Справа № 939/1207/26
Іменем України
17 квітня 2026 рокуселище Бородянка
Слідчий суддя Бородянського районного суду Київської області - ОСОБА_1 , за участі секретаря - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111120000137 від 15 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Прокурор Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, мотивуючи його тим, що слідчим відділенням відділення поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111120000137 від 15 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 15 квітня 2026 року до чергової частини ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області звернулася ОСОБА_4 із повідомленням про те, що в період часу з 04 квітня 2026 року по 11 квітня 2026 року невідома особа шляхом пошкодження навісного замка проникла всередину металевого гаражного приміщення, розташованого поблизу будинку АДРЕСА_1 , звідки скоїла крадіжку електровелосипеда Maraton Mega 1000, чим спричинила їй матеріальну шкоду.
15 квітня 2026 року, в період часу з 19 години 50 хвилин по 20 годину 10 хвилин, в ході огляду місця події - загальнодоступної ділянки місцевості поблизу будинку АДРЕСА_2 , було вилучено електровелосипед марки Maraton Mega 1000, радіус коліс 20 мм, чорно-сірого кольору, який добровільно вдав працівникам поліції ОСОБА_5 .
Виявлений і вилучений електровелосипед, є майном, яке відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, в зв'язку з чим за постановою слідчого від 18 лютого 2026 року був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 12026111120000137 від 15 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що в разі не накладення арешту на зазначене майно існує загроза використання, можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення та відчуження, зокрема, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України, а тому виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на майно, яке є предметом злочину, знаряддям його вчинення і містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
У судове засідання прокурор ОСОБА_3 не з'явився, відповідно до заяви просив розглянути клопотання у його відсутність.
ОСОБА_4 у судове засідання також не з'явилася.
Частиною другою статті 84 КПК України визначено, що речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно з вимогами статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу в кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, у тому числі й спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані повинні міститися і в клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається із проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Звертаючись до слідчого судді з вказаним клопотанням, прокурор обґрунтував наявність підстав для накладення арешту на майно, зокрема тим, що існує загроза використання, можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення та відчуження, зокрема, з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України.
Водночас, слідчий суддя вважає, що прокурором не наведено жодних підстав, які б свідчили про наявність з боку потерпілої загрози використання, приховування, пошкодження, псування, знищення і відчуження належного їй електровелосипеду, зокрема, як зазначено прокурором, з метою уникнення кримінальної відповідальності, а тому не вбачає існування правових підстав для накладення арешту на майно потерпілої.
Крім того, прокурором не доведено необхідність накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів і не вказано в який саме спосіб і для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе його використання.
Також, у порушення вимог статей 171 і 173 КПК України прокурор не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
Враховуючи зазначені обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 170-173, п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111120000137 від 15 квітня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_6