17 квітня 2026 року справа № 580/1481/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до державної установи ““Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» № ЦО-15754/1 від 11.07.2025 року (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А. код ЄДРПОУ 03191673) щодо невизнання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) особою з інвалідністю 2 (другої) групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що проведення перевірки обгрунтованості рішення Черкаської обласної МСЕК №1 від 20.09.2017 про встановлення позивачу 2 групи інвалідності здійснене з порушенням норм чинного законодавства, без належних підстав, та без врахування всіх обставин справи.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 19.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідач в установлений строк відзив на позовну заяву до суду не надав, ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримав 2002.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 рішенням Черкаської обласної МСЕК № 1, встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново (довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 871308 від 20.09.2017). 06.07.2025 р. на адресу позивача надійшов рекомендований лист від відповідача від 22.06.2025 р. № 3580/03-19, в якому повідомлялось, що 06.06.2025 експертною командою ЦОФСО було заочно розглянуто медико-експертну справу позивача та задля уникнення експертної помилки та винесення об'єктивного експертного рішення, з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності його запрошують до Центру оцінювання (провулок Феодосія Макаревського 1-А м. Дніпро) для проведення додаткового стаціонарного обстеження з подальшим очним оглядом експертною командою ЦОФСО. Також в листі було зазначено, що в разі неявки на обстеження до клініки Державної установи «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» рішення буде прийняте, виходячи з наявних у медекспертній справі Позивача документів згідно з нормами чинного законодавства. Термін прибуття був встановлений до 20.07.2025.
Позивач зазначає, що вчасно прибув до ЦОФСО та в період з 18.07.2025 року по 25.07.2025 року перебував на стаціонарному обстеженні. 04.09.2025 року на поштову адресу позивача за місцем його проживання із ЦОФСО надійшов рекомендований лист Укрпошти № 0601186727146 із Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії № ЦО-15754/1 від 11.07.2025 р. Також позивач звернувся до відповідача з листом від 29.09.2025 року в якому зазначив, що станом на 29.09.2025 року ним не отримано витяг із рішення експертної команди ЦОФСО за результатами пройденого стаціонарного обстеження (згідно виписки № 3465 із медичної карти стаціонарного хворого вказано про розгляд документів за чергою та результат буде направлено поштою) в період з 18.07.2025 року по 25.07.2025 рік. Також в листі вказано, що лікар ОСОБА_2 , який підписав витяг з рішення ЦОФСО №ЦО-15754/1 від 11.07.2025 р., був звільнений з медичної установи ще до завершення стаціонарного обстеження позивача та просив скасувати рішення експертної команди від 11.07.2025 р. № ЦО - 15754/1 як передчасне, помилкове, без врахування пройденого ним в період з 18 по 25 липня 2025 р. стаціонарного обстеження та надати витяг із рішення експертної команди за результатами цього обстеження. На цей лист на e-mail позивача 12.11.2025 року надійшла відповідь від 11.11.2025 року № 7414/01-19 за підписом директора відповідача, в якій лише зазначено про вилучення 30.09.2025 року медико-експертної справи позивача співробітниками ДБР і після її повернення буде проведене повторне оцінювання функціонального стану. Документів, на підставі яких прийнято спірне рішення, позивачу не надано, як і не повідомлено на підставі чого ініційовано перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії (м. Черкаси, обласна МСЕК №1) від 20.09.2017 року.
Вважаючи рішення відповідача від 11.07.2025 р. № ЦО - 15754/1 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю 2 (другої) групи таким, яке прийнято із порушенням чинного законодавства та є протиправним звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2, частини четвертої статті 9 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі; дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
Положення пункту 9 частини першої статті 19 КАС України передбачають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України “Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX) адміністративним органом є будь-який суб'єкт, уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації. Відповідно до пункту 11 частини першої цієї ж статті, функції публічної адміністрації охоплюють, зокрема, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності та вирішення справ за власною ініціативою. Таким чином, здійснюючи перевірку обґрунтованості раніше прийнятих рішень нижчестоящих комісій, відповідач-1 виступав як адміністративний орган у межах адміністративного провадження, що зобов'язує його дотримуватися принципів, визначених статтею 4 цього Закону.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
Тобто, як неодноразово наголошує Верховний Суд, предметом судового контролю у цій справі може бути лише перевірка дотримання відповідачем порядку ухвалення оскаржуваного рішення.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно зі статтею 3 Закону №875-ХІІ інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
На підставі частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону №2073-IX та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06 жовтня 2015 року №2961-IV (далі - Закон №2961-IV).
За визначенням, наведеним в абзацах 4, 8 частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Передумовою виникнення спірних правовідносин стало введення Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024 в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року “Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Вказане рішення РНБО ухвалене в умовах воєнного стану України з метою захисту національної безпеки.
Підпунктом “б» пункту 2 Рішення РНБО делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25 жовтня 2024 року № 1207 “Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу» та від 08 листопада 2024 року №1276 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317», якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 “Питання медико-соціальної експертизи». Згідно з п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 (далі - Положення №1317) з урахуванням змін, внесених вказаними вище постановами Уряду України МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 “Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на відповідача у справі з дати підписання наказу. Затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (далі - Положення №1809). Зазначено, що виконуючій обов'язки державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (Валентині Зражевській) протягом двох робочих днів з дати підписання цього наказу забезпечити передачу медико-експертних справ, скарг та документів, які пов'язані з виконанням повноважень Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" згідно з актом приймання-передачі. В процесі передачі медико-експертних справ та скарг відображати їх черговість для подальшого розгляду з урахування реєстрації в державному закладі "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України".
Загальновідомо, що Міністерство охорони здоров'я України спільно з правоохоронними органами продовжує перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій, що стосуються встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. Такі перевірки відбуваються відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України (06.07.2025 / https://sud.ua/uk/news/ukraine/335324-v-ukraine-annulirovali-sotni-resheniy-msek-po-invalidnosti-dolzhnostnykh-lits-gosorganov-prodolzhayutsya-proverki
Відповідно до п.п.1, 2 Положення №1809 Центральна медико-соціальна експертна комісію МОЗ (далі - Комісія) утворюється Міністерством охорони здоров'я України. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Згідно з п.11 Положення №1809 Комісія:
здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи;
розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю;
проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх;
узагальнює та аналізує випадки необґрунтованого прийняття рішень обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними комісіями та направлення осіб лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності;
повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми;
проводить у складних випадках огляд хворих та осіб з інвалідністю за направленнями обласних, Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи;
надає консультаційну допомогу фахівцям з питань проведення медико-соціальної експертизи та обласним, Київській та Севастопольській центральним міським комісіям;
направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова;
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або за запитом правоохоронних органів / органів спеціального призначення з правоохоронними функціями відповідно до абзацу четвертого пункту 13 цього Положення проводить перевірку обґрунтованості рішень та/або переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно відповідної особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, і приймає відповідні рішення. Медико-соціальна експертиза проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку. У разі відмови особи, зазначеної у запиті, постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення комісії. Виключними підставами для перенесення строку проведення повного медичного обстеження є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил;
забезпечує здійснення обміну інформацією з питань, пов'язаних з організацією проведення медико-соціальної експертизи, відповідно до наказу МОЗ про покладення обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ;
впроваджує у практику роботи комісій наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними інститутами, готує пропозиції щодо вдосконалення медико-соціальної експертизи, узагальнює і поширює передовий досвід роботи;
бере участь в акредитації обласних. Київського та Севастопольського міських центрів (бюро) медико-соціальної експертизи та атестації лікарів, які входять до складу комісій, вживає заходів до підвищення їх кваліфікації;
проводить разом з профспілковими та громадськими організаціями осіб з інвалідністю конференції, наради, семінари з питань профілактики інвалідності, реабілітації та адаптації осіб з інвалідністю;
бере участь у здійсненні заходів щодо профілактики інвалідності.
Відповідно до п.12 Положення №1809 Комісія має право:
одержувати від державних органів, закладів охорони здоров'я, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і виду їх діяльності відомості, необхідні для роботи комісій;
направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування;
подавати державним органам необхідні матеріали для вжиття щодо посадових осіб підприємств, установ та організацій, що порушують права осіб з інвалідністю, заходів впливу;
допускати за письмовою заявою особи, що звертається для встановлення інвалідності, довірену особу на засідання комісії.
Відповідно до п.п 2 п. 8 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями:; на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України від 5 березня 1998 року №183/98-ВР “Про Раду національної безпеки і оборони України» (далі - ЗУ №183/98-ВР).
Відповідно до ст.1 ЗУ №183/98-ВР Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
Рада національної безпеки і оборони України керується у своїй діяльності Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України. Порядок функціонування Ради національної безпеки і оборони України встановлюється цим Законом (ст.2 ЗУ №183/98-ВР).
Рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію Указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року “Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» введеним в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року № 732/2024 визначена мета - забезпечення належного захисту прав та законних інтересів громадян України, посилення протидії корупції в державних органах, недопущення зловживань у сфері медико-соціальної експертизи, а також рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів.
Щодо посилання позивача на те що відповідачем не було враховано його результати стаціонарного обстеження суд зазначає таке.
У пункті 13 Положення №1317 законодавець чітко розмежовує процесуальні дії такі як перевірка обґрунтованості прийнятих рішень та проведення медико-соціальної експертизи. Перша є формою перевірки медичної документації, а також медичного висновку на відповідність критеріям, визначеним Інструкцією №561. У випадку якщо за результатами аналізу документів комісія виявляє очевидну відсутність правових або медичних підстав для встановлення групи інвалідності (наприклад, невідповідність діагнозу критеріям Інструкції №561), вона має повноваження скасувати таке рішення без призначення нового огляду особи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2026 року у справі № 360/660/25 дійшов до такого висновку: “ 106. На переконання колегії суддів, позиція судів у цій справі також ґрунтується на помилковому ототожненні процесу перегляду рішення в порядку здійснення контролю із процедурою встановлення групи інвалідності вперше та процедурою переогляду особи, у зв'язку з встановленням групи інвалідності на певний строк.
107. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що будь-яке рішення ЦМСЕК МОЗ має супроводжуватися очним оглядом згідно з приписами Інструкції №561. Проте такий підхід нівелює саму суть контрольної функції органу вищого рівня. Якщо рішення МСЕК було прийнято з порушенням закону (наприклад, на підставі недостовірних даних або помилкової інтерпретації медичних показників), воно є дефектним актом. Скасування в такому випадку дефектного акта в порядку контролю за документами справи є правомірним інструментом виправлення помилок нижчестоящої комісії і не потребує обов'язкового переогляду особи шляхом проведення медико-соціальної експертизи.
108. Водночас аналіз змісту Інструкції №561 свідчить, що вона визначає критерії саме для встановлення груп інвалідності під час первинного огляду або переогляду після закінчення строку, на який була встановлена інвалідність. Процедура ж перевірки обґрунтованості вже прийнятого рішення є самостійним видом управлінської (контрольної) діяльності, яка не є аналогічною процесу медичного огляду, а тому не підпадає під дію процедурних вимог цієї Інструкції.
109. Інструкція №561 за своєю структурою орієнтована на регламентацію роботи районних, міжрайонних, міських та обласних комісій, які безпосередньо здійснюють експертну оцінку стану хворого. ЦМСЕК МОЗ, виконуючи функцію контролю згідно з пунктом 13 Положення №1317, діє як орган адміністративного нагляду. Вимога про обов'язкове застосування положень Інструкції щодо очного огляду та заповнення актів огляду за стандартною процедурою під час перевірки обґрунтованості рішень МСЕК є звуженням контрольних повноважень ЦМСЕК МОЗ. Якщо ЦМСЕК виявляє методологічні помилки або відсутність необхідного обсягу досліджень у медичній справі, вона має право скасувати рішення на підставі порушення норм Положення №1317, не застосовуючи при цьому приписи Інструкції №561.
110. Положення №1317 розрізняє такі поняття як “переогляд» (який передбачає проведення нової медико-соціальної експертизи) та “перевірку обґрунтованості» (яка передбачає медичний та правовий аналіз вже проведеної медико-соціальної експертизи та медичного висновку).
111. Колегія суддів звертає увагу, що повноваження на скасування рішення за результатами перевірки не є абсолютним та не може реалізовуватися довільно. Таке повноваження підлягає застосуванню виключно за умови встановлення очевидної невідповідності медичних матеріалів критеріям, визначеним нормативними актами, або істотних порушень процедури первинного встановлення інвалідності. У протилежному випадку орган зобов'язаний ініціювати проведення повноцінної медико-соціальної експертизи.
112. Застосування повноваження на скасування рішення нижчестоящої комісії за результатами перевірки обґрунтованості допускається лише за умови, якщо з матеріалів медико-експертної справи без проведення додаткових клінічних досліджень вбачається очевидна та істотна невідповідність встановлених діагнозів або функціональних обмежень критеріям, визначеним нормативними актами. За відсутності такої очевидності або у випадку, коли для встановлення відповідності критеріям необхідна додаткова медична оцінка, орган вищого рівня зобов'язаний ініціювати проведення медико-соціальної експертизи (переогляду) з дотриманням гарантій участі особи. Інакше реалізація контрольного повноваження набуває ознак свавільності та порушує принцип пропорційності.
113. Під очевидною та істотною невідповідністю матеріалів медико-експертної справи критеріям встановлення інвалідності слід розуміти такий недолік первинного рішення, який виявляється безпосередньо з наявної медичної документації та не потребує проведення додаткових клінічних досліджень чи безпосереднього огляду особи. Зокрема, це стосується випадків невідповідності встановленого діагнозу критеріям, визначеним Інструкцією №561, або відсутності в матеріалах справи обов'язкових об'єктивних даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму. У разі, якщо висновок про необґрунтованість рішення не може бути зроблений виключно на підставі аналізу документів, орган вищого рівня зобов'язаний ініціювати процедуру переогляду (медико-соціальної експертизи) з дотриманням процесуальних гарантій участі особи.
114. Під очевидною невідповідністю слід розуміти, зокрема, випадки, коли діагноз особи, зафіксований у первинній справі, згідно з нормами Інструкції №561 взагалі не передбачає встановлення II групи інвалідності безстроково. У такому разі повторне об'єктивне обстеження (очний огляд) є надмірним, оскільки правова дефектність висновку нижчої комісії міститься безпосередньо в медичних документах.
115. Разом з тим, Інструкція №561 не містить жодної згадки про порядок проведення перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями, а тому поширення її норм на цю процедуру за аналогією є неправомірним. У правовідносинах, в яких ЦМСЕК МОЗ виступає як контролюючий орган, така процедура регулюється виключно спеціальною нормою, а саме пунктом 13 Положення №1317, яка наділяє її правом скасовувати рішення безпосередньо за результатами виявлення необґрунтованості медичних матеріалів і їх невідповідності висновкам нижчестоящих комісій.»
Суд, виходячи з висновку Верховного Суду у вищезазначеній постанові від 18.03.2026 переконливо висновує, що відповідачем прийняте правомірне рішення з дотриманням критеріїв, визначених у медичних стандартах для процедурних документів, здійснено саме аналіз документів без виклику/огляду особи, оскільки для прийняття спірного рішення було достатньо тих медичних документів, які наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у відповідача буди б сумніви щодо визначення групи інвалідності позивача.
Таким чином, ДП "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України перевіряло обгрунтованість експертного рішення саме на підставі документів, які були подані позивачем на МСЕК у 2017 році, та їх було достатньо для прийняття спірного законного рішення.
Суд зауважує, що спірне рішення прийняте з дотриманням вимог законодавства та на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, доручень МОЗ України, СБУ, ДБР про здійснення перевірок обгрунтованості рішень Обласних МСЕК щодо зазначених у додатках до запитів осіб та в разі необхідності провести переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення.
Суд висновує, що заходи, виконані відповідачем в спірних правовідносинах, щодо перевірки обґрунтованості отримання позивачем статусу особи з інвалідністю, є реалізацією покладених на нього норм чинного законодавства України в рамках Державної програми щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності, спрямованої на протидію системним загрозам управлінню державою та проявам організованої злочинної діяльності у сфері діяльності органів державної влади, їх підприємств, установ та організацій, що створює загрози національній безпеці та оборонному потенціалу України ході здійснення мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану.
На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позиція позивача зі спірних питань є помилковою та такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи,
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправним та скасування рішення,
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ