Іменем України
16 квітня 2026 року
м. Київ
справа №580/1932/25
адміністративне провадження №К/990/2812/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудсервіс»
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудсервіс»
до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербудсервіс» (далі також - Позивач, ТОВ «Інтербудсервіс») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі також - Відповідач, ГУДПС) та Державної податкової служби України (далі також - Відповідач 2, ДПС України), у якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУДПС про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також - ЄРПН) від 31 січня 2025 року № 12448050/30599320;
зобов'язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН складену ТОВ «Інтербудсервіс» податкову накладну № 4 від 26 грудня 2024 року на загальну суму 15 274 082,80 грн, у тому числі ПДВ - 2 545 680,47 грн, датою її фактичного подання на реєстрацію - 14 січня 2025 року.
Рішенням від 23 квітня 2025 року Черкаський окружний адміністративний суд задовольнив позов повністю. Суд визнав протиправним та скасував рішення комісії ГУДПС від 31 січня 2025 року № 12448050/30599320 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 26 грудня 2024 року та зобов'язав ДПС України зареєструвати зазначену податкову накладну в ЄРПН датою її подання - 14 січня 2025 року.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2025 року залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просив стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області за рахунок бюджетних коштів витрати на правничу допомогу в сумі 35 000 грн на користь ТОВ «Інтербудсервіс». На обґрунтування заявленого розміру подано копії додатків до договору про надання правничої допомоги, рахунку на оплату та акта надання послуг.
Відповідач подав заперечення, у яких просив відмовити в задоволенні вимоги ТОВ «Інтербудсервіс», викладеної у відзиві на касаційну скаргу, щодо стягнення з ГУ ДПС витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що справа є незначної складності, а отже, обсяг часу на підготовку документів і виконану юридичну та технічну роботу не міг бути значним і не може враховуватися при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18 та від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Верховний Суд постановою від 18 березня 2026 року залишив без задоволення касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - без змін.
Представник Позивача подав заяву щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення з Головного управління ДПС у Черкаській області за рахунок бюджетних коштів витрат на правничу допомогу в сумі 35 000 грн на користь ТОВ «Інтербудсервіс».
Вирішуючи подану позивачем заяву з урахуванням наведених сторонами доводів, Суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 252 КАС України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Приписами частин першої-другої статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п'ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 Верховний Суд зазначав, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 грн. Позивач надав до матеріалів справи належним чином засвідчені копії таких документів:
- Додаткова угода № 6 до договору № 11/2021 від 1 липня 2021 року про надання правової (правничої) допомоги від 10 лютого 2026 року, відповідно до якої В межах договору про надання правової (правничої) допомоги №11/2021 від 01.07.2021 року та цієї Додаткової Угоди №6 з представництва інтересів Клієнта із зазначеного у п.1 цієї Додаткової угоди предмету Адвокатське Бюро здійснює:
1) аналіз касаційної скарги Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 580/1932/25;
2) підготовку (написання) відзиву на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі № 580/1932/25, що включає, але не обмежується: аналізом законодавства у відповідній сфері; аналізом правових позицій; безпосереднім написанням відзиву; поданням відзиву до суду та вчиненням інших необхідних дій;
3) представництво інтересів клієнта у Верховному Суді (Касаційному адміністративному суді) з указаного питання, що включає участь адвоката у судових засіданнях (як безпосередньо, так і в режимі відеоконференції);
4) вчинення всіх інших необхідних дій, передбачених КАС України, для належного представництва інтересів клієнта у суді касаційної інстанції.
- Рахунок на оплату № 12 від 16 лютого 2026 року, який підтверджує визначення вартості правничої допомоги у розмірі 35 000 грн та виставлення цієї суми до сплати Позивачу відповідно до умов договору та додаткової угоди;
- Акт надання послуг, складений на підставі договору № 11/2021 від 1 липня 2021 року та рахунку від 16 лютого 2026 року, що підтверджує факт надання адвокатським бюро правничої допомоги, а також узгодження сторонами обсягу і вартості наданих послуг у сумі 35 000 грн.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того Суд враховує підходи, продемонстровані Великою Палатою Верховного Суду. Так, зокрема, у пункті 21 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 911/3386/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18).
У контексті наведеного колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № '66561/01), яка полягає в тому, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Посилання Відповідача на те, що справа є незначної складності, а отже, обсяг часу, витрачений на підготовку процесуальних документів та виконання юридичної і технічної роботи, не міг бути значним і не підлягає врахуванню при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, не можуть бути прийняті судом.
Так, відповідач не навів конкретних доводів та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження неспівмірності заявлених витрат із обсягом наданих послуг чи витраченим часом. Наведені ним твердження мають загальний, декларативний характер і не містять належного обґрунтування існування обставин, які б свідчили про неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
Водночас такі доводи не спростовують поданих позивачем доказів, які підтверджують фактичне надання правничої допомоги, її обсяг та вартість, а відтак не можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до відшкодування витрат.
Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у додаткових постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18 та від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки такі висновки сформульовані за результатами оцінки конкретних доводів і доказів щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, які у цій справі належним чином не наведені та не обґрунтовані.
Перевіривши обґрунтованість заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням положень наведених норм, усталеної судової практики суду касаційної інстанції та фактичних обставин справи, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності до предмета спору й розумності розміру витрат, а також врахувавши принципи співмірності та розумності судових витрат, фактичний обсяг та якість виконаної адвокатом роботи на стадії касаційного перегляду Верховний Суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є розумно обґрунтованим та підлягає відшкодуванню Позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви Позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яке воно понесло у зв'язку із касаційним переглядом цієї справи.
Керуючись статтями 139, 143, 252, 345, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудсервіс» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі додаткову постанову.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербудсервіс» (код 30599320, адреса: вул. Благовісна, 399, м. Черкаси, 18005) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002) витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 35 000 (тридцять п'ять тисяч) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх