П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33895/24
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.,
повний текст судового рішення
складено 15.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 15.08.2018 року по 30.04.2024 року, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у травні 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, на пенсію ОСОБА_1 за кожний місяць періоду боргу з 15.08.2018 року по 30.04.2024 року, яка була сплачена з порушенням строків виплати у травні 2024 року у сумі 98366,94 грн..
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». 06.07.2024 року, у відповідь на інформаційний запит позивача стосовно виконання рішення суду від 27 жовтня 2023 року по адміністративній справі №540/4238/20, позивач отримав лист відповідача від 20.06.2024 року №5456-4558/Л-02/8-2100/24, відповідно до якого відповідач повідомив що в травні 2024 року ним на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року у справі №540/4238/20 було проведено нарахування пенсійних коштів ОСОБА_1 : місячного розміру пенсії 1435,00 грн. та боргу в сумі 98366,94 грн. за період з 15.08.2018 по 30.04.2024 та їх виплата була спрямована на поштове відділення національного оператора поштового зв'язку АТ Укрпошта. Але відповідач протиправно не нарахував та не виплатив компенсацію втрати частини доходів, що мала бути сплачена до кінця травня 2024 року. Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зокрема, апелянт зазначає, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. А тому, з боку пенсійного органу відсутня будь-яка вина та/ або протиправна поведінка щодо неотримання позивачем пенсійних виплат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.
15.08.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії, але відповідач відмовив у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду.
Відповідно до рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року по справі N 540/1258/19 суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 серпня 2018 року про призначення пенсії, з перевіркою наявності у ОСОБА_1 права на її призначення та виплату, з прийняттям за результатами розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення суду відповідачем розглянуло повторно заяву ОСОБА_1 від 15.08.2018 року про призначення пенсії за віком та 04.06.2020 року рішенням №212850004754 відмовлено в призначенні пенсії.
Позивач повторно звернувся до суду та відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року по адміністративній справі №540/4238/20, судом було вирішено зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 15.08.2018 року із урахуванням доданих до цієї заяви документів, а також заяви про виплату пенсії або грошової допомоги від 20.07.2020 року, та прийняти рішення з обов'язковим наданням оцінки пенсійному віку та страховому стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
06.07.2024 року у відповідь на інформаційний запит позивача стосовно виконання рішення суду, засобом Укрпошта позивач отримав лист відповідача від 20.06.2024 року №5456-4558/Л-02/8-2100/24, відповідно до якого відповідач повідомив, що в травні 2024 року ним на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року у справі №540/4238/20 було проведено нарахування пенсійних коштів ОСОБА_1 : місячного розміру пенсії 1435,00 грн. та боргу в сумі 98366,94 грн. за період з 15.08.2018 по 30.04.2024 та їх виплата була спрямована на поштове відділення національного оператора поштового зв'язку АТ Укрпошта.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся із позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 15.08.2018 року по 30.04.2024, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у травні 2024 року.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон№2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-III та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених нормативних актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статті 2 Закону №2050-III та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18, від 08.08.2019 у справі №638/19990/16-а, від 21.08.2023 у справі №460/6767/20.
Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом №2050-III та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення та вищевказаних грошових допомог, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі №465/322/17.
Використане у статті 3 Закону №2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У постанові від 27.09.2023 у справі №420/21515/21 Верховний Суд зазначив, що діюче законодавство передбачає обов'язок установи (організації) з виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати виключно у випадку порушення строків виплати повноважній особі доходів, які не мають разового характеру, зокрема пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Суд зазначає, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів пенсії та її складових та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.
При цьому норми Закону №2050-III і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-III та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.
Крім того, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-III не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-III, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-III і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.
Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №520/17342/18.
Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 року у справі №540/4238/20 було проведено нарахування пенсійних коштів позивачу: місячного розміру пенсії 1435,00 грн. та боргу в сумі 98366,94 грн. за період з 15.08.2018 року по 30.04.2024 року.
Таким чином, пенсійним органом допущено порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів на суми пенсії за період з 15.08.2018 по 30.04.2024, які були сплачені відповідачем з порушенням строків виплати у травні 2024 року.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія