П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37463/25
Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,
повний текст судового рішення
складено 30.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Казанчук Г.П.
суддів: Єщенка О.В., Градовського Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), в якому просив суд:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 включно, допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 включно, допомогу для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, допомоги для оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно, допомоги для оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 включно, допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 включно, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно додатків 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за час проходження служби відповідач розраховував посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. При цьому, позивач звернув увагу, що з 29.01.2020 у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 діє в редакції, яка була до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, тобто в редакції від 30.08.2017, якою передбачено, що посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Представник звернув увагу, що на момент набрання чинності Постанови № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 даного нормативно-правового акту було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103 (надалі - Постанова № 103), а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Таким чином, Постанова №704 з первинною редакцією (на дату прийняття) пункту 4 не набувала чинності ніколи, а тому ця редакція ніколи не була чинною, та не є чинною в теперішній час.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
Отже за наслідками прийняття вказаного рішення пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» був скасований, внаслідок чого і виникли передумови для виникнення спірної ситуації. Вказані обставини свідчать про виникнення правової колізії, яка полягає в тому, що пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 скасований в повному обсязі за рішенням суду, в тому числі і пункт 3 Змін, яким були внесені зміни в пункт 4 Постанови № 704. У той же час, Кабінетом Міністрів України не було внесено зміни в пункт 4 Постанови № 704 та фактичне правозастування вказаного пункту відбувалось в редакції, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Також, Кабінетом Міністрів України фактичне правозастосування положень пункту 10 Постанови № 704 відбувалось в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям відбувалась з 1 березня 2018 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) - задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив того, що з 29.01.2020 у військовослужбовців виникло право на обчислення розміру посадового окладу шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що розмір окладу за військовим званням та посадовий оклад визначається відповідно до пункту 4 Постанови № 704, викладеного у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на відповідний тарифний коефіцієнт (результат заокруглення до десяти гривень) та сама Постанова №704 в редакції Постанови № 103, досі є чинною, а отже, підлягає застосуванню оскільки іншої не існує.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 року відкрито апеляційне провадження та витребувана адміністративна справа.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
Судом першої інстанції з'ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 проходив військову службу у відповідача та відповідно до витягу із наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 23.09.2025 № 702-ОС його виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Відповідач листами від 23.10.2025 за № 09/С-405/380 та № 09/С-404/379 повідомив, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14. Таким чином, відповідач повідомив, що позивачу у спірний період здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства та перерахунку не підлягає.
Отже, наявність протиправної бездіяльності щодо виплати грошового забезпечення не у повному розмірі є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
На момент набрання чинності Постанови №704 (01.03.2018) пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова №103), а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Вказані недоліки виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 №1038, яка застосовується з 01.10.2020.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Проте зазначена норма не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Таким чином, оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, але з умовою, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Отже, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Водночас, 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VІІІ (далі Закон №1774-VІІІ). Положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону встановлено, що після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовуються як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Законом №1774-VІІІ вносились зміни до низки законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Отже, зазначеними змінами законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів осіб, які отримують заробітну плату (грошове забезпечення) за рахунок коштів Державного бюджету України.
Тобто при обчисленні розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням не може братися такий показник як мінімальна заробітна плата (з урахуванням пункту 3 розділу II Закону № 1774-VII).
Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 (адміністративне провадження №К/9901/43174/21).
Слід зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 - 1762 грн.
В свою чергу, Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2102 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2270 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2 481 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня 2684 грн.
Отже, зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020, тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, наявні правові підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Наказом Міністра внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 р. за № 854/32306 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, загонах морської охорони, органах охорони державного кордону, закладах освіти, науково-дослідних установах, органах забезпечення та підрозділах спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) (надалі - Інструкція № 558).
Ця Інструкція визначає порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, загонах морської охорони, органах охорони державного кордону, закладах освіти, науково-дослідних установах, органах забезпечення та підрозділах спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Відповідно до пункту 2 Інструкції № 558 грошове забезпечення військовослужбовців (крім курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі - академія) із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) складається з: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.
Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача, надбавка за вислугу років, які обраховуються із розміру посадового окладу, повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року.
Відповідно до довідок Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 колегією суддів установлено, що за період січень 2020 по березень 2023 року позивачу виплачувалось грошове забезпечення з такими складовими у 2020 році: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, винагорода за участь в ООС, винагорода за бойове чергування, морська винагорода, допомога для оздоровлення, індексація, грошова допомога, разова грошова винагорода ветеранам, компенсація за харчування. У 2021 році : посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, винагорода за участь в ООС, морська винагорода, допомога для оздоровлення, індексація, разова грошова винагорода ветеранам. У 2022 році: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, винагорода за участь в ООС, допомога для оздоровлення, індексація, додаткова винагорода. У 2023 році : посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, додаткова винагорода.
Щодо щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які позивач отримував у період з 29.0.1.2020 року по 31.03.2023 року (надбавка за особливості проходження служби, премія, винагорода за участь в ООС, винагорода за бойове чергування, морська винагорода, допомога для оздоровлення, індексація, грошова допомога, разова грошова винагорода ветеранам, компенсація за харчування, додаткова винагорода), колегія суддів звертає увагу, що вони не є постійним.
Посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704).
Пунктом 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:
1) установлювати:
- надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Порядок та умови виплати такої надбавки визначати керівникам державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою;
2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як 30 відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення;
3) надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно пункту 7 Постанови №704 видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.
Розділ ІІ «Оклади за військовими званнями» Інструкції №558
1. Розмір окладу за військовим званням військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт, установлений у додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами) (далі - постанова № 704).
Розділ ІІІ «Порядок, умови та розміри виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції №558
Пункт 1 «надбавка за вислугу років»
1. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за наявності вислуги років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах на місяць: від 1 до 5 років - 25%; від 5 до 10 років - 30%;від 10 до 15 років - 35%; від 15 до 20 років - 40%; від 20 до 25 років - 45%; 25 і більше років - 50%.
Аналізуючи вказані норми, колегія суддів дійшла висновку, що розмір окладу за військове званні та надбавка за вислугу років безпосередньо залежить від посадового окладу, а тому ці складові слід перерахувати із збільшеного посадового окладу.
Пункт 2 «Надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцями»
1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, установлюється надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
2. Виходячи з фонду грошового забезпечення, передбаченого для Держприкордслужби на відповідний рік, Адміністрація Держприкордонслужби для органів Держприкордонслужби визначає розмір надбавки за особливості проходження служби (у відсотках) та визначає органи Держприкордонслужби, у яких за рішенням начальників (командирів) дозволяється збільшувати її розмір залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних військовослужбовцями обов'язків за посадами.
Аналіз архівних відомостей дає підстави для висновку, що Позивачу протягом 2020-2023 років виплачувалась надбавка за особливості проходження служби в розмірах від 40% до 73%, тобто, цей додатковий вид грошового забезпечення виплачувався у межах бюджетних асигнувань місячного фонду грошового забезпечення.
Пункт 14 «Преміювання осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу»
1. Преміювання військовослужбовців здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків річного фонду посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Адміністрація Держприкордонслужби визначає щорічно залежно від особливостей проходження служби для відповідних категорій військовослужбовців граничний рівень преміювання в межах фонду преміювання.
За рішенням Адміністрації Держприкордонслужби граничний рівень преміювання може змінюватися протягом року.
Аналіз архівних відомостей дає підстави для висновку, що Позивачу протягом 2020-2023 років виплачувалась премія у розмірах від 108% до 260%. Колегія суддів зазначає, що розмір премії безпосередньо залежав від щомісячної економії фонду грошового забезпечення, а відтак, виплачений розмір премії не може бути перерахований.
Розділ IV «Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення» Інструкції №558
Пункт 1. Морська винагорода
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять службу на посадах, передбачених в штатах кораблів (катерів, суден) Морської охорони, що зараховані в кампанію, а також військовослужбовцям, які направлені на кораблі (катери, судна) для виконання службових завдань, виплачується морська винагорода у відсотках від посадового окладу за 13 тарифним розрядом у розмірі 2 відсотків за кожну добу перебування в плаванні, але не більше 20 відсотків за місяць.
Морська винагорода виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів командирів загонів Морської охорони.
Підставою для видання наказів про виплату морської винагороди військовослужбовцям (у тому числі тим, які направлені на кораблі, катери та судна для несення служби або виконання службових завдань) є витяги з навігаційно-вахтових (вахтових) журналів, засвідчені підписом командира або старшого помічника командира корабля, катера чи судна.
Вказаний вид одноразової винагороди позивачу була виплачена лише у січні 2020 року, а тому, оскільки морська винагорода у січні була виплачена за грудень 2019 року, тому її розмір не підлягає перерахунку.
Пункт 3. Винагорода за бойове чергування (бойову службу)
1. Військовослужбовцям, які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, передбачених Інструкцією про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2015 року № 1261, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1391/27836; екіпажів літаків, вертольотів, кораблів, катерів, що виконують завдання з охорони державного кордону територіального моря та виключної (морської) економічної зони України, за час бойового чергування (бойової служби) виплачується винагорода в розмірі до 20 відсотків посадового окладу, обчисленого в установленому порядку за 13 тарифним розрядом, установленим у додатку 1 до постанови № 704 на місяць.
3. Винагорода за бойове чергування (бойову службу) виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказів відповідного начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Підставою для видання наказу є рапорти відповідних начальників (командирів) підрозділів, у яких зазначаються посада, прізвище та ініціали військовослужбовців, які залучалися до несення бойового чергування (бойової служби), кількість чергувань (вилітів) та загальний відсоток для встановлення розміру винагороди.
Вказаний вид одноразової винагороди позивачу виплачений лише у січні 2020 року, а тому, оскільки винагорода за бойове чергування у січні була виплачена за грудень 2019 року, тому її розмір не підлягає перерахунку.
Пункт 6. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань
1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги щороку визначається Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Позивачу у квітні 2020 виплачена грошова допомога 1390 грн, яка була виплачена на підставі затвердженого, протоколом, розміру, а відтак цей вид одноразової виплати не підлягає перерахунку через зміну розміру посадового окладу.
Пункт 7. Допомога для оздоровлення
1. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення (далі - допомога) в розмірі місячного грошового забезпечення.
Позивачу виплачена у квітні 2020 року допомога на оздоровлення у розмірі 19518,75 грн, у січні 2021 року - 10518,75 грн, у червні 2022 - 13603,20 грн, яку слід буде перерахувати після проведення перерахунку складових грошового забезпечення.
Протягом 2020 - 2023 років позивачу періодично виплачувалась разова грошова винагорода ветеранам, водночас цей вид не є складовою грошового забезпечення, а тому не підлягає перерахунку через зміну посадового окладу.
Крім того, позивачу протягом спірного періоду періодично виплачувалась винагорода за участь в ООС АТ - це надбавка за участь в ООС (Операції об'єднаних сил), яка виплачується військовослужбовцям, які безпосередньо брали участь у бойових діях або виконували завдання на лінії бойового зіткнення пропорційно від днів перебування в зоні ООС.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 року №188, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.03.2016 за №488/28618 затверджена Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (надалі Інструкція №188).
У пункті 1 розділу ІI. «Виплата винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду» Інструкції №188 визначено, що військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах із забезпечення НБО чи в АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою технікою, залежно від місця такої участі виплачується винагорода у таких розмірах:
на контрольних постах, контрольних пунктах в'їзду-виїзду, в акваторії Азовського моря в межах Донецької області та інших об'єктах (у тому числі військовослужбовцям оперативно-розшукових, розвідувальних підрозділів, підрозділів внутрішньої та власної безпеки Держприкордонслужби, закріплених в установленому порядку за ділянками відповідальності), які знаходяться на лінії бойового зіткнення на глибину ротних опорних пунктів першого ешелону, - 17000 грн;
в інших місцях дислокації в межах визначеного району воєнного конфлікту (АТО), проведення заходів із забезпечення НБО - 6500 грн.
Отже, розмір доплати доплата за участь в ССО визначений Інструкцією №188 та не залежить від розміру посадового окладу, а тому цей одноразовий вид грошового забезпечення не підлягає перерахунку.
Відповідно до пункту 1.8 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року №280, командир військової частини зобов'язаний забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни. У разі надходження коштів на виплату грошового забезпечення пізніше встановленого законодавством терміну виплати протягом трьох днів після їх надходження, але не пізніше останнього дня місяця.
Згідно з пунктом 4.3 цих Правил виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування та фінансовому та інших видах забезпечення).
Одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачуються після виникнення права на їх одержання (видання відповідного наказу про виплату).
Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Зарахування на грошове забезпечення військовослужбовців, які прибули у військову частину, та виключення їх з грошового забезпечення оформлюються наказом командира військової частини.
Начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення (у тому числі в разі відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Цей спір стосується розміру грошового забезпечення колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , нарахованого та виплаченого йому під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) у період з 29.01.2020 року по 31.03.2023 року.
Колегією суддів установлено, що у цей період позивачу у складі щомісячного грошового забезпечення були встановлені та виплачувалися такі щомісячні основні види грошового забезпечення:
- посадовий оклад,
- оклад за військовим званням,
- надбавка за вислугу років
Також позивачу у цей період були встановлені та виплачувалися щомісячні додаткові види грошового забезпечення:
- надбавка за особливості проходження служби;
- щомісячна премія;
- винагорода за участь в ООС;
- винагорода за бойове чергування;
- морська винагорода;
- допомога для оздоровлення;
- індексація;
- грошова допомога;
- разова грошова винагорода ветеранам;
- компенсація за харчування;
-додаткова винагорода;
Також відповідно до довідки позивачу виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2020 рік - 10518,75 грн., 2021 рік - 10518,75 грн., 2022 рік - 13603,20 грн..
Відповідач визначав розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн), на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14, як це передбачено пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб") та розділами ІІ, ІІІ Порядку №260.
Так, за розрахунками відповідача із заокругленнями, розмір посадового окладу за займаною позивачем посадою складав у 2020-2021 роках -2550 грн, у 2022-2023 роках 2640 грн, а розмір окладу за присвоєним йому військовим званням складав 600 грн у 2020-2023 роках.
Між тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в адміністративній справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.
З дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, а не на 01.01.2018 року.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов'язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року. Такий висновок побудований на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні.
Отже, починаючи з 29.01.2020 для обрахунку грошового забезпечення позивача мав би бути застосований прожитковий мінімум для працездатних осіб, який мав застосовуватись для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, грошове забезпечення яких регулюється постановою КМУ №704.
Попри зростання у 2020, 2021,2022 та 2023 роках за Законами України ''Про Державний бюджет України на 2020 рік'', ''Про Державний бюджет України на 2021 рік'', ''Про Державний бюджет України на 2022 рік'', та ''Про Державний бюджет України на 2023 рік'' розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців Збройних Сил України, розміри цих щомісячних основних видів грошового забезпечення для позивача не переглядалися, а обрахунок грошового забезпечення проведений протиправно із бази посадового окладу 1762 грн.
Отже дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період служби з 29.01.2020 року по 31.03.2023 року (день, про який просить позивач) без застосування належної розрахункової величини для обчислення окладів слід визнати протиправними.
Суд вважає, що у цей період військової служби позивач мав гарантоване право на отримання щомісячних основних видів грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких встановлені/затверджені Кабінетом Міністрів України в залежності від посади, звання та тривалості служби (посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років, винагорода за бойове чергування, допомога на оздоровлення), обчислених із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.
Права позивача як колишнього військовослужбовця ЗСУ на належне грошове забезпечення за період служби з 29.01.2020 року по 31.03.2023 року у розмірах, гарантованих законодавством, мають бути захищені/поновлені шляхом проведення нового перерахунку цих щомісячних основних видів грошового забезпечення, які належать до його сталих складових, із застосуванням належної розрахункової величини.
Крім того, перерахунку підлягає виплачена позивачу матеріальна допомога за 2020 та за 2021 рік та 2022 рік, гарантована пунктом 1 статті 10-1 Закону №2011-XII у розмірі місячного грошового забезпечення, яка носить обов'язковий характер. Вона має бути перерахована із переглянутого місячного грошового забезпечення, до складу якого мають бути враховані посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (у нових/збільшених розмірах, переглянутих на виконання рішення суду у цій справі), та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які позивач отримував за займаною посадою на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Обов'язок здійснити такий перерахунок грошового забезпечення слід покласти на відповідача, у списках особового складу та на грошовому забезпеченні у якій тоді перебував позивач, зобов'язавши відповідача також виплатити на його користь заборгованість, яка виникне у зв'язку з цим перерахунком.
Згідно довідки про нараховане грошове забезпечення, колегія суддів убачає, що за період з січня 2020 по серпень 2020, за період з січня 2021 по листопад 2021, за період з січня 2022 по грудень 2022 року позивачу виплачена індексація грошового забезпечення. Водночас, з огляду на розмір підвищення грошового забезпечення слід вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для його індексації у вказаний період (у зв'язку зі зміною базового місяця підвищення доходу підвищення окладів, з 29.01.2020 року), скоригувавши суму, належну позивачу до виплати, зокрема за рахунок сум виплаченої поточної індексації.
Принагідно, колегія суддів зазначає, що протягом спірного періоду позивачу була нарахована та виплачена поточна індексація (місяць підвищення посадового окладу березень 2018), водночас через зростання розміру посадового окладу, слід провести новий перерахунок розміру індексації грошового забезпечення з січня 2020 по серпень 2020, за період з січня 2021 по листопад 2021, за період з січня 2022 по грудень 2022 року.
З огляду на те, що судом констатований факт необхідності перерахунку розміру посадового окладу позивача станом на 29.01.2020, відтак і розмір поточної індексації за цей період має бути коригований, за правилами постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 ''Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення'', з урахуванням місяця підвищення посадового окладу місяця підвищення посадового окладу січень 2020. Тобто, відповідачу слід визначити, чи має право позивач за цей період на виплату індексації грошового забезпечення, скоригувавши суму грошового забезпечення (у разі переплати) з урахуванням виплаченої суми індексації з січня 2020 по серпень 2020, за період з січня 2021 по листопад 2021, за період з січня 2022 по грудень 2022 року .
Щодо інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавка за особливості проходження служби, премія, винагорода за участь в ООС, морська винагорода, винагорода за бойове чергування, грошова допомога, разова грошова винагорода ветеранам, компенсація за харчування, додаткова винагорода), то їх розмір не встановлений актами Кабінету Міністрів України і не є постійним. Згідно з пунктом 5 постанови КМУ №704 право установлювати розміри цих видів грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ надано керівнику державного органу - Міністру оборони України у межах бюджетних асигнувань, що виділяються на грошове забезпечення військовослужбовців, та за рахунок економії фонду грошового забезпечення. Тож у 2020 - 2023 роках Міністр оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів визначив граничні відсоткові розміри цих видів грошового забезпечення (як похідні від окладів), виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України на відповідний рік. Такий кошторис був розроблений та затверджений з урахуванням потреб на виплату грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, розрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року (1762 грн.). Також з урахуванням виділених бюджетних асигнувань на виплату грошового забезпечення був сформований фонд преміювання (у розмірі не менш як 10 відсотків загального фонду посадових окладів на рік). Фактичне встановлення надбавки та премії індивідуально кожному військовослужбовцю здійснювалося наказом командира, в залежності від особливостей проходження служби, складності та показників виконуваних обов'язків, з урахуванням військової дисципліни тощо.
Статтею 15 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Тобто, при щомісячному вирішенні розміру надбавки за особливості проходження служби та щомісячної премії та додаткової премії, командир військової частини мав діяти у межах бюджетних асигнувань, установлених у кошторисі військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони).
Спірні правовідносини виникли через неправильне застосування відповідними розпорядниками бюджетних коштів в ЗСУ норм пункту 4 постанови КМУ №704 при визначенні окладів військовослужбовців ЗСУ у період з 29.01.2020 року по 31.03.2023 року.
У цій справі колегія суддів, погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок окладів, раніше виплачених позивачу у складі щомісячного грошового забезпечення, обчисливши їх із застосуванням іншої (більшої) розрахункової величини (прожиткового мінімуму), яка на момент виплати позивачу грошового забезпечення не застосовувалася для нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ і не закладалася в державний бюджет, призначений для забезпечення діяльності Збройних Сил України та утримання її особового складу, та в кошторис Національної гвардії України.
Зі зміною розміру посадового окладу, обов'язковим є перерахунок складових грошового забезпечення оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та відповідно розмір матеріальної допомоги.
Водночас, колегія суддів зазначає, що перерахунок посадових окладів не тягне перегляд для позивача сум раніше виплачених йому надбавок за особливості проходження служби та премій і не є підставою для спонукання відповідача здійснити їх повторний перерахунок із нових/збільшених окладів з одночасним застосуванням тих відсоткових розмірів надбавок та премій, які були визначені виходячи з наявного тоді фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 морський загін) на відповідний рік, та в межах утвореного тоді фонду преміювання.
Колегія суддів вважає, що позивач у цій справі не має права на перерахунок раніше виплачених йому варіативних складових грошового забезпечення таких як надбавка за особливості проходження служби, премія, винагорода за участь в ООС, винагорода за бойове чергування, морська винагорода, грошова допомога, разова грошова винагорода ветеранам, компенсація за харчування, додаткова винагорода виплата та розміри яких поставлені в залежність від обсягу видатків державного бюджету на утримання Збройних Сил України на відповідний рік та від рішень Міністра внутрішніх справ України та командира військової частини, тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.
Колегія суддів вважає, що у зв'язку з переглядом окладів новому перерахунку підлягають лише ті похідні від окладів додаткові (щомісячні та одноразові) види грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких безпосередньо визначені/затверджені актами Кабінету Міністрів України (зокрема пунктами 1, 6 постанови КМУ №704), а також ті виплати, розміри яких законодавчо прив'язані до суми місячного грошового забезпечення. У випадку позивача це встановлені йому відсоткова надбавка за вислугу років та надана йому матеріальна допомога на оздоровлення за 2020 рік, за 2021 рік та 2022 рік.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на період, який був визначений позивачем та відповідно зазначений у рішенні суду першої інстанції, з 29.01.2020 по 31.01.2023, з огляду на таке.
Згідно архівної відомості за період з січня 2023 року по грудень 2023 року, позивачу нараховане грошове забезпечення за січень 2023 року (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія та додаткова винагорода ПКМ №168), водночас за лютий та березень жодного нарахування грошового забезпечення, яке б підлягало перерахунку, не було нараховано взагалі. І спору щодо невиплати грошового забезпечення за період лютий-січень 2023 року позивачем не заявлено. У березні 2023 року позивачу нарахована додаткова винагорода на підставі ПКМ №168 від 28.02.2022 в розмірі 31612,90, проте цей вид винагороди не залежить від розміру посадового окладу, а тому не може бути перерахований.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що період протягом якого позивачу виплачене грошове забезпечення у меншому розмірі та яке слід перерахувати, складає з 29 січня 2020 року по 31 січня 2023 року, а тому в задоволенні позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2023 року слід відмовити.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з'ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про задоволення позову в частині задоволення позовних вимог дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду у згаданій частині - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в цій частині позову.
Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції взагалі не надано оцінку грошового забезпечення позивача в розмірі одноразових та додаткових видів грошового забезпечення, які підлягають перерахунку, а які ні. Вказане, як на переконання колегія суддів свідчить про поверхневий розгляд справи без детального аналізу спірних відносин.
Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок надбавки за особливості проходження служби, премії, винагороди за участь в ООС, винагороди за бойове чергування, морської винагорода, грошової допомоги, разової грошової винагорода ветеранам, компенсації за харчування, додаткової винагороди та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Згідно частини 5 статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведену норму, розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) задовольнити частково.
Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) щодо нарахування та виплати в період з 29.01.2020 року по 31.01.2023 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років) ОСОБА_1 , а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення у 2020 році, у 2021 році та у 2022 році виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020).
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) обчислити і виплатити грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років) та матеріальні допомоги для оздоровлення за 2020 рік, за 2021 рік та за 2022 рік ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 31.01.2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020» , Закону України «Про Державний бюджет України 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України 2022 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України 2023 рік» станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та 01.01.2023.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча-суддя Г.П. Казанчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: О.В. Єщенко