16 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10966/24
Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,
повний текст судового рішення
складено 28.08.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Димерлія О.О.,
суддів - Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №400/10966/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
20.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2024 про відмову у виключені з військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі висновку ВЛК №112/12 від 15.05.2023;
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2024 про відмову у видачі військово-облікового документу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 видати ОСОБА_1 військово-обліковий документ;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення актуальних персональних даних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виконати свої функціональні обов'язки відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та наказу Міністерства оборони України №94 від 28.03.2022 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» щодо внесення актуальних персональних даних ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 безпідставно відмовив у виключенні ОСОБА_1 з військового обліку та внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальних персональних, а також видачі військово-облікового документу.
Не погодившись із заявленими позивачем позовними вимогами ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду першої інстанції подано відзив, у якому відповідач вказує, що строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Звертаючись для вирішення спірного питання ОСОБА_1 подано довідку строк дії якої закінчився.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №400/10966/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що на час звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 рішення ВЛК від 15.05.2023 уже не було дійсним, оскільки минуло більше шести місяців з дня проходження ОСОБА_1 ВЛК.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неповне з'ясування окружним адміністративним судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 вказає, що рішення ВЛК від 15.05.2023 не оскаржується, не скасовано, а тому є дійсним. На думку скаржника, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402. Водночас, як зауважує позивач, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містить вимоги про те, що для вирішення питання щодо виключення з військового обліку особа має звернутись протягом 6 місяців. Відповідач зобов'язаний внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів актуальні відомості стосовно ОСОБА_1 . Крім того, скаржник зауважує, що суд першої інстанції не надав оцінки правовідносинам щодо видачі військово-облікового документу.
Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом ІНФОРМАЦІЯ_2 до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач погоджується із висновками суду першої інстанції, які викладено в оскаржуваному рішенні від 28.08.2025 у справі №400/10966/24. Натомість, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи уважає безпідставними.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини.
Зокрема, апеляційним адміністративним судом з'ясовано, що згідно довідки військово-лікарської комісії від 15.05.2023 №112/12 ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Однак, як убачається з відомостей електронного військово-облікового документа, сформованого в застосунку "Резерв+", військовозобов'язаний ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомостей стосовно проходження ВЛК такий документ не містить.
Колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 18.09.2024 щодо видачі військово-облікового документу та виключення з військового обліку на підставі довідки №112/12 від 15.05.2023 про проходження медичного огляду.
За наслідком розгляду вказаного звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_1 скеровано лист від 07.10.2024 №12817, у якому зазначено, що для вирішення питання по суті ОСОБА_1 необхідно з'явитись особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки військові квитки видаються під особистий підпис у відомості видачі військових квитків (тимчасових посвідчень) ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Уважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до п. 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначено Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів".
Згідно із ст. 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Частинами 8 та 9 статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" передбачено, що органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно із п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, обов'язки щодо ведення обліку військовозобов'язаних, внесення до Реєстру передбачені Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладено на районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Частинами 1, 3 статті 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" передбачено, що ведення Реєстру включає:
1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним;
2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами;
3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Статтею 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" визначено вичерпний перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, що вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 17-1 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Згідно із пп.5 п. 52 Положення про Державний вебпортал електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2024 № 879, надання електронної публічної послуги у сфері національної безпеки і оборони "Уточнення облікових даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів" має такі особливості: відомостями, отриманими з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності) за результатами уточнення даних, крім інших, є: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку.
Пунктами 75, 77-79 постанови Кабінету міністрів України від 16.05.2024 № 560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» визначено, що придатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби за станом здоров'я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність резервістів та військовозобов'язаних до військової служби, подані ними скарги та об'єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також установлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду відповідно до вимог, визначених Міноборони. Рішення (постанову) військово-лікарської комісії щодо придатності резервіста або військовозобов'язаного до проходження військової служби під час мобілізації вноситься до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів не пізніше ніж протягом наступного дня з дня надходження відповідного рішення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п.21, 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення (зняття) з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із приписами п.3 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, зокрема, які визнані непридатними до військової служби.
Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов'язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.
Колегія суддів вказує, що внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо непридатності до військової служби із виключенням з військового обліку здійснюється саме районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування особи на військовому обліку за умови подання до відповідного ТЦК та СП довідки ВЛК.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затверджено "Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України".
Згідно із пунктом 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (в редакції чинній на час оформлення довідки від 15.05.2023), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 3.8 розділу ІІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, передбачено, що постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Отже, законодавцем визначено строк протягом якого постанова ВЛК уважається дійсною - шість місяців з дня медичного огляду.
Саме наведену, чинну на час видачі довідки, редакцію пункту 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, застосовано судом першої інстанції під час розгляду даної справи, що є правильним.
За фактичними обставинами справи, після проходження ОСОБА_1 15.05.2023 медичного огляду йому видано довідку військово-лікарської комісії від 15.05.2023 №112/12.
Таку довідку позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 скеровано лише 18.09.2024, тобто після спливу шести місяців з дня медичного огляду.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції зазначає, що на час подання ОСОБА_1 до відповідача довідки військово-лікарської комісії від 15.05.2023 №112/12 такий документ був недійсним, а його відомості, на час виникнення спірних правовідносин, не є актуальними.
У зв'язку з чим, у відповідного ІНФОРМАЦІЯ_4 не виникло обов'язку із внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей вказаних у довідці військово-лікарської комісії від 15.05.2023 №112/12.
Оскільки позивачем не наведено, а судом апеляційної інстанції не установлено поважних причин, які унеможливлювали своєчасне скерування ОСОБА_1 до відповідача довідки військово-лікарської комісії від 15.05.2023 №112/12, колегія суддів вказує, що негативні наслідки, яких зазнав позивач в досліджуваній ситуації, виникли виключно через пасивну поведінку останнього.
Означене спростовує довід скаржника стосовно дійсності рішення ВЛК від 15.05.2023.
Не є юридично спроможним також посилання позивача на те, що положення пункту 3.8 розділу ІІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, відносно строку дійсності довідки ВЛК стосуються виключно військовозобов'язаних, яких призивають на військову або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом.
Дослідивши зміст вищеназваного законодавчого припису колегія суддів вказує, що його положення є загальними та не містять жодної вказівки на те, що вони стосуються військовозобов'язаних, яких призивають на військову або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом.
У контексті вирішення даного спору є безпідставним твердження ОСОБА_1 стосовно того, що пункт 3.8 розділу ІІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, не має жодного відношення до осіб, яких визнано непридатними до військової служби та які підлягають звільненню, оскільки предметом даного спору полягає в іншому, а саме: виключенні з військового обліку; видачі військово-облікового документу; внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд апеляційної інстанції відхиляє довід скаржника про те, що статтею 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містить вказівки на строк протягом якого особа має звернутись із питанням виключення з військового обліку, т.я. означене не нівелює приписів підзаконного нормативно-правового акту (пункту 3.8 розділу ІІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402), за яким довідка ВЛК дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду.
Є безпідставним припущення ОСОБА_1 відносно того, що особа, яка визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, з часу винесення відповідного рішення, не має статусу військовозобов'язаного та на неї не поширюються права і обов'язки військовозобов'язаного, адже позивачем не наведено, а судом апеляційної інстанції не установлено з урахуванням яких саме законодавчих приписів скаржник дійшов такого висновку.
Щодо доводу ОСОБА_1 про те, що відповідач відмовляється видати йому військово-обліковий документ колегія суддів зазначає таке.
ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 18.09.2024 щодо видачі військово-облікового документу та виключення з військового обліку на підставі довідки №112/12 від 15.05.2023 про проходження медичного огляду.
За наслідком розгляду звернення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідь (лист від 07.10.2024 №12817), у якому зазначено, що для вирішення питання по суті ОСОБА_1 необхідно з'явитись особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки військові квитки видаються під особистий підпис у відомості видачі військових квитків (тимчасових посвідчень) ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Отже, змістове наповнення досліджуваної відповіді суб'єкта владних повноважень не містить відмови ОСОБА_1 стосовно видачі військово-облікового документу.
Колегія суддів уважає необґрунтованими посилання скаржника на справу №400/3270/25, оскільки встановлені у ній окружним адміністративним судом обставини не є преюдиційними по відношенню до даної справи, а є лише правовою оцінкою іншим судом.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Рішення суду першої інстанції в іншій справі, яке жодним чином не стосується ОСОБА_1 не створює преюдицію для адміністративного суду.
Установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи.
Отже, беручи до уваги наведене колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №400/10966/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька