Справа № 523/5656/25
Провадження №2/523/1154/26
(заочне)
"14" квітня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Одеська нова біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності,
04 квітня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представниця - ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору № 539/97 купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрованого відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» Одеською Новою Біржею 27 червня 1997 року, квартири АДРЕСА_1 , та визнання за позивачем права власності на вказану квартиру.
В обґрунтування вимог позивач вказує на те, що він як покупець та відповідачка як продавець виконали всі істотні умови вказаного договору, відповідачка звільнила квартиру, позивач сплатив кошти та вселився у неї, сплачує комунальні платежі, проживає і зараз там. Проте на теперішній він не має можливості розпорядитися придбаним об'єктом через втрату договору купівлі-продажу квартири, тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
23 квітня 2025 року після отримання інформації про неможливість отримання відомостей про зареєстроване місця проживання відповідачки відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони у засідання не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином.
В матеріалах справи є заява представниці позивача про підтримання заявлених вимог та про слухання справи у їх відсутності, в якій вона також не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачка про дату, місце та час судового засідання повідомлялася шляхом направлення судової повістки за останньою відомою зареєстрованою адресою проживання, яка повернулася до суду із довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, оскільки наразі зареєстроване місце її проживання невідоме. Причини своєї неявки суду не повідомила, із клопотаннями до суду не зверталася.
Третя особа - Одеська нова біржа свого представника у судове засідання не забезпечила.
Враховуючи неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд зі згоди позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вдійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи було встановлено, що 27 червня 1997 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 , яка складається із однієї кімнати житловою площею 10,9 кв.м. Договір зареєстрували на Одеській новій біржі 27 червня 1997 року за № 539/97, але нотаріально його не посвідчили.
28 липня 1997 року на підставі вказаного договору за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбаний об'єкт нерухомості у Одеському міському бюро технічної інвентаризації під № 223 у реєстровій книзі 105 доп. на сторінці 26.
З матеріалів справи вбачається, що сторони правочину досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу № 539/97 від 27 червня 1997 року квартири АДРЕСА_1 , свої зобов'язання за правочином виконали у повному обсязі: продавець звільнила квартиру, а позивач вселився у неї для проживання, сплативши за це її вартість, оплачує комунальні послуги, зареєстрував у ОМТБ право власності на придбаний об'єкт нерухомості, тобто сторонами були дотримані всі вимоги статті 224 ЦК України.
Оригінал договору купівлі-продажу від 27 червня 1997 року, який є правовстановлюючим документом на квартиру, позивач втратив, оголошення про втрату договору опубліковано в офіційному виданні газети «Голос України» від 31.01.2025 № 21 (273).
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений 27 червня 1997 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
Відповідно до ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Нормами ст. 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, в зв'язку з чим необхідно дотримуватися законодавчо встановленої форми угод про відчуження нерухомого майна незалежно від місця, де ці угоди укладаються.
Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна вимагають оформлення в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню.
В силу ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено як біржову операцію між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 .
Реєстрація на Біржі нерухомості права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб" передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу № 539/97 від 27 червня 1997 року, оформленого на Одеській новій біржі, дійсним.
Відповідно до ч. 2.ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, що діє на теперішній час, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Здійснивши державну реєстрацію у Одеському міському бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомості за реєстровим № 223 права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, держава цим самим визнала право власності покупця на квартиру АДРЕСА_1 , як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Зі змісту ст. 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частина 1 ст. 317 ЦК України передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оскільки зазначена угода цілком виконана сторонами, протизаконних дій не містить, і була укладена на біржі відповідно до норм Закону України «Про товарні біржі», який діяв на той час, проте втрата правовстановлюючого документу, позбавляє позивача в повній мірі реалізувати своє право власності, зокрема щодо розпорядження квартирою, суд дійшов висновку, що пред'явлені позовні вимоги про визнання за позивачам права власності на спірну квартиру є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним, то у цій частині слід відмовити, оскільки вимоги є взаємовиключними, вказана вимога не є належним способом захисту з урахуванням втрати оригіналу, за встановлених обставин, рішення суду буде підтверджувати право власності на майно.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-78, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Одеська нова біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 20,1 кв.м, житловою площею 10,9 кв.м.
В іншій частині вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.
Заочне рішення складено 14 квітня 2026 року.
Суддя