17 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/11437/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
15.10.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом (зареєстрований у суді 16.10.2025), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення перерахунку, нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 08.11.2024 по 19.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 08.11.2024 по 19.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди за період з 18.11.2024 по 24.03.2025 та з 29.05.2025 по 19.06.2025 в розмірі 100 000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду за період з 18.11.2024 по 24.03.2025 та з 29.05.2025 по 19.06.2025 в розмірі 100 000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021-2025 роки;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021-2025 роки.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, оскільки відповідач безпідставно оминув норми абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим не провів розрахунок, нарахування та виплату індексації (визначеної суми індексації, індексації-різниці) за період з 08.11.2024 по 19.06.2025 та до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) не провів її виплату. Також зазначає, що він має право на отримання збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди відповідно до постанови №168 в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, оскільки отримана ним 18.11.2024 травма (поранення), пов'язана із захистом Батьківщини, та є тяжкою.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 11.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 19.02.2026 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову та просить відмовити у його задоволенні, оскільки додаткова винагорода у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини у розмірі 100000 гривень виплачується лише за весь час перебування на стаціонарному лікуванні та відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва). Відповідно до картки особового рахунку позивача, йому була нарахована та виплачена додаткова винагорода у зв'язку з пораненням: у січні 2025 року - в сумі 140 000,00 грн; у лютому 2025 року - в сумі 48 387,10 грн; в березні 2025 року - в сумі 141 589,86 грн; у квітні 2025 року - в сумі 58 064,52 грн, що відповідають періодам перебування його на стаціонарному лікуванні, а також у відпустках для лікування після поранення у період з 18.11.2024 по 24.03.2025. Щодо виплати додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини у розмірі 100000 гривень у період з 29.05.2025 по 19.06.2025 також вважає необґрунтованою, адже у зазначеному періоді позивач не перебував, а ні на стаціонарному лікуванні, а ні у відпустках для лікування після поранення (проходження ним у цей період ВЛК не підпадає під підстави нарахування та виплати додаткової винагороди). Також зазначає, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 08.11.2024 по 19.06.2025 (не повний календарний рік служби) з огляду на що не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби. Надання військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом командира і не носить для нього зобов'язального характеру (імперативного обов'язку), а пов'язано із наявним фондом грошового забезпечення, а також наявністю підстав, визначених Міністром оборони України (у 2025 році розпорядження від 09.01.2025 № 156/уд.). Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021-2025 роки, зазначає, що йому така компенсація була нарахована та виплачена у розмірі 54 505,50 грн: за 2023 рік - за 75 невикористаних днів щорічної основної відпустки, за 2024 рік - за 15 днів, за 2025 рік - за 13 дів, що підтверджується даними його грошового атестата та карткою особового рахунку.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 починаючи з 08.10.2021 по 07.11.2024; з 08.11.2024 по 19.06.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.11.2024 №319 старшого солдата ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , зараховано до складу військової частини НОМЕР_1 з 08.11.2024.
Відповідно до витягу з наказу командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України від 17.06.2025 №161-РС старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.06.2025 №173 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) з 19.06.2025 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
18.11.2024 ОСОБА_1 надано первину медичну допомогу за наслідками вогнепального поранення, що підтверджується первинною медичною карткою (форма 100).
Відповідно до довідки про обставини травми №1740 від 15.12.2024 ОСОБА_1 18.11.2024 одержав вибухове поранення, множинні вогнепальні осколкові поранення правого плеча з вогнепальним переломом плечової кістки, вогнепальне осколкове сліпе поранення бокової поверхні ягодиці справа, вогнепальне осколкове сліпе поранення правого стегна, під час виконання бойового завдання.
Згідно виписок із медичних карток стаціонарного хворого №20253, №16191, №2263 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у періоди з 19.11.2024 по 21.11.2024, з 21.11.2024 по 11.12.2024, з 11.12.2024 по 16.12.2024 з діагнозом: вибухова травма (18.11.2024), ВОСП правового плеча з багатоуламковим внутрішньосуглобовим переломом ДЕМ плечової кістки та ліктьового відростка.
Також, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 17.02.2025 по 24.02.2025 за наслідками мінно-вибухової травми (18.11.2024), відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №271.
Відповідно до довідок військово-лікарської комісії:
№978 від 16.12.2024 та №233 від 17.01.2025, ОСОБА_1 стан після мінно-вибухової травми (18.11.2024), вогнепального осколково поранення правового плеча з багатоуламковим внутрішньосуглобовим переломом ДЕМ плечової кістки та ліктьового відростка, лікованого оперативно (22.11.2024, 25.11.2024, 28.11.2024, 02.12.2024 - етапні хірургічні обробки ран правого плеча з заміною VAC пов'язок та корекціями АЗФ, 05.12.2024 - етапна хірургічна обробка рани правого плеча з накладанням первинних відтермінованих швів), з тимчасовим порушенням функцій. Травма тяжка. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів;
№230 від 24.02.2025 ОСОБА_1 стан після операції (18.02.2025), демонтажу АЗФ правої верхньої кінцівки з приводу консолідуючого вогнепального (18.11.2024) багатоуламкового внутрішньосуглобового перелому ДЕМ плечової кістки та ліктьового відростка, лікованого оперативно (18.11.2024), з тимчасовим порушенням фугкцій. Травма тяжка. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів;
№2025-0529-0805-1291-3 від 29.05.2025 ОСОБА_1 наслідки мінно-вибухової травми (18.11.2024), вогнепального осколково поранення правового плеча з багатоуламковим внутрішньосуглобовим переломом ДЕМ плечової кістки та ліктьового відростка, лікованого оперативно (22.11.2024, 25.11.2024, 28.11.2024, 02.12.2024 - етапні хірургічні обробки ран правого плеча з заміною VAC пов'язок та корекціями АЗФ, 05.12.2024 - етапна хірургічна обробка рани правого плеча з накладанням первинних відтермінованих швів), з тимчасовим порушенням функцій. Травма тяжка. Поранення, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Потребує звільнення від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на строк необхідний для оформлення звільнення, 30 днів але не більше 30 календарних днів з дня закінчення медичного огляду.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №2025-0529-0807-2469-0 від 29.05.2025 ОСОБА_1 встановлено: поранення (18.11.2024), ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини. Травма відноситься до тяжких. Захворювання: Астено-невротичний синдром з інсомнічним компонентом, ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини.
Позивач неодноразово усно та письмово, із рапортом, звертався до відповідача щодо проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки, однак відповідачем відповіді не надано.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною таку бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному обсязі його грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення у відповідні періоди, звернувся до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзац п'ятий статті 17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Частина перша статті 43 Закону №2232-XII встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Отже нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Вимогами статті 92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.
Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до статті 95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно зі статтею 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Так, статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям на березень 2018 року.
Відповідно до абзацу другого частини третьої? статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення підлягає індексації? відповідно до закону.
Згідно із статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
В силу вимог статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом № 1282-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Частинами першою та п'ятою статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Приписами частини другої статті 5 Закону № 1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету Украі?ни, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною шостою статті 5 Закону № 1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 Порядку №1078 (в редакції з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексаціі? не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, зокрема, посадового окладу.
Постановою №704, якою з 01.03.2018 встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Таким чином, місяцями, за якими здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовими місяцями) військовослужбовців, повинні, у тому числі у період проходження позивачкою військової служби є березень 2018 року.
У той час, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX, зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Зазначена норма набрала законної сили відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень з 1 січня 2023 року.
Вказана норма Закону № 2710-IX є чинною та неконституційною не визнавався.
При цьому, статтею 39 Закону № 3460-IX визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації? грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року. Отже, у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.
Відтак, вже з 01.01.2024 дія Закону №1282-ХІІ поновлена, він діє і на теперішній час. Однак, відповідач неправомірно «обнулив» базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення і замість базового місяця березня 2018 року застосував інший місяць, що призвело до ненарахування та невиплати позивачу індексації його грошового забезпечення.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
При цьому встановлення статтею 39 Закону №3460-IX правила, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, не впливає на визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовцям, оскільки після прийняття Урядом постанови №704, якою було затверджені схеми окладів військовослужбовців, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився березень 2018 року.
Таким чином, відповідач повинен був у спірний період нарахувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21, (на які посилається позивач в своїй касаційній скарзі) з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Верховний Суд в результаті системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 вже виклав правовий висновок, відповідно до якого у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі (постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21 із подібними правовідносинами, яка підлягає врахуванню під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі).
Верховний Суд також наголосив, що, ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4 - 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Системний аналіз викладених правових норм та висновків Верховного Суду надає підстави стверджувати, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Як було зазначено вище, з урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації його грошового забезпечення.
Разом з цим, за період з 08.11.2024 по 19.06.2025 відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.
Втім, як убачається з матеріалів справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу вказаний вид індексації у період з 08.11.2024 по 19.06.2025, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Щодо вимог позивача в частині, що стосується нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 18.11.2024 по 24.03.2025 та з 29.05.2025 по 19.06.2025 в розмірі 100 000 грн, передбачену постановою №168 на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон №2232-XII.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону №2232-XII).
Фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, відповідно до частини першої статті 43 Закону №2232-XII здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до статті 12 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У статті 2 Закону №2011-XII акцентовано, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Оскільки спірні правовідносини виникли в період воєнного стану щодо додаткової грошової винагороди, враховується, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168, пунктом 1 якої установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Згідно із пунктом 1-2 постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
До наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, для виплати додаткової винагороди командир має видати наказ, на підставі якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень особі, яка у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини перебуває у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На виконання статті 9 Закону №2011-XII, постанови № 704, Міністерство оборони України видало наказ від 07.06.2018 № 260, яким затвердило Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), розділом XXXIV якого визначено особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану.
Так, відповідно до абзацу четвертого пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно з пункту 13 вказаного розділу Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Таким чином, законодавцем чітко визначено, що необхідною умовою для нарахування та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень є по-перше: наявність висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії; по-друге в такому висновку має бути визначено, що отримане поранення є тяжким.
Отже в позивача наявні відповідні документи, що у свою чергу є підставою для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, відповідно до постанови №168, збільшеної до 100 000,00 грн пропорційно із розрахунку на місяць часу перебування на стаціонарному лікуванні, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
Суд зазначає, що відповідно до картки особового рахунку позивача, йому була нарахована та виплачена додаткова винагорода у зв'язку з пораненням: у січні 2025 року - в сумі 140 000,00 грн; у лютому 2025 року - в сумі 48 387,10 грн; в березні 2025 року - в сумі 141 589,86 грн; у квітні 2025 року - в сумі 58 064,52 грн, що відповідають періодам перебування його на стаціонарному лікуванні, а також у відпустках для лікування після поранення у період з 18.11.2024 по 24.03.2025.
Також, судом встановлено, що у період з 29.05.2025 по 19.06.2025 позивач не перебував, а ні на стаціонарному лікуванні, а ні у відпустках для лікування після поранення.
Тож, суд вважає, що у спірних правовідносинах, щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 18.11.2024 по 24.03.2025 та з 29.05.2025 по 19.06.2025 в розмірі 100 000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на місяць пропорційно часу перебування на лікуванні та у відпустках за станом здоров'я необхідно відмовити.
Щодо вимог позивача в частині, що стосується нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань здійснюється відповідно до розділу XXIV Порядку № 260, пунктом 1 якого визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 9 розділу XXIV Порядку № 260).
Визначення розмірів матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, знаходиться в залежності від розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, які обраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, тому позовні вимоги в частині за 2025 рік, мають бути задоволенні.
Відповідно до розділу XXXI «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Згідно із пунктом 5 вищезгаданого розділу Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Відповідно до пункту 3 розділу XXXI цього Порядку іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Згідно із пунктом 5 вищезгаданого розділу Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Відповідно до Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.
Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з позбавленням військового звання, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, допомога не виплачується.
Отже, виплата вказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.
Відповідно до Грошового атестату від 15.07.2025 №1009 ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачувались, та виплачена грошова компенсація за 75 невикористаних днів щорічної основної відпустки (тридцять днів за 2023 рік, п'ятнадцять днів за 2024 рік та тридцять днів за 2025 рік).
Таким чином, обчислення та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за 2021 та 2022 роки, підлягають нарахуванню, у зв'язку із чим позовні вимоги в окресленій частині підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 7, 72-77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо проведення перерахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.11.2024 по 19.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.11.2024 по 19.06.2025 із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021, 2022 роки, виплата яких передбачена Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021, 2022 роки, виплата яких передбачена Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 ).
Суддя Марія ДУБІНА