Справа № 761/43078/24 Суддя (судді) першої інстанції: Пономаренко Н.В.
17 квітня 2026 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Карпушової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспектора Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вознесенського Андрія Андрійовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року,
Літвінов Олексій Віталійович через свою представницю в системі «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспектора Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вознесенського Андрія Андрійовича про:
визнання незаконними дії інспектора з паркування управління (інспекції) паркування Вознесенського Андрія Андрійовича (який діє від імені Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради) щодо винесення постанови про накладення відносно водія транспортного засобу VOLVO XC90 НОМЕР_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 700 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фото/відеозйомки, серії 2КІ № 0000340250 від 08.11.2024 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
скасування постанови Інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради Вознесенського Андрія Андрійовича (який діє від імені Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради) по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фото/відеозйомки, серії Серія 2КІ № 0000340250 від 08.11.2024 за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.07.2025 відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач через свою представницю в системі «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 є належним позивачем у справі, так як є користувачем транспортного засобу VOLVO XC90 НОМЕР_1 . Також, позивач вважає, що оскаржувана постанова прийнята безпідставно.
У відзиві на апеляційну скаргу, Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Також, позивачем до суду апеляційної інстанції подані додаткові пояснення у справі.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до п. 3 ч. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 власником транспортного засобу VOLVO XC90 НОМЕР_1 є ОСОБА_2 .
Згідно скріншоту з мобільного застосунку державного сервісу цифрових послуг Дія, ОСОБА_1 є належним користувачем транспортного засобу VOLVO XC90 НОМЕР_1 . Аналогічна інформація міститься на порталі Головного сервісного центру МВС - Кабінет водія (https://e-driver.mvs.gov.ua), зокрема позивач за заявою власника фізичної особи з 11.03.2024 зазначений щодо вказаного транспортного засобу як належний користувач.
08.11.2024 головний спеціаліст-інспектор з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобі управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вознесенський А.А. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стояки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0000340250, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700 грн.
В оскаржуваній постанові посадовою особою відповідача зафіксовано, що 08.11.2024 на вул. Терещенківська (від бульвару Тараса Шевченка до вул. Гетьмана Павла Скоропадського) останнім виявлено порушення правил паркування транспортного засобу марки VOLVO XC 90 номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , а саме його залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування, чим порушено вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови з Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до Постанови серії 2КІ № 0000340250 у формі квитанції, що була прикріплена до лобового скла автомобіля.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова не є актом, на підставі якого особа - позивач, в даному випадку - ОСОБА_1 - притягнутий до адміністративної чи будь-якої іншої відповідальності. Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у позивача права на звернення до суду, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) встановлює, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За визначенням, що міститься у ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами абз. 1 ст. 14-2 КпАП України адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Отже, адміністративну відповідальність за правопорушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів може нести як власник так і користувач транспортного засобу.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 279-1 КпАП України встановлює, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції, інспекторів з паркування у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов'язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов'язковим дотриманням Закону України "Про захист персональних даних".
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). За зверненням особи постанова про накладення адміністративного стягнення, що вважається виконаною, надсилається рекомендованим листом на її адресу протягом п'яти днів з моменту отримання звернення.
Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її відповідальній особі, зазначеній у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або повнолітньому члену сім'ї такої особи.
У разі якщо відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову в її отриманні.
У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.
На виконання ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Так, наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Як передбачено частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Як встановлено вище, у спірному випадку позивач, який є користувачем, і власник транспортного засобу є різними особами. Позивач звернувся до суду з даним позовом як користувач транспортним засобом та оскаржує постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, яка складена щодо власника транспортного засобу. Позивачем надано належні докази на підтвердження того, що він є користувачем транспортного засобу та що відповідна інформація була внесена власником транспортного засобу на момент складання оскаржуваної постанови до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Відповідачі, всупереч вказаних вище нормативних приписів, не встановили даних обставин при прийнятті оскаржуваної постанови.
Вказане, на думку колегії суддів, є самостійною підставою для скасування спірної постанови.
Окрім того, ст. 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Так, невиконання суб'єктом владних повноважень приписів ст. 280 КпАП України, є підставою визнання його дій (рішень) протиправними.
Відтак, оскаржувана постанова не може вважатися законною та підлягає скасуванню.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, зважаючи на викладене вище колегія суддів вбачає підстави для задоволення вимог позивача, а саме скасування постанови серії 2КІ № 0000340250 від 08.11.2024 щодо адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КпАП України та закриття провадження у справі.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Таким чином, апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із прийняттям постанови про задоволення позовних вимог в частині.
Разом із тим, стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає, що згідно із ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд при розгляді справ даної категорії не уповноважений визнавати дії суб'єктів владних повноважень протиправними.
Як наслідок, зазначена вище позовна вимога задоволенню не підлягає.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
В контексті викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги частково: скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії 2КІ № 0000340250 від 08.11.2024, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КпАП України, щодо ОСОБА_2 закрити.
Керуючись статтями 242, 243, 246, 286, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Інспектора Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вознесенського Андрія Андрійовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати постанову Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) серії 2КІ № 0000340250 від 08 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 700 грн.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 - закрити.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. В. Карпушова