Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
17 квітня 2026 р. Справа № 520/27530/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Мінаєвої К.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2026, м. Харків, по справі № 520/27530/25
за позовом ОСОБА_1
до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - відповідач) , в якому просив суд:
- визнати бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 31.08.2022 додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 104 861 (сто чотири тисячі вісімсот шістдесят одну) гривню 55 коп., протиправною;
- визнати бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, під час звільнення із служби, у розмірі 12 170 (дванадцять тисяч сто сімдесят) гривень 06 коп., протиправною;
- зобов'язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 у розмірі 104 861 (сто чотири тисячі вісімсот шістдесят одна) гривня 55 коп.;
- зобов'язати Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, під час звільнення із служби, у розмірі 12 170 (дванадцять тисяч сто сімдесят) гривень 06 коп.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1937, 92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (адреса: вул. Нетіченська, буд.14, м.Харків, Харківська область, 61010, код ЄДРПОУ 40867285).
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати в період з 24.02.2022 по 31.08.2022 додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування у розмірі 12170,06 грн.
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, під час звільнення із служби у розмірі 12 170,06 грн.
Зобов'язано Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Нетіченська, буд.14, м. Харків, Харківська область, 61010, ЄДРПОУ 40867285) виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, під час звільнення із служби у розмірі 12170, 06 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 968, 96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довідки №34 від 30.04.2025 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, загальна сума грошової компенсації становить 12170,06 грн, однак відповідачем вказану компенсацію не виплачено позивачу. Оскільки відповідач визнає право позивача на отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, а також факт її невиплати, тому суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, під час звільнення із служби у розмірі 12 170, 06 грн.
Щодо позовних вимог про ненарахування та невиплату додаткової винагороди в період з 24.02.2022 по 31.08.2022, суд першої інстанції встановив, що за спірний період позивачу виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. пропорційно часу несення служби, однак оскільки у тексті позовної заяви позивач не зазначає про те, що ним відпрацьовано повний період з 24.02.2022 по 31.08.2022, що відповідно до висновку Верховного Суду у справі №260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30 000 грн на місяць, тому дійшов висновку про те, що вказана позовні вимога не підлягає задоволенню.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови та прийняти нове, яким визнати протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 31.08.2022 додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 104 861, 55 грн та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 у розмірі 104 861, 55 грн.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що 09.11.2025 у відповіді на відзив він спростував аргументи відповідача про те, що позивач не відпрацював повний період з 24.02.2022 по 31.08.2022 та зазначив, що в оскаржуваний період він проходив службу в міжрегіональному управлінні на території міста Харкова Харківської області безперервно і місце проходження служби не змінював, що підтверджується Довідкою №22-65/5/5/5.1/25-25 від 30.04.2025 (додаток 8 до позовної заяви від 14.10.2025) та витягом з наказу від 30.04.2025 №97 (додаток 9 до позовної заяви від 14.10.2025). Тобто, факт відпрацювання апелянтом норми робочого часу в період з 24.02.2022 по 01.09.2022 доведений належними та достатніми доказами (додаток 8, додаток 9, додаток 11 до позову від 14.10.2025), які судом першої інстанції не проаналізовано.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на межі апеляційного перегляду справи, визначені статтею 308 КАС України, судом апеляційної інстанції надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
V. Обставини, встановлені судом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 15.12.2001 по 31.03.2020 та з 02.06.2020 по 30.04.2025 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується наказом від 30.04.2025 №97/ОС-25 Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та довідкою міжрегіонального управління від 30.04.2025 №22-65/5/5/5.1/25-25.
Листом від 06.10.2025 №К-1013/1/48-25/1332-1/1/50-25 відповідач повідомив представника позивача, що ОСОБА_1 на день звільнення не була виплачена грошова компенсація вартості неотриманого речового майна, у зв'язку із відсутністю кошторисних призначень та бюджетних асигнувань Міжрегіонального управління на зазначені цілі. Відповідно до довідки №34 від 30.04.2025 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, загальна сума грошової компенсації становить 12170,06 грн.
Згідно з довідкою від 06.10.2025 №22/55/4.1/4.1.2/12-25 виданою Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, позивачу у лютому 2022 року виплачено 4 375,00 грн. додаткової винагороди, у березні 2022 року 25 000 грн., у квітні 2022 року - 25 000 грн., у травні 2022 року - 25 000 грн., у червні 2022 року - 8 666,67 грн., у липні 2022 року - 8 387,10 грн., у серпні 2022 року виплачено 8 709,68 грн.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно у період з 24.02.2022 по 31.08.2022 не виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн. та грошову компенсацію замість предметів речового майна особистого користування у розмірі 12 170,06 грн, звернувся до суду з цим позовом.
VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України від 23.06.2005 № 2713-IV “Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон України № 2713-IV).
Частиною першою статті 14 Закону України № 2713-IV передбачено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 23 Закону України № 2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону України № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України “Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 Постанови № 168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2023 внесені зміни до пункту 1 Постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів “та поліцейським» словами, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка».
Зазначена постанова застосовується з 24.02.2022.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка», до якого входить, зокрема, Харківська область.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: “Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
Разом з тим, Верховним Судом в рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, викладений наступний висновок:
- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди “до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість “ 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом “пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;
- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 для вирішення цього спору.
Відтак, у справі № 260/3564/22 Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду сформульовано однозначний висновок, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць відповідно до Постанови № 168 залежить від пропорційності відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
За обставинами справи, позивач у спірний період з 24.02.2022 по 31.08.2022 проходив службу в Північно-Східному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яка розташована на території Харківської області.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.
Відповідно до вказаного вище Переліку Програма «єПідтримка» поширюється на Харківську область.
Отже, у спірний період з 24.02.2022 по 31.08.2022 позивач проходив службу в установі Державної кримінально-виконавчої служби, що розташована в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Таким чином, позивач у спірний період з 24.02.2022 по 31.08.2022 набув право на отримання додаткової щомісячної винагороди, встановленої Постановою №168, оскільки проходив службу в межах адміністративно-територіальної одиниці (Харківська область), на території якої надавалася допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Зі змісту довідки від 06.10.2025 №22/55/4.1/4.1.2/12-25, виданої Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, позивачу у лютому 2022 року виплачено 4 375,00 грн. додаткової винагороди, у березні 2022 року 25 000 грн., у квітні 2022 року - 25 000 грн., у травні 2022 року - 25 000 грн., у червні 2022 року - 8 666,67 грн., у липні 2022 року - 8 387,10 грн., у серпні 2022 року виплачено 8 709,68 грн.
За позицією відповідача, при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.08.2022, відповідач визначив розмір додаткової винагороди пропорційно фактичному часу несенню служби.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про правомірність обрахунку розміру додаткової винагороди пропорційно фактичному часу несенню служби не відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду в справі № 260/3564/22, який має враховуватися судами відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач на підтвердження своєї позиції стосовно того, що ним відпрацьовано норму часу за спірний період надав довідку Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 30.04.2025 №22-65/5/5/5.1/25-25, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу з 02.06.2020 по 30.04.2025, звільнений відповідно до пункту 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із скороченням штатів).
Однак вказані доводи позивача залишені судом першої інстанції поза увагою, оцінка їм не надана.
Натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень на підтвердження правомірності своєї позиції не надав жодних доказів ухилення позивача від відпрацювання норми часу.
Колегія суддів звертає увагу, що позивача звільнено зі служби за скороченням штатів, а не за прогули або дисциплінарні стягнення.
Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022, за спірний період у розмірі 30 000 грн щомісячно.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати позивачу додаткову винагороду у порядку Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 у розмірі - 30 000 грн щомісячно, здійснивши її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Доводи позивача в цій частині приймаються колегією суддів в якості належних.
Щодо визначення конкретної суми додаткової винагороди, яка підлягає виплаті позивачу, колегія суддів вказує, що питання нарахування та виплати додаткової винагороди відноситься до повноважень командирів (начальників) та здійснюється на підставі їх наказів, тому в цій частині у задоволенні вимог позивача слід відмовити.
За приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям постанови про їх задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 по справі № 520/27530/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 31.08.2022 додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 у розмірі - 30 000 грн щомісячно та зобов'язання відповідача нарахувати позивачу додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 у розмірі - 30 000 грн щомісячно, здійснивши її виплату з урахуванням раніше виплачених сум - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою визнати протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 31.08.2022 додаткової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 у розмірі - 30 000 грн щомісячно.
Зобов'язати Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати позивачу додаткову винагороду у порядку Постанови №168 за період з 24.02.2022 по 31.08.2022 у розмірі - 30 000 грн щомісячно, здійснивши її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 у справі №520/27530/25 - залишити без змін .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Мінаєва
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов