16 квітня 2026 року
м. Київ
справа №320/57458/24
адміністративне провадження №К/990/51883/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад»
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад»
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манад» (далі також - Позивач, ТОВ «Манад», Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також - Відповідач, ГУДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2024 року № 1785/0709.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року суд частково задовольнив позов. Суд визнав протиправним та скасував ППР № 1785/0709 від 18 січня 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року суд частково задовольнив апеляційну скаргу ГУДПС. Суд скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року в частині, якою було задоволено позов і скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2024 року № 1785/0709 щодо штрафних санкцій на суму 330 349,00 грн, та в цій частині відмовив у задоволенні позову. Крім того, суд змінив рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат і визначив до стягнення на користь ТОВ «Манад» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС судовий збір у розмірі 23 740,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Позивач подав касаційну скаргу, в якій порушив питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, надану у суді касаційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 4 березня 2026 року касаційні скарги Головного управління ДПС у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року в нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року - без змін.
Представник Позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Відповідача на користь ТОВ «Манад» витрат на правничу допомогу адвоката за договором про надання правової (правничої) допомоги у розмірі 301 099,20 грн.
Відповідач подав заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні заяви представника Позивача Макарчука Р. С. від 9 березня 2026 року про ухвалення додаткової постанови у справі № 320/57458/24 щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді касаційної інстанції.
Вирішуючи подану Позивачем заяву з урахуванням наведених сторонами доводів, Суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 252 КАС України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Приписами частин першої-другої статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до наданих позивачем копій документів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу Суд установив таке.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги №2/2024 від 25 червня 2024 року, укладеного між покликачем та Адвокатським об'єднанням «АРЦІНГЕР», виконавець бере на себе обов'язок представництва та захисту інтересів Замовника у будь-яких кримінальних провадженнях, в т.ч. тих, що ведуться органами Національної поліції України, прокуратури, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України та іншими органами досудового розслідування; у будь-яких господарських, адміністративних, цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення чи будь-яких інших справах в будь-яких судах України будь-яких інстанцій.
Для реалізації вказаного обов'язку Виконавець здійснює:
- представництво Замовника в будь-яких судах, органах державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури, правоохоронних органах, Служби безпеки України, а також на підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності, перед фізичними особами;
- супровід та надання правничої допомоги Замовнику під час проведення відносно нього органами досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження (зокрема, тимчасового доступу до речей та документів, тимчасового вилучення майна) та слідчих дій (в т.ч. допитів, обшуків тощо);
- підготовку, підписання та подання в інтересах Замовника будь-яких процесуальних документів, в тому числі, але не виключно, заяв, клопотань, скарг, пояснень, звернень, адвокатських запитів; отримання будь-яких документів, що стосуються Замовника; надання усних та письмових консультацій;
- вчинення інших процесуальних дій, що прямо або опосередковано пов'язані з виконанням даного Договору.
Крім того, договором передбачено, що розмір винагороди Виконавця, статус Сторін як платників податків та порядок розрахунків за надані послуги та виконані роботи визначається у додатковій угоді до Договору, яка підписується сторонами.
Згідно з додатковою угодою №2 до означеного вище договору від 20 листопада 2025 року замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичні послуги, а саме забезпечення представництва інтересів Замовника у Верховному Суді у справі № 320/57458/24 за позовом Замовника до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2024 року №1785/0709 (надалі - "Послуги"), а саме:
1.1.1. Підготовка та подання до Верховного Суду касаційної скарги на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 року у справі № 320/57458/24.
1.1.2. Підготовка та подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу ГУ ДПС у Київській області у справі № 320/57458/24.
1.1.3. Участь у судових засіданнях у Верховному Суді у справі № 320/57458/24.
1.1.4. Підготовка та подача інших процесуальних документів (додаткових пояснень, клопотань, заяв, тощо) у справі № 320/57458/24.
Розділ 2 означеної додаткової угоди визначає вартість послуг.
Згідно з цим розділом:
Сторони погодили, що Вартість Послуг, передбачених п. 1.1.1 цієї Додаткової угоди, є фіксованою та становить: 2 500 (дві тисячі п'ятсот) євро в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу гривні до євро станом на дату виставлення рахунку. Вартість Послуг, передбачених п. 1.1.1 цієї Додаткової угоди, сплачується Замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання відповідного рахунку Виконавця.
Сторони погодили, що Вартість Послуг, передбачених п. 1.1.2 цієї Додаткової угоди, є фіксованою та становить: 2 500 (дві тисячі п'ятсот) євро в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу гривні до євро станом на дату виставлення рахунку. Вартість Послуг, передбачених п. 1.1.2 цієї Додаткової угоди, сплачується Замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання відповідного рахунку Виконавця.
Сторони погодили, що Вартість Послуг, передбачених п. 1.1.3 цієї Додаткової угоди становить 500 євро (в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу гривні до євро станом на дату виставлення рахунку) за участь в одному судовому засіданні у Верховному Суді у справі № 320/57458/24. Вартість Послуг, передбачених п. 1.1.3 цієї Додаткової угоди, сплачується Замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання відповідного рахунку Виконавця.
Сторони погодили, що Вартість Послуг, передбачених п. 1.1.4 цієї Додаткової угоди, розраховуватимуться шляхом множення погодженої Сторонами погодинної ставки 250 євро (в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу гривні до євро станом на дату виставлення рахунку) на кількість годин, фактично витрачену співробітниками Виконавця та зазначену у відповідному рахунку-фактурі Виконавця. Вартість Послуг, передбачених п. 1.1.4 цієї Додаткової угоди, сплачується Замовником протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання відповідного рахунку Виконавця.
Зазначені в п. 2.1-2.4 цієї Додаткової угоди суми не включають податок на додану вартість (ПДВ) та інші застосовувані податки, що нараховуються додатково відповідно до чинного законодавства України. Сума таких податків додається до суми оплати. У випадку зміни податкового законодавства, види і ставки податків будуть застосовуватись відповідно до таких змін.
Разом з тим наданий Позивачем додаток 1 до рахунку-фактури містить розбіжності з умовами додаткової угоди щодо вартості виконаних робіт. Водночас Позивач не надав жодних документів на підтвердження внесення змін до відповідної додаткової угоди.
Відповідно до наданих актів про надання юридичних послуг надано такі послуги як Підготовка та подання касаційної скарги та відзиву, участь у двох судових засіданнях, та також підготовка та подання до Верховного Суду у справі № 320/57458/24 додаткових пояснень (2 години).
Разом з тим, з огляду на відхилення касаційної скарги Позивача, не можуть бути відшкодовані витрати на подання касаційної скарги та додаткових пояснень, які стосувались виключно відмовленої частини позовних вимог, з якими суд касаційної інстанції не погодився.
Так само суд не знайшов підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, пов'язаних із поданням заперечень проти відкриття касаційного провадження, оскільки такі процесуальні дії не призвели до досягнення відповідного процесуального результату, а саме - Верховний Суд відкрив касаційне провадження. За таких обставин понесені витрати не можуть вважатися необхідними та обґрунтованими у розумінні критеріїв розподілу судових витрат і не підлягають компенсації.
Витрати на правничу допомогу, пов'язані з участю у судових засіданнях, з урахуванням того, що суд погодився з доводами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, та відхилив доводи, наведені у касаційній скарзі, підлягають компенсації пропорційно.
Крім того Суд враховує підходи, продемонстровані Великою Палатою Верховного Суду. Так, зокрема, у пункті 21 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 911/3386/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18).
У контексті наведеного колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № '66561/01), яка полягає в тому, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Посилання Відповідача на те, що справа є незначної складності, а отже, обсяг часу, витрачений на підготовку процесуальних документів та виконання юридичної і технічної роботи, не міг бути значним і не підлягає врахуванню при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, не можуть бути прийняті судом.
З огляду на характер та зміст наданих адвокатом послуг під час представництва інтересів ТОВ «МАНАД» у суді касаційної інстанції, колегія суддів враховує доводи Відповідача, що відповідна правнича допомога в частині задоволених позовних вимог ґрунтувалася переважно на вже наявних у матеріалах справи документах, зокрема позовній заяві з доданими доказами, відзиві на позов та доданих до нього матеріалах, а також на рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, мотивувальні частини яких містять оцінку доказів і посилання на релевантну судову практику у подібних правовідносинах.
Перевіривши обґрунтованість заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням положень наведених норм, обставин цієї справи, наданих Позивачем документів та відповідних договірних зобов'язань, усталеної практики суду касаційної інстанції та фактичних даних справи, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності до предмета спору та розумності розміру витрат, а також принципами співмірності судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку, що розумно обґрунтованим і таким, що підлягає відшкодуванню Позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача, є розмір витрат на правничу допомогу у сумі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яке він поніс у зв'язку із касаційним переглядом цієї справи.
Керуючись статтями 139, 143, 252, 345, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі додаткову постанову.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Манад» (адреса: 07714, Бориспільський р-н, Київська обл., с. Засупоївка, вул. Центральна, 34, код ЄДРПОУ 32670436) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151 вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, ЄДРПОУ 44096797) витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді: О.О. Шишов
М.М. Яковенко