Справа № 320/19657/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.
16 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №262240025586 від 25.03.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18.03.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №262240025586 від 25.03.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-1V з підстав ненадання атестату про припинення пенсії в АР Крим та відомостей про відсутність громадянства держави-окупанта. Однак позивач зазначає, що право особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі чи прийнятих рішень окупаційної влади.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком №262240025586 від 25.03.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18.03.2024 (з дати звернення).
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
Позивач проживав на території Автономної Республіки Крим та перебував на обліку в територіальному органі ПФУ Автономної Республіки Крим як пенсію за віком, що підтверджується відповідною відміткою, що міститься в трудових книжках позивача.
22 травня 2019 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
18 березня 2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 262240025586 від 25.03.2024 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
У рішенні вказано, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п. 9 п. 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1, для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення рф, до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення рф.
Листом від 28.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що рішенням від 262240025586 від 25.03.2024 йому відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дії та рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії вважає протиправними, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно ч. 1 ст. 47 Закону № 11058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
Позивач проживав на території Автономної Республіки Крим та перебував на обліку в територіальному органі ПФУ Автономної Республіки Крим як пенсію за віком, що підтверджується відповідною відміткою, що міститься в трудових книжках позивача.
Так, 22 травня 2019 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із тим, фактичною підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, згідно оскаржуваного рішення від 25.03.2024, стало те, що позивач не надав у повному обсязі документи, які передбачені пунктом 2.8 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за № 566/11846.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Так у Рішенні Конституційного Суду від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зазначено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Отже, кожен громадянин України, включно пенсіонер, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.10.2020 у справі № 540/450/19 зазначив, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.
Таким чином, право особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі чи прийнятих рішень окупаційної влади.
22.11.2014 набув чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014 (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України №1706-VII громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (поновлення, перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Відповідно до пункту 1.1. Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 1.9. Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Пунктом 2.1. Порядку №22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком.
Згідно ч. 9 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Пунктом 4.12. Порядку №22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
З урахуванням вище наведеного слідує, що саме на орган, що призначає пенсію, у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці покладено обов'язок надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
При цьому, право пенсіонера на отримання пенсії не повинно ставитися у залежність від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання.
Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1, подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно пункту 4.8 Порядку № 22-1, заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронні довірчі послуги» та Закону України «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Водночас, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 є громадянином України, переїхав з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, з 22 травня 2019 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, відповідач у рішенні зазначив про відсутність інформації про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.
Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, на час звернення до пенсійного органу (18.03.2024) позивач не проживав на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (проживає в м. Києві), а тому до нього не застосовується ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII та прийнятий на її виконання Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 234.
Відповідно, не застосовується і пункт 4 Порядку № 234, яким визначено, що територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації; виплата пенсії після надходження-пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Таким чином, призначення (поновлення виплати) пенсій особам, які проживали на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, залишили її та зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Отже, рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованим.
Враховуючи зазначене, заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, може розглядатися органами Пенсійного фонду України на загальних підставах згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.
Так, Верховний Суд у постанові від 30.01.2024 у справі № 320/424/23 дійшов висновку, що заява про призначення пенсії за віком громадянам України, які проживали та набули права на пенсію на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополі, а згодом змінили місце проживання та зареєструвалися на підконтрольній території України, може розглядатися органами Пенсійного фонду України на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відсутність документів на підтвердження припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду російської федерації та неможливість отримання пенсійної справи пенсіонера, не може бути підставою для позбавлення його (її) права на пенсію в Україні.
З матеріалів справи слідує, що 18 березня 2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №262240025586 від 25.03.2024 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком.
При цьому, у вказаному рішенні пенсійним органом зазначено, що позивачу виповнилося 69 років, страховий стаж позивача на день розгляду заяви становить 34 роки 10 місяців 01 день, що також підтверджується розрахунком страхового стажу, та є достатнім для призначення пенсії за віком.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком пенсійний орган застосував формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права, а тому рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним та не ґрунтується на вимогах закону.
При цьому, колегія суддів зазначає, що заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком №262240025586 від 25.03.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання саме, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18.03.2024.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 16.04.2026р.)