Справа № 646/9037/25 Номер провадження 11-сс/814/16/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
16 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві матеріали провадження за апеляційною скаргою скаржника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Основ'янського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2025 року,
встановила:
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 30.08.2025.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що матеріали заяв ОСОБА_6 не містять жодних даних про скоєння кримінального правопорушення суддею Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_7 та секретарем судового засідання Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_8 за подіями 08.06.2023 року.
Слідчий суддя дійшов висновку, що доводи ОСОБА_6 , викладені у скарзі та заяві, не підтверджені належними та допустимими доказами і є лише його припущеннями, які ґрунтуються на суб'єктивному уявленні щодо неправомірності дій суддів та працівника поліції при здійсненні ними своїх повноважень, власному аналізі та баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність.
По суті, заява та скарга про вчинення кримінальних правопорушень містять лише суб'єктивний виклад обставин та не містять відомостей, за якими можна визначити наявність елементів об'єктивної сторони кримінального правопорушення. При цьому, об'єктивних обставин, які б підтвердили чи свідчили про вчинення вказаними особами кримінальних правопорушень, скаржником не наведено, а викладені відомості щодо кримінальних правопорушень є лише припущенням скаржника про неправомірність дій вказаних посадових осіб, що не ґрунтуються на фактичних даних. Тобто вважає, що зазначених скаржником даних недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування, оскільки підставою для початку досудового розслідування є фактичні дані та конкретні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення.
Крім цього у скарзі відсутня конкретизація складу злочинів, які нібито були вчинені, не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між діями осіб та можливою шкодою, а викладені обставини не дозволяють ідентифікувати об'єктивні ознаки протиправної поведінки.
Зазначає, що фактично суть заяви ОСОБА_6 полягає у незгоді з рішеннями, прийнятими колишніми колегами заявника - суддями Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_9 та ОСОБА_7 при здійсненні ними правосуддя.
У заяві також відсутнє належне правове обґрунтування та докази вчинення кримінального правопорушення, вказаного скаржником, начальником Лозівського РВП ГУНП в Харківській області полковником поліції ОСОБА_10 .
Також зазначив, що незгода з рішенням суду сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді ознак злочину. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, а незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення.
Окрім цього вказує, що вимоги скаржника до слідчого судді про зобов'язання уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури подати апеляційну скаргу на постанову судді іншого суду, слідчий суддя вважає її необґрунтованою, оскільки це суперечить принципу незалежності прокуратури та розподілу повноважень між гілками влади.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою зобов'язати керівника Харківської обласної прокуратури або іншу уповноважену особу прокуратури внести відомості до ЄРДР, викладені у його заяві від 30.08.2025, зобов'язати керівника Харківської обласної прокуратури або іншу уповноважену особу прокуратури подати апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду або до Полтавського апеляційного суд про скасування протиправної постанови судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_9 по справі № 629/1052/22 провадження 3-а/629/58/25 від 06.08.2025 щодо ОСОБА_11 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що законодавство не містить винятків щодо наявності у слідчого, дізнавача чи прокурора права відмовити у внесенні відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення.
Вважає, що заява чи повідомлення не повинні містити якогось визначеного змісту про вчинення кримінального правопорушення, а лише конкретні відомості про вчинення злочину та прохання особи вжити дії.
Вважає, що слідчий суддя неповно з'ясував обставини скарги та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки встановити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення можна лише під час розслідування.
Учасники справи будучи повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про причини своєї неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду не подавали. До початку апеляційного розгляду від скаржника ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому він вказав про проведення апеляційного розгляду справи за його відсутності.
Положеннями ч. 4 ст.405 КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які судом були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частина 1 ст. 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Так, відповідно до ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
З вимог ч.1 ст.214 КПК України слідує, що бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до вказаного реєстру впродовж 24 години після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Системний аналіз положень ст.ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Положеннями ст.25 КПК України (яка регламентує засаду публічності у кримінальному судочинстві) встановлено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Ця норма пов'язана з ч.5 ст.214 КПК України згідно якої до ЄРДР вноситься, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження до компетентного суб'єкта заяви, яка містить інформацію про вчинення саме кримінального правопорушення, та невнесення відповідного запису до ЄРДР протягом 24 годин з моменту надходження такої заяви.
Виходячи зі змісту ст.214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Тобто слідчий, прокурор зобов'язані проаналізувати викладені в повідомленні про злочин фактичні обставини діяння та визначити попередньо, під ознаки якого злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК України, таке діяння підпадає.
Положення ст.214 КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення саме кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Отже, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в них об'єктивних фактичних даних, які б дійсно свідчили про наявність фактів та обставин, які у своїй сукупності вказують на ознаки вчинення кримінального правопорушення.
Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 у справі № 556/450/18, в якій суд зазначив, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
За висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що викладені в заяві відомості про вчинення кримінального правопорушення підлягали обов'язковому внесенню до ЄРДР та слідчий повинен був розпочати досудове розслідування, є необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Основ'янського районного суду міста Харкова із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, яку обґрунтовував тим, що 30.08.2025 ним засобами поштового зв'язку на адресу Харківської обласної прокуратури подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України, яку уповноваженою особою Харківської обласної прокуратури отримано 03.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№ відправлення 6460106952550), однак станом на день подачі скарги відповіді або витягу з ЄРДР ОСОБА_6 не отримав, що суперечить вимогам ст. 214 КПК України.
У поданій заяві від 30.08.2025 про вчинення кримінального правопорушення скаржник посилається на те, що голова Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_9 умисно не виконав та перешкоджав виконанню судових рішень у справах № 629/1052/22, провадження № 3/629/260/22 від 12.03.2022 року щодо ОСОБА_11 (ст. 173 КУпАП); № 629/1054/22, провадження № 3/629/262/22 щодо ОСОБА_12 (ст. 173 КУпАП). Суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_7 , за заявою ОСОБА_6 , також причетна до аналогічних дій, що виразилися у невиконанні та перешкоджанні виконанню зазначених судових рішень. Начальник Лозівського РВП ГУНП у Харківській області полковник поліції ОСОБА_10 також, на переконання ОСОБА_6 , не забезпечив належного виконання судових рішень у вказаних справах, чим вчинив дії, що мають ознаки злочину, передбаченого ст. 382 КК України.
Колегія суддів приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Слідчим суддею встановлено, що заява ОСОБА_6 не містить достатніх даних для обґрунтування заявлених звинувачень. Твердження скаржника базуються виключно на особистих переконаннях і суб'єктивних оцінках, а не на об'єктивних фактичних обставинах. Заява відображає індивідуальне бачення заявника щодо законності рішень і містить критику роботи суддів та працівника правоохоронних органів оціночного характеру. Висновки ОСОБА_6 ґрунтуються на власній інтерпретації правових норм без врахування встановленого процесуального порядку, що не може слугувати підставою для визнання дій посадових осіб протиправними. Фактично суть заяви ОСОБА_6 полягає у незгоді з рішеннями, прийнятими колишніми колегами заявника - суддями Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_9 та ОСОБА_7 при здійсненні ними правосуддя. З такими висновками погоджується і апеляційний суд.
У заяві також відсутнє належне правове обґрунтування та докази скоєння кримінального правопорушення, вказаного скаржником, начальником Лозівського РВП ГУНП в Харківській області полковником поліції ОСОБА_10 .
Зазначене не є підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. При цьому рішення, дії або бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування відповідно до приписів ст.ст. 303-307 КПК України можуть бути оскаржені слідчому судді суду першої інстанції, у територіальній юрисдикції якого перебувають органи досудового розслідування та прокуратури.
Включення до Єдиного реєстру досудових розслідувань неконкретизованих заяв про кримінальні правопорушення без об'єктивних відомостей про обставини їх вчинення суперечить засадам ефективного кримінального судочинства та завданням, визначеним у статті 2 КПК України. Крім того, реєстрація абстрактних заяв порушує права та законні інтереси осіб, які зазначені в заявах, а також унеможливлює застосування статті 214 КПК України. Водночас це унеможливлює притягнення заявників до відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення згідно зі статтею 383 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів зауважує, що процедура притягнення судді до кримінальної відповідальності не може бути використана для здійснення тиску на суддю з метою спонукання його до прийняття «потрібного» судового рішення. Реєстрація в ЄРДР відомостей про вчинення суддею кримінального правопорушення як помста за ухвалення судового рішення у справі є неприпустимою.
Незгода з рішенням суду сама по собі не може вказувати на наявність в діях судді ознак злочину. Процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, а незгода учасника судового процесу у справі з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення.
На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, наведені в скарзі вимоги про зобов'язання уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури подати апеляційну скаргу на постанову судді іншого суду, суперечать принципу незалежності прокуратури та розподілу повноважень між гілками влади. Незалежність прокурора забезпечується особливим порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами, що передбачає самостійність прокуратури у прийнятті процесуальних рішень.
Прокуратура володіє дискреційними повноваженнями щодо подання апеляційних скарг, які реалізуються виходячи з власної правової оцінки справи та необхідності захисту публічних інтересів. Судове втручання в цю сферу компетенції прокуратури порушило б конституційний принцип розподілу влади та функціональну незалежність органів прокуратури. Пряме судове зобов'язання щодо подання конкретних процесуальних документів виходить за межі судової компетенції. Отже, рішення про подання апеляційної скарги на рішення суду залишається виключно у компетенції прокуратури в рамках її функціональної незалежності, встановленої чинним законодавством України.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Харківської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 30.08.2025 року є законною та обґрунтованою, тому скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу скаржника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді слідчого судді Основ'янського районного суду міста Харкова від 10 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4