про повернення касаційної скарги
17 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 200/3183/25
адміністративне провадження № К/990/16647/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.
перевіривши касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (колегія у складів суддів Сіваченка І.В., Блохіна А.А., Гайдара А.В.)
у справі № 200/3183/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФ України у Київській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФ України в Донецькій області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Донецькій області від 19.03.2025 № 932310128236 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022 - 2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 12.03.2025;
- зобов'язати ГУ ПФ України у Київській області здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022 - 2024 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 12.03.2025.
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 26.08.2025 позов задовольнив.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 25.03.2026 скасував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2025 та прийняв нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
13.04.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 та залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2025.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Підставою для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 25.03.2026 у справі № 200/3183/25 скаржник визначив п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, мотивуючи його неправильним застосуванням судом норм права (без конкретизації таких норм) з ігноруванням висновків Верховного Суду з правозастосування, наведених у постановах від 02.04.2019 у справі № 495/620/17, від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17, від 15.05.2019 у справі № 504/503/17, від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, від 06.03.2018 у справі № 185/1474/17.
У контексті наведеного Суд звертає увагу позивача на те, що за змістом норм ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов'язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судового рішення в касаційному порядку за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Так, позивач, вказуючи на неправильне застосування судами під час розгляду справи № 200/3183/25 норм права та покликаючись на постанови Верховного Суду (за переліком, наведеним вище по тексту цієї ухвали) не наводить при цьому жодних пояснень щодо подібності правовідносин.
У контексті наведеного Суд зазначає, що у кожній справі висновки зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами обставин справи за результатами розгляду справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін. Тобто, результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.
Посилання ж на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Зокрема, вказані позивачем постанови касаційного суду, однак, не можуть бути прикладом іншого правозастосування, у порівнянні із правозастосуванням суду апеляційної інстанції, оскільки вони ухваленні за сукупності інших фактичних обставин.
У взаємозв'язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
У той же час відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
За приписами ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За викладених обставинах, Суд вважає, що ОСОБА_1 слід повернути касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026.
Керуючись ст.ст. 169, 332 КАС України, Верховний Суд,-
1. Повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі № 200/3183/25.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук