Справа № 620/354/25 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
15 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
за участі:
секретар с/з Кващук Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати протокол ЦВЛК Збройних Сил України від 21 грудня 2024 року № 9005 про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) в частині формулювання захворювання ОСОБА_1 , що захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби, свідоцтво про хворобу № 84 затверджене ЦВЛК ЗСУ 27.01.2024 року в частині формулювання захворювання ОСОБА_1 , що захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби та довідку госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 про причинний зв'язок захворювання в частині формулювання захворювання ОСОБА_1 , що захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби;
- зобов'язати військово-лікарську комісію військової частини НОМЕР_1 вжити заходів для встановлення постановою ВЛК причинного зв'язку захворювань ОСОБА_1 за формулюванням: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» з обов'язковим врахуванням медичних документів в яких вказаний час виникнення хвороб та причинно-наслідкового зв'язку між безпосередньою участю у забезпеченні захисту Батьківщини та захворюваннями.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для залишення позову без розгляду були відсутні.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року до розгляду в судовому засіданні на 15 квітня 2026 року.
15 квітня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України надійшла заява про розгляд справи без участі її представника.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.
Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не з'явився в судові засідання для розгляду справи, призначені на 21.04.2025 та 05.05.2025, не повідомляв суд про поважність причин неявки у судове засідання, не подавав заяви про розгляд справи без його участі, що позбавляє суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору без його участі, суд дійшов висновку про наявності підстав, для застосування визначеного частиною 5 статті 205 та пунктом 4 частини 1 статті 240 КАС України правового наслідку неявки в судове засідання - залишення позову без розгляду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» «Union Alimentaria Sanders S.A. vs Spain»).
Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС.
Так, відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 5 статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Пунктом 4 ч. 1 статті 240 КАС визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених ч.5 статті 205, п.4 ч.1 статті 240 КАС, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:
а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;
б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;
в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;
г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;
ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Відсутність хоча б однієї з вказаних ознак виключає залишення позову без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду від 27.02.2020 у справі № 500/184/19, від 25.09.2019 у справі № 815/1394/18 та від 19.09.2018 по справі № 826/10538/17.
Як вбачається з матеріалів справи, в останній містяться відомості про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.
Поряд із цим, однією з умов залишення позову без розгляду через повторну неявку у судове засідання позивача чи його представника є вирішення питання про можливість/неможливість розгляду справи по суті за відсутності указаних осіб.
Колегія суддів зазначає, що якщо неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, то судом мають застосовуватись приписи пунктів 1, 2 частини третьої статті 205 КАС.
Проте, надання оцінки цьому питанню має бути належним чином відображено у відповідному судовому рішенні.
Разом з тим, судом першої інстанції у цій справі не надано відповіді на зазначене питання, попри те, що матеріали справи містили достатньо документів (позовна заява та додатки до неї, відзив на позовну заяву та додатки до нього) для того, щоб розглянути вказану справу за наявними у ній письмовими доказами.
Окрім того, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивачем було подано заяву про розгляд справи без його участі, на якій наявний штемпель вхідної кореспонденції Чернігівського окружного адміністративного суду за вх. №11074/25 від 31.03.2025 року.
В прохальній частині вказаної заяви позивач просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Однак, судом першої інстанції вказана заява позивача не була врахована при винесенні оскаржуваної ухвали та не вирішувалося питання про обов'язкову участь позивача у судовому засіданні.
Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції не встановлено сукупності умов для застосування положень пункту 4 частини першої статті 240 КАС, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Крім того, колегія суддів зазначає, що не розгляд даної справи по суті позовних вимог створює штучні перешкоди для позивача стосовно його доступу до правосуддя для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Так, у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Отже, залишення позовної заяви без розгляду без врахування вказаних вище обставин, свідчить про однозначне порушення права на доступ до правосуддя та про неналежний судовий захист.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист.
Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт надав до суду належні докази, які підтверджують факт незаконності ухвали суду першої інстанції.
В свою чергу, відповідно до п. 4 ч. ст. 320 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 312, 320, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 16.04.2026р.)