Справа №461/1998/26
Провадження №3/461/976/26
16 квітня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Макіївка Донецької обл., керівника ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (код ЄДРПОУ - 36705378, адреса: вул. Прорізна 3, село Квітневе, Броварський р-н, Київська обл.,), місце проживання - АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий 12.03.1997 року, Куйбишевським РВ ДМУ УМВС, РНОКПП НОМЕР_2
за ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України,
встановив:
згідно протоколу про порушення митних правил та відповідного подання митного органу, 22.12.2025 у відділ митного оформлення № 1 митного поста «Львів - північний» Львівської митниці керівником ТОВ «ФАРМАСЕЛ» ОСОБА_1 подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ 25UA209230122587U4 на:
- товар № 1 «ліки для людей розфасовані для роздрібної торгівлі, що складаються зі змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, не містять наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, не в аерозольній упаковці, не містить озойноруйнуючих речовин та фторованих парникових газів: «Tivargin-N», solution for infusion, 42 mg/ml, 100 ml in bottle №10/ «Тіваргін-Н», розчин для інфузій, 1 мл розчину містить 42 мг аргініну гідрохлориду (у 100 мл міститься 20 ммоль аргініну та 20 ммоль хлоридів), по 100 мл в флаконі, по десять флаконів у коробці (серія T081125) в кількості 1932 коробок. Дата виробництва 06.11.25. Термін придатності - 12.2027. Реєстраційне посвідчення на лікарський засіб UA/19033/01/01 дійсне до 28.10.26. «Tivargin-N», solution for infusion, 42 mg/ml, 100 ml in bottle №1/Тіваргін-Н, розчин для інфузій, 1 мл розчину містить 42 мг аргініну гідрохлориду (у 100 мл міститься 20 ммоль аргініну та 20 ммоль хлоридів), по 100 мл в флаконі, по одному флакону в пачці з картону (серія T081125-1) в кількості 21 360 пачок. Дата виробництва 06.11.25 Термін придатності 12.2027. Реєстраційне посвідчення на лікарський засіб UA/19033/01/01 дійсне до 28.10.26. Виробник: нерозфасований продукт, первинна упаковка, вторинна упаковка, контроль «VIOSER» S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY, випуск серії ТОВ «ФАРМАСЕЛ». Торгівельна марка: Nikopharm. Країна виробництва: GR (Греція);
- товар № 2 «ліки для людей розфасовані для роздрібної торгівлі, що складаються зі змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, не містять наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, не в аерозольній упаковці, не містить озойноруйнуючих речовин та фторованих парникових газів: «Levocin-N», solution for infusion, 500mg/100ml 100 ml in bottle №1/Левоцин-Н, розчин для інфузій, 100 мл розчину містять левофлоксацину 500 мг, по 100 мл в флаконі, по одному флакону в пачці з картону (серія 031025) в кількості 36 260 пачок. Дата виробництва 01.10.2025. Термін придатності 11.2028. Реєстраційне посвідчення на лікарський засіб UA/12842/01/01, термін дії безстроковий. Виробник: нерозфасований продукт, первинна упаковка, вторинна упаковка, контроль «VIOSER» S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY, випуск серії ТОВ «ФАРМАСЕЛ». Торгівельна марка:Nikopharm. Країна виробництва: GR (Греція).
Відповідно до графи 47 митної декларації типу ІМ40ДЕ 25UA209230122587U4 вказано ставку податку на додану вартість 7 % на підставі статті 193 Податкового кодексу України (7 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів).
Як підставу для застосування ставки ПДВ у розмірі 7% до Львівської митниці надані реєстраційні посвідчення № UA/19033/01/01 та № UA/12842/01/01 відповідно до яких виробниками зазначені: «VIOSER» S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція) та ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (Україна).
Під час здійснення перевірки законності ввезення на митну територію України та митного оформлення зазначених лікарських засобів Львівською митницею Держмитслужби на адресу Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками направлено лист від 25.12.2025 № 7.4-1/20-01/6/32106 про надання інформації.
Відповідно до інформації, наданої листом Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 29.12.2025 № 13879-1.1/2.3/17-25 (вх. митниці від 29.12.2025 № 46568/6-20) встановлено, що випуск серії лікарського засобу проводиться виключно один раз і тільки Уповноваженою особою виробника, відповідального за випуск серії, у відповідності до реєстраційного посвідчення/ досьє. Для лікарських засобів «ТІВАРГІН-Н» та «ЛЕВОЦИН-Н» випуск серії може бути проведений тільки Уповноваженою особою ТОВ «ФАРМАСЕЛ», яка внесена до ліцензії на виробництво.
Таким чином, надані до митного оформлення сертифікати якості, видані виробником «ВІОСЕР» С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШН ІНІСТРІ (Греція) на лікарські засоби: «Тіваргін-Н», розчин для інфузій, по 100 мл., в флаконі, по десять флаконів у коробці (серія Т081125); «Тіваргін-Н», розчин для інфузій, по 100 мл., в флаконі, по десять флаконів у коробці (серія Т081125-1); «Левоцин-Н», розчин для інфузій, по 100 мл., в флаконі, по десять флаконів у коробці (серія 031025), не відповідають вимогам чинного законодавства, реєстраційних посвідчень № UA/19033/01/01, № UA/12842/01/01 та реєстраційних досьє на дані лікарські засоби.
Подані до митного оформлення як підставу для застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 7% реєстраційні посвідчення № UA/19033/01/01, № UA/12842/01/01 поширюються на готовий лікарський засіб «ТІВАРГІН-Н», та «ЛЕВОЦИН-Н» для виробництва якого передбачена обов'язкова участь обох виробників, а саме: «VIOSER» S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція) та ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (Україна).
Сертифікати якості, які супроводжують товар, видані виробником «VIOSER» S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція), містять інформацію про випуск серії для постачання/експорту виключно від грецького виробника, проте не містить інформації щодо випуску серії виробником ТОВ «ФАРМАСЕЛ».
Нормами статей 9 та 20 Закону України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 № 123/96-ВР (далі - Закон) визначено, що на території України допускаються до застосування та можуть реалізовуватися лише зареєстровані лікарські засоби, крім випадків, передбачених законом.
Державна реєстрація готового лікарського засобу - процедура, яка проводиться відповідно до вимог чинного законодавства з метою допуску лікарського засобу до медичного застосування в Україні та внесення його до Державного реєстру лікарських засобів України, згідно з підпунктом 16 пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи реєстраційного посвідчення, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26.08.2005 № 426 (далі - Порядок).
Відповідно до Положення про Державний реєстр лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 411 Державний реєстр лікарських засобів містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в Україні.
Згідно з підпунктом 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку, реєстраційне посвідчення на лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат) - документ, у якому міститься інформація про лікарський засіб (медичний імунобіологічний препарат), зареєстрований в Україні та внесений до Державного реєстру лікарських засобів України та міжвідомчої бази даних про зареєстровані в Україні лікарські засоби. Готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти) - дозовані лікарські засоби у вигляді та стані, в якому їх застосовують, що пройшли всі стадії виробництва (виготовлення), включаючи остаточне пакування, згідно зі статтею 2 Закону.
Відповідно до пункту 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 929, виробництво лікарських засобів (промислове) - діяльність, пов'язана із серійним випуском лікарських засобів, яка включає в себе всі або хоча б одну з операцій щодо технологічного процесу, контролю якості, видачі дозволу на випуск, а також закупівлею матеріалів і продукції, зберіганням, оптовою торгівлею (дистрибуцією) лікарських засобів власного виробництва. Жодна серія готової продукції не може бути дозволена для продажу, постачання або розміщення на ринку до того, як Уповноважена особа виробника засвідчить її відповідність вимогам реєстраційного досьє та ліцензії на виробництво, шляхом сертифікації Уповноваженою особою та випуску серії готового лікарського засобу, згідно з чинним законодавством України.
Лікарський засіб, який не пройшов стадію сертифікації (випуску серії) Уповноваженою особою - не є готовим лікарським засобом, призначеним для роздрібної торгівлі, і може розглядатися лише як проміжна продукція або продукт незавершеного виробництва.
Відповідно до статті 193 Податкового кодексу України встановлені ставки податку від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів, які внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення або відповідають вимогам відповідних технічних регламентів, що підтверджується документом про відповідність, та дозволені для надання на ринку та/або введення в експлуатацію і застосування в Україні.
Отже, операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою податку у розмірі 7 відсотків за умови, що такі лікарські засоби:
- дозволені для виробництва і застосуванню в Україні;
- внесено до Державного реєстру лікарських засобів.
У разі якщо при ввезенні на митну територію України лікарських засобів/медичних виробів не дотримано хоча б однієї із зазначених умов, їх ввезення на митну територію України оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.
Відповідно службової записки управління контролю та адміністрування митних платежів Львівської митниці від 30.12.2025 № 15-02/15-01/56524 товар: «лікарські засоби» заявлений до митного оформлення за митною декларацією типу ІМ40ДЕ 25UA209230122587U4 підлягає оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20%.
Різниця сум митних платежів становить нарахованих за ІМ40ДЕ 25UA209230122587U4 за ставкою ПДВ 20% та задекларованих за ставкою ПДВ 7% становить 815 579, 67 грн. (по товару № 1 в сумі 415 345,77 грн., по товару № 2 в сумі 400 233,90 гривень).
Норми ст. 257 Митного кодексу України визначають, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено Митним кодексу України оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Декларантом вносяться до митної декларації відомості про товари, його найменування, звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар, а також код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до пункту 3.2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. № 651, зареєстрованого в Міністерстві фінансів України 14.08.2012 за № 1372/21684 (із змінами), відомості, заявлені у митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Відповідно до пунктів 1, 3 та 4 частини 1 статті 266 Митного кодексу України декларант зобов'язаний:
- здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України;
- надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
- у випадках, визначених Митним кодексом України та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х Митного кодексу України.
Згідно норм ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 265 Митного кодексу України декларантом має право виступати: особа, яка самостійно здійснює декларування у власних інтересах та від власного імені (утримувач митного режиму).
Відповідно до пункту 63-2 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України, утримувач митного режиму - особа, яка здійснює декларування від власного імені (у разі, якщо декларування здійснюється самостійно або прямим митним представником), або особа, в інтересах якої здійснюється декларування (у разі, якщо декларування здійснюється непрямим митним представником).
Відповідно до вимог частини 4 статті 266 Митного кодексу України, у разі декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення утримувачем митного режиму від власного імені або його прямим митним представником передбачену цим Кодексом відповідальність за невиконання обов'язків декларанта, передбачених частиною першою цієї статті, несе утримувач митного режиму.
Відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», для інформації за кодом «1001» зазначається односимвольний код, що відображає статус особи, яка подає митну декларацію, яких може приймати значення: «1» - декларант, який самостійно, у власних інтересах та від власного імені здійснює декларування; «2» - прямий представник; «3» - непрямий представник.
Відповідно до інформації, які міститься у графі 44 митної декларації типу ІМ40ДЕ 25UA209230122587U4 (код 1001 - Статус особи, яка подає митну декларацію) заявлено значення «1», яке свідчить про те, що декларування здійснено відповідно до пункту 1 частини 1 статті 265 Митного кодексу України, а особа яка подала митну декларацію має статус утримувача митного режиму.
Декларування товару здійснено керівником ТОВ «ФАРМАСЕЛ» ОСОБА_1 , про що і зазначено у графах 14, 44, 54 вказаної митної декларації.
24.12.2025 Львівською митницею отримано лист ТОВ «ФАРМАСЕЛ» від 24.12.2025 № 24/5 (вх. митниці 46080/13-20) у якому керівник підприємства ОСОБА_1 , відмовився прибути до Львівської митниці.
Відповідно до частини другої статті 459 Митного кодексу України, суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Згідно з пунктом 43 частини першої статті 4 Митного кодексу України, посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, митний орган вважає, що керівник ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (код ЄДРПОУ 36705378) ОСОБА_1 , будучи утримувачем митного режиму, вчинив протиправні дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на суму 815 579,67 гривень.
Зазначені дії кваліфіковано митним органом як порушення митних правил, передбачене ст. 485 МКУ.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Колесніков В.В. в судовому засіданні факт вчинення правопорушення заперечив з підстав наведених у наданих суду письмових поясненнях. Зокрема, вказав, що митниця безпідставно вважає, що декларант неправильно визначив у графах 47 митної декларації щодо товару №1 та товару №2 суму ПДВ за ставкою 7%, яка передбачена абзацом другим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 ПК України.
Зі змісту цієї норми вбачається, що вона визначає дві виключні умови, яким мають відповідати лікарські засоби, а саме:
1) дозволених для виробництва і застосування в Україні та 2) внесених до Державного реєстру лікарських засобів.
Із протоколу ПМП вбачається, що митниця розуміє зміст податкової норми та предмет доказування у цьому провадженні, зокрема пов'язує застосування ставки ПДВ у розмірі 20% із обставиною недотримання «хоча б однієї із зазначених умов».
Вказує, що зібрані у справі докази не підтверджують висновок Львівської митниці про оподаткування операцій із ввезення на митну територію лікарських засобів ТІВАРГІН-Н (UA/19033/01/01) та ЛЕВОЦИН-Н (UA/12842/01/01) за ставкою 20%, а навпаки - беззастережно свідчать про правильне визначення ТОВ «ФАРМАСЕЛ» суми ПДВ за ставкою 7%.
Так, митний орган помилково застосував положення, затверджене постановою КМУ від 31.03.2004 року № 411 із зазначенням назви та змісту, які не були чинними станом на 07.01.2026 року, що не впливає на висновок про те, що лікарські засоби, які внесені до Державного реєстру, є «дозволеними до виробництва і застосування в Україні».
Відповідно до пункту 8 Порядку ведення Державного реєстру лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 31.03.2004 року № 41 (назва та зміст в редакції Постанови КМУ № 901 від 16.07.2025 року) об'єктом Реєстру є інформація про лікарські засоби, зареєстровані (перереєстровані) МОЗ у встановленому порядку, дозволені для виробництва і застосування в медичній практиці.
Зміст підзаконного акта повністю узгоджується із частиною 2 ст. 9-3 Закону України «Про лікарські засоби в Україні», яка передбачає, що об'єктом Державного реєстру лікарських засобів є інформація про лікарські засоби, зареєстровані (перереєстровані) у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, дозволені для виробництва і застосування в Україні, та про всі зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарські засоби.
Відтак, відповідно до норм права, на які прямо посилається Львівська митниця, вбачається, що за фактом державної реєстрації відомості про лікарський засіб вносяться до Державного реєстру лікарських засобів, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування.
Наявність в Державному реєстрі відомостей про лікарський засіб беззастережно свідчить про його відповідність обом виключним критеріям, передбаченим Податкового кодексу України.
Згідно підпункту 54 пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідченням, затвердженого наказом МОЗ від 26.08.2005 року №426, належним доказом внесення лікарського засобу до Державного реєстру лікарських засобів та наявності «дозволу» на його виробництва і застосування в Україні є реєстраційне посвідчення на лікарський засіб.
У протоколі ПМП, а також листі від 29.12.2025 року №13879-1.1/2.3/17-25 Львівська митниця та Держлікслужба визнають, що лікарські засоби ТІВАРГІН-Н (UA/19033/01/01) та ЛЕВОЦИН-Н (UA/12842/01/01) внесені до Державного реєстру лікарських засобів.
Долучені до матеріалів провадження відповідні реєстраційні посвідчення на лікарський засіб № UA/19033/01/01 та № UA/12842/01/01, беззастережно свідчать, що лікарські засоби ТІВАРГІН-Н та ЛЕВОЦИН-Н пройшли процедуру державної реєстрації, за наслідком якої видані реєстраційні посвідчення, а відомості про лікарські засоби внесені до Державного реєстру лікарських засобів.
Зі змісту листів від 06.10.2025 року щодо змісту реєстраційного досьє на лікарські засоби ТІВАРГІН-Н (UA/19033/01/01) та ЛЕВОЦИН-Н (UA/12842/01/01) від ДП «Державний експертний центр МОЗ України», який здійснює державну експертизу реєстраційного досьє на лікарські засоби, позитивний висновок якого є підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію лікарських засобів (пункт 6 Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого Наказом МОЗ від 26.08.2005 року №426) , а також є адміністратором Державного реєстру лікарських засобів, що забезпечує доступ до інформаційного фонду Державного реєстру на офіційному веб-сайті Державного реєстру (www.drlz.kiev.ua), забезпечує надходження інформації про лікарські засоби до еталонного фонду Державного реєстру і його збереження (пункти 3, 6 Розділу І, пункт 2 розділу ІІ Порядку ведення Державного реєстру лікарських засобів України, затвердженого наказом МОЗ від 08.05.2014 року №314).
Листи містять твердження, що за фактом державної реєстрації лікарських засобів «ТІВАРГІН-Н» та «ЛЕВОЦИН-Н» видані реєстраційні посвідчення №UA/19033/01/01 та №UA/12842/01/01, в яких зазначений термін, протягом якого лікарські засоби дозволені для виробництва і застосування в Україні.
На момент складення протоколу ПМП в цій справі Львівській митниці було достовірно відомо про зміст листі ДП «ДЕЦ МОЗ України», зокрема із матеріалів справ №461/7009/25 та 461/5575/25, в яких Львівський апеляційний суд прийняв остаточні постанови від 12.12.2025 року та від 18.12.2025 року відповідно.
Відповідність лікарських засобів двом умовам, передбаченим п. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України свідчить, що декларант правильно розрахував суму ПДВ за ставкою 7%.
В свою чергу, протокол ПМП та подання не містять обґрунтування, підтверджене належними доказами, якій конкретній умові, встановленої ПК України, не відповідають лікарські засоби «ТІВАРГІН-Н» та (або) «ЛЕВОЦИН-Н».
В обґрунтування порушення митних правил посадова особа митниці посилається на твердження листа-відповіді Держлікслужби від 29.12.2025 року №13879-1.1/2.3/17-25, який отримано за ініціативою Держмитслужби на підставі запиту від 25.12.2025 року №7.4-1/20-01/6/32106.
Так, на підставі вказаного листа митний орган визнає, що лікарські засоби ТІВАРГІН-Н (UA/19033/01/01) та ЛЕВОЦИН-Н (UA/12842/01/01) внесені до Державного реєстру лікарських засобів, що за змістом законодавства свідчить про відповідність лікарського засобу умовам, передбаченим підпунктом «в» пункту 193.1 статті 193 ПК України; реєстраційні посвідчення передбачають, що виробниками лікарських засобів є: компанія ОСОБА_2 (Греція), що відповідає за нерозфасований продукт, первинну та вторинну упаковку, контроль, а також ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (Україна), яке відповідає за випуск серії.
Відповідні обставини митниця могла встановити на підставі реєстраційних посвідчень, які були надані ТОВ «ФАРМАСЕЛ» разом із митною декларацією.
Відповіді Держлікслужби по суті запиту про відсутність в Державному реєстрі відомостей про ТІВАРГІН-Н (UA/19033/01/01) та ЛЕВОЦИН-Н (UA/12842/01/01), виробником яких є виключно ОСОБА_2 (Греція), а також про стверджувану невідповідність сертифікатів якості вимогам законодавства не мають жодного доказового значення в обставинах цієї справи, оскільки:
- не містять тверджень про невідповідність лікарських засобів умовам, передбаченим підпунктом «в» пункту 193.1 статті 193 ПК України;
- не спростовують факт того, що лікарські засоби ТІВАРГІН-Н (UA/19033/01/01) та ЛЕВОЦИН-Н (UA/12842/01/01) внесені до Державного реєстру лікарських засобів України та дозволені до виробництва і застосування в Україні, тобто відповідають умовам Податкового кодексу України для застосування ставки ПДВ у розмірі 7%.
Також зазначає, що ОСОБА_1 погоджується із тим, що реєстраційні досьє на лікарські засоби передбачають розподіл обов'язків між виробниками і саме уповноважена особа ТОВ «ФАРМАСЕЛ», а не компанії ВІОСЕР С.А., надає дозвіл на випуск серії лікарських засобів на ринок України.
Лист ДП «Державний експертний центр МОЗ України» від 06.10.2025 року щодо лікарського засобу «ТІВАРГІН-Н» (UA/19033/01/01) містить наступні відомості:
«За фактом державної реєстрації лікарського засобу ТІВАРГІН-Н було видане реєстраційне посвідчення UА/19033/01/01, в якому зазначений термін його дії з 28.10.2021 по 28.10.2026, протягом якого він дозволений для виробництва і застосування в Україні. Лікарський засіб ТІВАРГІН-Н відповідно до законодавства є готовим лікарським засобом, оскільки є дозованим, має лікарську форму, остаточне пакування та маркування. У реєстраційних матеріалах визначено перелік виробничих дільниць, залучених до процесу виробництва, зокрема: виготовлення нерозфасованого продукту, первинна упаковка, вторинна упаковка, контроль якості та випуск серії. Відповідно до реєстраційного досьє, компанія ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДАСТРІ, Греція здійснює виробництво та остаточне упакування серій готового лікарського засобу ТІВАРГІН-Н, а також проводить контроль. Реєстраційні документи передбачають, що готовий лікарський засіб ТІВАРГІН Н, виготовлений та остаточно упакований виробником ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДАСТРІ на ліцензованій дільниці за адресою: 9-й км Національної Дороги Трикала-Лариса, Таксіархіс Трикала, 42100, Греція, після проведення контролю якості та надання дозволу уповноваженою особою ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДАСТРІ імпортується в Україну. Подальша процедура випуску серії готового лікарського засобу ТІВАРГІН-Н на території України здійснюється уповноваженою особою виробника ТОВ «ФАРМАСЕЛ» на дільниці випуску серії, розташованої за адресою: Україна, 07408, Київська обл., Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Прорізна, 3. Такий розподіл етапів виробництва не суперечить вимогам Належної виробничої практики (Настанова МОЗ СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2020 «Лікарські засоби. Належна виробнича практика», затверджена наказом МОЗ від 16.02.2009 № 95 (із змінами)) та відповідає матеріалам реєстраційного досьє зазначеного лікарського засобу».
Аналогічні відомості містить лист ДП «Державний експертний центр МОЗ України» щодо лікарського засобу «ЛЕВОЦИН-Н» (UA/12842/01/01).
З огляду на розподіл обов'язків між виробниками, зокрема в частині здійснення компанією ВІОСЕР С.А. контролю якості, є припущення Держлікслужби за змістом про те, що сертифікати якості, які надані для митного оформлення, видані для підтвердження випуску серії на території України.
Із змісту таких сертифікатів можна встановити, що компанія ВІОСЕР С.А. підтверджує, що виготовила серії лікарських засобів, включно із пакуванням та маркуванням, провела контроль їх якості на визначеній виробничій ділянці (Греція) у відповідності до правил GMP, специфікацій та згідно до реєстраційних посвідчень № UA/19033/01/01 та № UA/12842/01/01 відповідно.
Оскільки компанія ВІОСЕР С.А. не випускала серію лікарського засобу на території України, а лише посвідчила визначені обставини за фактом виготовлення серій готових лікарських засобів та проведення контролю їх якості, сертифікати якості не можуть суперечити вимогам законодавства України для сертифікатів якості, які посвідчують випуск серії.
Відповідно до пункту 2.1 додатку №21 «Імпорт лікарських засобів» до Настанови МОЗ України СТ-Н МОЗУ 42-4.0/21:2024 «Лікарські засоби. Належна виробнича практика», сертифікація серії лікарського засобу або підтвердження якості Уповноваженою особою (Qualified Person - QP) відбувається тільки після фізичного ввезення лікарського засобу на митну територію України та митного оформлення, що підлягає застосування до спірних правовідносин.
Вказує, що з огляду на те, що згідно законодавства України сертифікація серії відбувається лише після митного оформлення, а відповідно до реєстраційних досьє на лікарські засоби «ТІВАРГІН-Н» та «ЛЕВОЦИН-Н» - на дільниці випуску серії, розташованої за адресою: Україна, 07408, Київська обл., Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Прорізна, 3, є очевидним, що:
- сертифікати якості, пред'явлені до митного оформлення не є сертифікатами, які посвідчують випуск серії;
- відсутність на момент митного оформлення сертифікату, який підтверджує випуск серії уповноваженою особою ТОВ «ФАРМАСЕЛ», відповідає законодавству України та реєстраційному досьє на лікарські засоби ТІВАРГІН-Н (UA/19033/01/01) та ЛЕВОЦИН-Н (UA/12842/01/01).
Відсутність випуску серії лікарського засобу та/або «невідповідність» сертифікатів якості вимогам законодавства щодо сертифікатів про випуск серії тощо не мають значення для предмету доказування в цій справі, оскільки підпункт «в» пункту 193.1 статті 193 ПК України не пов'язує розмір ставки ПДВ із такими обставинами.
Відтак, у протоколі ПМП відсутня інформація щодо виявлених фактів подання неправдивих відомостей, визначених МК України (умови договору, вага, кількість, країна походження, відправник/одержувач, відомості для визначення УКТЗЕД, митної вартості) або документів, які містять такі відомості. Окрім того, митний орган взагалі не зазначив конкретні протиправні дії, визначені статтею 485 МК України, які «ніби то вчинив» ОСОБА_1 , що ставить під сумнів наявність об'єктивної сторони правопорушення.
Оцінюючи припущення про невідповідність сертифікатів якості вимогам законодавства, слід враховувати, що підпункт «в» пункту 193.1 статті 193 ПК України не встановлює такої вимоги для застосування ставки ПДВ, випуск серії, і відповідно оформлення сертифікату якості, який посвідчує випуск серії, здійснюються виключно на митній території України та у митного органу відсутні повноваження з контролю у цій сфері (прим. за якістю лікарських засобів).
Митний представник ТОВ «Фармасел» надавав митниці достовірні відомості щодо умов договору, ваги, кількості, країну походження, відправника/ одержувача, відомості для правильного визначення УКТЗЕД та митної вартості, а також документи, які їх містили (договір, інвойси, пакувальні листи, транспортні накладні, сертифікати якості, страхові сертифікати, тощо).
Враховуючи зміст підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 ПК України на операції з ввезення такого товару на митну територію України встановлена ставка ПДВ 7%, і саме тому в графах 47 митної декларації щодо товару №1 та товару №2 сума ПДВ була розрахована за такою ставкою.
Відтак, просить закрити провадження у справі про притягнення громадянина України ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу порушення митних правил.
Свідок ОСОБА_3 - директор Департаменту контролю якості лікарських засобів та крові Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, в судовому засіданні підтвердила зміст наявних у матеріалах справи даних про листування митного органу з Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, зокрема листа Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками від 29.12.2025 № 13879-1.1/2.3/17-25.
Представник митниці у судовому засіданні протокол підтримав.
Заслухавши доводи представника митниці та захисника, пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Відповідно до положень ст. 4 Митного кодексу України, митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п.23).
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм Митного кодексу України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24)
Митні правила - встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом та іншими законами України (п.28).
Товари - це будь-які рухомі речі, у т.ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Частинами 1, 3 ст. 257 МКУ визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Відповідно до статті 266 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу митного органу пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу митного органу здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.
У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від митного органу випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Згідно ч. 1 ст. 485 МК України, відповідальність настає за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
За твердженням митного органу той факт, що громадянин ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому правопорушення доводиться дослідженим в ході розгляду справи нижченаведеними доказами:
-протоколом про порушення митних правил № 0032/209000/2026 від 07.01.2026 року;
-роздруківками митної декларації ІМ40ДЕ №25UA209230122587U4, сертифікатів якості, пакувальних листів, ТТН, інвойсами, вкладки до реєстраційного посвідчення на лікарський засіб №UA/19033/01/01, листами ТОВ «ФАРМАСЕЛ», протоколів перевірки відповідності серії ЛЗ, реєстраційним посвідченням на лікарський засіб №UA/19033/01/01, реєстраційним посвідченням на лікарський засіб №UA/12842/01/01, інформацією про лікарський засіб, висновками про якісний та кількісний склад лікарського засобу,
-службовими та доповідною записками представників митниці щодо обставин виявлення ознак порушення митних правил, які містять відомості щодо виявлення обставин наведених у протоколі.
Вищенаведені докази містять відомості про переміщуваний товар, засвідчують порядок проходження митних процедур та факти подачі митному органу відповідних документів.
Фактично сам зміст відповідних документів поданих суду та порядок проходження митних процедур учасниками провадження не оспорюється. Розбіжності позицій митного органу та сторони захисту стосуються інтерпретації дій ОСОБА_1 в контексті наявності чи відсутності у його діях складу інкримінованого правопорушення.
Оцінюючи зазначені доводи учасників провадження у своїй сукупності, виходжу з наступного.
Безпосереднім об'єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, є встановлений порядок митного декларування товару або сплата митних платежів у строк та спосіб, встановлений законом.
Об'єктивною стороною даного адміністративного правопорушення, зокрема, є дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом зазначення неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Згідно ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення, серед іншого, характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка його вчинила характеру незаконності дій та свідомого порушення порядку митного декларування товару та сплати митних платежів у спосіб, встановлений законом.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 485 МК України, склад вищевказаного правопорушення полягає саме в умисному заявлені в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Згідно положень ст. 488 МКУ, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Відповідно до ч. 2 ст. 486 МКУ, провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
В силу вимог ст. 508 МК України, у справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи, зокрема, опитуються особи, які притягаються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, інші особи; витребовуються документи, необхідні для провадження у справі про порушення митних правил, або належним чином завірені їх копії чи витяги з них; вчиняються інші процесуальні дії, під час яких складаються протоколи, форми яких встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція), притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Надточій проти України" від 15.05.2008.
Згідно ст.6 даної Конвенції:
«Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b)мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
c)захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагати інтереси правосуддя;
d)допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
е) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею-одержувати безоплатну допомогу перекладача».
Крім цього, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ст.486 МК України).
У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відтак, висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 508 МКУ та ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а фактично являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Водночас, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред'явлено «кримінальне обвинувачення» у його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися у світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.
Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".
Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув'язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).
Отже, адміністративні стягнення у даній категорії справ, мають каральний і стримуючий характер.
Водночас, розмір та вид стягнення у цій категорії справ інколи перевищує розмір покарань, зокрема штрафів, визначених санкцією окремих статей Кримінального кодексу України.
Таким чином, адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 статті 485 МК України може бути віднесене до «кримінального обвинувачення», у розумінні статті 6 Конвенції, із поширенням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудній (в даному випадку особа відносно якої складено протокол) вчинив правопорушення, яке йому ставиться у провину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні (в даному випадку на відповідних особах митного органу), і будь який сумнів має тлумачитись на користь особи стосовно якої вирішується питання про притягнення до відповідальності.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку митного органу) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії відображеній у протоколі, як суть правопорушення. Наявність таких обставин, яким версія митного органу не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву у доведеності вини особи.
Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення (у даному випадку митний орган), був спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити усю сукупність фактів, встановлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у інкримінованих діях.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень, у даному випадку митний орган в особі уповноважених на це осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Як встановлено в ході розгляду справи, факт, спосіб та обставини перевезення товару, зміст поданих митному органу документів, кількість та найменування товарів, що перевозились наведених у протоколі, стороною захисту не заперечуються.
Судом встановлено також наступне.
ОСОБА_1 являється керівником ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (код ЄДРПОУ 36705378).
22.12.2025 ОСОБА_1 , в інтересах ТОВ «ФАРМАСЕЛ» подано митну декларацію 25UA209230122587U4.
Відповідно до митної декларації 25UA209230122587U4 та наданих документів, вантажовідправником/експортером товару виступає компанія - «VIOSER S.A. PARETERAL SOLUTIONS INDUSRTY» Greece, вантажоодержувач - ТОВ «ФАРМАСЕЛ», Україна.
У графі 47 митної декларації 25UA209230122587U4 декларантом вказано вид підрахунку податків 020, основа нарахування 3194967.52, ставка 0% та 029, основа нарахування 3194967.52, ставка 7%.
Підставою для застосування ставки ПДВ у розмірі 7% до Львівської митниці надані реєстраційні посвідчення № UA/19033/01/01 та № UA/12842/01/01 відповідно до яких виробниками зазначені: «VIOSER» S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція) та ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (Україна).
За твердженнями листа-відповіді Держлікслужби від 29.12.2025 року №13879-1.1/2.3/17-25 на запит Держмитслужби від 25.12.2025 року №7.4-1/20-01/6/32106: «реєстраційні посвідчення №UA/19033/01/01 та № UA/12842/01/01 поширюються на лікарські засобі ТІВАРГІН-Н та ЛЕВОЦИН-Н, відповідно для виробництва яких передбачена обов'язкова участь обох виробників, зазначених у матеріалах реєстраційного досьє: ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДІСТРІ (Греція) і ТОВ «ФАРМАСЕЛ» (Україна)», «дії компанії ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДІСТРІ (Греція) суперечать матеріалам реєстраційних досьє на лікарські засоби ТІВАРГІН-Н (РП № UA/19033/01/01) та ЛЕВОЦИН-Н (РП № UA/12842/01/01), де зазначено, що виробник ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДІСТРІ (Греція) відповідальний тільки за такі стадії: нерозфасований продукт, первинна упаковка, вторинна упаковка, контроль - і не є відповідальним виробником за випуск серії»,
«надані до митного оформлення сертифікат якості, видані виробником ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДІСТРІ (Греція) на лікарські засоби: Тіваргін-Н, розчин для інфузій, по 100 мл в флаконі, по десять флаконів у коробці (серія Т081125), Тіваргін-Н, розчин для інфузій, по 100 мл в флаконі, по десять флаконів у коробці (серія Т081125-1), Левоцин-Н-Н, розчин для інфузій, по 100 мл в флаконі, по одному флакону в пачці (серія 031025) не відповідають вимогам чинного законодавства, реєстраційних посвідчень № UA/19033/01/01 та № UA/12842/01/01 та реєстраційних досьє на дані лікарські засоби».
У протоколі вказано, що гр. ОСОБА_1 «вчинив протиправні дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів на суму 815 579,67 гривень».
Листом від 25.12.2025 року №7.4-1/20-01/6/32106 Держмитслужба поставила перед Держлікслужбою (Департаментом контролю якості) питання, які стосуються ввезення на митну територію України визначеної серії лікарських засів №Т081125, № Т081125-1 та №031025 із датою виробництва 06.11.2025 та 01.10.2025.
Держмитслужба просила Держлікслужбу надати відповідь на два запитання:
1) Чи містяться у Державному реєстрі лікарських засобів України щодо перелічених лікарських засобів, виробником яких виступає виключно ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДAСТРІ (Греція)?;
2) Чи відповідають вимогам чинного законодавства, надані до митного оформлення сертифікати якості, видані виробником ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДAСТРІ (Греція)?
Однак, відповідь на запит, який стосувався митного оформлення не містить тверджень про невідповідність лікарського засобу, пред'явленого до митного оформлення, умовам, визначених п. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України.
Держлікслужба не має повноважень тлумачити норми податкового законодавства, зокрема пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України.
Держлікслужба не надає дозвіл на виробництво та застосування лікарських засобів в Україні, не є держателем або адміністратором Державного реєстру лікарських засобів, оскільки такі повноваження має Міністерство охорони здоров'я України, до якого Держмитслужба із запитом не зверталась.
Держлікслужба є органом, який реалізує державну політику у сферах контролю якості і безпеки лікарських засобів та здійснює відповідні види контролю виключно «відповідно до покладених на неї завдань», до яких належить «реалізація державної політики у сферах контролю якості та безпеки лікарських засобів…», «ліцензування господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, імпорту лікарських засобів» (пункт 1, абзаци другий та третій пункту 3, абзац перший пункту 4 Положення про Держлікслужбу).
Відповідно до першого та другого речення пункту 185 Ліцензійних умов …, затверджених постановою КМУ від 30.11.2016 року № 929, лікарські засоби, що ввозяться на територію України, зокрема для цілей паралельного імпорту, повинні супроводжуватися сертифікатом якості серії лікарського засобу, виданим виробником. Імпорт неякісних лікарських засобів не дозволяється.
Тобто, якщо Держлікслужба вважає, що лікарські засоби є неякісними або фальсифікованими, вона може вжити відповідні заходи (заборона, вилучення тощо), проте не має повноважень надавати оцінку обставинам щодо відповідності чи невідповідності лікарського засобу умовам, передбачених підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 ПК України.
Відповідь Держлікслужби від 29.12.2025 року №13879-1.1/2.3/17-25 не містить тверджень про те, що лікарські засоби «Тіваргін-Н» та ЛЕВОЦИН-Н не дозволені для виробництва і застосування в Україні та (або) не внесені до Державного реєстру лікарських засобів.
Відповідно до ст. 193.1. ПК України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків - по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, для застосування розміру ставки ПДВ - 7 відсотків визначальним є лише два фактори: лікарський засіб має бути дозволеним для виробництва і застосування в Україні та внесеним до Державного реєстру лікарських засобів.
Кількість виробників, виробничі стадії, ланцюги постачання тощо не мають жодного значення для визначення розміру ставки ПДВ.
Відповідно до пункту 8 Порядку ведення Державного реєстру лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 31.03.2004 року № 41, об'єктом Реєстру є інформація про лікарські засоби, зареєстровані (перереєстровані) МОЗ у встановленому порядку, дозволені для виробництва і застосування в медичній практиці. Ідентифікація об'єктів Реєстру здійснюється за допомогою номера реєстраційного посвідчення (реєстрації) лікарського засобу.
З протоколу вбачається, що митний орган визнає, що «ТІВАРГІН-Н» та «ЛЕВОЦИН-Н» є зареєстрованими лікарськими засобами (№ UA/19033/01/01 та № UA/12842/01/01), відомості про які внесено до Державного реєстру лікарських засобів, але одночасно вважає, що декларант безпідставно зазначив у графах 47 митних декларацій у графі 47 «Розрахунок податків» ставку ПДВ у розмірі 7%.
Також, за змістом документів, оформлених Львівською митницею, не заперечується та не оспорюється факт наявності дозволу на виробництво і застосування в Україні лікарських засобів «ТІВАРГІН-Н» та «ЛЕВОЦИН-Н».
Реєстраційні посвідчення на лікарський засіб № UA/19033/01/01 та № UA/12842/01/01 свідчать, що лікарські засоби ТІВАРГІН-Н та ЛЕВОЦИН-Н пройшли процедуру державної реєстрації, за наслідком якої видані реєстраційні посвідчення, а відомості про лікарські засоби внесені до Державного реєстру лікарських засобів.
Відповідно до листів ДП «Державний експертний центр МОЗ України» №2686/1.1-25 та №2687/1.1-25 від 06.10.2025 року, за фактом державної реєстрації лікарських засобів «ТІВАРГІН-Н» та «ЛЕВОЦИН-Н» видані реєстраційні посвідчення №UA/19033/01/01 та №UA/12842/01/01, в яких зазначений термін, протягом якого лікарські засоби дозволені для виробництва і застосування в Україні. Реєстраційні документи передбачають, що готовий лікарський засіб ЛЕВОЦИН-Н та ТІВАРГІН-Н виготовлені та остаточно упаковані виробником ВІОСЕР С.А. ПАРЕНТЕРАЛ СОЛЮШНС ІНДАСТРІ на ліцензованій дільниці та після проведення контролю якості та надання дозволу уповноваженою особою імпортується в Україну. Подальша процедура випуску серії готового лікарського засобу на території України здійснюється уповноваженою особою виробника ТОВ «ФАРМАСЕЛ» на дільниці випуску серії. Такий розподіл етапів виробництва не суперечить вимогам Належної виробничої практики (Настанова МОЗ СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2020 «Лікарські засоби. Належна виробнича практика», затверджена наказом МОЗ від 16.02.2009 №95 (із змінами)) та відповідає матеріалам реєстраційного досьє зазначених лікарських засобів.
Відповідно до пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 26 травня 2005 року №376, державна реєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ України на підставі заяви та результатів експертизи реєстраційних матеріалів на такий засіб, проведеної Державним експертним центром МОЗ України (далі - Центр) у визначеному МОЗ України порядку.
Згідно пунктів 3-5 Положення про Державний реєстр лікарських засобів (в редакції на момент митного оформлення), веде Реєстр МОЗ України, який вносить до Реєстру відомості про лікарський засіб на підставі наказу МОЗ України про його державну реєстрацію. Реєстр ведеться в електронному вигляді, а порядок ведення Реєстру визначається МОЗ України.
Згідно абзацу 1 пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру лікарських засобів України, затвердженого наказом МОЗ України від 08 травня 2014 року №314, Державний реєстр ведеться у вигляді спеціалізованої електронної бази даних, що містить відомості про лікарські засоби, у тому числі медичні імунобіологічні препарати (далі лікарські засоби), зареєстровані (перереєстровані) Міністерством охорони здоров'я України у встановленому порядку, дозволені для виробництва і застосування в Україні, з метою інформаційного забезпечення у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів.
Отже, виключно Міністерство охорони здоров'я здійснює державну реєстрацію лікарських засобів та веде Державний реєстр лікарських засобів, який містить відомості про лікарські засоби, дозволені для виробництва і застосування в Україні з метою інформаційного забезпечення, в т.ч. у сфері контролю якості та реалізації лікарських засобів.
В свою чергу, загальні вимоги до реалізації лікарських засобів визначені ст. 20 Закону №123/96-ВР, яка за змістом передбачає можливість реалізації на території України лише зареєстрованих лікарських засобів, за наявності сертифіката якості, що видається виробником (імпортером, представником виробника на території України). Компетентним органом у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів на території України є Держлікслужба (див. пункти 1, 3 Положення про Держлікслужба, затвердженого постановою КМУ від 12.08.2015 року №647).
Незалежно від кількості виробників лікарського засобу, розподілу між ними обов'язків, кожну серію (виготовленого, готового та зареєстрованого) лікарського засобу перед продажем на митній території України потрібно випустити в обіг.
Відповідно до Додатку 16 «Сертифікація уповноваженою особою та випуск серії» Настанови МОЗ СТ-Н МОЗУ 42-4.0:2020, затвердженої наказом МОЗ від 16 лютого 2009 року №95 метою контрольованого випуску серії є гарантія саме того, що:
1) серія була вироблена і перевірена відповідно до вимог реєстраційного досьє;
2) серія була вироблена і перевірена відповідно до принципів і правил GMP;
3) були враховані будь-які інші відповідні нормативно-правові вимоги;
4) є можливість легкої ідентифікації будь-яких залучених до сертифікації та підтвердження відповідності Уповноважених осіб і будь-яких відповідних протоколів у випадку дефекту якості, коли є необхідним розслідування або відкликання серії, як зазначено в розділі 8 частини 1 цієї настанови.
Згідно реєстраційних посвідчень №UA19033/01/01 та №UA/12842/01/01, відповідальною особою за таку операцію щодо «Тіваргін-Н» та «Левоцин-Н» є ТОВ «Фармасел».
За змістом п. 1.1, 4.1 Додатку 16 «Сертифікація уповноваженою особою та випуск серії» Настанови МОЗ СТ-Н МОЗ України 42-4.0:2020, сертифікація серії (випуск серії) імпортного лікарського засобу відбувається виключно щодо готового лікарського засобу, на митній території України (після митного оформлення), з метою продажу в Україні, відповідно до законодавства України: «Кожна серія готової продукції перед випуском для продажу або поставки в Україні, або для експорту має бути сертифікована Уповноваженою особою на території України. Сертифікацію може проводити тільки Уповноважена особа виробника та/або імпортера, яку зазначено у відповідних документах, що додаються до ліцензії на виробництво та/або імпорт, згідно з чинним законодавством України»; «4. Випуск серії 4.1 Серії лікарських препаратів можуть бути випущені для продажу або розміщення на ринку тільки після сертифікації Уповноваженою особою, як описано вище. Поки серія не сертифікована, її слід залишати на виробничій дільниці або відправити на карантин до іншої дільниці, що була ліцензована для цієї мети відповідним компетентним уповноваженим органом».
Отже повідомлена митним органом обставина про те, що відомості стосовно лікарських засобів з торгівельним найменування ТІВАРГІН-Н та ЛЕВОЦИН-Н виробником якого виступає виключно VIOSER S.A. PARENTERAL SOLUTIONS INDUSTRY (Греція), в Державному реєстрі лікарських засобів України відсутні не відповідає дійсності та не містить доказового значення для обставин поставки у протоколі серій лікарського засобу, і за будь-яких умов є природньою та логічною обставиною, яка узгоджується із чинним законодавством, яка передбачає випуск серії в обіг після фізичного ввезення товару на митну територію України та митного оформлення; не свідчить про те, що товар не є готовим лікарським засобом («проміжною продукцією», «продуктом незавершеного виробництва» тощо); не спростовує факт того, що ТІВАРГІН-Н та ЛЕВОЦИН-Н є лікарськими засобами, дозволеними до виробництва і застосування в Україні та внесені до Державного реєстру лікарських засобів, тобто таким, що відповідає критеріям, встановленим пп. «в» п. 193.1 ст. 193 ПК України.
За змістом ч. 2-4 ст. 9 Закону «Про лікарські засоби», державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до МОЗ України, до якої додаються матеріали реєстраційного досьє, матеріали щодо методів контролю якості лікарського засобу; текст маркування упаковки; документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.
Пунктом 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 26 травня 2005 року №376 передбачено, що державна реєстрація лікарського засобу здійснюється МОЗ на підставі заяви та результатів експертизи реєстраційних матеріалів на такий засіб, проведеної Державним експертним центром МОЗ України (далі - Центр) у визначеному МОЗ України порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку для проведення експертизи реєстраційних матеріалів заявником подаються до Центру: матеріали реєстраційного досьє, вимоги до змісту та обсягу якого встановлюються МОЗ України; матеріали щодо методів контролю якості лікарського засобу; відомості про технологію виробництва лікарського засобу та копія офіційного дозвільного документа на виробництво, виданого уповноваженим органом держави, у якій здійснюється таке виробництво; текст маркування упаковки; засвідчена в установленому порядку копія документа, передбаченого абзацом другим пункту 15 цього Порядку, що виданий Держлікслужбою у визначеному МОЗ України порядку і підтверджує відповідність умов виробництва поданого на реєстрацію лікарського засобу (крім діючих речовин (субстанцій) чинним в Україні вимогам належної виробничої практики (для вітчизняних виробників - засвідчена в установленому порядку копія чинної ліцензії на виробництво лікарських засобів); 6) документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.
Окрім того, ДП «ДЕЦ МОЗ України» є адміністратором Державного реєстру лікарських засобів, що забезпечує доступ до інформаційного фонду Державного реєстру на офіційному веб-сайті Державного реєстру (www.drlz.kiev.ua), забезпечує надходження інформації про лікарські засоби до еталонного фонду Державного реєстру і його збереження (пункти 3, 6 Розділу І, п. 2 розділу ІІ Порядку ведення ДРЛЗ України, затвердженого наказом МОЗ від 08.05.2014 року №314).
Отже, ДП «ДЕЦ МОЗ України» здійснює експертизу реєстраційних матеріалів в процедурі державної реєстрації лікарських засобів та є адміністратором Державного реєстру лікарських засобів.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 по справі № 810/2749/16 наголосив, що само по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів або обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Виходячи з наведеного, суд погоджується з доводами представника ОСОБА_1 - Колеснікова В.В. про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу спрямованого на неправомірне зменшення розміру митних платежів. До такого висновку суд приходить виходячи з того, що ОСОБА_1 своєчасно за встановленою процедурою подав митному органу усі необхідні документи. У свою чергу, наведені вище докази подані стороною захисту та ОСОБА_1 вказують на те, що у нього були обґрунтовані підстави зазначати у документах поданих митному органу саме ту ставку податку на додану вартість, які він зазначив, і така відповідає вимогам законодавства, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 умислу на вчинення правопорушення.
В свою чергу, даних про свідоме надання неповної інформації (якісні та кількісні характеристики) щодо задекларованого товару ОСОБА_1 в ході розгляду справи не здобуто.
За відсутності обґрунтованих, належних, достатніх, та допустимих доказів, які свідчать про умисел декларанта на неправомірне зменшення розміру митних платежів (шляхом повідомлення неправдивих відомостей про товар) для звільнення від оподаткування, підстав для кваліфікації дій особи як порушення митних правил відповідно до ст. 485 МК України в ході розгляду справи не встановлено.
У цьому контексті суд відзначає, що наявність прямого умислу характеризується тим, що винний чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин з порушенням встановленого порядку, зокрема у даному випадку прагне досягти незаконного звільнення або зменшення сплати митних платежів.
Посилання учасників провадження на практику апеляційного суду у цій справі є нерелевантним, адже обставини у зазначених справах не стосувалися митного оформлення товару наведеного у протоколі зазначеною у ньому особою, а тому такі доводи судом відхиляються.
У свою, чергу покази вказаного вище свідка не спростовують наведених вище обставин справи встановлених судом та висновків суду у цій справі.
За наведених обставин приходжу до висновку, що подані суду митним органом матеріали не доводять наявність у діях ОСОБА_1 суб'єктивної сторони порушення митних правил.
Крім того, приходжу до висновку, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.485 МК України, тобто зовнішні ознаки, встановлені законом про адміністративну відповідальність (Митним кодексом України), у яких проявляється зовні процес вчинення суспільно небезпечного діяння в ході розгляду справи не доведена належними та допустимими доказами.
Як зазначено у постанові від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а, адміністративне провадження №К/9901/21241/18) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що в ході розгляду справи не здобуто належних та допустимих доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, враховуючи вимоги закону щодо того, що усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягається до відповідальності, приходжу до висновку про відсутність у діях особи відносно якої складено протокол складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.527 МК України, у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.
З урахуванням наведених вище доводів та мотивів, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 458, 459, 461, 485, 486, 527, 528 МК України,
постановив:
Провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 485 МК України закрити.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.