17 квітня 2026 р. Справа № 520/9472/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, по справі № 520/9472/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у зв'язку з несвоєчасною сплатою належних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 21.03.2025 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
ОСОБА_1 09.01.2026 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення по справі № 520/9472/25 шляхом надання доказів нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати доходу за період з 01.01.2020 по 21.03.2025, оскільки відповідний обсяг нарахувань вчинено лише за період з 01.01.2020 по 06.07.2020 та доказів звернення до розпорядника коштів вищого рівня щодо виділення коштів у належному обсязі нарахувань.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі № 520/9472/25 та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви у процедурі судового контролю
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач на виконання рішення надав державному виконавцю: докази нарахування компенсації втрати доходу зі вказівкою, що нараховані кошти будуть виплачені після виділення розпорядником коштів вищого рівня відповідних асигнувань за заявкою. Однак, довідка нарахувань компенсації втрати доходу саме свідчить про неповне виконання відповідачем рішення по справі № 520/9472/25 навіть на стадії самого нарахування компенсації втрати доходу. Як вже зазначено вище, у рамках справи №520/9472/25 обсяг зобов'язань відповідача охоплено періодом з 01.01.2020 по 21.03.2025. Водночас, довідка містить інформацію про те, що обсяг нарахувань компенсації втрати доходу відповідач вчинив лише за період з 01.01.2020 по 06.07.2020. Отже, неповний обсяг нарахувань компенсації втрати доходу з 01.01.2020 по 06.07.2020, попри обтяження відповідача вчинити означені дії за період з 01.01.2020 по 21.03.2025 свідчить про неповне виконання рішення на стадії нарахувань та зумовлює ініціювання процедури судового контролю.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовивши в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що коефіцієнт індексації застосовано правомірно та відповідно визначено суму компенсації, що у загальній сумі складає 12538,93 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про виконання відповідачем рішення суду в частині нарахування належних сум компенсації втрати частини доходу, при цьому, відповідачем повідомлено, що відповідна виплата розрахованої компенсації буде здійснена при надходженні бюджетних асигнувань.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, на підставі наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.
Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід'ємною складовою права на судовий захист.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.
За приписами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст.382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб'єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.
Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об'єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).
Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021р. у справі № 9901/598/19.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Так, матеріалами справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 року, зокрема, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 21.03.2025 згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Наведеним рішенням Військову частину НОМЕР_1 зобов'язано нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.01.2020 по 21.03.2025, у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення, за період з 01.01.2020 по 06.07.2020, виплаченого 21.03.2025 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі № 520/34265/23.
Вказане рішення набрало законної сили 28.07.2025 року.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2025 ВП №78917687 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №520/9472/25, виданого 13.08.2025 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум грошового забезпечення, компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 21.03.2025 згідно з постановою Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Листом Військової частини НОМЕР_1 від 26.08.2025 №1200/148/9/51/853 повідомлено щодо виконання виконавчого провадження №78917687 від 21.08.2025. Станом на 25.08.2025 на рахунку Військової частини НОМЕР_1 відсутні кошти, необхідні для виконання рішення суду, у зв'язку з цим військовою частиною проводяться відповідні дії в межах повноважень щодо отримання коштів, а саме: здійснено нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 21.03.2025, та складено довідку (розрахунок) №1200/148/9/66/1038 від 05.08.2025.
З розрахунку Військової частини НОМЕР_1 №1200/148/9/66/1038 від 05.08.2025, компенсація втрати частини доходу обрахована за період з січня 2020 по липень 2020 та становить 12538,93 грн.
При визначенні суми компенсації втрати частини доходу застосовано коефіцієнти індексації, встановлені для відповідного місяця виникнення заборгованості, зокрема, січень 2020 - 75,20%; лютий 2020 - 75,70%, березень 2020 - 74,30%, квітень 2020 - 72,90%, травень 2020 - 72,40%; червень 2020 - 72,10%; липень 2020 - 73,10% (а.с. 48).
Проте наведені розрахунки не підтверджують правильність розрахунку компенсації втрати частини доходу за період з 01.01.2020 по 21.03.2025.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно із п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Тобто, сума компенсації обчислюється як добуток саме нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць та приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції), у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
При цьому, індекс споживчих цін для визначення суми компенсації має обчислюватись шляхом множення місячних індексів споживчих цін за увесь період невиплати грошового доходу, тобто такий розрахунок має проводитись саме з січня 2020 року по березень 2025 року.
Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку, сума доходу за період 01.01.2020 року по 06.07.2020 року, нарахованого до виплати, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду складає 17 291,22 грн.
Крім того, відповідно до наведеного розрахунку позивачу нараховано компенсацію в таких розмірах: січень 2020 - 1 762,50, лютий 2020 - 1 774,22, березень 2020 - 1 741,41, квітень 2020 - 3 572,65, травень 2020 - 1 696,88; червень 2020 - 1 689,84; липень 2020 - 301,43 (а.с. 48).
Так, дійсно відповідно до наведеного розрахунку, сума компенсації втрати частини доходів включає періоди саме нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць, тобто за період січень 2020 по липень 2020 року.
Проте, відповідачем при розрахунку застосовано коефіцієнт індексації, однак у відповідності до приписів п. 4 Порядку № 159, при обчисленні компенсації підлягає врахуванню індекс інфляції, а не коефіцієнт індексації.
При цьому, з наведеного розрахунку неможливо встановити правильність розрахунку коефіцієнту застосованого відповідачем, оскільки такий має обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за увесь період невиплати грошового доходу, а саме за період з 01.01.2020 року по 21.03.2025 року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання рішення суду у справі № 520/9472/25.
Разом з тим, судом першої інстанції, фактично не з'ясовано обставини виконання судового рішення, суд лише обмежився висновком, що коефіцієнт індексації застосовано правомірно та відповідно визначено суму компенсації.
Проте, вирішивши у такий спосіб заяву позивача, суд першої інстанції не здійснив її належного та всебічного розгляду, а тому й не забезпечив належного судового контролю за виконанням судового рішення.
В свою чергу, позивач скористався правом вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України, у разі невиконання такого рішення.
Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, встановлення судового контролю, є правом а не обов'язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку ст. 382 КАС України.
Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Із набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов'язковості судового рішення.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній ухвалі, помилковими та передчасними, оскільки суд першої інстанції не перевірив виконання рішення суду в частині визначеного відповідачем у наданому розрахунку коефіцієнту індексації та не встановив чи дійсно визначений розмір наведених коефіцієнтів був помилково обрахований та за якими підставами.
Крім того, слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі № 520/9472/25 - скасувати.
Справу №520/9472/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій