Справа № 320/2855/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.
17 квітня 2026 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Карпушової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, за апеляційними скаргами Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, Військової частини НОМЕР_2 про:
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивача з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704);
- визнання протиправною бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивача з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704);
- визнання протиправною бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_3 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з початку проходження військової служби з 30.12.2013 по 28.02.2018 - січень 2008 року;
- визнання протиправною бездіяльності Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року позивачу за період із 01.03.2018 по грудень 2023 року включно із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078;
- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року позивача за період із грудня 2023 року по листопад 2024 року включно із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивача з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704);
- зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивача з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704) з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби у військових частинах НОМЕР_1 та НОМЕР_3 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з початку проходження військової служби з 30.12.2013 по 28.02.2018 - січень 2008 року;
- зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу 3бройних Сил України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період із 01.03.2018 по грудень 2023 року із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 3, 4,5, 6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату індексації різниці грошового забезпечення позивача за період із грудня 2023 року по листопад 2024 року включно із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704);
визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з 30.01.2020 , з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704);
визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та НОМЕР_3 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з початку проходження військової служби з 30.12.2013 по 28.02.2018 - січень 2008 року;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704);
зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704) з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та НОМЕР_3 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з початку проходження військової служби з 30.12.2013 по 28.02.2018 - січень 2008 року;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України подало апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати спірне рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач зазначає, що розмір грошового забезпечення позивача розраховувався у відповідності до приписів Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 виходячи з 1 762 грн прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2018 рік. Підстав для іншого обрахунку грошового забезпечення із застосуванням інших величин прожиткового мінімуму відповідач не вбачає.
Також, відповідач зазначає, що індексація грошового забезпечення виплачувалась позивачу із різними базовими місяцями нарахування. Окрім того, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078 не містить такого поняття як «базовий місяць».
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати спірне рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Щодо позовних вимог про індексацію грошового забезпечення, відповідач зазначає, що у спірному випадку відсутні підстави для застосування базового місяця - січень 2008 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , позивач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційних скарг, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції позивач з 30.12.2013 по 24.07.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , на грошовому забезпеченні перебував у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. 3 24.07.2019 по 05.02.2020 зарахований у розпорядження начальника Генерального штабу-Головнокомандувача Збройних Сил України, на грошовому забезпеченні перебував у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. 3 05.02.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (правонаступник військової частини НОМЕР_3 ).
Грошове забезпечення позивач отримував за період проходження військової служби у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України до грудня 2023 року та з грудня 2023 по день виключення зі списків військової частини НОМЕР_1 - у військовій частині НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2 перебуває у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2024 № 259 позивача, заступника начальника Центрального управління координації військових перевезень та транспортування військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 , звільнено з військової служби з 06.11.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, позивачу не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з 30.12.2013 (період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_3 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1 ) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 30.12.2013 по 28.02.2018 - січня 2008 року; з 01.03.2018 - 06.11.2024 - березня 2018. З 01.03.2018 не виплачувалась також спірна індексація-різниця.
Також не перераховано та не виплачено позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення з 30.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 та з 01.01.2023 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт (згідно з додатками 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704).
Вважаючи свої права в частині обрахунку грошового забезпечення та його індексації порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з березня 2018 року при виплаті індексації грошового забезпечення базовим місяцем є березень 2018 року. В решті періоду базовий місяць повинен був залишатись незмінним, а саме: січень 2008 року.
Також, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом України про Державний бюджет на певний рік, на 1 січня календарного року в осіб із числа військовослужбовців виникли підстави для перерахунку розміру грошового забезпечення.
Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абз. 4 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078 сума належної позивачу індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, але починаючи з березня 2018 року сума підвищення доходу позивача фактично перевищує розмір можливої індексації, а відтак останній не може претендувати на відповідну індексацію, з огляду на положення абз. 3 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078, де прямо зазначається, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Також, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про нараховане грошове забезпечення позивача у грудні 2023 року останнє складало 12 200 грн, у жовтні 2024 року - 47 930 грн, а отже розмір підвищення розміру доходу позивача склав 47 930 - 12 206 = 35 724 грн, що значно перевищує суму можливої індексації, а отже підстав для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці за відповідний період у відповідача не було.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частин 1-3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) (набрала чинності з 01.03.2018, у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
24.02.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103), пункт 6 якої, у первинній редакції, внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103 і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 Постанови № 740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Отже, з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Колегія суддів звертає увагу, що на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно указаного вище пункту 6 Постанови № 103.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704, у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно пункту 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України Постановою від 28.10.2020 № 1038 "Про внесення змін до Постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі - Постанова № 1038) виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 у новій редакції: " 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. ".
В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
При цьому, як вказано вище, ще до прийняття зазначеної постанови Урядом України 28.10.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнав протиправним і нечинним пункт 6 Постанови № 103.
Відтак, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права у поєднанні з правовими наслідками, пов'язаними з прийняттям судом рішення у справі № 826/6453/18, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22.
Також, Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", в осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);
(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах № 120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022), № 120/648/22-а (постанова від 16.11.2022), № 640/17686/21 (постанова від 04.01.2023), № 440/1185/21 (постанова від 10.01.2023), № 380/5158/22 (постанова від 09.05.2023), № 420/14380/21 (постанова від 12.07.2023), № 340/4403/23 (постанова від 22.11.2023), № 380/1406/23 (постанова від 20.12.2023), № 160/3235/23 (постанова від 28.03.2024), № 500/3870/22 (постанова від 31.07.2024).
20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою внесені зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та викладено у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14".
Тобто, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
За таких обставин, застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року при визначенні розміру грошового забезпечення позивача можливо виключно в період з 29.01.2020 по 19.05.2023, в той час, як з 20.05.2023 підлягає застосуванню положення Постанови № 704 із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.07.2025 у справі № 120/8298/24.
Отже, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, позивач мав право на визначення складових його грошового забезпечення у 2020-2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти.
Щодо позовних вимог про індексацію грошового забезпечення позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу ст. 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Статтею 6 Закону № 1282-ХП визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 3 ч. 1 ст. 18 Закону № 2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з п. 4 Порядку № 1078 індексації піддягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно- правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Стосовно застосування при обрахунку індексації грошового забезпечення базового місяця - січень 2008 року, то відповідно до п. 5 Порядку № 1078 в редакції, що вступила в силу з 01.12.2015, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, шо здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Схема посадових окладів осіб військовослужбовців затверджена Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова № 1294, набрала чинності з 01.01.2008).
Після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
На законодавчому рівні розмір посадового окладу військовослужбовців був встановлений у січні 2008 року (Постанова № 1294) та в подальшому такий був змінений (зріс) у березні 2018 року (Постанова № 704).
Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, повинні бути січень 2008 року та березень 2018 року, водночас всі інші місяці у даному проміжку часу не можуть бути базовими для нарахування індексації, оскільки у проміжку січня 2008 року - березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців, з яких вираховується індексація, залишалися незмінними.
Тобто, з 31.01.2012 базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення є січень 2008 року.
Відтак, відповідач, починаючи з лютого 2012 року, повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати) затверджені Порядком № 1078.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, де судом прямо вказано, що базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення згідно Постанови № 1294 має застосовуватись січень 2008 року.
В постановах від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21 Верховний Суд також зазначив, шо відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до встановлення нових розмірів посадових окладів військовослужбовців в березні 2018 року на підставі Постанови № 704.
Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити за період з 30.12.2013 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 року є правомірними та підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що сторони у справі не оскаржують рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки такій частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Отже, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційні скарги відповідачів не містять.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за наслідком розгляду даної справи.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційні скарги Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України, Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. В. Карпушова