02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/6147/26
провадження № 2-к/753/6/26
"23" березня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Каліушко Ф.А., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про визнання на території України рішення Районного суду міста Дьоблінг (Австрійська Республіка) від 09 травня 2025 року у справі №64 PS22/25V-14, залишене без змін рішенням Окружного суду з цивільних справ міста Відень від 26 вересня 2025 року у справі №43R445/25x, в порядку ст 471 Цивільного процесуального кодексу України
В провадження Дарницького районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про визнання на території України рішення Районного суду міста Дьоблінг (Австрійська Республіка) від 09 травня 2025 року у справі №64 PS22/25V-14, залишене без змін рішенням Окружного суду з цивільних справ міста Відень від 26 вересня 2025 року у справі №43R445/25x, в порядку ст 471 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 471 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою. До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили (частина перша статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Водночас, частиною 4 ст. 466 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, або клопотання подане особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
При цьому, частиною 2 ст. 183 ЦПК України встановлено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до приписів ч. 7 ст. 43 ЦПК України документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Тобто, за підсумовуючим аналізом вказаних правових норм заявник, який звернувся до суду з заявою/клопотанням в електронній формі через підсистему «Електронний суд», повинен додати до клопотання докази його направлення та доданих до нього документів усім учасникам справи/заінтересованим особам, у даному випадку - ОСОБА_2 , шляхом надсилання до електронного кабінету останнього, а у разі відсутності електронного кабінету чи відсутності відомостей про його наявність - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Разом з цим, згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку.
У відповідності до положень пунктів 59, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення у паперовій формі копії клопотання разом з доданими до нього документами заінтересованим особам у справі може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Із матеріалів, наданих до суду убачається, що представник заявника - ОСОБА_3 звернулась до суду з даним клопотанням шляхом його направлення та доданих до нього документів в електронній формі через підсистему «Електронний суд» та відповідно до наданої до суду квитанції №6331040 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС направила примірник клопотання та доданих до нього документів в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , тобто заявнику, у свою чергу заінтересованій особі - ОСОБА_2 докази направлення шляхом надсилання до електронного кабінету останнього, або у разі відсутності електронного кабінету чи відсутності відомостей про його наявність - у паперовій формі листом з описом вкладення, до клопотання не додано, що є порушенням вимог частини 2 ст. 183 ЦПК України.
Суд звертає увагу на те, що направлення клопотання про визнання на території України рішення іноземного суду з доданими до нього документами лише на адресу заявника не свідчить про належне відправлення даного клопотання з доданими документами усім учасникам справи/заінтересованим особам, тож дане відправлення не може бути сприйняте судом, як належний доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
А згідно частини 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи те, що дане клопотання про визнання на території України рішення іноземного суду подано без доказів його надіслання (надання) усім учасникам справи, воно підлягає поверненню заявнику без розгляду.
При цьому суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедент ними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Разом з цим, суддя роз'яснює заявнику, що повернення клопотання про визнання на території України рішення іноземного суду без розгляду не перешкоджає повторному зверненню із даним клопотанням до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
На підставі викладеного та керуючись стст. 183, 471, 472 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Клопотання ОСОБА_1 про визнання на території України рішення Районного суду міста Дьоблінг (Австрійська Республіка) від 09 травня 2025 року у справі №64 PS22/25V-14, залишене без змін рішенням Окружного суду з цивільних справ міста Відень від 26 вересня 2025 року у справі №43R445/25x, в порядку ст 471 Цивільного процесуального кодексу України - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.