17 квітня 2026 р. Справа № 520/22341/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 (суддя Мар'єнко Л.М. м. Харків) по справі № 520/22341/24
за позовом ОСОБА_1
до Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просила:
визнати незаконною відмову Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про народження №314 від 23.09.1980 року, складеного Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язати внести зміни в актовий запис про народження в частині по батькові з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ";
зобов'язати Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видати свідоцтво про народження на ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 по справі № 520/22341/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки неправильно застосував ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», не врахувавши, що внесення змін до актового запису здійснюється за наявності достатніх підстав, які у даному випадку підтверджуються первинним актовим записом про народження. Крім того, стверджує, що суд безпідставно застосував Порядок №915, що регулює зміну імені, тоді як спірні правовідносини стосуються внесення змін до актового запису відповідно до Правил №96/5.
Зауважує, що суд протиправно при вирішенні справи не застосував ст. 147 Сімейного кодексу України, відповідно до якої по батькові визначається за ім'ям батька, у зв'язку з чим по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає походженню позивача, а також не врахував положення ч. 3 ст. 9 Закону №2398, згідно з якою актовий запис є безспірним доказом фактів до його спростування, при цьому первинний запис про народження містить по батькові « ОСОБА_3 » та не був спростований у встановленому законом порядку.
Апелянт зазначає, що наявність двох різних по батькові у державному реєстрі свідчить про недостовірність даних, що суперечить вимогам ст. 9 Закону №2398 та порушує право на ім'я, гарантоване ст. 294 ЦК України.
При цьому первинний актовий запис про народження містить достовірні відомості, а зміна по батькові у 1997 році не спростовує таких даних, тоді як у 2017 році уповноваженим органом вже встановлено відповідність по батькові « ОСОБА_3 » документам та походженню особи.
За таких обставин позивач вважає, що наявні передбачені ст. 22 Закону №2398 підстави для внесення змін до актового запису, а тому відмова органу ДРАЦС та висновки суду першої інстанції є протиправними.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно актового запису №314, складеного 23.09.1980 року Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про народження позивачки, при реєстрації її дані щодо прізвища, власного імені та по батькові були - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
23.04.1997 року ОСОБА_1 змінила по батькові з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_2 ", що підтверджується актовим записом про зміну імені №20 від 23.04.1997, складеного Червонозаводським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. У зв'язку зі зміною по батькові, згідно з Порядком зміни, поновлення, анулювання записів актів громадянського стану, порядків і строків зберігання актових книг, затверджених положенням Міністерства юстиції України №66 від 14.04.1993 (втратив чинність 17.01.2003) до актового запису про народження внесені відповідні зміни, видано нове свідоцтво про народження (після зміни - ОСОБА_6 ).
Згідно актового запису про зміну імені №59 від 11.07.2017, складеного Четвертим відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, позивачка знову змінила по батькові з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 " (після зміни - ОСОБА_1 ).
Зміни до актового запису про народження внесені не були.
06.03.2024 позивач звернулась до відповідача з заявою про внесення змін до актового запису про народження №314 від 23.09.1980 року, складеного Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ОСОБА_6 , щодо зміни по батькові народженої з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ".
Висновком від 06.06.2024 відповідач відмовив позивачці у внесенні змін до актового запису про народження №314 від 23.09.1980 року, складеного Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ОСОБА_6 , щодо зміни по батькові народженої з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ", посилаючись на відсутність законних підстав для задоволення заяви.
Вважаючи вказаний висновок протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зміна по батькові позивача відбувалась у порядку державної реєстрації зміни імені, а відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та п. 13 Порядку, затвердженого постановою КМУ №915, така реєстрація не тягне за собою внесення змін до раніше складених актових записів цивільного стану. З огляду на це суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у внесенні змін до актового запису про народження, діяв правомірно, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану та відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулює Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" №2398-VІ від 01.07.2010 (далі - Закон №2398).
Згідно зі статтею 2 Закону №2398, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №2398, державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
Частиною 1 статті 6 Закону №2398 закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частиною 4 статті 6 Закону №2398 визначено, що органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану (частина 4 статті 6).
Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону №2398, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану складається у двох примірниках.
Інформація про персональні дані фізичної особи, що містяться в актовому записі цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону №2398 внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану (частина 6 статті 22 Закону №2398).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 (надалі - Правила), внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.
У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
За приписами пункту 2.1 розділу ІІ Правил заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України).
Згідно з пунктом 2.6 розділу ІІ Правил, разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються:
свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні;
інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
Відповідно до п.2.7 розділу ІІ Правил на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.
Відповідно до пункту 2.12 розділу ІІ Правил, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2.
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №425/2737/17, від 23.01.2019 у справі №807/45/17, від 29.11.2022 у справі № 280/956/22.
Матеріалами справи підтверджено, що висновком Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.06.2024 № 57/32.26-75 відмовлено ОСОБА_1 у внесенні змін до актового запису про народження №314 від 23.09.1980 року щодо зміни по батькові з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». Як вбачається зі змісту зазначеного висновку, відповідачем встановлено, що при реєстрації народження позивача її по батькові було визначено як « ОСОБА_3 », у 1997 році воно було змінено на « ОСОБА_2 » із внесенням відповідних змін до актового запису про народження, а у 2017 році - повторно змінено на « ОСОБА_3 », однак зміни до актового запису про народження після цього внесені не були.
Разом з тим, попри наведення вказаних обставин та посилання на подані заявником документи (зокрема, свідоцтва про зміну імені, витяги з реєстру, первинний актовий запис про народження), відповідач, пославшись на п. 13 Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 915, фактично обмежився констатацією того, що державна реєстрація зміни імені не тягне за собою внесення змін до актових записів цивільного стану, та дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви.
Колегія суддів зазначає, що такий висновок не містить належної оцінки встановлених самим відповідачем обставин, оскільки, зафіксувавши первинність запису з по батькові « ОСОБА_3 » та факт повторної зміни по батькові у 2017 році саме на « ОСОБА_3 », відповідач не навів мотивів, з яких ці обставини не свідчать про наявність достатніх підстав для внесення змін до актового запису у розумінні ч. 1 ст. 22 Закону №2398, на приписи якої він сам посилається як на підставу відмови.
Крім того, у висновку відсутній аналіз поданих документів у їх сукупності, не визначено, які саме з них не підтверджують заявлені вимоги, та не наведено причин, з яких відповідач відхиляє значення первинного актового запису і повторної зміни по батькові у 2017 році.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що, попри формальне посилання на положення ч. 1 ст. 22 Закону №2398, відповідачем не наведено належного обґрунтування відсутності достатніх підстав для внесення змін до актового запису, як того вимагають зазначена норма та п. 2.12 Правил №96/5, у зв'язку з чим не виконано обов'язку щодо прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду заяви.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить висновку, що висновок Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.06.2024 є неналежно обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Водночас з урахуванням наведеної вище правової позиції Верховного Суду щодо меж повноважень адміністративного суду у спорах цієї категорії, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 в даному випадку буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням наданих документів та викладених у цьому рішенні висновків.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України).
Враховуючи те, що суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 по справі № 520/22341/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову, шляхом визнання протиправною відмови Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у внесенні змін до актового запису про народження №314 від 23.09.1980 року, складеного Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 57/32.26-75 від 06.03.2024 про внесення змін до актового запису про народження № 314 від 23.09.1980 року, складеного Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 КАС України).
Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).
Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції до платіжної інструкції № 0.0.3806716384.1 від 08.08.2024 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, а за подання апеляційної скарги - 1816,50 грн (квитанція №1564-5675-0263-2095 від 08.12.2025).
Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1513,85 грн (1211,20+1816,50/2).
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 по справі № 520/22341/24 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у внесенні змін до актового запису про народження №314 від 23.09.1980 року, складеного Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Зобов'язати Четвертий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 57/32.26-75 від 06.03.2024 про внесення змін до актового запису про народження № 314 від 23.09.1980 року, складеного Тростянецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Четвертого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пр-т. Тракторобудівників, 144, м. Харків, 61121, ЄДРПОУ 33292155) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1513 (одна тисяча п'ятсот тринадцять) грн 85 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова