Справа № 320/3637/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.
17 квітня 2026 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 01.11.2022 у справі № 640/5860/22, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу недоодержану її померлим батьком пенсію, нараховану на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 01.11.2022 у справі № 640/5860/22.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 позов задоволено:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягала виплаті ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва суду від 01.11.2022 року у справі № 640/5860/22, і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) виплатити ОСОБА_1 недоодержану її померлим батьком ОСОБА_2 пенсію, нараховану на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва суду від 01.11.2022 року у справі № 640/5860/22.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржувані дії вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач зазначає, що виплата спірних коштів можлива в порядку ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданого 09.09.2024 засвідчено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач є донькою померлого ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданого 05.01.1971.
Батько позивача перебував на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримував пенсію згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Як вбачається з копій паспортів, померлий проживав разом зі своєю донькою (позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 .
На розгляді в Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 640/5860/22 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 640/5860/22 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в здійсненні ОСОБА_2 виплати перерахованої пенсії за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року, з урахуванням виплачених сум;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_2 виплату перерахованої пенсії за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року в повному розмірі, без урахування розстрочки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року, з урахуванням виплачених сум;
відмовлено в іншій частині адміністративного позову.
У жовтні 2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою про здійснення виплати їй недоотриманої пенсії померлого батька та надання інформації щодо суми заборгованості на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2022 у справі № 640/5860/22.
Відповідач листом від 06.11.2024 № 43328-42349/Б-02/8-2600/24 повідомив позивача про те, що виплата недоотриманої у зв'язку зі смертю стягувача суми коштів, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження.
Вважаючи такі висновки відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач, через свого представника, звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач протиправно відмовив у виплаті позивачу пенсії нарахованої, але не виплаченої її померлому батьку, оскільки ст. 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" покладає на органи Пенсійного фонду України обов'язок із виплати суми пенсії, що підлягала виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.2022 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
За приписами ст. 61 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Частина 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Згідно з п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
На виконання п. 2.26 Порядку № 3-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Отже, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Сумами пенсії, що належали пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України.
Так, як позивач належить до визначених вище осіб та звернулась до пенсійного органу у встановлений законодавством строк із заявою в порядку статті 61 Закону № 2262-ХІІ, остання має право на отримання недоотриманої її померлим батьком сум пенсії, нарахованої за його життя.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, викладено наступний правовий висновок: «…у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
27. Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
28. Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає і висновкам Верховного Суду, викладеним у поставах від 04.12.2024 у справі №120/8398/24, від 11.04.2024 у справі №160/26335/23, від 06.04.2022 у справі №200/10136/20…»
В подальшому Верховним Судом підтримано вказаний правовий висновок, зокрема, у постанові від 11.03.2025 у справі № 420/28399/23.
Щодо покликання відповідача в листі-відмові про необхідність заміни стягувача у виконавчому провадженні та у такий спосіб отримання спірних сум, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 16.05.2023 у справі № 420/288/21 Верховний Суд зазначив, що процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, з а якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
В той же час, Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок (ч. 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ).
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на спеціальну процедуру, визначену ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, спірні правовідносини не допускають правонаступництва та заміни сторони/стягувача у виконавчому листі.
Таким чином підстави, які викладені у листі відповідача щодо невиплати позивачу недоодержаної пенсії її батька, наявної у вигляді боргу на виконання судового рішення через процедури заміни стягувача є помилковими.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи обставини справи, законодавче регулювання та вказані правові висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідками розгляду даного спору.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Кузьменко
Судді: Я.М. Василенко
О.В. Карпушова