ф
17 квітня 2026 року
м. Київ
справа №120/147/25
адміністративне провадження №К/990/16648/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі № 120/147/25 за позовом Консорціуму "АКВА РЕСУРС 24" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" та товариство з обмеженою відповідальністю "Саламандра-Закарпаття", про визнання протиправними та скасування рішень, встановлення відсутності компетенції (повноважень), зобов'язання вчинити дії,
Консорціум "АКВА РЕСУРС 24" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в якому просив:
- встановити факт відсутності повноважень у відповідача щодо винесення рішення від 05 липня 2024 року, оформленого протоколом № 15;
- визнати незаконним та скасування рішення відповідача від 05 липня 2024 року, оформленого протоколом № 15;
- встановити факт відсутності повноважень у відповідача щодо винесення рішення від 05 липня 2024 року, оформленого протоколом № 16;
- визнати незаконним та скасування рішення відповідача від 05 липня 2024 року, оформленого протоколом № 16;
- визнати незаконним та скасування рішення відповідача від 11 липня 2024 року про відхилення тендерної пропозиції Консорціуму "АКВА РЕСУРС 24";
- зобов'язати відповідача винести рішення про визнання Консорціуму "АКВА РЕСУРС 24" переможцем торгів закупівлі послуги з управління активами відповідно до статті 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", а саме: 984/1000 частки об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 560100921240, який розташований за адресою: санаторій "Поляна" Закарпатська обл., Свалявський р-н., с. Поляна, вулиця Духновича, будинок 104; 16/1000 частки об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 560100921240, який розташований за адресою: Закарпатська обл., Свалявський р., с. Поляна, вулиця Духновича, будинок 104; об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1928235921240, який розташований за адресою: Закарпатська обл., Свалявський р., с. Поляна, вулиця Духновича, будинок 171; об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1929688621240, який розташований за адресою: Закарпатська обл., Свалявський р., с. Поляна, вулиця Духновича, будинок 131. (ID оголошення: UA-2024-05-15-002969-a), та укласти відповідний договір.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів від 11 липня 2024 року про відхилення тендерної пропозиції Консорціуму "АКВА РЕСУРС 24".
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі № 120/147/25.
За правилами частини першої статті 334 КАС України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За наслідками перевірки касаційної скарги суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, відповідач посилається висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постановах від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 04 жовтня 2023 року у справі № 446/1/22.
Щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає таке.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання скаржника на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на яку він посилається.
Суд також звертає увагу, що у спорах щодо визнання протиправним та скасування висновок за результатами моніторингу важливу роль відіграють встановлені обставини спору, які мають індивідуальний характер, та дослідження відповідних доказів на підтвердження цих обставин.
Висновки мають безпосередньо стосуватися обставин конкретної справи, забезпечуючи точність і практичну користь, а не зупинятися на гіпотетичних ситуаціях, які можуть не мати реального зв'язку з цією справою. Такий підхід дозволить максимально ефективно вирішити поставлені завдання та досягти бажаного результату.
Отже, посилання скаржника на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права, які викладені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 04 жовтня 2023 року у справі № 446/1/22 у цьому випадку, не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі з огляду на те, що скаржник не зазначив (не довів) у чому полягає подібність правовідносин у справі №120/147/25 та цими справами.
Доводи касаційної скарги в контексті наявності передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підстави зводяться здебільшого до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також в касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо можливості скасування рішення замовника у процедурі закупівлі у випадку, якщо електронні торги відмінено і відсутні як технічні можливості для внесення змін у разі скасування рішень замовника до системи «Прозоро», так і нормативно-правове регулювання.
Щодо підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд зазначає таке.
Суд звертає увагу скаржника, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України треба зазначати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це посилатися.
Також посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не зазначено: 1) чітко норму права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду 2) за результатами розгляду касаційної скарги, який саме висновок має бути сформований Верховним Судом з урахуванням зазначених нею норм матеріального та / або процесуального права; 2) необхідності висновку Верховного Суду щодо цієї норми, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, у разі незазначення в касаційній скарзі підстав, на якій вона подається з визначенням передбаченої статтею 328 цього Кодексу підстави, така касаційна скарга залишається без руху.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою, другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху та надати скаржнику строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Недоліки касаційної скарги слід усунути шляхом подання уточненої касаційної скарги із обґрунтуванням наявності підстав передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №120/147/25 за позовом Консорціуму "АКВА РЕСУРС 24" до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" та товариство з обмеженою відповідальністю "Саламандра-Закарпаття", про визнання протиправними та скасування рішень, встановлення відсутності компетенції (повноважень), зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді Ж. М. Мельник-Томенко
М.І. Смокович