про відмову у відкритті касаційного провадження
17 квітня 2026 року
м. Київ
справа №500/4196/25
адміністративне провадження № К/990/15724/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі №500/4196/25 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях (відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях стосовно відмови у включенні до довідки про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року для перерахунку пенсії ОСОБА_1 щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення і надбавки за вислугу років), яка встановлена Указом Президента України від 04.10.1996 №926/96.
Зобов'язано відповідача скласти і надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року для перерахунку пенсії позивача, включивши до неї і щомісячну надбавку у розмірі 100% грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення і надбавки за вислугу років), яка встановлена Указом Президента України від 04.10.1996 №926/96.
На адресу Верховного Суду 07.04.2026 надійшла касаційна скарга Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях, у якій скаржник просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржник, посилаючись на пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України, вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить значний суспільний інтерес.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Касаційна скарга подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа становить значний суспільний інтерес.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження відповідач зазначає про наявність обставин, які наведені у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Колегія суддів враховує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність згаданих вище обставин, позаяк скаржник належним чином не обґрунтував фундаментальність значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Верховний Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Проте, скаржник в касаційній скарзі не наводить обґрунтувань, які б давали достатні підстави вважати, що справа становить значний суспільний інтерес.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить значний суспільний інтерес, є необґрунтованими.
Крім цього, касаційна скарга не містить обґрунтування незгоди з висновками судів попередніх інстанцій у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Колегія суддів наголошує, що посилання скаржника на обставини, які передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину 4 статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Також відповідач, на підтвердження своєї позиції, фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 у справі №500/4196/25 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях про визнання протиправними дій.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін