16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 240/21336/24
адміністративне провадження № К/990/41409/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 240/21336/24
за позовом ОСОБА_1 до управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради (далі - Управління ДАБК), за участю заступника керівника Житомирської окружної прокуратури, про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою заступника керівника Житомирської обласної прокуратури
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Залімського І.Г., суддів: Сушка О.О., Мацького Є.М.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління ДАБК про повернення на доопрацювання декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1), реєстраційний номер ЖТ101241011601;
- зобов'язати Управління ДАБК зареєструвати декларацію про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1), реєстраційний номер ЖТ101241011601.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно повернув декларацію про готовність об'єкта до експлуатації на доопрацювання з підстав наявності чинних ухвал Господарського суду Житомирської області, якими накладено арешт на земельну ділянку та заборонено вчиняти дії, пов'язані з її забудовою, оскільки, на його думку, наявність таких ухвал не може підставою для повернення поданої ним декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1).
3. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.07.2025 у задоволенні позову відмовив.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 24.09.2025 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .
Визнав протиправним та скасував рішення Управління ДАБК про повернення на доопрацювання декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1), реєстраційний номер ЖТ101241011601.
Зобов'язав Управління ДАБК зареєструвати декларацію про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1), реєстраційний номер ЖТ101241011601.
4. Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
5. Верховний Суд ухвалою від 29.10.2025 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. 05.11.2025 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 - залишити без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 та розміщеного на ній торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 .
31.10.2022 Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради позивачу видані містобудівні умови та обмеження для проєктування об'єкта будівництва «Реконструкція торгівельного павільйону під приміщення побутового обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 ».
30.11.2023 Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради видані нові Містобудівні умови та обмеження, якими дозволено висотність не вище 9,0 м, а максимальну поверховість - 2 поверхи.
15.05.2024 Управлінням ДАБК зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, реєстраційний номер в ЄДЕССБ ЖТ051240507484.
У липні 2024 року заступник керівника Житомирської окружної прокуратури подав до Господарського суду Житомирської області позов до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, зобов'язання повернути земельну ділянку, знести самочинне будівництво та про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку (справа № 906/780/24).
16.07.2024 ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі №906/780/24 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004.
04.09.2024 ухвалою Господарського суду Житомирської області у справі №906/780/24 вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ФОП ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти дії, пов'язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004.
29.10.2024 Управлінням ДАБК повернуто позивачу декларацію про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1), реєстраційний номер ЖТ101241011601. Підставою для повернення декларації зазначено: «Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявний арешт та заборона на нерухоме майно щодо вчинення дій пов'язаних із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004, що унеможливлює внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва».
Вважаючи, що Управлінням ДАБК прийнято протиправне рішення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що відповідач правомірно повернув декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки на момент реєстрації декларації є чинні ухвали Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 та 04.09.2024 у справі № 906/780/24, якими накладено арешт на земельну ділянку та заборонено вчиняти дії, пов'язані із забудовою земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004.
9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірне рішення відповідача про повернення на доопрацювання декларації про готовність об'єкта до експлуатації є протиправним, оскільки прийнято не з підстав, передбачених частиною шостою статті 39 Закону №3038-VI. Окрім того суд вказав, що позивач виконав усі необхідні умови, встановлені чинним законодавством для отримання права на виконання будівельних робіт (реконструкції) належного йому на праві власності торговельного павільйону, розташованого на земельній ділянці, яка належить позивачу, а також для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
10. Касаційна скарга заступника керівника Житомирської обласної прокуратури обґрунтована посиланням на відсутність висновку Верховного Суду про застосування, зокрема, положень статті 39 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) у подібних правовідносинах щодо правомірності повернення органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про готовність об'єкта до експлуатації замовникові з підстав не визначених законом, за наявності судових рішень, що набрали законної сили про арешт земельної ділянки та про заборону вчинення дій, пов'язаних із її забудовою, а також щодо правових наслідків державної реєстрації такої декларації як завершальної стадії будівництва та створення нового об'єкта нерухомого майна.
11. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
13. За правилами пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
14. Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначає Закон України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність», частиною першою статті 9 якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом №3038-VI.
15. Закон № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
16. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
17. За змістом частин першої та п'ятої статті 7 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом: 1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях; 2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях; 3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; 4) проведення ліцензування і професійної атестації; 5) розроблення і затвердження будівельних норм, кошторисних норм, нормативів і правил, запровадження одночасної дії застосування будівельних норм, розроблених на основі національних технологічних традицій, та будівельних норм, приведених у відповідність до вимог Європейського Союзу; 6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; 7) надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів):
виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;
виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.
Структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад у межах делегованих цим Законом державних повноважень є підконтрольними центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а їхні рішення можуть бути розглянуті у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду або оскаржені до суду.
18. Положеннями статті 26 Закону № 3038-VI визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку, зокрема: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
19. Право на виконання будівельних робіт визначено статтею 34 Закону № 3038-VI.
Замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
20. Статтею 36 Закону № 3038-VI передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
21. При цьому частиною сьомою статті 36 Закону № 3038-VI передбачено, що право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, може бути припинено відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі:
1) подання замовником заяви про припинення права, набутого на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт;
2) отримання відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником;
3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.
22. За змістом частин першої, четвертої та десятої статті 39 Закону № 3038-VI прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка подана в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, здійснюється автоматично програмними засобами Реєстру будівельної діяльності в режимі реального часу з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюдненням цієї інформації на порталі електронної системи.
У декларації про готовність об'єкта до експлуатації, заяві про видачу сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та у Реєстрі будівельної діяльності зазначається, зокрема, така інформація:
1) ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) (у декларації/заяві зазначається для об'єктів, щодо яких проведено технічну інвентаризацію після запровадження електронної системи та яким присвоєно ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) до подання декларації/заяви);
2) реєстраційний номер технічного паспорта закінченого будівництвом об'єкта в Реєстрі будівельної діяльності (у разі, якщо проведення технічної інвентаризації є обов'язковим);
3) реєстраційний номер результатів контрольного геодезичного знімання в Реєстрі будівельної діяльності (у разі видачі сертифіката);
4) номер черги будівництва/пускового комплексу, який приймається в експлуатацію, - у разі прийняття в експлуатацію черги будівництва/пускового комплексу.
Замовник відповідно до Закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
23. Частиною шостою статті 39 Закону № 3038-VI передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
Рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду.
24. Норми аналогічного змісту закріплені у Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2022 № 461 (далі - Порядок № 461).
25. Пунктом 16 Порядку № 461 передбачено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
26. Відповідно до абзацу третього пункту 17 Порядку № 461 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.
27. Пунктами 18, 19 Порядку № 461 передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.
У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
28. З наведених норм вбачається, що органи державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на всіх етапах будівництва, у тому числі етапі прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Водночас колегія суддів наголошує, що такий обов'язок не обмежується лише формальною перевіркою відповідності поданих документів вимогам законодавства, а й передбачає також урахування інших юридично значимих обставин, які впливають на можливість прийняття об'єкта в експлуатацію, зокрема наявності судових рішень, якими встановлено відповідні обмеження чи заборони.
29. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що існування ухвал господарського суду, якими накладено арешт на земельну ділянку та заборонено вчиняти дії, пов'язані із забудовою такої земельної ділянки, жодним чином не перешкоджає реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, адже така реєстрація має здійснюватися відповідачем безвідносно до обставин, які не мають безпосереднього значення для процедури реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
30. Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
31. Фундаментальний принцип обов'язковості судових рішень знайшов своє відображення в процесуальному законодавстві, зокрема, як в адміністративному судочинстві (стаття 14 КАС України), так і в господарському судочинстві (стаття 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)), якими передбачено обов'язковість судових рішень для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб та інших суб'єктів.
32. В господарському судочинстві інститут забезпечення позову регламентовано главою 10 розділу І Загальних положень ГПК України, яка визначає підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову, метою якого є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.
33. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, у зв'язку х чим вони застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.
34. Положеннями ГПК України визначено, що позов, окрім іншого, забезпечується накладенням арешту на майно (пункт 1 частини першої статі 137 ГПК України) та забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої статі 137 ГПК України).
Цим же процесуальним законом визначено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, а особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
35. Колегія суддів зазначає, що виконання судового рішення, яким є і ухвала суду про забезпечення позову, є безумовним обов'язком будь-якого суб'єкта, в тому числі суб'єкта владних повноважень, якому воно адресовано або якого воно може стосуватись. Отже, рішення чи дії, ухвалені (вчинені) всупереч ухвалі про забезпечення позову за будь-яких умов будуть протиправними.
36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що увалами Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 та від 04.09.2024 у справі № 906/780/24 вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 та заборони позивачеві та іншим особам вчиняти дії, пов'язані з забудовою цієї земельної ділянки. Зазначені заходи були чинними як станом на дату подачі позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації, так і станом на день прийняття спірного в цій справі рішення про повернення зазначеної декларації.
37. Колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом частин першої та п'ятої статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва і завершальним етапом будівництва, який передує державній реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт, є прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, яке, в силу приписів статті 39 Закону № 3038-VI, стосовно об'єктів з незначними наслідками (СС1), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
38. З огляду на наведене, Верховний Суд зазначає, що наявність встановлених ухвалою суду про забезпечення позову арешту земельної ділянки та заборони на вчинення дій, пов'язаних із її забудовою, унеможливлює прийняття та реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Це зумовлено тим, що така реєстрація є завершальним етапом будівництва та передумовою для подальшої державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомості. Отже, вчинення відповідних реєстраційних дій за наявності зазначених обмежень суперечило б встановленим судом заборонам. Дії суб'єкта владних повноважень щодо реєстрації такої декларації за цих умов свідчили б про ігнорування обов'язкового до виконання судового рішення, що є неприпустимим в силу положень Конституції та законів України.
39. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність повернення відповідачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації, оскільки на момент вирішення питання щодо її реєстрації були чинними ухвали Господарського суду Житомирської області від 16.07.2024 та від 04.09.2024 у справі №906/780/24, якими накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:03:010:0004 та заборонено вчиняти дії, пов'язані із її забудовою, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
40. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
41. За вказаних обставин, касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 у справі №240/21336/24 скасувати.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 у справі №240/21336/24 залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
Судді: А.Ю. Бучик
Н.В. Коваленко