плани земельно-господарського устрою території відповідного населеного пункту;
проекти землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб (для територій, на які затверджено детальні плани території, або для яких генеральний план населеного пункту містить планувальні рішення детальних планів територій);
проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів (щодо обмежень у використанні земель, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі цього генерального плану населеного пункту).
Стаття 18. План зонування території
1. План зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов'язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
2. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
3. Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:
1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;
2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;
3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;
4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;
5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;
6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;
7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів;
8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
4. Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території.
5. Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності).
Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту.
7. За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Стаття 24. Особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності
2. Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов'язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.
Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
3. Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні:
комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території;
генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території;
план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель";
детальний план території.
Обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам, визначені цією частиною, не поширюються на випадки:
розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
надання земельної ділянки для розміщення технічних засобів та/або споруд електронних комунікацій, лінійних об'єктів енергетичної та транспортної інфраструктури (доріг, мостів, естакад);
буріння, влаштування (облаштування) та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів;
будівництва, експлуатації окремо розташованих захисних споруд цивільного захисту.
Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених абзацами сьомим - тринадцятим цієї частини, за відсутності принаймні одного виду містобудівної документації, визначеного абзацами другим - п'ятим цієї частини, не допускається, якщо земельна ділянка:
розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);
віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земельних ділянок для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.
4. Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.
5. Уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
Стаття 25. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб
1. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.
2. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.
5. Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.
Стаття 26. Забудова територій
1. Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
4. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Стаття 27. Будівельний паспорт забудови земельної ділянки
1. Забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.
За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
2. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
3. Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
4. Порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за №902/19640, затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (надалі Порядок - №103), який містить такі норми:
І. Загальні положення
1.1. Цей Порядок розроблений відповідно до статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і призначений для використання уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури та іншими суб'єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.
1.2. Будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
1.3. Параметри забудови визначаються з урахуванням будівельних норм, що встановлюють вимоги до планування та забудови територій, а також встановлених чи визначених в установленому порядку режимів використання об'єктів всесвітньої спадщини, їх територій та буферних зон, пам'яток культурної спадщини, їх територій та зон охорони, історичних ареалів населених місць, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій.
1.4. Розроблення будівельного паспорта здійснюється відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.
1.5. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов і обмежень.
ІІ. Порядок оформлення будівельного паспорта
2.1. Будівельний паспорт видається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви на видачу будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, до якої додаються:
- копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію, або заповіту, у разі якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, у разі якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту);
- згода співвласника (співвласників) об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту) (за умови перебування у спільній власності);
- схема намірів забудови земельної ділянки (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо), за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;
- проектна документація (за наявності);
- згода співвласника (співвласників) земельної ділянки на забудову (у разі розміщення нових об'єктів) (за умови перебування у спільній власності);
- інформація про наявність у межах земельної ділянки режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини та обмеження у використанні земельної ділянки у разі здійснення нового будівництва об'єкта (за наявності).
Копії документів, що подаються для отримання будівельного паспорта, засвідчуються замовником (його представником).
Документи подаються уповноваженому органу з питань містобудування та архітектури з урахуванням вимог статті 26-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 року № 681:
1) в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - електронний кабінет) або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачем якої є замовник та відповідний уповноважений орган з питань містобудування та архітектури;
2) у паперовій формі особисто замовником (у тому числі через центри надання адміністративних послуг) або поштовим відправленням з описом вкладення.
2.3. Уповноважений орган з питань містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, будівельним нормам і правилам.
2.4. Пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:
неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;
невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, будівельним нормам і правилам;
подання замовником заяви в довільній формі про відмову від отримання будівельного паспорта.
2.5. Документи для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертаються замовнику у спосіб, відповідно до якого подавалися такі документи за рішенням уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури шляхом направлення повідомлення про відмову в наданні будівельного паспорта з відповідним обґрунтуванням усіх підстав повернення у строк, який не перевищує строк його надання, з попереднім внесенням відповідного рішення до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Реєстр будівельної діяльності).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з наміром позивачки, як власника земельної ділянки за кадастровим номером 3510100000:04:046:0085, збудувати на ній індивідуальний (садибний) житловий будинок. У зв'язку з цим вона звернулася до відповідача-2 за отриманням будівельного паспорта.
Відповідач-2 відмовив у наданні будівельного паспорта через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану та Плану зонування території міста Кропивницького, оскільки ця земельна ділянка належить до території лісопарків, включена у ландшафтно-рекреаційну зону і не може використовуватися під житлову забудову.
Позивачка у цій справі оскаржує насамперед План зонування території міста Кропивницького в частині зонування належної їй земельної ділянки з підстав того, що таке зонування обмежує її у використанні земельної ділянки згідно з її цільовим призначенням.
Суд зазначає, що Генеральний план населеного пункту та План зонування території (зонінг) є містобудівною документацію на місцевому рівні, які визначають принципові рішення щодо розвитку, планування, забудови території населеного пункту, визначають функціональне призначення територій у межах населеного пункту, умови та обмеження їх використання для містобудівних потреб. За своєю правовою природою та з огляду на процедуру прийняття, вони також є нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Вимоги цієї містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Зонування - це встановлення територіальних (функціональних) зон в межах населеного пункту з визначенням відповідних видів використання території, об'єктів нерухомості та встановленням містобудівного регламенту.
План зонування території (зонінг) розробляється на основі Генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах зон, визначених Генеральним планом.
Зонінг не може змінювати функціональне призначення територій, визначене Генеральним планом, без внесення змін до нього у встановленому порядку.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 року №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за №1468/20206, затверджено Порядок розроблення містобудівної документації (надалі - Порядок №290), який визначає механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях (далі - містобудівна документація).
Пунктом 1.4 Порядку №290 передбачено, що організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення:
оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;
визначення розробника містобудівної документації або внесення змін до неї та укладання договору з урахуванням положень, встановлених Законом України "Про здійснення державних закупівель";
складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї;
надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об'єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання;
фінансування розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї відповідно до укладеного договору;
надання розробнику оновленої картографічної основи, складеної відповідно до вимог законодавства;
здійснення контролю за розробленням або внесенням змін до містобудівної документації;
узгодження проекту містобудівної документації з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, в частині врегулювання питань щодо територій спільних інтересів;
розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі статтею 20 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
подання проекту містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України, містобудівної документації з планування територій на регіональному рівні, генерального плану міст експертній організації для проведення експертизи в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 548 "Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації";
подання на затвердження завершеного проекту містобудівної документації.
Згідно з пунктом 1.5 Порядку №290 розробник містобудівної документації:
готує проект договору на розроблення або внесення змін до містобудівної документації;
бере участь у складанні проекту завдання на розроблення або внесення змін до містобудівної документації;
збирає вихідні дані за дорученням замовника;
розробляє містобудівну документацію або вносить до неї зміни відповідно до вимог державних будівельних норм, державних стандартів;
бере участь у розгляді архітектурно-містобудівною радою відповідного рівня та сесією відповідної ради розробленої ним містобудівної документації;
пропонує замовнику у разі необхідності залучити інші науково-дослідні та проектні організації до проведення додаткових досліджень, розроблення окремих розділів містобудівної документації.
У розділі IV Порядку №290 наведені зокрема такі правила розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні:
4.1. Рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
4.3. Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є:
при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;
4.5. Генеральний план населеного пункту та план зонування території розробляється суб'єктами господарювання, які мають в своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат.
4.7. План зонування території розробляється для всієї території населеного пункту або для її частини (кварталу, мікрорайону, іншого планувального утворення), першочергово - для історичних ареалів; інвестиційно привабливих територій; сформованих сельбищних територій існуючої забудови, де передбачаються окремі локальні перетворення, можлива реконструкція або розміщення окремих будівель і споруд. Послідовність розроблення та площі територій населеного пункту, для яких розробляються плани зонування, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури згідно з генеральним планом населеного пункту.
4.11. Генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.
У розділі V Порядку №290 наведені такі підстави для внесення змін у містобудівну документацію:
5.1. Рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію приймається на підставі:
результатів моніторингу її реалізації, який проводиться відповідно до Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2005 за №1268/20006;
виникнення умов для зміни масштабів та характеру розвитку населеного пункту;
змін у видах функціонального використання окремих територій;
необхідності вирішення екологічних та інженерних питань;
виникнення потреби у розміщенні об'єктів державного, регіонального значення, а також таких, що забезпечують громадські інтереси;
необхідності реалізації інвестиційних програм і проектів.
5.2. Необхідність та параметри внесення змін до містобудівної документації обґрунтовуються відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури.
5.3. Внесення змін до містобудівної документації чи окремих її розділів здійснюється шляхом розроблення проекту змін до такої містобудівної документації, який після затвердження стає її невід'ємною частиною.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №345 від 15.12.2011 року прийнято національний стандарт ДСТУ-НББ.1.1-12:2011 "Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)" (надалі - ДСТУ НББ1.1-12:2011), який був чинним до 01.08.2018 року.
У розділі 6 ДСТУ НББ.1.1-12:2011 наведена послідовність розроблення зонінгу та передбачено таке:
6.1 Основними етапами розроблення Зонінгу є:
І етап - аналітичний - збір та аналіз вихідної інформації;
ІІ етап - зонування території та розроблення пояснювальної записки;
ІІІ етап - погодження, проведення громадських слухань та затвердження Зонінгу;
ІV етап - розробка проектів землеустрою щодо впорядкування території населеного пункту (у разі відсутності плану земельно-господарського устрою у складі генерального плану населеного пункту).
В процесі розроблення Зонінгу І-ІІ етапи можуть виконуватись одночасно.
На І етапі аналізуються наявна містобудівна та землевпорядна документація, нормативні документи, визначаються проблемні та перспективні території населеного пункту, визначаються планувальні обмеження, встановлюються вимоги щодо дотримання плану зонування.
На ІІ етапі - проводиться поділ території населеного пункту по зонах, визначаються та встановлюються єдині вимоги (умови та обмеження, перелік переважних і допустимих видів забудови) до території кожної зони та режими використання території в кожній зоні (підзоні).
Форми містобудівних умов та обмежень для кожної територіальної зони з урахуванням видів використання земельних ділянок встановлюють органи місцевого самоврядування при розробленні Зонінгу відповідно до встановленого Порядку.
На ІІІ етапі - здійснюється погодження проектних пропозицій Зонінгу з місцевими органами виконавчої влади та з організацією розробником генерального плану, проведення громадських слухань, затвердження Зонінгу.
На ІV етапі - розробка проекту земельно-господарського устрою згідно з положеннями Закону України "Про землеустрій".
Протягом другого та наступних етапів одночасно може виконуватися зонування декількох окремих частин території населеного пункту за умов відповідності загальній схемі зонування території.
6.2 Аналітичний етап включає:
аналіз містобудівних та землевпорядних документів (генеральний план, землевпорядні документи по встановленню межі населеного пункту, детальні плани території, проекти забудови окремих частин населеного пункту, історико-архітектурний опорний план (для історичних міст), матеріали містобудівного та земельного кадастрів;
місцевих нормативно-правових актів, що мають відношення до містобудівного та будівельного освоєння території населеного пункту.
6.3 За результатами аналізу містобудівної, землевпорядної та нормативної документації встановлюються:
перелік видів використання території, які характерні для конкретного населеного пункту;
визначення проблемних територій та прогнозних параметрів генерального плану.
характеристика території населеного пункту в структурі генерального плану;
види передбачуваних містобудівною документацією змін використання території населеного пункту;
стан та цільове призначення містобудівних об'єктів та можливість їх використання на перспективу.
6.4 За результатами аналітичного етапу розробляється схема зонування території населеного пункту, для виконання якої:
визначається перелік і межі функціональних зон на території населеного пункту (за видами використання та забудови);
визначається перелік і межі зон обмеженої містобудівної діяльності на території населеного пункту (схеми планувальних обмежень);
виконується креслення плану червоних ліній вулиць (план червоних ліній), у разі його відсутності у складі генерального плану населеного пункту;
визначається перелік і межі зон, пов'язаних з охороною культурної спадщини (історико-архітектурний опорний план, схема розміщення об'єктів культурної спадщини, археологічні зони);
визначається інші обмеження та, передбачені містобудівною документацією зміни, що регламентують використання території населеного пункту сьогодні та на перспективу.
6.5 Зонування території проводиться в такій послідовності:
зонування по функціональному призначенню, яке є базовим відповідно до генерального плану;
зонування за планувальними та іншими обмеженнями.
6.6 Шляхом використання відповідних схем встановлюються територіальні зони (підзони), для яких визначаються єдині зональні вимоги (містобудівні умови та обмеження).
6.7 Підставами для розгляду питань про внесення змін до може бути:
невідповідність Зонінгу генеральному плану населеного пункту, нормативно-правовим актам, державним будівельним нормам та інших випадків;
пропозиції щодо зміни меж територіальних зон, зміни містобудівних регламентів;
пропозиції (доручення, розпорядження, рішення) щодо внесення змін до Зонінгу направляються до місцевого спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури;
звернення органів державної влади щодо внесення змін до Зонінгу відносно розташування об'єктів будівництва державного значення;
звернення органів виконавчої влади населеного пункту щодо внесення змін до Зонінгу відносно розташування об'єктів будівництва муніципального значення;
рішення органів місцевого самоврядування у разі необхідності вдосконалення порядку регулювання використання та забудови території населеного пункту;
звернення фізичних та юридичних осіб, якщо є обґрунтовані підстави щодо реалізації положень Зонінгу, які можуть привести до неефективного використання земельних ділянок для містобудівних потреб та об'єктів будівництва, знижує їх вартість, перешкоджає реалізації прав і законних інтересів громадян та їх об'єднань.
6.8 Відповідний спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури разом з уповноваженим органом у сфері охорони навколишнього середовища, охорони культурної спадщини та підрозділів виконавчого органу місцевої влади, протягом 10 днів від дня надання пропозицій про внесення змін до Зонінгу здійснює підготовку висновку з рекомендаціями щодо внесення змін до Зонінгу, чи щодо їх відхилення. Цей висновок надається до виконавчого органу місцевої ради населеного пункту, який у двотижневий термін приймає рішення про підготовку проекту внесення змін до Зонінгу або про відхилення пропозицій щодо внесення відповідних змін.
6.9 Проект Зонінгу та проект змін до Зонінгу підлягає громадському слуханню та затвердженню у встановленому порядку
Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" №711-IX від 17.06.2020 року (набрав чинності 24.07.2021 року) установлено, що: містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена до набрання чинності цим Законом, зберігає чинність; плани зонування територій, затверджені до набрання чинності цим Законом, вважаються невід'ємними складовими генеральних планів населених пунктів.
Рішенням Кіровоградської міської ради №627 від 12.09.2000 року "Про затвердження генерального плану м. Кіровограда" затверджено Генеральний план міста Кіровограда.
Рішенням Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда" затверджено План зонування території міста Кіровограда.
Ці нормативно-правові акти містяться за посиланням: https://data.gov.ua/dataset/03581988-06e5-43ae-b319-4a48fc5480bf
Містобудівна документація "Розроблення плану зонування території м. Кіровограду" розроблена державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя" згідно з договором №575-01-2012, укладеним з Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради.
У параграфі 1 глави 1 розділу І Пояснювальної записки до Плану зонування території міста Кіровограда наведені такі визначення:
- зона територія, стосовно якої (і відповідно до всіх земельних ділянок, які там розташовані) планом зонування території встановлюється містобудівний регламент дозволеного використання;
- містобудівний регламент використання земельних ділянок, що встановлюється у межах відповідних територіальних зон і визначає види переважного та супутнього використання земельних ділянок, граничні параметри дозволеного нового будівництва, реконструкції об'єктів архітектури, і використовується в процесі проектування, забудови та наступної експлуатації об'єктів;
- схема зонування території карта, на якій показано розташування і типи зон в межах міста, що відрізняються за видами використання земельних ділянок і вимогами до їх забудови, зафіксованими в плані зонування території та затвердженими міською радою;
- територіальна зона територія у визначених межах на схемі зонування, стосовно якої встановлено містобудівний регламент;
- переважний вид забудови вид забудови, який відповідає переліку дозволених планом зонування території для даної зони та не потребує спеціального погодження;
- супутній вид використання земельної ділянки вид використання, який необхідний для повноцінного функціонування переважного виду використання земельної ділянки.
Параграфом 5 глави 2 розділу І Пояснювальної записки передбачено, що:
а) Рішення щодо забудови, землекористування та благоустрою території міста та окремих ділянок приймаються на основі установленого зонінгом переліку переважних, супутніх і допустимих видів забудови земельних ділянок, єдиних умов і обмежень, які діють у межах зон, визначених планом зонування (див. Розділ II), і розповсюджуються у рівній мірі на всі, розміщені в межах відповідних зон земельні ділянки, інші об'єкти нерухомості, незалежно від форм власності.
в) Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем в межах вимог, встановлених законодавством до використання земель цієї категорії, відповідно зонінгу, іншої містобудівної документації та документації із землеустрою.
г) Зони, відносно яких встановлюється перелік переважних та допустимих видів, єдині умови та обмеження , виділяються на плані зонування території міста (масштаб 1:5000).
м) Види використання земельних ділянок або нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними для відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені, у тому числі і за процедурою спеціального погодження.
Згідно з параграфом 8 глави 1 Розділу ІІ Пояснювальної записки схема зонування території є невід'ємною частиною плану зонування території (зонінгу) міста Кіровограда. На основі схеми зонування території встановлюється перелік переважних, допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах кожної окремої територіальної зони. На основі схеми зонування території встановлюються також єдині умови та обмеження для кожної територіальної зони (підзони). Схема зонування території виконується на основі "Проекту внесення змін до генерального плану міста м. Кіровограда" з урахуванням перспективного використання території міста. При виконанні схеми зонування враховуються планувальні обмеження, які діють на території міста.
Відповідно до параграфа 10 "Функціональна класифікація територій, типи територіальних зон" глави 2 Розділу ІІ Пояснювальної записки згідно з ДСТУ-Н Б Б.1-1-12:2011 "Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)" пропонується наступні основні територіальні зони: невиробничі Г (громадські); житлові Ж; ландшафтно-рекреаційні Р; курортні К; зони транспортної інфраструктури ТР; зони інженерної інфраструктури ІН; комунально-складські КС; виробничі В; спеціальні С; сільськогосподарського виробництва СВ; землі історико-культурного призначення ІК.
Територіальна зона Р (ландшафтно-рекреаційна зона) включає:
- зони об'єктів природно-заповідного фонду Р-1;
- рекреаційні зони активного відпочинку Р-2 - визначена для виконання активних рекреаційних функцій. До них належать міські території загального користування з відповідними об'єктами для активного відпочинку населення, громадські центри. Ці території мають бути забезпечені високим рівнем благоустрою, належним переліком постійних споруд для активного відпочинку, тимчасових споруд та інших об'єктів супутніх видів активності;
- рекреаційні зони озеленених територій загального користування Р-3 - визначена для повсякденного відпочинку населення і включають парки, сквери, сади, бульвари, міські ліси, водойми, лугопарки, лісопарки, гідропарки, меморіальні парки;
- рекреаційні зони обмеженого користування Р-4 - визначена для розміщення дач та колективних садів.
Згідно з пунктом 3 параграфа 12 глави 2 Розділу ІІ Пояснювальної записки для рекреаційних зон активного відпочинку Р-2 дозволені такі види використання:
- переважні види використання земельних ділянок: стадіони та фізкультурні майданчики; човнові станції, яхтові клуби; готелі; спеціалізовані спортзали; басейни (криті та відкриті); озеленені території; водно-оздоровчі комплекси; будівлі та споруди адміністративного та господарського призначення;
- супутні переважним видам: споруди комунальної та інженерно-технічної інфраструктури, необхідні для обслуговування даної зони; окремі адміністративно-господарські будівлі; відкриті автостоянки для легкових автомобілів; громадські вбиральні; тимчасові павільйони і кіоски для будь-яких видів роздрібної торгівлі і обслуговування; кафе, заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування; пункти прокату спортивного інвентарю; відповідно обладнані експозиційні зони, що встановлюються адміністрацією;
- основні види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Частинами 1, 3, 5 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.
Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.
Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.
Згідно зі статтями 50, 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації. Майданчики для занять спортом на відкритому повітрі, об'єкти фізичної культури і спорту, які не є об'єктами нерухомості, можуть бути розміщені на земельних ділянках усіх категорій земель.
Відповідно до статті 52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об'єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об'єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об'єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.
Згідно з Класифікатором видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок (додаток 60 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року) у переліку переважних (основних) та супутніх видів цільового використання земельних ділянок, визначених для територій, які за функціональним призначенням належать до ландшафтно-рекреаційних територій (підгрупа 4), відсутній код 02.01 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)). Такий вид цільового використання земельних ділянок дозволений для територій, які містобудівною документацією за функціональним призначенням визначені як території житлової забудови (підгрупа 1).
Пунктами 3.4, 4.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 року №173, передбачено, що відповідно до діючих будівельних норм та правил територія населеного пункту з урахуванням переважного функціонального використання включає зокрема ландшафтно-рекреаційну територію, що охоплює приміські ліси, лісопарки, лісозахисні смуги, водоймища, зони відпочинку та курортні зони, землі сільськогосподарського використання та інші, які разом з парками, садами, скверами, бульварами сельбищної території формують систему озеленення та оздоровчих зон.
Розміщення житлово-громадських об'єктів, а також дачних поселень не допускається на ландшафтно-рекреаційних територіях, включаючи землі міських лісів, якщо об'єкти, що проектуються, не призначені для відпочинку та спорту.
Суд зазначає, що лісопарк - це лісовий масив з елементами паркового благоустрою для масового відпочинку населення, який виконує захисні, санітарно-гігієнічні і рекреаційні функції. Територія лісопарку належить до міських зелених зон загального користування, на яких капітальна забудова є неприпустимою (за винятком будівель і споруд рекреаційного призначення).
Згідно з Генеральним планом міста Кіровограда, затвердженим рішенням Кіровоградської міської ради №627 від 12.09.2000 року, на території міста передбачено розміщення чотирьох лісопарків. Зокрема, до таких належить існуючий лісопарк у мікрорайоні Лелеківка, розташований на Кіровоградському (нині - Новомиколаївському) водосховищі, площею 70,3 га, який віднесено до ландшафтно-рекреаційної зони міста.
Суд установив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:04:046:0085, з приводу забудови якої виник цей спір, була сформована як об'єкт цивільних прав у 2008 році в порядку її безоплатної передачі у власність громадянці ОСОБА_2 за рахунок земель комунальної власності, розпорядником яких була Кіровоградська міська рада.
Так, Кіровоградська міська рада прийняла рішення №112 від 26.09.2006 року "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин", яким зокрема вирішила:
86. Затвердити проект планування житлового масиву з продовженням проїзду Підлісного, розроблений під забудову індивідуальними житловими будинками та погоджений контролюючими службами міста: управлінням містобудування, архітектури, екології та земельних відносин, міським управлінням земельних ресурсів, головним державним лікарем м. Кіровограда, міською районною екологічною інспекцією, відділом охорони культурної спадщини управління культури ОДА згідно зі схемою планування, що додається.
Визначити категорію земель як землі житлової та громадської забудови (запасу), склад угідь під проектними присадибними ділянками - одно- та двоповерхової житлової забудови, під проектними ділянками для ведення садівництва - рілля, проектними вулицями - вулиць, набережних, площ.
87. Дати згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність громадянам міста Кіровограда за рахунок земель запасу по проїзду Підлісному згідно зі схемою планування, розробленою під забудову індивідуальними житловими будинками для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва згідно з додатком 2.
У додатку 2 до рішення Кіровоградської міської ради №112 від 26.09.2006 року наведений перелік 124 громадян, яким надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 20, 2 га у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення садівництва, зокрема ОСОБА_2 (площа присадибної земельної ділянки - 1000 кв.м, площа земельної ділянки для ведення садівництва - 1200 кв.м).
На підставі цього рішення землевпорядна організація ТОВ "Кіровоградгеоінформ" у 2007 році розробила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 17600 кв.м. у власність 8 громадянам, зокрема ОСОБА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Кіровоградської міської ради №1260 від 16.09.2008 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 " проект землеустрою був затверджений, а ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 2200 кв.м., них: 1000 кв.м. (землі одно- та двоповерхової житлової забудови) - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), 1200 кв.м. (рілля) - для ведення садівництва, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.
Згодом землевпорядна організація розробила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 1000 кв.м. за адресою : АДРЕСА_2 .
На підставі цієї технічної документації земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3510100000:04:046:0085 та 30.10.2008 року вона зареєстрована в Державному реєстрі земель з такими характеристиками: форма власності - приватна, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Ця земельна ділянка з 30.10.2008 року до 15.11.2024 року перебувала у приватній власності громадянки ОСОБА_2 . Право на забудову цієї земельної ділянки ОСОБА_2 не реалізувала, а у 2024 році продала її позивачці.
Як свідчать архівні знімки ресурсу ArcGIS Living Atlas of the World, земельна ділянка не була забудована, а на її території ростуть зелені насадження. https://livingatlas.arcgis.com/wayback/#active=10&mapCenter=32.24416%2C48.53970%2C16&swipeWidget=10%2C27982&mode=swipe.
При розробленні у 2012 - 2013 роках містобудівної документації - Плану зонування території міста Кіровограда - розробник містобудівної документації з урахуванням даних Генерального плану міста Кіровограда про належність земельного масиву до території існуючого міського лісопарку установив на неї функціональну зону Р-2 (рекреаційна зона активного відпочинку).
Надалі відповідач-1 затвердив цю містобудівну документацію, прийнявши рішення №2456 від 17.09.2013 року.
Позивачка звернулася до суду з цим позовом, оскаржуючи зонування (визначення функціональної зони) цієї земельної ділянки у Плані зонування території міста Кіровограда. Стверджує, що при затвердженні Плану зонування розробник містобудівної документації, визначаючи функціональну зону для території, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:04:046:0085, не врахував пункт 86 рішення Кіровоградської міської ради №112 від 26.09.2006 року "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" про віднесення цієї земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови, а також рішення Кіровоградської міської ради №1260 від 16.09.2008 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 " про передачу земельної ділянки у приватну власність з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивачка вважає, що на території земельної ділянки мала бути встановлена функціональна зона Ж.
Стаття 264 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень та містить такі норми:
1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
3. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
9. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Згідно з частиною 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Суд вважає, що затверджене зонування території земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:04:046:0085 відповідає раніше прийнятим рішенням щодо планування і забудови території міста Кіровограда, а саме Генеральному плану міста Кіровограда, та здійснене з дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Встановлення на ній територіальної (функціональної) зони Р-2 узгоджується із функціональним призначенням території, визначеним Генеральним планом міста Кіровограда (існуючий міський лісопарк), який має вищу юридичну силу, є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Пункт 86 рішення Кіровоградської міської ради №112 від 26.09.2006 року та рішення №1260 від 16.09.2008 року, на неврахування яких відповідачем-1 при затвердженні зонінгу посилається позивачка, не є актами містобудівної документації і не визначають функціональне призначення території. Проектування житлового масиву та встановлення категорії земель житлової та громадської забудови на території лісопарку суперечить Генеральному плану міста і режиму використання рекреаційних зон. Цільове призначення земельної ділянки повинно було відповідати чинному на момент його встановлення Генеральному плану міста, зміни до якого у подальшому не вносились. Згідно з Генеральним планом земельна ділянка належить до лісопарку, територія якого не розглядалася для перспективного житлового будівництва.
Доказів того, що на момент розроблення у 2012 - 2013 роках Плану зонування території міста Кіровограда на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:04:046:0085 існувала житлова забудова, що мало б бути враховано замовником та розробником містобудівної документації на етапі її розроблення і затвердження і могло бути підставою для віднесення її до житлової зони Ж з урахуванням сучасного використання землі, суду не надано.
На етапі проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації тодішня власниця земельної ділянки ОСОБА_2 , не скористалася правом внесення пропозицій чи зауважень до проекту Плану зонування території.
ОСОБА_2 не освоювала цю земельну ділянку, а після затвердження у 2013 році Плану зонування території міста Кіровограда не оскаржувала цей нормативно-правовий акт в частині зонування території належної їй земельної ділянки та поміщення її у територіальну (функціональну) зону Р-2, з підстав належності земельної ділянки до території житлової забудови.
Позивачка ОСОБА_1 особисто набула суб'єктивні (речові) права на цю земельну ділянку у 2024 році. Перед цим вона мала можливість ознайомитися з Генеральним планом та Планом зонування міста Кропивницького та перевірити, який режим забудови (містобудівний регламент) діє на цій земельній ділянці, які умови та обмеження у використанні території у межах визначеної функціональної зони, чи може використовуватися ця земельна ділянка під садибну забудову.
Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
У статті 319 Цивільного кодексу України вказано, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 4 статті 373 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно зі статтею 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Суд вважає, що оскаржуваний нормативно-правовий акт не порушує прав позивачки як власника земельної ділянки, оскільки вона вправі володіти, розпоряджатися цією земельною ділянкою, а також використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Включення земельної ділянки із визначеним видом цільового призначення до меж функціональної зони та встановлення режиму забудови територій, не тягне за собою припинення права власності земельною ділянкою, а також не тягне за собою обов'язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки. Згідно зі статтею 20 ЗК України позивачка вправі змінити категорію та цільове призначення цієї земельної ділянки з урахуванням виду функціонального призначення території, визначеного Планом зонування території міста Кропивницького, і використовувати цю земельну ділянку відповідно до її оновленого цільового призначення, у тому числі забудовувати її дозволеними для ландшафтно-рекреаційної території видами забудови.
Суд у ході судового розгляду справи не встановив обставин, які свідчать про незаконність рішення Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда" в оскарженій позивачкою частині чи невідповідність його правовим актам вищої юридичної сили.
Позивачка придбала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:04:046:0085 вже після прийняття цього рішення.
Наміри позивачки збудувати житловий будинок на земельній ділянці, яка розташована у функціональній зоні, не призначеній для житлового будівництва, самі по собі не можуть бути підставою для визнання Плану зонування території населеного пункту протиправним та нечинним у судовому порядку. Позивачка має право ініціювати внесення змін у містобудівну документацію щодо зміни функціонального призначення території своєї земельної ділянки у встановленому порядку.
Тож у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.
Вирішуючи позовні вимоги, звернуті до відповідача-2, суд дійшов до таких висновків.
Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 року у справі №520/8970/18, від 05.05.2020 у справі №638/17817/18, від 19.10.2020 року у справі №638/17035/17, від 08.05.2023 року у справі №480/4380/19, від 18.08.2023 року у справі №638/18341/17, від 29.01.2025 року у справі №600/3670/22-а вказав, що за наявності затвердженого плану зонування території, вирішення уповноваженим органом питання видачі будівельного паспорта повинно вирішуватись з врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є прямою підставою для відмови у наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Реалізація права власника земельної ділянки на забудову здійснюється з обов'язковим дотриманням вимог містобудівного законодавства, які можуть обмежувати таке право.
Земельна ділянка, розташована на території, яку містобудівна документація визначає як ландшафтно-рекреаційна зона і зона зелених насаджень населених пунктів, не може використовуватися для житлового будівництва.
Належна позивачці земельна ділянка, на якій вона має намір здійснити будівництво індивідуального житлового будинку, згідно із Генеральним планом та схемою зонування території міста Кропивницького розташована на території лісопарку, на якій встановлена ландшафтно-рекреаційна зона, призначена для виконання активних рекреаційних функцій, і не дозволяється розміщення житлових будинків з присадибними ділянками. Такий вид забудови не відповідає переліку дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів використання, передбачених у Плані зонування території міста Кропивницького.
Тому відповідач-2 за заявою позивачки від 05.05.2025 року правомірно відмовив у наданні будівельного паспорту забудови земельної ділянки через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, у зв'язку з чим повернув позивачці пакет документів, як це передбачено пунктом 2.4 розділу ІІ Порядку №103.
Відповідач-2 у спірних правовідносинах діяв правомірно, відповідно до наданих йому повноважень у сфері регулювання містобудівної діяльності, планування і забудови території, при розгляді заяви позивачки її прав не порушував.
Вимоги позивачки про спонукання відповідача-2 повторно розглянути її заяву від 05.05.2025 року про видачу будівельного паспорту є безпідставними, тому у задоволенні позову в цій частині суд також відмовляє.
Оскільки позивачці відмовлено у задоволенні позову, то підстави для присудження понесених нею судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 250, 251, 255, 264, 265, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ