Миколаївської області
Справа №477/2731/25
Провадження №2/477/203/26
10 квітня 2026 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої - судді Саукової А.А.,
із секретарем судового засідання - Котовою О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вітовського районного суду Миколаївської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Вітовського районного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача Оболонкова Юлія Вікторівна звернувся через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №12.04.2025 - 1000000607 в сумі 11 400,00 грн., а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 12.04.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №12.04.2025 - 1000000607.
Відповідно до умов договору позичальнику було надано кредит у розмірі 4 000, 00 грн. строком на 140 днів.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами, а відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі - 11 400,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 000,00 грн. по процентам у розмірі 4 929,10 грн., комісії в розмірі 470,90 грн., та неустойки у розмірі 2 000,00 грн.
Відповідач добровільно взятих на себе зобов'язань не виконує, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, під час звернення до суду надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений відповідно до положень статті 128, 130 ЦПК України, надала заяву до суду, в якій просила розглядати справу без її участі, вказала, що проти задоволення позову не заперечує.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 12.04.2025 року було укладено кредитний договір (оферти) 12.04.2025 - 1000000607 шляхом підписання заявки, що є невід'ємною частиною кредитного договору, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000,00 грн, що підтверджується довідкою від 27.11.2025 року ТОВ «УПР» про успішне перерахування коштів 12.04.2025 року у сумі 4 000,00 грн. на платіжну картку клієнта, номер транзакції НОМЕР_1 .
Відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору № 12.04.2025 - 1000000607 від 12.04.2025 року кредитор надав позичальнику кредит на таких умовах: сума кредиту: 4 000,00 грн.; строк кредиту - 140 днів (дата повернення кредиту - 29.08.2025 року); процентна ставка фіксована у розмірі 1,00% за 1 день користування кредитом.,п.10 договору передбачено, що денна процентна ставка - 0,87%.
П.7 договору передбачена комісія за надання кредиту -200,00 грн., 20% від суми кредиту та дорівнює 800,00 грн. Нараховуються та обліковується в день видачі кредиту. Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) та заявка, яка є частиною кредитного договору, підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.
Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 12.04.2025 - 1000000607 від 12.04.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить - 11 400,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 000,00 грн. по процентам у розмірі 4 929,10., комісії в розмірі 470,90 грн., та неустойки у розмірі 2 000,00 грн.
Окрім цього, позивачем зазначено, що відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 1000,00 грн за кредитним договором 16.06.2025 року, що було враховано під час формування довідки про заборгованість.
Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Враховуючи зазначене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованості за відсотками 4 929,10 грн. та комісії за надання кредиту в сумі 470,90 грн.
Що стосується стягнення неустойки в розмірі 2 000,00 грн., то слід зазначити наступне.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань.
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд доходить до висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак відповідач звільняється від обов'язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення із відповідача ОСОБА_1 неустойки в розмірі 2 000,00 грн, нарахованої внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Таким чином,з відповідача підлягає стягненню сума забогованості в розмірі 9 400,00 грн., що складається з суми заборгованості за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованості за відсотками 4 929,10 грн. та комісії за надання кредиту в сумі 470,90 грн., яка відповідачем не спростована.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором №12.04.2025 - 1000000607 від 12.04.2025 року у розмірі 9 400,00 (дев'ять тисяч чотириста) гривень 00 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту 4 000,00 грн., заборгованості за відсотками 4 929,10 грн., комісія за надання кредиту - 470,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) сплачений судовий збір у розмірі 1 997,51 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто сім) гривень 51 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032; код за ЄДРПОУ: 37356833;
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя А.А. Саукова