Справа № 619/1/21 Номер провадження 11-сс/814/145/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
13 квітня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання апелянта ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 16 травня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ ВП №3 Харківського РУП №3 ГУНП у Харківській області від 03 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2020 року за №420290221280000148.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні проведено всебічно, повно та ефективно, а прийняте за його результатами рішення про закриття кримінального провадження є законним і обґрунтованим.
В апеляційній скарзі з доповненнями ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 16 травня 2025 року та постанову слідчого СВ ВП №3 Харківського РУП №3 ГУНП у Харківській області від 03 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2020 року за №420290221280000148, зазначити в мотивувальній частині судового рішення перелік обов'язкових слідчих (розшукових) та процесуальних дій, необхідних для забезпечення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, у тому числі призначення психологічної експертизи за відеозаписами дитини, та зобов'язати слідчого при прийнятті подальшого процесуального рішення відобразити конкретний зміст інкримінованих дій, обсяг перевірених обставин, а також фактичні результати їх встановлення або спростування з наданням належної правової оцінки. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя на дав оцінки наданим ним ( ОСОБА_6 ) поясненням і доказам, які спростовують викладені в постанові слідчого обставини, не врахував те, що: слідчий повинен був детально викласти в постанові фактичні обставини провадження, а саме, які факти були встановлені станом на дату подання заяви про вчинення злочину та під час досудового розслідування, а також встановлення тривалого психологічного насильства з боку заявниці над дитиною і батьком з 2017 року, постійного намагання нею розірвати стосунки дитини з батьком повністю та її висловлювань у бік батька, які порочать його честь і гідність; досудове розслідування проведено неповно, в ході нього не витребувано й не досліджено ряд необхідних документів і матеріалів, які мають важливе значення для кримінального провадження, не встановлено всі обставини, що належать до предмету доказування; мотивувальна частина оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження не відповідає вимогам ст.110 КПК України, так як не містить відомостей про фактичні обставини інкримінованих дій, а саме: час, місце, спосіб, конкретні дії, не визначає, які саме обставини перевірялися та які докази були досліджені; протягом досудового розслідування в період часу з 2020 по 2025 роки ОСОБА_7 систематично ухилялася від виконання судових та адміністративних актів, здійснювала психологічний вплив на дитину та формувала негативне ставлення до батька шляхом безпідставних звинувачень у вчиненні тяжких злочинів щодо дитини, що встановлено судовими рішеннями, а тому ці обставини підлягають перевірці та оцінці в сукупності з іншими доказами в кримінальному провадженні; зазначені зі слів заявниці дії дискредитують його ( ОСОБА_6 ) навіть після закриття кримінального провадження з реабілітуючої підстави; для скаржника та його сина важливо, щоб у постанові були зазначені фактичні обставини, які не тільки знімають будь-які сумніви зі скаржника, а прямо пояснюють, чому заявниця умисно звернулась до прокуратури перед апеляційним розглядом цивільної справи №619/4720/19 та з якою метою вона в суді першої інстанції розповсюдила інформацію про досудове розслідування, тоді як усі її звинувачення в суді першої інстанції не знайшли свого підтвердження; в скаржника залишається питання щодо законності проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, його підстав та наявності таких відомостей, які стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідування та вчинення інших процесуальних дій, що не повинні були вчинятися під час досудового розслідування.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги з доповненнями, вивчила матеріали судового й кримінального проваджень, обговорила доводи апеляційної скарги з доповненнями та дійшла висновку про на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 2 ч.1 ст.284 КПК України унормовано, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
За ч.4 ст.284 КПК України слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження, зокрема, з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.284 КПК України, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, СВ ВП №3 Харківського РУП №3 ГУНП у Харківській області здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2020 року за №420290221280000148, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, розпочатому за заявою ОСОБА_7 про вчинення ОСОБА_6 дій сексуального характеру щодо сина - малолітнього ОСОБА_8 .
У ході досудового розслідування було здійснено комплекс слідчих (розшукових) і процесуальних дій, зокрема, допитано законного представника потерпілого - ОСОБА_7 (а.к.п.23-24), свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (а.к.п.30-34, 161-185), здійснено огляд наданого ОСОБА_7 технічного носія інформації, про що складено відповідні протоколи від 20 листопада 2020 року та 20 травня 2023 року (а.к.п.27, 186-187), приєднано до матеріалів кримінального провадження й досліджено протокол індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_8 №15 від 09 лютого 2022 року, наданий КЗ «Малоданилівський ліцей» Малоданилівської селищної ради Харківської області (а.к.п.141-149), матеріали, в тому числі характеризуючі дані щодо осіб, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , матеріали Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, Відділу соціальної роботи по Немишлянському району м. Харків Харківського міського центру соціальних служб «Довіра», КНП «ЦПМСД» Дергачівської міської ради Харківської області, Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Дергачівської міської ради, КЗ «Центр дитячої та юнацької творчості №1 Харківської міської ради», матеріали з цивільної справи.
За змістом оскаржуваної постанови від 03 квітня 2025 року слідчий СВ ВП №3 Харківського РУП №3 ГУНП у Харківській області закрив кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 серпня 2020 року за №420290221280000148, із підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.284 КПК України, дійшовши висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України (а.к.п.226-228).
Проаналізувавши матеріали кримінального провадження, слідчий констатував, що є встановленим лише контактування осіб-членів сімей та факт спірних і конфліктних моментів, що вже тривалий час є предметом спору в судах різного рівня.
Ці обставини не заперечуються і в апеляційній скарзі.
Також слідчий зазначив, що в ході досудового розслідування не були встановлені факти заподіяння шкоди нормальному моральному та фізичному становленню ОСОБА_8 , що формує антиморальні погляди у дитини, в чому полягає безпосередня суспільна небезпечність вказаного діяння, що прямо передбачено у ч.2 ст.156 КК України. Об'єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні розпусних дій щодо потерпілого, яка також не підтверджується ні одним із допитаних свідків, будь-яких осіб, які би прямо вказували на такі факти, слідством не виявлено.
Водночас слідчим вказано, що розпусні дії повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту. Виходячи із наявних психологічних досліджень, на базі навчального закладу - КЗ «Малоданилівський ліцей» Малоданилівської СР, вони відображають тільки негативне ставлення дитини до батька й також не підтверджують складу вказаного вище злочину.
Підсумовуючи, слідчий дійшов висновку про те, що ознаки складу злочину, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, не знайшли свого підтвердження.
Сам факт необхідності закриття цього кримінального провадження (наразі чи в подальшому) в апеляційному порядку не оспорюється. Постанову слідчого потерпілий та його законний представник не оскаржували в даному провадженні. Тому за відсутності відповідного апеляційного приводу суд апеляційної інстанції в цій частині правової оцінки даній обставині (питання щодо підстав для можливої в подальшому іншої форми закінчення досудового розслідування, аніж закриття кримінального провадженні) не надає в межах цього апеляційного розгляду.
Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Вони у свою чергу класифікуються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючі підстави пов'язані з констатацією факту того, що особа не вчиняла кримінальне правопорушення. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що вирішують питання про вчинення особою кримінального правопорушення.
До перших (реабілітуючих) належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення (п.1 ч.1 ст.284 КПК України); встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення (п.2 ч.1 ст.284 КПК України); не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати (п.3 ч.1 ст.284 КПК України).
Слідчим було закрито дане кримінальне провадження з реабілітуючої підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.284 КПК України, та в мотивувальній частині прямо вказано про відсутність факту вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Мотивувальна частина рішення слідчого не містить висновків про здійснення ОСОБА_6 будь-яких протиправних дій. Викладення ж у постанові доказів відповідно до їх точного змісту, в тому числі психологічного дослідження КЗ «Малоданилівський ліцей» Малоданилівської селищної ради Харківської області з наданням їм відповідної оцінки та подальшим закриттям кримінального провадження з реабілітуючої підстави не свідчить про помилковість застосованого мотивування в оскаржуваній постанові.
Так, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у виробленій практиці, яка міститься, зокрема, в постановах від 07 липня 2021 року у справі №487/1817/18, від 25 лютого 2020 року у справі №599/593/18, від 07 листопада 2023 року у справі №372/729/21, неодноразово наголошував, що коли йдеться про реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження, слід виходити з того, що особа не вчинила протиправного діяння, передбаченого кримінальним законом. До таких підстав належать ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, і мають наслідки зняття підозри, відновлення доброго імені, гідності та репутації.
Наведене вище спростовує зміст аргументів апелянта.
Більша ж частина доводів ОСОБА_6 зводиться до необхідності зазначення в постанові про обставини вчинення ОСОБА_7 неправомірних дій, які не є предметом даного кримінального провадження та можуть бути предметом перевірки в окремому кримінальному провадженні за наявності для цього визначених законом підстав.
Окрім того, доводи апелянта фактично не містять вказівки на помилковість суті прийнятого слідчим рішення, адже ОСОБА_6 не заперечується відсутність складу розслідуваного кримінального правопорушення, а наводяться додаткові відомості щодо взаємовідносин між ним, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . А, отже, й апелянтом не наведено належних підстав для подальшого здійснення досудового розслідування.
Також слід зазначити, що завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спір, а за допомогою доказів перевіряють і встановлюють, чи мало місце кримінальне правопорушення.
Так, за змістом ч.1 ст.94 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що необхідність у проведенні слідчих (розшукових) і процесуальних дій у кримінальному провадженні є тоді, коли матеріали провадження містять ознаки кримінального правопорушення і не зібрано достатніх доказів, які підтверджують винуватість особи у його вчиненні або їх недостатньо для висновку про відсутність події чи складу кримінального правопорушення. За наявності достатніх підстав для висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, висновок про що зроблено слідчим, кримінальне провадження має бути негайно закрите, а тому посилання апелянта на непроведення певних слідчих і процесуальних дій, у тому числі щодо його допиту, в даному конкретному випадку позбавлені підстав.
За встановлених обставин слідчий, проаналізувавши наявні в матеріалах кримінального провадження докази щодо події (факту), для розслідування якої було розпочате кримінальне провадження і на яку вказувала законний представник потерпілого, встановив відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, й інших підстав для закриття кримінального провадження за доводами ОСОБА_6 перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Також, усупереч доводам апелянта, мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить відомості, передбачені п.2 ч.5 ст.110 КПК України: зміст обставин, які були підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення слідчого про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за доводами ОСОБА_6 .
Ураховуючи наведене вище, апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 16 травня 2025 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4