Справа № 184/679/26
Номер провадження 2-о/184/53/26
17 квітня 2026 рокум. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Гаєвого О.В., за участю секретаря - Поліщук О.А., розглянувши у м. Покров цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківський області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
18.03.2026 року заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в якій просить суд встановити факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 17.12.1984 року та архівна довідка №Л-302/0/217-26 від 19.02.2026 року належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Після набуття ОСОБА_1 пенсійного віку, відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», 02.03.2026 вона звернулася до відділу обслуговування громадян № 20 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, надавши пакет необхідних документів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 17.12.1984. Оскільки в трудовій книжці та архівній довідці її ім'я внесено як « ОСОБА_2 », що не відповідає запису імені в паспорті « ОСОБА_2 ».
Таким чином наявність помилки в написанні її імені у трудовій книжці та архівній довідці, перешкоджає оформленню їй пенсії оскільки до страхового стажу не враховується період її навчання (1983-1986 роки).
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 17.12.1984, яка видавалася на її ім'я за часів СРСР, внесення записів здійснювалося російською та її ім'я було внесено як « ОСОБА_2 » у відповідності до паспортних даних громадянина СРСР. У архівній довідці №Л-302/0/217-26 від 19.02.2026 виданою Державним архівом Дніпропетровської області, її ім'я також значиться як « ОСОБА_2 », що не відповідає запису імені в паспорті « ОСОБА_2 ».
У зв'язку з цим заявниця вимушена була звернутись до суду з даною заявою.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 з'явилась, але надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність та задовольнити заяву у повному обсязі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, але надав пояснення згідно яких просила розглянути справу без її участі та вказала, що встановлення юридичного факту про належність ОСОБА_1 правовстановлюючих документів - трудової книжки та архівної довідки повинно здійснюватись відповідно до вимог чинного законодавства України, вказавши, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
В судове засідання сторони не з'явилися, тому відповідно з правилами ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, для отримання пенсії за віком заявниця має, крім інших, надати документи, які підтверджують її страховий стаж.
Однак, наявність помилки в написанні імені заявниці у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 17.12.1984 та архівній довідці №Л-302/0/217-26 від 19.02.2026 перешкоджає їй оформленню пенсії за віком.
Так, рішенням Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 09.03.2026 № 0477250028627 їй відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки від 17.12.1984 року, оскільки титульна сторінка трудової книжки заповнена з порушенням п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.07.1974 № 162. А саме: ім'я не відповідає паспортним даним. До страхового стажу також не враховано період навчання (1983-1986 роки) згідно архівної довідки № Л-302/0/217-26 від 19.02.2026, оскільки в первинних документах вказано ім'я « ОСОБА_3 », що не відповідає паспортним даним заявниці.
Основний документ ідентифікації заявниці - паспорт громадянина України містить правильне написане її ім'я російською мовою « ОСОБА_3 » українською « ОСОБА_3 ». Однак, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 17.12.1984 та архівній довідці №Л-302/0/217-26 від 19.02.2026 її ім'я записано із помилкою як « ОСОБА_3 ». Так, на підтвердження відповідності імені заявниці в зазначених документах судом досліджені: паспорт ОСОБА_1 , з якого вбачається, що російською мовою ім'я вказано « ОСОБА_3 », свідоцтво про народження дитини заявниці - ОСОБА_4 , з якого також вбачається, що мати дитиною вказана саме - « ОСОБА_5 », свідоцтво про народження дитини заявниці - ОСОБА_6 , з якого також вбачається, що мати дитиною вказана саме - « ОСОБА_1 ». Свідоцтво про народження заявниці, в якому вказано ім'я « ОСОБА_3 ». При цьому розбіжність в написанні імені заявниці на думку суду є наслідком довільного перекладу російської мови, якою було складено усі правовстановлюючі документи за часів СРСР, на українську з боку осіб, які заповнювали їх. Тобто, записи трудової книжки відповідали записам документу, за яким можна було встановити особу.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів зміну (паспорта, прізвища, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про документів. ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Таким чином, звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про встановлення факту відповідності їй трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.12.1984 року є передчасним.
Щодо відповідності архівної довідки №Л-302/0/217-26 від 19.02.2026 виданої Державним архівом Дніпропетровської області, суд зазначає, що виправлення в архівній довідці здійснити неможливо, згідно паспортних даних заявниці, оскільки Дніпропетровський будівельний технікум де навчалась ОСОБА_7 було ліквідовано, а його архіви передано на зберігання в Державний архів Дніпропетровської області.
Разом з тим дослідженні письмові докази переконують суд в тому, що ім'я позивача « ОСОБА_3 » в архівній довідці №Л-302/0/217-26 від 19.02.2026 року дійсно належить ОСОБА_7 .
На підставі п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
В пункті 1 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», звернуто увагу судів на те, що відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Наведений у ст. 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.п. 3, 7, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 07.07.1995 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану» питання про встановлення неправильності в актовому записі суд вирішує на підставі письмових (архівних матеріалів, відомостей, які містяться в паспорті; довідок з місця роботи, навчання проживання; військових, профспілкових, інших посвідчень тощо) та інших доказів, що достовірністю підтверджують заявлену вимогу.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спором є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 26 травня 2021 року у справі №523/19129/19 та від 17 листопада 2021 року у справі №214/1816/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Враховуючи, що Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року № 58, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 визначено порядок зміни прізвище, ім'я, по батькові і дату народження в трудовій книжці суд вважає, що зміна імені ОСОБА_1 в її трудовій книжці може бути здійснено у досудовому порядку.
Однак, ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона, як передбачає інструкція, зверталася до останнього місця роботи із заявою щодо внесенні зміни записів у трудовій книжці про її ім'я, а їй було відмовлено у таких змін або її заява залишилась без відповіді.
Разом з тим законом не визначено іншого порядку встановлення факту належності документу ( в даному випадку архівної довідки №Л-302/0/217-26 від 19.02.2026 року) особі, він може бути встановлений в судовому порядку. В іншому позасудовому порядку не можливо вирішити вказане питання.
Суд, оцінивши докази, що маються в матеріалах справи, ураховуючи, що факт належності саме ОСОБА_1 архівної довідки, який просить встановити заявниця, повністю доводиться наданими нею доказами, має для заявниці юридичне значення, іншого порядку встановлення даного факту немає, тому суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення в цій частині підлягає задоволенню.
Керуючись ст.4,7,10,12,76-77,258,259,263,265,319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківський області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.
Встановити факт, що архівна довідка №Л-302/0/217-26 від 19.02.2026 року належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Покровського міського суду О. В. Гаєвий