17 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 380/15092/25
адміністративне провадження № К/990/5573/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року (головуючий суддя Ланкевич А.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2026 року (головуючий суддя Гінда О.М., судді Заверуха О.Б., Ніколін В.В.)
у справі №380/15092/25
за позовом ОСОБА_1
до державного реєстратора Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області Кіндракевича Богдана Романовича
про визнання протиправним та скасування рішення,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області Кіндракевича Богдана Романовича, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29 жовтня 2024 року за індексним номером 75789624, яким 25 жовтня 2024 року скасовано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4624555700:04:000:0559 із закриттям розділу, та відновити попереднє становище ОСОБА_1 , яке існувало до прийняття рішення від 29 жовтня 2024 року за індексним номером 75789624, шляхом державної реєстрації набуття ОСОБА_1 речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 4624555700:04:000:0559.
2. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 липня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2026 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
3. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли у сфері реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому спосіб захисту прав позивача передбачає вирішення спору про право на земельну ділянку в порядку цивільного судочинства.
4. Суд апеляційної інстанції додатково мотивував своє рішення тим, що цей спір за своїм змістом не є публічно-правовим спором у розумінні КАС України, оскільки виник у процесі виконання рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2023 року у цивільній справі № 453/1547/21, яким припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 4624555700:04:000:0559 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4624555700:04:000:0559.
5. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
5.1. Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2023 року у справі № 453/1547/21 визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624555700:04:000:0559. Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, серія та номер: 13-3397/16-21-СГ, виданий 25.05.2021 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624555700:04:000:0559. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 4624555700:04:000:0559 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42252050 від 28 травня 2021 року з закриттям розділу, припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 4624555700:04:000:0559. Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4624555700:04:000:0559.
5.2. Постановою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 453/1547/21 рішення Сколівського районного суду Львівської області від 19 грудня 2023 року в частині задоволення позовних вимог Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 4624555700:04:000:0559 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог Славської селищної ради Стрийського району Львівської області відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.
5.3. На виконання постанови Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, відповідачем 25 жовтня 2024 року скасовано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4624555700:04:000:0559.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:
6. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугувало порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме пункту 1 частини першої статті 170 КАС України щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норму права без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 липня 2025 року у справі № 400/11859/24.
6.2. Позивач зазначає, що спірні правовідносини стосуються оскарження рішення державного реєстратора, яким скасовано його законне зареєстроване право власності на земельну ділянку з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
Вважає, що у цій справі спірні правовідносини мають ознаки публічно-правових, оскільки процедура прийняття рішення державним реєстратором щодо скасування права власності позивача на земельну ділянку регламентована імперативними нормами Закону № 1952-IV, що виключає вільний розсуд та зобов'язує реєстратора діяти виключно в межах наданих законом повноважень.
Скаржник наполягає на тому, що предметом спору є не спір про право цивільне, а законність владного рішення державного реєстратора, прийнятого в межах спеціальної, врегульованої законом, процедури.
6.3. ОСОБА_1 також вказує на те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення здійснюється на підставі судових рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між державними реєстрами, без необхідності подання заяви зацікавленою особою, або ж в силу положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів за зверненням заявника, в межах якої державний реєстратор зобов'язаний діяти в межах повноважень, визначених Законом № 1952-IV, забезпечуючи об'єктивність, достовірність та законність внесених до реєстру відомостей.
7. Відзив на касаційну скаргу відповідач не направив. Про відкриття касаційного провадження у справі відповідача повідомлялось шляхом направлення відповідного поштового вкладення зі зворотнім повідомленням (23 березня 2026 року), яке направлялось за адресою, вказаною у касаційній скарзі, а також у позовній заяві, проте поштове повідомлення повернуто відправнику (07 квітня 2026 року) у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
8. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9. У межах касаційного перегляду справи №380/15092/25 слід вирішити питання, чи належить розглядати цю справу у порядку адміністративного судочинства, при вирішенні якого Суд зазначає таке.
10. За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
11. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
12. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
13. У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
14. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. За правилами пунктів 1-2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
17. Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади або орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
18. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
19. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
20. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
21. У цій справі спірні правовідносини стосуються оскарження позивачем рішення державного реєстратора щодо скасування реєстрації за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку на підставі судового рішення.
22. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом № 1952-IV.
23. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
24. Згідно зі статтею 3 Закону № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
25. Згідно з пунктами 9, 14 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
26. Частинами першою та третьою статті 31-1 Закону № 1952-IV встановлено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.
Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.
Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.
27. Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення є спеціально врегульованою Законом № 1952-IV процедурою, яка здійснюється на підставі судових рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між державними реєстрами, без необхідності подання заяви зацікавленою особою, в межах якої державний реєстратор зобов'язаний діяти в межах повноважень, визначених Законом № 1952-IV, забезпечуючи об'єктивність, достовірність та законність внесених до реєстру відомостей.
28. 15 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон №2073-ІХ), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
29. Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2073-ІХ дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час:
1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин;
2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції;
3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби;
4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
5) оскарження процедур публічних закупівель;
6) нагородження державними нагородами та відзнаками;
7) здійснення помилування;
8) здійснення оцінки впливу на довкілля.
30. Отже, Законом № 2073-ІХ визначено, що його дія поширюється на відносини суб'єктів владних повноважень з фізичними та юридичними особами у сфері публічного управління, які виникають у зв'язку з розглядом і вирішенням адміністративних справ шляхом видання адміністративних актів, крім випадків, прямо передбачених частиною другою статті 1 цього Закону.
31. За визначеннями, наведеними в пунктах 1-3 частини першої статті 2 Закону № 2073-ІХ, адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.
Адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.
Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
32. Враховуючи той факт, що правовідносини, пов'язані з реєстраційними діями, стосуються реалізації функцій публічної адміністрації у сфері державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, вони підпадають під дію Закону № 2073-ІХ як адміністративна справа, що розглядається суб'єктом владних повноважень шляхом прийняття відповідного адміністративного акта. Зазначені правовідносини не включені до вичерпного переліку винятків, визначеного частиною другою статті 1 зазначеного закону, отже, не виключені з його сфери правового регулювання.
33. При цьому, колегія суддів наголошує, що ключова особливість цивільних правовідносин, закріплена в частині першій статті 12 Цивільного кодексу України, полягає в тому, що учасники таких правовідносин здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
34. Натомість у справі №380/15092/25 дії та рішення державного реєстратора чітко визначені приписами Закону № 1952-IV і виключно в межах норм цього закону має право діяти реєстратор, вчиняючи дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно чи їх скасуванням.
35. Отже, у цій справі спірні правовідносини мають ознаки публічно-правових, оскільки дії державного реєстратора, зокрема, щодо скасування реєстраційних дій регламентовані імперативними нормами Закону № 1952-IV, що виключає вільний розсуд та зобов'язує реєстратора діяти виключно в межах наданих законом повноважень.
36. Враховуючи сферу дії Закону № 2073-ІХ, а також приписи статті 125 Конституції України та статті 19 КАС України, колегія суддів зазначає, що спір щодо законності рішення державного реєстратора, яким скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 4624555700:04:000:0559, яке прийняте ним в межах адміністративної процедури, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
37. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
38. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
39. За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, неправильно застосувавши норми Закону № 2073-ІХ та Закону №1952-IV, в порушення вимог статті 19 КАС України протиправно відмовив у відкритті провадження в цій справі, а суд апеляційної інстанції таку помилку суду першої інстанції не виправив.
40. Такого ж висновку за подібних обставин справи дійшов Верховний Суд у постанові від 08 липня 2025 року у справі № 400/11859/24.
41. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.
42. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
43. За правилами частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
44. Враховуючи викладене, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2026 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 123, 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2026 року у справі №380/15092/25 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуючий суддя В.М. Шарапа
Судді: Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін