Головуючий І інстанції: Рубан В.В.
17 квітня 2026 р. Справа № 520/29775/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Мінаєвої К.В.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026, м. Харків, по справі № 520/29775/25
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Темнівська виправна колонія (№100)"
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Темнівська виправна колонія (№100)" (далі - відповідач) , в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи “Темнівська виправна колонія (№ 100)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022, в повному обсязі за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 в розмірі 30 000 грн., щомісячно та за вересень 2025 року в розмірі 30 000 грн.;
- зобов'язати Державну установу “Темнівська виправна колонія (№ 100)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, за вересень 2025 року в розмірі 30 000 грн. на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що в період часу з 18.06.2019 по 15.10.2025 працювала у Державній установі "Темнівська виправна колонія (№ 100)". Під час роботи та на час звільнення їй не була в повному обсязі виплачена додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 в розмірі 30 000 грн. за кожен місяць.
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірний період позивачці виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. пропорційно часу несення служби, на підтвердження чого відповідачем було надано відповідні розрахунки з зазначенням кількості годин несення служби та відповідної суми, нарахованої позивачці додаткової винагороди при цьому, доказів того, що нею відпрацьовано повний період з 24.02.2022 по 31.08.2022 та за вересень 2025, що, відповідно до висновку Верховного Суду у справі №260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30 000 грн. на місяць, судом не встановлено, а позивачем не надано.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що наведений розрахунок відповідача свідчить про те, що додаткова винагорода, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі саме 30 000 грн, виплачується у разі відпрацювання працівником безперервно 24 години на день 7 днів на тиждень на протязі усіх календарних днів на місяць, що прямо суперечить приписам законодавства.
Вважає, що доводи відповідача про правомірність обрахунку розміру додаткової винагороди з прив'язкою до відпрацьованих годин за добу не відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду в справі № 260/3564/22, який має враховуватися судами відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, що судом першої інстанції не було зроблено.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
V. Обставини, встановлені судом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період часу з 18.06.2019 по 15.10.2025 працювала у Державній установі "Темнівська виправна колонія (№ 100)".
Згідно довідки Державної установи "Темнівська виправна колонія (№ 100)" нарахування позивачці додаткової винагороди здійснено наступним чином: за лютий 2022 року 892,86 грн. за фактично відпрацьований час - 20 год.; за березень 2022 року 6451,61 грн. за фактично відпрацьований час - 160 год.; за квітень 2022 року 6666,67 грн. за фактично відпрацьований час - 160 год.; за травень 2022 року 6169,35 грн. за фактично відпрацьований час - 153 год.; за червень 2022 року 6958,33 грн. за фактично відпрацьований час - 167 год.; за липень 2022 року 6451,61 грн. за фактично відпрацьований час - 160 год.; за серпень 2022 року 6169,35 грн. за фактично відпрацьований час - 153 год., за вересень 2025 року нараховано 10000,00 грн. за фактично відпрацьований час.
Позивачка не погодившись з обрахунком додаткової винагороди, здійсненим відповідачем за період з 28.02.2022 по 31.05.2022 та за вересень 2025 оскільки, на її думку, за спірний період їй мала бути виплачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. щомісячно, тому звернулася до суду з цим позовом.
VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон України № 2713-IV).
Частиною першою статті 14 Закону України № 2713-IV передбачено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 23 Закону України № 2713-IV умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Згідно з частиною п'ятою статті 23 Закону України № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови № 168 Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 Постанови № 168 зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України № 350 від 22.03.2023 внесені зміни до пункту 1 Постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Зазначена постанова застосовується з 24.02.2022.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», до якого входить, зокрема, Харківська область.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 внесені, зокрема, такі зміни до постанови № 168:
- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»;
- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
Разом з тим, Верховним Судом в рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 (Пз/990/4/22), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, викладений наступний висновок:
- зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 змін до Постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця;
- указані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права особи на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць, передбаченому Постановою № 168 у первинній редакції, тому суд відхиляє доводи позивача щодо недопустимості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 для вирішення цього спору.
Відтак, у справі № 260/3564/22 Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду сформульовано однозначний висновок, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн на місяць відповідно до Постанови № 168 залежить від пропорційності відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Судовим розглядом встановлено та не спростовується відповідачем, що, зокрема, в період з 24.02.2022 по 31.05.2022 позивачка працювала у Державній установі «Темнівська виправна колонія (№ 100)», що дає право позивачці на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн за відповідний відпрацьований період.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем розраховано позивачці додаткову винагороду відповідно до Постанови КМУ № 168, виходячи з відпрацьованих годин за спірний період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
Вказане підтверджується довідкою Державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» про нарахування позивачці додаткової винагороди, відповідно до якої нараховано:
- за лютий 2022 року за 20 годин в сумі 892,86 грн;
- за березень 2022 року за 160 годин в сумі 6451,61 грн;
- за квітень 2022 року за 160 годин в сумі 6666,67 грн;
- за травень 2022 року за 153 години в сумі 6169,35 грн.
Колегія суддів зазначає, що доводи відповідача про правомірність обрахунку розміру додаткової винагороди з прив'язкою до відпрацьованих годин за добу не відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду в справі № 260/3564/22, який має враховуватися судами відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Колегія суддів приймає в якості належних доводи апелянтки про те, що розрахунок відповідача свідчить, що додаткова винагорода встановлена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 30 000 грн розрахована ним у разі відпрацювання працівником безперервно 24 години на день 7 днів на тиждень протягом усіх календарних днів на місяць, що прямо суперечить статті 50 КЗпП України якою встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачці додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, виходячи з фактичного часу несення служби, розрахованого в годинах в місячному періоді проходження служби та виходячи з 24 годин на добу, діяв протиправно, оскільки такі дії обмежують гарантоване право позивачки на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн за відповідний відпрацьований період.
З огляду на викладене, враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в повному обсязі за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 в розмірі 30 000 грн щомісячно та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30 000 грн на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо періоду вересень 2025 року колегія суддів зазначає наступне.
Правова природа додаткової винагороди невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Наказом Міністерства юстиції України від 25 листопада 2022 року № 5251/5 затверджено Порядок і умови виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та курсантам закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління Міністерства юстиції України, додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду).
Пунктом 1 вказаного Порядку визначено механізм і розмір виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди, а саме: особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, таборах для тримання військовополонених, в установах, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи та установи ДКВС), - у розмірі до 10000 гривень.
За приписами пункту 3 вказаного Порядку додаткова винагорода виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в органах та установах ДКВС та приступили до виконання обов'язків за цими посадами, в розмірі 10000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (з урахуванням пункту 4 розділу II цих Порядку і умов).
Відповідно до змісту довідки Державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» позивачці нараховано у вересні 2025 року за 30 днів несення служби додаткову винагороду передбачену Постановою №168 у сумі 10000 грн.
Отже, з урахуванням вказаних обставин та нормативного регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що позивачка у період травень 2025 року не набула права на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, а отже висновки суду першої інстанції в цій частині є правильними.
За приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам у справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
V. Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи встановлено, що позивач сплатила судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 970,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату №3630-4375-4316-2912 від 11.11.2025, за подання апеляційної скарги доказів сплати судового збору надано не було.
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Колегія суддів зазначає, що за приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до частин другої - третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Ключовим у цій справі є питання щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
У постанові від 10.02.2022 у справі № 420/13606/21 Верховний Суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.03.2025 у справі №240/2921/23, за своєю природою додаткова винагорода, установлена Постановою №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Таким чином, виходячи із наведених положень норм права, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у справі, яка стосується по суті заробітної плати, оскільки така пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VІ. Аналогічне правозастосування викладено у постанові Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №580/12056/24.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, питання про повернення надмірно сплаченого позивачем судового збору у розмірі 970,00 грн може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 по справі № 520/29775/25 скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Темнівська виправна колонія (№ 100)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі 30000 грн, щомісячно.
Зобов'язати Державну установу «Темнівська виправна колонія (№ 100)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 розмірі 30000 грн на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Мінаєва
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко