Справа № 450/2487/25
Провадження № 1-кп/450/210/26
15 квітня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 190 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142430000080 від 17.04.2025 та у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 185 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141430000655 від 09.08.2025, -
На розгляді Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження № 12025142430000080 від 17.04.2025 та № 12025141430000655 від 09.08.2025 стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України.Прокурор подав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України .
12.06.2025 до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 190 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142430000080 від 17.04.2025 року стосовно ОСОБА_4 .
18.09.2025 до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 185 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141430000655 від 09.08.2025 року, стосовно ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 16 червня 2025 року призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року ОСОБА_4 піддавався приводу через Ужгородський відділ поліції ГУ НП в Закарпатській області, однак привід не виконано, обвинувачений ОСОБА_7 до суду не доставлений.
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року ОСОБА_4 піддавався приводу через ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області, привід не виконано, однак обвинувачений ОСОБА_7 з'явився в судове засідання призначене на 29.09.2025.
24.09.2025 від старшого дільничного офіцера поліції СП ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, капітана поліції ОСОБА_8 , надійшов рапорт щодо виконання ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.07.2025 про привід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судове засідання, призначене на 11:00 год. 29.09.2025. У рапорті зазначено, що з метою виконання ухвали було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , яка вказувалась як місце проживання обвинуваченого. Двері квартири відчинив ОСОБА_9 , який повідомив, що його брат ОСОБА_4 за вказаною адресою не проживає. За його словами, останній перебуває на території Закарпатської області, однак точне місце проживання йому невідоме. Також він зазначив, що самостійно повідомить брата про необхідність з'явитися до суду, однак надати його контактний номер телефону відмовився. Під час опитування мешканців будинку, які відмовилися надати свої анкетні дані та письмові пояснення, встановлено, що ОСОБА_4 їм відомий, проте за вказаною адресою тривалий час не проживає. У зв'язку з відсутністю обвинуваченого за місцем проживання та неможливістю встановити його фактичне місцезнаходження, виконати привід ОСОБА_4 до суду не виявилося можливим.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 190 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142430000080 від 17.04.2025 року стосовно ОСОБА_4 (справа № 450/2487/25, провадження № 1-кп/450/468/25) та обвинувальний акт у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 185 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141430000655 від 09.08.2025 року, стосовно ОСОБА_4 (справа № 450/4283/25, провадження № 1-кп/450/566/25) об'єднати в одне кримінальне провадження та присвоїти справі № 450/2487/25, провадження № 1-кп/450/468/25.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_4 піддавався приводу через Ужгородський відділ поліції ГУ НП в Закарпатській області, привід не виконано, однак обвинувачений ОСОБА_7 прибув в судове засідання призначене на 28.11.2025 та 20.01.2026.
Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року ОСОБА_4 піддавався приводу через Львівський РУП №1 ГУНП у Львівській області, однак привід не виконано, обвинувачений ОСОБА_7 до суду не доставлений.
Ухвалою суду від 01.04.2026 надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 01.04.2026 обвинуваченого оголошено в розшук.
15.05.2026 прокурора ОСОБА_3 заявила клопотання про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Подане клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 27.02.2025 у с. Сокільники ОСОБА_4 шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілого ОСОБА_10 під приводом виготовлення шафи. Отримавши 20000 грн. авансу та додатково 2145 грн. нібито на матеріали, обвинувачений не мав наміру виконувати замовлення та розпорядився коштами на власний розсуд, чим завдав потерпілому шкоди на загальну суму 22145 грн. Вказані дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України. Крім того, 04.02.2025, діючи в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 проник до комерційного приміщення у ЖК «Континент» (с. Сокільники), звідки таємно викрав будівельні інструменти на суму 11384,80 грн., чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_11 . Його дії кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як крадіжку, поєднану з проникненням, вчинену в умовах воєнного стану. Обвинувачений раніше неодноразово судимий, офіційно не працевлаштований, не має постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, перебуває на обліку у лікаря-нарколога. Під час судового розгляду неодноразово без поважних причин не з'являвся до суду, ухвали про привід не виконано, місце проживання постійно змінює. Згідно положень п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд. З врахуванням викладеного, прокурор просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу тримання під вартою.
У судове засідання з'явилася прокурор, яка подане клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення, оскільки вважає, що таке є безпідставним та передчасним.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника та пояснив, що не з'являвся в судове засідання через те, що «забув» про дату, запевнив, що подібне більше не повториться.
Проаналізувавши клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, з'ясувавши думку учасників процесу, суд, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу повинен врахувати всі обставини, які можуть вплинути на вид обраного запобіжного заходу.
У ч. 1 ст. 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Розглядаючи заявлене клопотання про застосування міри запобіжного заходу, суд послідовно враховує положення ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, а також частини 2 ст. 29 Конституції України.
Відповідно до пункту 3 статті 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Однак, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальногромадянських прав та інтересів потерпілих. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання щодо доцільності застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що така доцільність ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Водночас суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: переховуватись від суду, оскільки у разі доведеності вини обвинуваченому ОСОБА_4 загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, зокрема за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України. Доказами невиконання процесуального обов'язку обвинуваченого ОСОБА_4 з'являтися в судові засідання для розгляду кримінального провадження відносно нього є: його неодноразові неявки в судові засідання без поважних на те причин; постановлення судом ухвал про його привід; а також те, що обвинувачений неодноразово змінював місце проживання та не повідомляв про це суд, що свідчить про свідоме ухилення від участі в судовому розгляді та перешкоджання здійсненню правосуддя; вчиняти інші кримінальні правопорушення. Цей ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 не має офіційного джерела доходів, що свідчить про його схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень для заробітку собі на проживання. Доказами доведення даного ризику є довідка про попередні судимості ОСОБА_4 , яка засвідчує систематичне вчинення ним кримінальних правопорушень, в тому числі і тяжких корисливих злочинів проти власності, а також кримінальні провадження, які перебувають в суді на розгляді.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених статтею 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Відтак, суд доходить переконання, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
При розгляді клопотання, судом не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, такий виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню його від суду, тобто підстави для застосування запобіжного заходу виді тримання під вартою не відпали.
З урахуванням викладених ризиків та особи обвинуваченого, обставин вчинення ним злочинних дій, умисне невиконання обов'язків, покладених кримінальним процесуальним законом, неявок в судові засідання, неодноразове застосування до нього приводів, суд приходить до висновку про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840 гривень, що відповідає п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Крім того, на переконання суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не здатен забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_4 станом здоров'я чи з інших причин не може утримуватися під вартою судом не встановлено.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість підстав для застосування запобіжного заходу, виконуючи функцію суворого судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, вислухавши думку учасників судового провадження щодо клопотання прокурора, суд прийшов до висновку про доцільність застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави у розмірі 99840 грн.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 315, 371, 372 КПК України, суд, -
клопотання прокурора ОСОБА_3 , - задоволити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із визначенням застави у розмірі 30 /тридцять/ прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 гривень.
Строк дії ухвали про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 12 червня 2026 року включно.
Обвинучений або заставодавець (фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок суду у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, обвинувачений ОСОБА_4 звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до суду;
- не відлучатися з Львівської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
Дана ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та скерувати начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 17.04.2026 о 08 год. 00 хв.
Суддя: ОСОБА_1