П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
16 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28206/25
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Дата і місце ухвалення 18.12.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Тарновецького І.І.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в Комунальному некомерційному підприємстві “Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна для проходження інтернатури по спеціалізації “Анестезіологія та реаніматологія» - з 01.08.1997 по 30.06.1999 роки, в Пологовому будинку № 6 м. Одеси на посаді лікаря-анестезіолога - з 02.08.1999 по 21.08.2002 роки, в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення - з 22.08.2002 по 04.07.2003 роки, у Філії “Міський пологовий будинок № 1» Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації - з 07.07.2003 по 30.09.2005 роки, в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії - з 03.10.2005 по 30.06.2007 роки, на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення з інвазивними методами діагностики і лікування - з 01.07.2007 по 31.08.2007 роки, на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології - з 01.09.2007 по 24.02.2014 роки та на посаді завідувача відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, лікаря-анестезіолога - з 25.02.2014 по 29.02.2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі: з дати призначення пенсії з 10.07.2019 року - періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві “Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна для проходження інтернатури по спеціалізації “Анестезіологія та реаніматологія» - з 01.08.1997 по 30.06.1999 роки, в Пологовому будинку № 6 м. Одеси на посаді лікаря-анестезіолога - з 02.08.1999 по 21.08.2002 роки, в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення - з 22.08.2002 по 04.07.2003 роки, у Філії “Міський пологовий будинок № 1» Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації - з 07.07.2003 по 30.09.2005 роки, в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії - з 03.10.2005 по 30.06.2007 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2022 року - періоди роботи в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посадах лікаря-анестезіолога хірургічного відділення з інвазивними методами діагностики і лікування, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та завідувача відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, лікаря-анестезіолога - з 01.07.2019 по 28.02.2022 роки; з дати перерахунку пенсії з 01.04.2024 року - період роботи в Університетській клініці Одеського державного медичного університету з 01.03.2022 по 28.02.2024 роки, та здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з дати призначення пенсії з 10.07.2019 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, визначені у ст. 122-123 КАС України, якими передбачено залишення без розгляду позовної заяви у разі подання позову з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Також апелянт посилався на те, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Враховуючи те, що з 01.01.2004 року набрав чинності Закон № 1058, яким не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працювала позивачка, апелянт вважає, що з 01.01.2004 року відсутні законні підстави для обчислення стажу позивачки в подвійному розмірі.
В апеляційній скарзі вказано, що в обґрунтування позовних вимог позивачка посилається саме на ст. 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», як на підставу для зарахування спірного періоду роботи в подвійному розмірі, однак, на думку відповідача, таке посилання є безпідставними з огляду на те, що відповідно до п. 16 Розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. При цьому, положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Отже, як зазначає апелянт, Законом № 1058 визначено, що положення Закону № 1788 застосовуються виключно в частині призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій осіб. При цьому будь-який закон або інший нормативно-правовий акт застосовується виключно у разі якщо він не суперечить положенням Закону № 1058. Враховуючи те, що ст. 60 Закону № 1788 суперечить положенням ст. 24 Закону № 1058 в порядку обчислення страхового стажу, такі положення не можуть бути застосовані.
Крім того апелянт зазначив, що зарахування періодів роботи з 01.08.1997 року по 30.06.1999 року на посаді лікаря-інтерна, за спеціальністю «Анестезіологія та реаніматологія» в Одеській Обласній клінічній лікарні, з 02.07.1999 по 19.07.1999 на посаді медсестри-анестезистки в Одеській обласній клінічній лікарні, з 02.08.1999 по 21.08.2002 на посаді лікаря-анестезіолога в Пологовому будинку №6 м. Одеса, з 22.08.2002 по 04.07.2003 на посаді лікаря-анестезіолога в міській лікарні №12 м. Одеси, з 07.07.2003 по 31.12.2003 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації в Пологовому будинку №1 м. Одеса з урахуванням статті 60 Закону №1058 можливе за умови надання підтверджуючих довідок з уточненням періодів перебування/неперебування у відпустках без збереження заробітної плати. Однак позивачем не надано до Головного управління уточнюючих довідок.
Апелянт вказував на те, що проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 року немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону №1058.
Зважаючи на зазначене відповідач вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене апелянт просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 10.07.2019 року отримує пенсію по інвалідності 3 групи відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислену як працюючій особі при страховому стажі 40 років 11 місяців (враховано по 30.06.2019), в тому числі додатковий стаж 8 років 4 місяця 5 днів та середньомісячному заробітку 10972,65 грн.
Листом від 15.08.2025 року №1500-0202-8/138562 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідь на інформаційний запит позивачки щодо перерахунку пенсії, повідомило, що страховий стаж до 01 січня 2024 року обчислюється з урахуванням норм ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У відповіді зазначено, що періоди роботи з 01.08.1997 по 30.06.1999 на посаді лікаря-інтерна, за спеціальністю “Анестезіологія та реаніматологія» в Одеській Обласній клінічній лікарні, з 02.07.1999 по 19.07.1999 на посаді медсестри-анестезистки в Одеській обласній клінічній лікарні, з 02.08.1999 по 21.08.2002 на посаді лікаря-анестезіолога в Пологовому будинку № 6 м. Одеса, з 22.08.2002 по 04.07.2003 на посаді лікаря-анестезіолога в міській лікарні №12 м.Одеси, з 07.07.2003 по 31.12.2003 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації в Пологовому будинку №1 м. Одеса, не зараховані в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення», оскільки не надано уточнюючих довідок. Також вказано, що проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.04.2004 року немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування зазначених вище періодів її роботи до страхового стажу, позивачка звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка має право на зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, а тому дії відповідача щодо не здійснення такого зарахування є протиправними.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (тобто до 01.01.2004 року) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Так, відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №303 від 8 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року №02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Верховний Суд у постанові від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17, підтвердив, що робота у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії має зараховуватися до стажу роботи в подвійному розмірі.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначену норму процесуального закону, суд при вирішенні даної справи враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2020 року у справі №462/1713/17.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , позивач:
- в період з 01.08.1997 року по 30.06.1999 року працювала в Одеській обласній клінічній лікарні (в подальшому - Комунальне некомерційне підприємство “Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради) на посаді лікаря-інтерна для проходження інтернатури по спеціалізації “Анестезіологія та реаніматологія»;
- в період з 02.08.1999 року по 21.08.2002 року працювала на посаді лікаря-анестезіолога в Пологовому будинку № 6 м. Одеси;
- в період з 26.11.2001 року по 21.08.2002 року працювала в Міській лікарні № 12 (Університетська клініка Одеського державного медичного університету) на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога хірургічного відділення (за сумісництвом),
- в період з 22.08.2002 року по 04.07.2003 року працювала на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення в Міській лікарні № 12 (Університетська клініка Одеського державного медичного університету),
- в період з 07.07.2003 року по 30.09.2005 року працювала в Пологовому будинку № 1 (Філія “Міський пологовий будинок № 1» Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради) на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації; в період з 07.07.2003 року по 15.09.2003 року - на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення (за сумісництвом);
- в період з 01.11.2003 року по 30.09.2005 року працювала в Міській лікарні № 12 (Університетська клініка Одеського державного медичного університету) на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення (за сумісництвом), з 03.10.2005 по 30.06.2007 роки - на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, з 01.07.2007 по 31.08.2007 роки - на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення з інвазивними методами діагностики і лікування, з 01.09.2007 по 24.02.2014 роки - на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології, з 25.02.2014 по 29.02.2024 роки (по останню облікову дату) - на посаді завідувача відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, лікаря-анестезіолога.
Таким чином підтверджені записами трудової книжки, а також наявними в матеріалах справи наказами та довідками Комунального некомерційного підприємства “Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради від 20.08.2025 року № 01-11/4016, Філії “Міський пологовий будинок № 1» Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради від 21.08.2025 року № 672, Одеського державного медичного університету від 28.08.2025 року № 144 періоди роботи позивача з 01.08.1997 по 30.06.1999 роки, з 02.08.1999 по 21.08.2002 роки, з 22.08.2002 по 04.07.2003 роки, з 07.07.2003 по 30.09.2005 роки, з 03.10.2005 по 30.06.2007 роки, з 01.07.2007 по 31.08.2007 роки, з 01.09.2007 по 24.02.2014 роки та з 25.02.2014 по 29.02.2024 роки підлягають зарахуванню до її стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Посилання апелянта на відсутність підстав для подвійного зарахування стажу роботи позивачки після 01.01.2004 року з огляду на набрання чинності 01.01.2004 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не містить положень, аналогічних ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне:
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, положення Закону №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
У постанові від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004 року.
Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки норми ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинними на теперішній час, а положення ст.24 Закону №1058-IV не скасовують та не зупиняють їх дію, незарахування відповідачем до стажу позивачки у подвійному розмірі спірних періодів її роботи на посадах лікаря-анестезіолога після 01.04.2004 року є протиправним.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
В апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилалось на порушення судом першої інстанції норм статей 122-123 КАС України, що виразилось у незастосуванні судом наслідків пропуску позивачем строку на звернення до суду.
Заперечуючи проти вказаних доводів апелянта, представник позивачки у відзиві на апеляційну скаргу посилався на те, що спірним у даному випадку є питання не зарахування до стажу позивачки періодів роботи у подвійному розмірі. Представник позивачки зазначив, що після призначення позивачці пенсії за віком (10.07.2019 року) до дати отримання листа-відповіді від 15.08.2025 року № 1500-0202-8/138562 позивачка від відповідача у будь-якому вигляді жодної інформації про те, які періоди роботи зараховано або не зараховано до її стажу в подвійному розмірі під час призначення та подальших перерахунків пенсій, не отримувала. І тільки після отримання зазначеного листа-відповіді та роз'яснень щодо її пенсійного забезпечення позивачка отримала можливість оскаржити протиправність дій відповідача щодо незарахування до її страхового стажу в подвійному розмірі періодів її роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна для проходження інтернатури по спеціалізації «Анестезіологія та реаніматологія», в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення, у Філії «Міський пологовий будинок № 1» Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації, в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога.
Представник позивачки вважає, що порушення її прав з боку відповідача відбулось з моменту відмови у зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи, а тому з огляду на те, що з адміністративним позовом позивачка звернулася 18 серпня 2025 року, нею не було пропущено строк звернення до суду.
Надаючи оцінку вказаним доводам сторін у справі, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що у разі якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Звернувшись до суду із цим позовом 18.08.2025 року позивачка заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманої у зв'язку з не зарахуванням до її стажу частини періодів роботи у подвійному розмірі пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з дати призначення пенсії, а саме, з 10.07.2019 року, а також про зобов'язання відповідача здійснити зарахування до її стажу періодів роботи у подвійному розмірі пенсії з дати перерахунку пенсії з 01.04.2022 року, з дати перерахунку пенсії з 01.04.2024 року та здійснити відповідний перерахунок пенсії.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду зазначила, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду також вказала на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Таким чином Судова палата ВС дійшла висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.
Предметом спору у цій справі є перерахунок пенсії з урахуванням стажу у подвійному розмірі, яка є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації чи було здійснено належне зарахування стажу роботи при призначенні пенсії, а також при подальших перерахунках пенсії.
Водночас позивачка звернулася до суду з позовом у серпні 2025 року, заявивши позовні вимоги про перерахунок пенсії, починаючи з 10.07.2019 року, тобто з дня її призначення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка заявляла клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому посилалась на те, що з дати призначення пенсії в неї не виникало сумнівів щодо правильності розрахунку та перерахунків її пенсії, оскільки вона періодично зверталася до ГУ ПФУ в Одеській лінії по телефону «гарячої лінії» та спеціалісти управління запевняли її, що її пенсійне забезпечення відповідає приписам законодавства. Однак в подальшому від своїх колег вона дізналася, що деякі з них після виходу на пенсію приблизно за таких же умов, як і вона, отримують пенсії у значно вищому розмірі, ніж вона. У зв'язку з вказаним позивачка звернулася з відповідною заявою до відповідача за роз'ясненнями з питання правильності обчислення її страхового стажу та заробітної плати.
Позивачка вказувала на те, що про незарахування відповідачем до страхового стажу у подвійному розмірі спірних періодів роботи їй стало відомо лише після отримання листа-відповіді від 15.08.2025 року № 1500-0202-8/138562.
Слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Зазначені позивачкою причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані поважним, оскільки з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Посилання позивачки на лист відповідача від 15.08.2025 року № 1500-0202-8/138562 не змінює моменту, з якого вона повинна була дізнатися про можливе порушення своїх прав. Такий лист лише фіксує дату початку активних дій щодо з'ясування порядку нарахувань, тоді як перша виплата пенсії за віком була здійснена ще у серпні 2019 року, що надавало позивачці об'єктивну можливість знати про розмір виплати та її склад.
Враховуючи те, що поважних та об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про зобов'язання відповідача здійснити зарахування стажу, а також перерахунок пенсії, починаючи з 10.07.2019 року, позивачкою не зазначено, колегія суддів доходить висновку, що її права можуть бути захищені судом лише в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а тому позовні вимоги, які стосуються періоду поза межами 6-ти місячного строку звернення до адміністративного суду, тобто за період із 10.07.2019 року по 17.02.2025 року, підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що позивачка пропустила строк для звернення до суду з даним позовом в частині вимог, заявлених за період з 10.07.2019 року по 17.02.2025 року, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 у відповідній частині та необхідність залишення позовної заяви в цій частині без розгляду.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 року підлягає залишенню без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити певні дії, заявлених за період з 10.07.2019 року по 17.02.2025 року.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи в Комунальному некомерційному підприємстві “Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді лікаря-інтерна для проходження інтернатури по спеціалізації “Анестезіологія та реаніматологія» - з 01.08.1997 року по 30.06.1999 року, в Пологовому будинку № 6 м. Одеси на посаді лікаря-анестезіолога - з 02.08.1999 року по 21.08.2002 року, в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога хірургічного відділення - з 22.08.2002 року по 04.07.2003 року, у Філії “Міський пологовий будинок № 1» Комунального некомерційного підприємства “Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та реанімації - з 07.07.2003 року по 30.09.2005 року, в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії - з 03.10.2005 року по 30.06.2007 року; періоди роботи в Університетській клініці Одеського державного медичного університету на посадах лікаря-анестезіолога хірургічного відділення з інвазивними методами діагностики і лікування, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та завідувача відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії, лікаря-анестезіолога - з 01.07.2019 року по 28.02.2022 року, в Університетській клініці Одеського державного медичного університету з 01.03.2022 року по 28.02.2024 року та здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 18.02.2025 року.
Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених за період з 10.07.2019 року по 17.02.2025 року залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: І.І. Тарновецький
Суддя: О.А. Шевчук