Справа № 216/2767/26
провадження 1-кс/216/449/26
14 квітня 2026 року місто Кривий Ріг
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041230000487 від 27 березня 2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
Прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернулась до слідчого судді з вказаним клопотанням, у якому просить накласти арешт на грошові кошти, що перебувають на банківському рахунку, відкритому у Акціонерному товаристві «Таскомбанк», що обслуговується за допомогою карти №5351160791812726, в межах суми 38000 (тридцять вісім тисяч) гривень.
В обґрунтування клопотання зазначає, що у провадженні СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває провадження внесене до ЄРДР за №12026041230000487 від 27.03.2026 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.4 ст.190 КК України.
Зазначає, що 27 березня 2026 року невстановлена особа під приводом надання матеріальної допомоги «Є-Допомога» у розмірі 6500 грн. розмістила у соціальній мережі «Telegram» фейкове посилання, за яким перейшов потерпілий ОСОБА_4 , після чого йому зателефонувала невстановлена особа та, представившись співробітником АТ «Укрсиббанк», попросила повідомити цифрові коди, які надійшли на телефон потерпілого, після чого з банківського рахунку потерпілого ОСОБА_4 , відкритого в АТ «Укрсиббанк», що обслуговується за допомогою карти № НОМЕР_1 , двома транзакціями несанкціоновано перераховано грошові кошти в сумі 38000 грн. на інший банківський рахунок, відкритий в АТ «Таскомбанк».
Прокурор зазначає, що грошові кошти, на які просить накласти арешт, відповідають ознакам речового доказу, які визначені ст. 98 КПК України. Зазначені безготівкові грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні постановою слідчого. Іншим чином, аніж шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківськомурахунку, забезпечити збереження цих речових доказів неможливо, оскільки вони можуть бути обготівковані, або перераховані на інший рахунок. У даному випадку потреби досудового розслідування виправдовують такий спосіб втручання у право власності особи, а наслідки для неї, які настануть внаслідок арешту грошових коштів, є виправданими, оскількивказані грошові кошти можуть бути предметом кримінального правопорушення, яке вчинене стосовно потерпілого ОСОБА_4 . Необхідність виконання завдання кримінального провадження, зокрема захист особи від кримінальних правопорушень та забезпечення швидкого, повного тa неупередженого розслідування, переважають приватний інтерес особи, на рахунку якої на теперішній час перебувають грошові кошти потерпілої особи.
Прокурор в судове засідання не з'явився.
З врахуванням положень ч. 2 ст. 172 КПК України, власник грошових коштів, на які слідчий просить накласти арешт, у судове засідання не викликався.
Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12026041230000487 від 27.03.2026 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.4 ст.190 КК України.
Потерпілий ОСОБА_4 надав виписку за картковим рахунком клієнта за період з 27.03.2026 по 31.03.2026, відкритим у АТ «Укрсиббанк» на власне ім'я, відповідно до якої, 27.03.2026 3 oro банківського рахунку НОМЕР_2 здійснено два перекази грошових коштів у розмірі 29000 грн. та 9000 грн. на загальну суму 38000 грн. на карту № НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У ст. 171 КПК України викладено вимоги, яким повинно відповідати клопотання про арешт майна.
Зокрема у п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України зазначено, у клопотанні повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Разом з тим, до матеріалів клопотання не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що картковий рахунок № НОМЕР_4 , , відкритий саме на ім'я ОСОБА_5 . Окрім того відсутні докази, що саме на вказаний рахунок були перераховані грошові кошти потерпілим.
Долучений до клопотання рапорт старшого інспектора з особливих доручень 6-го відділу (сервісної служби) УПК в Дніпропетровській області ДКП Національної поліції України ОСОБА_6 , у якому вказано, що картковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім'я ОСОБА_5 та саме на цей рахунок були переказані грошові кошти з рахунку потерпілого, не є належним та допустим доказом на підтвердження відповідних обставини за відсутності інших належних та допустимих доказів, оскільки до нього не долучено відомостей з яких би можливо було встановити походження вказаної інформації, зокрема, з яких джерел вказані відомості стали відомі органу досудового розслідування.
Окрім того слідчий суддя також звертає увагу, що відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004 )
З цих норм слідує висновок, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов'язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових котів у межах такої суми.
За таких умов безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об'єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів. Тому накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою - збереження речових доказів.
Слідчий суддя звертає увагу, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об'єктами, які можуть зберегти сліди злочинів.
За таких обставин, в ході судового розгляду вказаного клопотання слідчим суддею встановлено, що в клопотанні прокурора, та доданих до нього документах відсутнє належне обґрунтування необхідності накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на банківському рахунку, відкритому у Акціонерному товаристві «Таскомбанк», що обслуговується за допомогою карти №5351160791812726.
З урахуванням викладених обставин, слідчий суддя доходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 131-132, 170-173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041230000487 від 27 березня 2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7