16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 826/7542/17
адміністративне провадження № К/990/5353/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів - Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року (суддя Калашник Ю.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року (судді: Епель О.В., Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентбудмаш» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудмеханізація» (далі - ТОВ «Промбудмеханізація», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентбудмаш» (далі - ТОВ «Рентбудмаш»), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року № 0001741401, № 0001751401 та № 0001761401.
Позовна заява аргументована тим, що усі господарські операції позивача з його контрагентами здійснені та підтверджені належними первинними документами, які відповідають видам цих операцій, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про їх зміст та учасників, а правочини, укладені з контрагентами, мають реальний товарний характер.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року, позов було задоволено.
Постановляючи такі рішення, суди виходили з того, що реальність господарських операцій підтверджується первинними документами, а розбіжності у датах деяких документів, укладених між позивачем та ТОВ «Рентбудмаш», не може бути доказом нереальності господарських операцій. Зауважили, що незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів ГУ ДПС у м. Києві звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, оскільки відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом. Наголошує, що акти здачі-прийняття робіт не є документами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, не містять інформації щодо предмета доказування та не дають змоги встановити дійсні обставини справи, а тому, як результат, не є належними та достовірними доказами у справі, що розглядається, в розумінні статей 73, 75 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій встановлена реальність господарських операцій та правомірність формування ним податкового кредиту з огляду на аналіз всіх обставин справи і наданих документів у їх сукупності. Позивач переконаний, що суперечність у датах або місці оформлення актів приймання виконаних будівельних робіт - не істотний недолік, а висновок про нереальність господарських операцій є тільки припущенням відповідача, не підтвердженим належними і допустимими доказами. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом з 2 по 15 лютого 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промбудмеханізація» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Рентбудмаш» за період з 1 по 30 вересня 2015 року, за результатами якої складено акт від 22 лютого 2017 року № 56/26-15-14-01-02/37702089 (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Промбудмеханізація» вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пункту 3 Розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 963 462 грн; пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 674361,00 грн та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за вересень 2015 року на суму 45 525 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року: № 0001741401, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємству на суму 963 462 грн; № 0001751401, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 842 951 грн, з яких за податковим зобов'язанням у сумі 674 361 грн та штрафними санкціями у розмірі 168 590 грн; № 0001761401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 45 525 грн.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-XIV.
Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що дохід, витрати, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.
Реальність (фактичне вчинення) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності виникає у результаті руху активів, зміни зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідності економічному змісту господарських операцій, оформлених належним чином первинними документами.
Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства має бути зафіксоване у порядку, встановленому правилами податкового та бухгалтерського законодавства, підтверджуватись первинними і розрахунковими документами, якими відображено зміст операцій, порядок їх виконання, зміни майнового стану платника податків.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
Верховним Судом у постанові від 13.07.2022 у справі № 640/18540/18 наголошено, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, - якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема, доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та невідповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов'язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.
Таким чином на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
У справі, що розглядається, судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних рішень стали висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Рентбудмаш».
Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем не встановлено фактичної адреси контрагента, не встановлено основного виду діяльності підприємства з підстав відсутності у останнього первинних документів, виявлено факти маніпулювання податковою звітністю і формування штучного податкового кредиту контрагентами по ланцюгу постачання, позивачем не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Рентбудмаш» та відсутні об'єкти оподаткування податком на прибуток по операціях з придбання товарів (робіт, послуг).
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 03 червня 2021 року зазначив про необхідність судам дослідити використання позивачем товару у своїй діяльності, надати оцінку доводам податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, трудових ресурсів, офісних та складських приміщень та інших основних засобів на підтвердження виконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, а також щодо відкриття позивачем рахунку у банку після укладення договорів з контрагентом.
На виконання вказівок Верховного Суду судами першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Рентбудмаш» укладено договори: перевезення вантажів від 1 квітня 2015 року № 01/04-4, договір поставки від 1 квітня 2015 року № 01/04-3, надання послуг транспортними засобами та механізмами від 1 квітня 2015 року № 01/04-6, від 18 травня 2015 року № 18/05-1, на підтвердження виконання умов яких позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні та податкові накладні, а також перераховано позивачем ТОВ «Рентбудмаш» грошові кошти в загальній сумі 2 568 100 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Судами досліджені видаткові накладні до договору № 01/04-3 від 01 квітня 2015 року, які містять усі обов'язкові реквізити та складені з дотриманням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та акти здачі прийняття робіт (надання послуг) до договору від 01 квітня 2015 року № 01/04-4 від 30 вересня 2015 року: № ОУ-0000055 щодо послуг з перевезення ПГС та води; № ОУ-0000056 щодо послуг з перевезення ґрунту; № ОУ-0000056 щодо послуг з перевезення ґрунту; № ОУ-0000053 щодо послуг екскаватора; № ОУ-0000054 щодо послуг катка, бульдозера, автомобілів-самоскидів; № ОУ-0000048 щодо послуг оренди екскаваторів, камазів, автомобілів DAF; № ОУ-0000049 щодо послуг оренди автомобілів DAF.
Крім того судами проаналізовані реєстри наданих послуг механізмами ТОВ «Рентбудмаш» по ТОВ «Промбудмеханізація» згідно з договором від 01 квітня 2015 року № 01/04-6 щодо послуг катка, бульдозера, самоскидів, екскаваторів від 30 вересня 2015 року, а також акти: № 55 приймання виконаних будівельних послуг за вересень 2015 року, підсумкову відомості ресурсів за вересень 2015 року та інші документи, які підтверджують виконання ТОВ «Рентбудмаш» за замовленням позивача робіт (надання послуг) щодо розроблення ґрунту, навантаження його на самоскиди екскаваторами та перевезення ПГС без навантаження; № 56 приймання виконаних будівельних послуг за вересень 2015 року, підсумкові відомості ресурсів за вересень 2015 року та інші документи, які підтверджують виконання ТОВ «Рентбудмаш» за замовленням позивача робіт (надання послуг) щодо перевезення ґрунту без навантаження.
Судами вказано, що перевезення ґрунту підтверджується долученими до справи товарно-транспортними накладними, а виконання робіт у м. Новодністровськ на об'єкті: «Дністровська ГАЕС» ТОВ «Рентбудмаш» з використанням спеціальної автомобільної техніки у вересні 2015 року підтверджується також наявними у матеріалах справи журналами роботи будівельних машин та змінними рапортами. Установлено, що у спірний період ТОВ «Промбудмеханізація» виконувало роботи за договором підряду № 26/04/2013 на виконання будівельно-монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції, укладеного між позивачем в якості виконавця та ТОВ «ШДСУ» в якості субпідрядника. Замовником є ПАТ «Укргідроенерго», а місцем виконання будівельно-монтажних робіт із завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції.
Також судами установлено, що ТОВ «Рентбудмаш» орендувало автомобільну спецтехніку, що підтверджується наявними у справі договорами від 01 квітня 2015 року № 01-04/15, № 02-04/15 (предметом яких є передання ТОВ «Рентбудмаш» у строкове платне користування вантажних автомобілів, будівельної техніки та механізмів), а станом на вересень 2015 року у ТОВ «Рентбудмаш» працювало 62 співробітники (інженерно-технічні працівники та робочі), що підтверджує наявність основних засобів та трудових ресурсів у вказаного товариства для виконання договірних зобов'язань перед позивачем.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що місце виконання робіт та реальність здійснення спірних господарських операцій і наданих послуг, отриманих позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності, підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а наявність у договорі окремих недоліків не свідчить про невиконання сторонами договірних зобов'язань.
Доводи скаржника щодо неповноти встановлення обставин справи не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду справи, оскільки суди ретельно перевірили всі доводи й аргументи відповідача, в тому числі обставини господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами, умови договорів, висновки акта перевірки, наявність основних засобів, трудових та інших ресурсів у контрагентів, та встановили наявність реального здійснення таких господарських операцій.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів про протиправність податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2017 року № 0001741401, № 0001751401 та № 0001761401.
Верховний Суд враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
Касаційна скарга не містить доводів та доказів, які б спростовували помилковість встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи або їх неправильної оцінки.
Обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення судів є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська