ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21086/25
провадження № 2-о/753/182/26
09 квітня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Сирбул О. Ф.
за участю секретаря Парубець А. О.
заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Носівська міська рада про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
У жовтні 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту - заявник, ОСОБА_1 ) з заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, просила суд: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом з спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дядько заявниці - ОСОБА_3 , який на момент смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Шевченка, що знаходиться на території Носівської міської ради Ніжинського району (раніше Держанівської сільської ради Носівського району) Чернігівської області, площею 4,83 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало йому на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0221659, виданого, на підставі рішення Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 01.07.1996 року № 155, Носівською райдержадміністрацією Чернігівської області 20.08.1996 року, зареєстрованого 20.08.1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 205. За деякий час до смерті заявниця переїхала проживати до дядька, так як у нього був слабкий стан здоров'я, він потребував постійного стороннього догляду, а своєї сім'ї він не мав. Заявниця постійно на день смерті проживала разом з дядьком в його будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Вона постійно до смерті здійснювала за ним догляд, супроводжувала при відвідуванні медичних закладів, вони були пов'язані спільним побутом та господарством, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки. Після смерті заявниця здійснювала його поховання та організовувала поминальні обіди і відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину як спадкоємець за правом представлення, так як її батько (рідний брат спадкодавця) помер раніше. Інші спадкоємці, які б претендували на право на спадщину після померлої - відсутні. При підготовці документів до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , було виявлено, що заявниця у встановлений строк не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті дядька, а також відсутні документи, які б підтверджували факт її постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Відтак заявниця змушена звернутися до суду з заявою для встановлення даного факту, що дозволить їй реалізувати своє право на спадкове майно, яке залишилося після смерті дядька.
Ухвалою суду від 06.10.2025 було відмовлено у відкритті провадження.
Постановою Київського апеляційного суду від 27.01.2026 ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 06.10.2025 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 09.02.2026 заяву залишено без руху.
Заявник належним чином та у встановлений судом строк усунула вказані недоліки.
Ухвалою суду від 27.02.2026 відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд на 17.03.2026 та одночасно витребувано у Державного нотаріального архіву Чернігівської області належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи відкритої щодо майна померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.03.2026 від представника Носівської міської ради Чернігівської області до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.
16.03.2026 від Державного нотаріального архіву Чернігівської області надійшов лист, за змістом якого просили зазначити останнє місце реєстрації спадкодавця.
17.03.2026 від представника заявника до суду надійшло клопотання про допит свідків.
У судовому засіданні 17.03.2026 заявник та представник заявника заяву про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підтримали у повному обсязі та просили задовольнити. Представник Носівської міської ради Чернігівської області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У судовому засіданні було оголошено перерву.
Ухвалою суду від 17.03.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи лист Державного нотаріального архіву Чернігівської області.
Ухвалою суду від 17.03.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника заявника про допит свідків.
Ухвалою суду від 17.03.2026 витребувано у Державного нотаріального архіву Чернігівської області матеріали спадкової справи після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
30.03.2026 з Державного нотаріального архіву Чернігівської області до суду надійшла відповідь, за змістом якої спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , Носівською державною нотаріальною конторою не заводилась.
У судовому засіданні 09.04.2026 заявник та представник заявника заяву про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підтримали у повному обсязі та просили задовольнити; було допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , досліджено матеріали справи.
Ухвалою суду від 17.03.2026, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи відповідь Державного нотаріального архіву Чернігівської області.
Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу, суд прийшов до висновку, що дана заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки вона повністю підтверджується наданими по справі доказами.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 14.05.2007, зареєстровано Виконкомом Держанівської сільської ради Носівського району Чернігівської області.
Спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася, що підтверджується листом Державного нотаріального архіву Чернігівської області № 624/01-17 від 25.03.2026.
Державним нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори Чернігівської області Киреєвою Л. М. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно у зв'язку з пропуском строку, необхідного для прийняття спадщини та відсутністю документа, який посвідчує факт постійного проживання з померлим.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 05.02.1981, виданого Залізничним ВРАЦС м. Києва, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано 11.01.1979, у зв'язку з чим у книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 48.
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію № 00047256888 від 01.10.2024, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_8 , мати ОСОБА_9 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 04.09.1991, зареєстровано Дарницьким ВРАЦС м. Києва.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 09.10.1983, виданого Дарницьким ВРАЦС м. Києва, ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_5 .
Згідно з свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_6 від 02.08.2003, виданого Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї, гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 уклапли шлюб, про що у книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис № 789.
Згідно з довідкою Виконачого комітету Носівської міської ради Ніжинського району Чернігівської області № 222 від 08.09.2025, на момент смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в житловому будинку АДРЕСА_2 проживав та був зареєстрований останній. ОСОБА_1 на момент його смерті проживала з ним без реєстрації місця проживання.
Крім того, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є матір'ю заявниці, повідомила, що остання допомагала своєму рідному дядьку ОСОБА_3 , доглядала його, лікувала, готувала їжу, проживала з ним з кінця березня 2007 року і до дня його смерті; ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 займалась його похованням разом з нею та зятем ОСОБА_4 . Вказане також підтвердив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 .
Відтак, факт проживання заявника із померлим ОСОБА_3 підтверджений матеріалами справи та показаннями свідків.
У відповідності до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно норм цивільного законодавства прийняття спадщини відбувається двома способами, один з яких є де-факто автоматичним, однак, передбачає наявності конкретних умов, а інший - передбачає вчинення особою визначених у встановлений законом строк дій:
1) Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
2) Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Таким чином прийняття спадщини спадкоємцем, який у шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини залежить від постійного проживання з спадкодавцем на момент відкриття спадщини.
За правилами ч. ч, 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).
Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
У положеннях пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 надано роз'яснення з приводу того, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з підпунктами 3.19 і 3.20 пункту 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, та як вже зазначалось вище, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).
Отже, у випадку, якщо спадкоємець фактично постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте у його паспорті відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання разом із спадкодавцем, а також відсутні докази, визначені 3.19 і 3.20 пункту 3 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» визначено поняття постійного місця проживання та тимчасового місця проживання:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у Постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20.
Верховний Суд звернув увагу на те, що необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання позивача, як спадкоємця першої черги, та спадкодавця на час його смерті.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Те, що в дійсності заявник постійно проживала на момент смерті зі своїм дядьком ОСОБА_3 підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків.
У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх пояснення об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, визначених чітким переліком.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що, крім юридичних фактів, які зазначені в частині першій вказаної статті, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що встановлення факту постійного проживання на момент смерті зі спадкодавцем є необхідним для видачі свідоцтва про право на спадщину.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки факт постійного проживання заявника на момент смерті зі спадкодавцем, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, іншим шляхом встановлення цього факту неможливе.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 76-81, 95, 229, 258, 259, 263-265, 268, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Носівська міська рада про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини після смерті останнього.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: