Справа № 589/1467/24
Провадження № 2/589/219/25
09 вересня 2025 року м.Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Лєвши С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
01 квітня 2024 року позивач Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «А-БАНК») звернулось до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 56931 грн 22 коп. за кредитним договором № б/н від 24 травня 2021 року (далі -Договір-1).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24 травня 2021 року відповідач ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-БАНК» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-БАНК» відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Кредит надано у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач зобов'язання за Договором-1 належним чином не виконав і станом на 13 березня 2024 року має заборгованість у розмірі 56931 гривня 22 копійки, яка складається з наступного:
- заборгованості за кредитом - 44538 грн 84 коп.;
- заборгованість за відсотками - 12392 грн 38 коп.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 3028 грн.
29 квітня 2024 року ухвалою суду прийнято справу до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій роз'яснено учасникам, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз'яснено право подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвалу про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками до неї було надіслано відповідачу на зареєстроване місце проживання, рекомендованим листом з повідомленням, але повернуто з відміткою АТ «Укрпошти» - «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 57)
Станом на 09 вересня 2025 року відзив на позов та заперечення від відповідача ОСОБА_1 до суду не надійшли
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
24 травня 2021 року позивач та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №б/н, зміст укладеного сторонами договору викладено в Анкеті- заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНКУ», яка підписана відповідачем, та Паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», який підписаний відповідачем за допомогою удосконаленого електронного підпису. У відповідності до умов та правил відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 40,8 відсотків на рік за користування кредитом. (а.с.9, 21-28)
Позивач ставить питання про стягнення з відповідача заборгованості за користування кредитними коштами в розмірі 56931 грн 22 коп., з яких: 44538 грн 84 коп. - заборгованість за кредитом, 12392 грн 38 коп. - заборгованість за відсотками.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором-1 станом на 13 березня 2024 року вбачається, що відповідач належним чином не виконував своїх договірних зобов'язань з повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 56931 грн 22 коп. (а.с. 7,8)
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст. 638, 640, 642 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а також з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, крім іншого, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У Анкеті-заяві позичальника від 24 травня 2021 року відсутні умови договору, якими сторони обумовили ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
В обґрунтування позовних вимог АТ «А-БАНК» зазначив, що підпис відповідача в Анкеті-заяві про приєднання свідчить про факт його ознайомлення та згоду з Умовами та Правилами надання банківський послуг, а також Тарифами банку.
На підтвердження цих вимог позивач надав паспорт споживчого кредиту «Кредитна карта «Зелена», витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Зелена» та витяг з архіву Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-БАНК», та в яких визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету- заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-БАНК», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача як і відомості на самому сайті належним доказом бути не може, оскільки формування цієї інформації повністю залежить від волевиявлення АТ «А-БАНКу».
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вищевикладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Вказаним спростовуються доводи позову про те, що наявність підпису на Анкеті-заяві свідчить про укладення кредитного договору з одночасним узгодженням всіх істотних його умов.
Крім цього, на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом в іншому розмірі позивач, зокрема, надав суду паспорт споживчого кредиту, вказуючи про те, що відповідач особистим підписом підтвердив ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки.
Однак, згідно зі статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту(частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII, лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно із частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов'язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).
Також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20) у спорах між фізичною особою та банком, суди виходили з того, що матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, тобто інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма). Вказаний документ підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Тобто суди виходили з того, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією укласти кредитний договір, коли особа, ознайомившись із паспортом споживчого кредиту, власним підписом підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданою виходячи із обраних ним умов кредитування.
Отже, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20).
Як вбачається з матеріалів справи, паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо процентної ставки, що застосовується в разі невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту. Однак, ця інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Отже, підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту не свідчить, що відповідачем погоджено та встановлено Банком відсотки саме у такому розмірі, який позивач просить стягнути як заборгованість за відсотками. Окрім того, в наданій роздруківці заяви вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Споживач, підписавши такий документ, підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації споживача, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для споживача, у тому числі в разі невиконання останнім зобов'язань за таким договором.
Таким чином, ураховуючи, що паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, суд критично оцінює можливість доведення факту належного повідомлення відповідача про зміну умов кредитування, у тому числі щодо сплати процентів, збільшення процентної ставки шляхом підписання паспорта споживчого кредиту.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за відсотками.
Разом з цим, з виписки по картці ОСОБА_1 вбачається, що останній неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, також з виписки вбачається що банком нараховувалися відсотки, які передбачені паспортом споживчого кредиту, що визнаний судом пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача та не є умовами договору, тобто у зв'язку з нарахуванням цих відсотків заборгованість зростала.
Таким чином у справі, що розглядається судом, встановлено, що:
в анкеті-заяві від 24.05.2021 не встановлені строки здійснення періодичних платежів та процентна ставка не зазначена;
з розрахунку заборгованості та виписки по карті ОСОБА_1 вбачається, що Банком проводилось нарахування процентів за процентною ставкою 40,8 %, які зараховувались у загальну заборгованість за тілом кредиту.
Аналогічну позицію щодо зарахування на погашення тіла кредиту коштів, сплачених боржником на погашення неправомірно нарахованих відсотків, котрі не передбачено в анкеті-заяві, наведено у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22).
Враховуючи, що позивач не надав до суду належних допустимих та достатніх доказів узгодження сторонами розміру оплати за користування кредитними коштами, банк має право на стягнення фактично отриманої, але не повернутої позичальником суми кредитних коштів без урахування відсотків зарахованих до тіла кредиту. Тобто розмір заборгованості визначається, як різниця між заявленою банком заборгованістю за тілом кредиту (56931,22 грн) та розміром відсотків, списаних банком за рахунок тіла кредиту (36251,14 грн) і становить 20680 грн 08 коп.
Підсумовуючи наведене, позов АТ «А-БАНК» підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення борг в розмірі 20680 грн 08 коп., в решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає правомірним покласти на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених вимог.
АТ «А-БАНК» сплачено судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп. (платіжне доручення №6005315403384 від 13 березня 2024 року).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 20680 грн 08 коп., що становить 36,32 відсотка від позовної вимоги - 56931 грн 22 коп., тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1099 грн 77 коп., що становить 36,32 відсотка від сплаченого позивачем розміру судового збору - 3028 грн 00 коп.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», (місцезнаходження юридичної особи - місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11, поштовий індекс 49074, код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_2 , МФО 307770) суму заборгованості за договором № б/н від 24 травня 2021 року в розмірі 20680 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят ) гривень 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», (місцезнаходження юридичної особи - місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11, поштовий індекс 49074, код ЄДРПОУ 14360080, рах. № НОМЕР_2 , МФО 307770) судовий збір в розмірі 1099 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) гривень 77 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області С.Л.Лєвша