Справа №461/8942/25
Провадження №3/461/1059/26
16 квітня 2026 року, суддя Галицького районного суду м.Львова Мироненко Л.Д., з участю представника митниці Лубоцького Б.І., представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Гобечія І.Т., розглянувши матеріали, які надійшли з Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил:
громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Суми, місце проживання: АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_1 від 14.10.2024, виданий 5930, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ,
за ч.3 ст.471 Митного Кодексу України, -
У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала вищезазначена справа. 20.11.2025 року винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Даною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п'ять тисяч сто) грн. 00 коп., стягнуто судовий збір у сумі 605,60 та витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 5,26 грн. Вилучений, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1135/UA209000/25 від 04.08.2025 року товар - повернуто ОСОБА_1 .
Вказана постанова була оскаржена Львівською митницею та скасована Львівським апеляційним судом, зокрема з наступних підстав. По-перше, судом не було визначено належності вилучених монет до банківських металів. По-друге, не підтверджено, що вилучені монети відповідають ознакам предметів, які підлягають письмовому декларуванню. Матеріали справи були повернуті до Львівської митниці для належного оформлення.
26 березня 2026 року матеріали справи про порушення митних правил повторно надійшли до Галицького районного суду міста Львова.
Представник митниці в судовому засідання зазначив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, яке їй інкриміноване, що підтверджується доказами, які наявні у матеріалах справи. До останньої слід застосувати стягнення, передбачене санкцією ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України.
Представник особи, яка притягується до аміністративної відповідальності в судовому засіданні зазначив, що в порушення вказівок Львівського апеляційного суду митниця не вчинила жодних дій для визначення того чи належать спірні монети до валютних цінностей - банківських металів, що свідчить про наявність підстав закриття провадження у даній справі. Доповнив, що відповідь Територіальної служби контролю за своєю природою є лише міжвідомчим листуванням в якому висловлено суб'єктивну думку посадової особи служби щодо трактування положень інструкції №258.
Заслухавши представника митниці та захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 68 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За положеннями п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 471 МК України недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.
Відповідно до ч. 3 ст. 471 МК України недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом було встановлено, що 04 серпня 2025 року о 17 годині 36 хвилин гр. України ОСОБА_1 прямувала по смузі руху "червоний коридор" в якості пасажира рейсового автобуса марки «VAN HOOL» модель «Т 917 ACRON» з реєстраційним номером НОМЕР_3 який слідував по маршруту Чернівці-Варшава та прямував з України в Республіку Польща, через пункт пропуску «Рава-Руська - Хребенне» Львівської митниці.
Гр. України ОСОБА_1 було заповнено митну декларацію, в якій вона вказала що переміщує одяг, взуття, білизна, предмети гігієни, купальник та шляпу. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем № 04504», під час проведення митного огляду ручної поклажі (звірки достовірності відомостей внесених громадянином в митну декларацію), із застосуванням рентген системи "Rapiscan", у валізі серед особистих речей (без ознак приховування) було виявлено незадекларований за встановленою формою товар, а саме: 1) монета жовтого кольору з надписом «twenty dollars» United States of America 1893 р. у кількості 1 шт.; 2) монета жовтого кольору з надписом «twenty D.» United States of America 1873 р. у кількості 1 шт.; 3) монета жовтого кольору з надписом «twenty dollars» United States of America 1910 р. у кількості 1 шт.; 4) монета жовтого кольору з надписом «twenty dollars» United States of America 1908 р. у кількості 1 шт.
В своїх письмових поясненнях, гр. України ОСОБА_1 , зазначила що забула задекларувати дані монети.
Відповідно до висновку державної експертизи від 06.10.2025 року №188/1 встановлено, що надані для експертизи 4 об'єкта нумізматики не становлять культурної цінності, загальна вартість наданих на дослідження предметів становить 644 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частинами 6 та 8 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за явленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом.
Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо).
З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що після повернення матеріалів на дооформлення, Львівська митниця обмежилася отриманням письмовою консультації та не виконала належним чином вимоги рішення Львівського апеляційного суду, викладеного у відповідній ухвалі.
Відтак, суд погоджується з доводами представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що лист-роз'яснення Львівської обласної державної адміністрації департаменту з питань культури, національностей та релігій територіальної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, є за своєю правовою природою лише письмовим консультуванням.
Відповідальність за недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами передбачена ст.471 Митного Кодексу України.
Так, згідно ч.1 недекларування валютних цінностей, що переміщуються громадянами через митний кордон України, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил.
Частина друга передбачає, що недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої(частина 3).
Відповідно до ч.3 ст.197 МК України, обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.
Згідно з ст.1 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII до валютних цінностей віднесені національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали.
Відповідно до підпункту «б» та «г» пункту 12 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України валютними цінностями є: б) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, г) банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Згідно з п.13 ст.1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», банківські метали це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Статтею 8 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII встановлено, що транскордонне переміщення фізичними особами валютних цінностей у сумі, що дорівнює або перевищує еквівалент 10 тисяч євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день переміщення через митний кордон України, підлягає письмовому декларуванню центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Положенням про транскордонне переміщення валютних цінностей, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 3, з 07.02.2019 фізична особа має право ввозити/пересилати в Україну та вивозить/пересилати за межі України готівкову валюту і банківські метали (враховуючи монети, що віднесені до банківських металів) в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Транскордонне переміщення фізичною особою готівкової валюти і банківських металів в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 10000 євро, здійснюється на умовах письмового декларування митному органу в повному обсязі.
У матеріалах справи наявний висновок державної експертизи від 06.10.2025 №188/1 відповідно до якого надані для експертизи об'єкти нумізматики не становлять культурної цінності, загальна вартість наданих на дослідження предметів становить 644 000 грн.
Проте, до матеріалів справи не долучено доказів, що вилучені монети відповідають ознакам предметів, які підлягають письмовому декларуванню, відповідно до законодавчих актів, на які посилається апелянт, а саме: Закону України від 21.09.1999 року №1068-ХІV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» та п.2 Наказу Міністерства Культури та Мистецтв України від 24.04.2002 року №258 «Про затвердження інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасового вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», а наявний у матеріалах справи висновок про неналежність таких до культурних цінностей не є достатнім для встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.
Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 вказав, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
За таких обставин суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 471 МК України на ч. 1 ст. 471 МК України. Перекваліфікація дій не порушує права останнього та не погіршує його становище, оскільки не передбачає конфіскацію предметів.
Виконуючи вимоги ч.1 ст. 471 суд розраховує суму штрафу наступним чином: фізичні особи можуть переміщувати через митний кордон України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Станом на дату вчинення правопорушення (04.08.2025), офіційний курс НБУ становив 1 євро = 47,6448 грн. Таким чином, сума, що дозволена до переміщення без декларування, складає: 10000 євро х 47,6448 = 476 448 грн. Згідно з висновком експерта загальна ціна монет 644 000 грн. Сума перевищення дозволеного ліміту становить: 644 000 - 476 448 = 167 552 грн. Санкція ч. 1 ст. 471 МК України передбачає накладення штрафу в розмірі 20 відсотків вартості товарів, що перевищують дозволену норму 167 552 х 0,2 = 33 510, 40 грн. штрафу.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне змінити кваліфікацію дій з ч. 3 на ч. 1 ст. 471 МК України та застосувати стягнення у вигляді штрафу без конфіскації.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 20.11.2025 року становило 605,60 гривень.
Керуючись ст.ст. 471 МК України, ст.ст.40-1,283 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 471 МК України, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 20 відсотків суми, що перевищує дозволену законодавством України для переміщення валютних цінностей без письмового декларування, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день вчинення порушення митних правил, що становить 33 510 (тридцять три тисячі п'ятсот десять) грн. 40 коп.
Вилучений, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1135/UA209000/25 від 04.08.2025 року товар - повернути ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 5,26 грн.
Постанова судді у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова, особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи, митним органом, який здійснював провадження у цій справі протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.Д, Мироненко