Справа № 461/2794/26
Провадження № 2/461/2366/26
Іменем України
16.04.2026 суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівської міської ради про скасування державної реєстрації та кадастрового номера на земельну ділянку -
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Валько Вікторія Русланівна звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівської міської ради, в якому просить скасувати реєстрацію в Державному земельному кадастрі кадастрового номеру, скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки, припинити право власності Львівської міської ради - номер запису 2006865 та закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 125472946101) щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:06:002:0039, площею 0,0150 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Ознайомившись із матеріалами позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно передати на розгляд іншому суду за підсудністю, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Разом з цим, приписами ч. 1 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно, вимог іпотекодержателя.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Слід зазначити, що виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності.
Як вбачається із матеріалів справи, спір у сторін виник щодо скасування державної реєстрації права власності та кадастрового номера на земельну ділянку кадастровий номер 4610136800:06:002:0039, площею 0,0150 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , територіально розміщене в Сихівському районі міста Львова.
З досліджених у справі матеріалів, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в Галицькому районному суді м. Львова, а тому справу необхідно передати за підсудністю до Сихівського районного суду м. Львова за місцем знаходження нерухомого майна.
Таке в свою чергу не позбавить позивача права доступу до правосуддя в розумінні сталої практики Європейського суду з прав людини та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішен ь, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 30, 31, 32, 187, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд -
цивільну справу №461/2794/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівської міської ради про скасування державної реєстрації та кадастрового номера на земельну ділянку передати за підсудністю до Сихівського районного суду м. Львова.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Зубачик Н.Б.