17 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 480/1262/24
адміністративне провадження № К/990/14777/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року
у справі № 480/1262/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОГІ ГУНП в Сумській області» в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0149613) інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним і скасувати наказ Начальника ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області з 06.02.2024,
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 750 грн. 87 коп. за кожен день вимушеного прогулу з 06.02.2024 по день ухвалення рішення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 135 від 05.02.2024 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області» в частині застосування до лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0149613) інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ Начальника ГУНП в Сумській області від 05.02.2024 № 44 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області з 06.02.2024.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.02.2024 року до 17.06.2025 року у розмірі 373 933 (триста сімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 26 (двадцять шість) коп.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 23 276 (двадцять три тисячі двісті сімдесят шіть) грн. 98 (дев'яносто вісім) коп.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн (сім тисяч гривень 00 копійок).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі № 480/1262/24 - змінено, виклавши четвертий абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора-вибухотехніка взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області з 07.02.2024».
В абзаці п'ятому резолютивної частини рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 змінено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.02.2024 року до 17.06.2025 року та зазначено інший розмір - 373 182 (триста сімдесят три тисячі сто вісімдесят дві) грн. 39 коп., замість розміру 373 933 (триста сімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 26 (двадцять шість) коп.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі № 480/1262/24 залишено без змін.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано постанови Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22 щодо застосування статті 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» у взаємозв'язку з статтею 29 Дисциплінарного статуту.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
За результатом аналізу касаційної скарги встановлено, що статтю 29 Дисциплінарного статуту, на яку посилається скаржник, не було застосовано судами попередніх інстанцій, а стаття 13 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» не була застосована у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22. До того, постанова, на яку посилається скаржник, є нерелевантною до даних правовідносин, оскільки у даному випадку суд вирішував питання щодо правомірності процедури прийняття оскаржуваних наказів і не вирішував питання щодо виду дисциплінарного стягнення, тоді як у постанові Верховного Суду вирішувалося питання щодо порушення відповідачем вимог частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині застосування до позивача такого дисциплінарного стягнення як звільнення.
З огляду на це Суд відхиляє посилання скаржника на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Окрім того, скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо питання застосування статті 12 Дисциплінарного статуту у взаємозв'язку із положеннями 2, 4 статті 24 Закону України «Про Національної поліцію» (з огляду на додаткові повноваження у період воєнного стану) під час застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського поліції особливого призначення відповідно до частини 5 статті 5 Дисциплінарного статуту за результатом проведеного службового розслідування відповідно до положень розділу V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану» Дисциплінарного статуту.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Так у результаті перевірки зазначеної підстави Верховний Суд встановив, що суди не застосовували положеннями 2, 4 статті 24 Закону України «Про Національної поліцію» щодо яких, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі № 480/1262/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська