Єдиний унікальний номер: 343/825/26
Номер провадження: 1-кс/343/173/26
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
18 квітня 2026 року м. Долина
Слідчий суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчої СВ віділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 03.04.2026 за № 42026092780000020, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , розлученого, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю: начальника СВ віділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області - ОСОБА_5 ,
прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
на розгляд слідчого судді надійшло клопотання, в якому слідча просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, визначивши розмір застави у вигляді 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування поданого клопотання слідча послалась на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці незаконно без передбаченого Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, дозволу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом привласнення придбав відшукану вогнепальну зброю та бойові припаси, а саме комбіновану мисливську вогнепальну зброю IZH 94 в частині нарізного ствола калібру 7,62?54 мм, що належать до категорії вогнепальної зброї, ручну гранату М-67 із підривником М213, а також патрони у кількості 24 одиниці калібром 7,62мм, 12 одиниць патронів калібром 5,25 мм, два патрони калібру 9 мм, один патрон калібру 12,7 мм, які належать до категорії бойових припасів та при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, часі та місці переніс до приміщення гаражу за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу до 07 год 32 хв 17.04.2026.
17 квітня 2026 року в період часу 07 го 32 хв до 13 год 52 хв працівники слідчого відділення відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області на підставі ухвали слідчого судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 16.04.2026 у справі № 343/825/26 за адресою АДРЕСА_1 провели обшук, під час якого у ОСОБА_4 у приміщенні гаражу виявили та вилучили комбіновану мисливську вогнепальну зброю IZH 94 в частині нарізного ствола калібру 7,62?54 мм, що належать до категорії вогнепальної зброї. У металевій коробці в цьому ж приміщені гаражу виявили та вилучили ручну гранату типу М-67 із підривником М213, а також патрони у кількості 24 одиниці калібром 7,62мм, 12 одиниць патронів калібром 5,25 мм, два патрони калібру 9 мм, один патрон калібру 12,7 мм, що належать до категорії бойових припасів.
17 квітня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Вказана підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03.04.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 13.04.2026, протоколом обшуку за адресою АДРЕСА_1 від 17.04.2026, актом застосування службової собаки від 17.04.2026, актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 17.04.2026, довідкою №129/207 про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 17.04.2026, довідкою №130/207 про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 17.04.2026.
17 квітня 2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України. Підставою для затримання слугувало те, що виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який, відповідно до Кримінального кодексу України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
ОСОБА_4 раніше не судимий, розлучений, офіційно ніде не працює, на утримані нікого не має.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, зокрема: підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків, переховування від органів досудового розслідування і суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується тим що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідка, якому відомі факти його незаконного придбання, носіння і зберігання вогнепальної зброї, що фактично створить умови для здійснення впливу на нього, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останнього насильницьких дій.
Копія клопотання та матеріалів про застосування запобіжного заходу отримана ОСОБА_4 та його захисником - адвокаттом ОСОБА_7 17.04.2026.
В судовому засіданні слідчий ОСОБА_5 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав наведених у ньому.
Прокурор ОСОБА_6 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, клопотання підтримав, зазначив, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , ризики встановлені слідчим існують, оскільки на даний час ще не встановлено походження зброї, всіх свідків, а також встановлюються інші особи, які можуть бути причетні до злочину. Тому застосування запобіжного заходу у виді тримання під ватою буде дієвим та забезпечить ефективне розслідування. Також просив визначити максимальний розмір застави 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підозрюваний ОСОБА_4 вказав, що він проживає з батьками у с. Тисів, на прожиття заробляв тимчасовити підробітками. Він захоплюється зброєю, тому за допомогою металошукача відшукував такі у лісі. Більше такого робити не буде, як і не має наміру ухилятися від слідства та суду, тому просить обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 вказав, що клопотання безпідставне та не відповідає вимогам КПК України. Просив урахувати, що його підзахисний не судимий, характеризується позитивно, не перебуває на обліку у наркологічному та психіатричному кабінетах, добровільно видав зброю. Заявлені слідчим ризики побудовані на припущеннях, тому просив обрати його підзахисному запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Якщо слідчий суддя все ж прийде до переконання про необхідність обрання найсуворішого виду запобіжного заходу, просив визначити мінімальний розмір застави в сумі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, враховуючи майновий стан його підзахисного, його поведінку, а також, що розмір застави має бути дієвим та не повинен бути непомірним для особи. Тому вказаний ним розмір застави буде достатнім для запобігання будь-яких ризиків.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Розділ ІІ Кримінально процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити зазначені дії (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Запобіжні заходи під час досудового розслідування можуть застосовуватися до особи, яка набула процесуального статусу підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Згідно з витягом з ЄРДР від 03.04.2026, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026092780000020 розпочате. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою останнього про його отримання 17.04.2026.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, перевіряючи обґрунтованість підозри пред'явленої ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на її обґрунтованість, підтверджується долученими до матеріалів клопотання, а саме: протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 13.04.2026, протоколом обшуку від 17.04.2026 з фототаблицями, актом про застосування службового собаки від 17.04.2026, довідками № 130/207, № 129/207 про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів, актом перевірки об'єкта на наявність вибухових матеріалів від 17.04.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Стосовно ризиків кримінального провадження слідчий суддя вважає за потрібне зазначити таке.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення яких клопоче слідчий у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Як зазначила слідча в поданому клопотанні, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Заявлені ризики заслуговують на увагу.
Слідчий суддя бере до уваги той факт, що ризик переховування від органів досудового розслідування і його потенційне ув'язнення в майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим. Крім того, суд звертає увагу і на те, що ОСОБА_4 , згідно з інформаційною довідкою з ІПНП, вважається особою, яка ухиляється від призову за мобілізацією.
Як встановлено із матеріалів доданих до клопотання, підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані свідків, а тому вказане свідчать про можливість у випадку необхідності використання ним цих відомостей з метою впливу на показання останніх. Ризик незаконного впливу вказаних осіб об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
В контексті можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а тому усвідомлює неминучість покарання за вказаний злочин.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності додаткові обставини.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує вік підозрюваного, стан здоров'я, вчинення злочину у воєнний час, майновий стан, його особу, те, що він не має стійких соціальних зв'язків, оскільки розлучений, ніде офіційно не працює, на прожиття заробляв підробітками у приватних громадян, не судимий.
Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 - 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких встановлено під час досудового розслідування та які доведені в судовому засіданні, існують, а тому в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено можливість обрання зазначеного запобіжного заходу, він є здатним забезпечити дієвість даного кримінального провадження.
При викладених обставинах слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав вважати, що застосування підозрюваному ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу не зможе на даній стадії запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів
Доводи сторони захисту про недоведеність ризиків та не підтвердження їх доказами слідчий суддя вважає непереконливими, оскільки ризики вчинення певних дій підозрюваним у кримінальному провадженні за своєю суттю носять імовірнісний характер. Сторона обвинувачення не зобов'язана доводити, що певні дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню, вже були вчинені підозрюваними, а повинна навести обґрунтування та підтвердження того, що імовірність їх настання є достатньо високою для того, щоб застосувати певний запобіжний захід.
Слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, на який вказує захисник, на даний час не спроможний гарантувати його належну поведінку. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існують на даний час.
Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Суд погоджується з доводами прокурора, що визначення застави як альтернативи тримання під вартою дозволяє забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, зокрема його явку до органну досудового розслідування та суду, виконання процесуальних обов'язків та недопущення ухилення від кримінального провадження. Водночас розмір застави має бути таким, який гарантуватиме його належну поведінку.
Тому суд, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, а також особу підозрюваного, його матеріальний та сімейний стан, визначає йому заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400,00 грн (50 * 3328,00 грн)
Суд також вважає за необхідне у разі внесення підозрюваним ОСОБА_4 застави, покласти на нього обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
За таких обставин суд уважає, що клопотання прокурора про застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави слід задовольнити.
На підставі викладеного, ст. 176-178, 179, 183, 184, 193, 194, 197, 198 КПК України, керуючись ст. 196, 309 КПК України, слідчий суддя
клопотання слідчої СВ відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42026092780000020, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17 квітня 2026 року.
Строк дії ухвали про застування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 закінчується о 13.52 год 15 червня 2026 року.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", м. Івано-Франківськ.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання подозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України.
Визначити заставу у розмірі 166400,00 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, що становить 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такі реквізити: одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано - Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в даній ухвалі, протягом дії ухвали до 15 червня 2026 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказані реквізити: одержувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265, коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", м. Івано-Франківськ.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону - ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена до Івано - Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1